17864 (585932), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Торговельне підприємство, що працює на засадах ринкової економіки, повинне мати чітке уявлення про ефективність кожного виду витрат і їх вплив на величину витрат в цілому.

На сьогоднішній день основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат, а також вимоги до розкриття інформації про витрати у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженим МФУ від 31.12.99р. №318.

Саме визначення витрат надається у П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, так витрати - це зменшення економічних вигід на протязі звітнього періоду у вигляді вибуття або амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, результатом чого є зменшення власного капіталу, за виключенням зменшення, пов’язаного з виплатами учасникам або вилученням капіталу власником.

Наприклад, до витрат, виникаючих у зв’язку зі зменшенням активів, відносяться:

• нарахування зносу

• списання матеріалів

• нестачі товарів

• благодійні внески

• та інше

В свою чергу, витратами, які збільшують зобов’язання, є:

• заробітня плата

• податки та збори

• відрахування на страхування

• транспортні витрати

• оренда,комунальні послуги та інші.

Для більш повного розуміння питання та для ефективного управління витрати розроблена відповідна класифікація. Ця класифікація використовується для проведення аналізу та аудиту витрат ( рис. 1.1.1. ).

За своєю економічною природою витрати бувають:

1. Додаткові - витрати, пов'язані з продовженням процесу виробництва у сфері.

2. Чисті - витрати, пов'язані із зміною форми вартості.

За ступенем залежності від обсягу товарообороту:

1. Умовно-змінні - витрати, що залежать від обсягу товарообороту.

2. Умовно-постійні - витрати, що не залежать від обсягу товарообороту.

Залежно від напрямку використання витрати підприємств торгівлі поділяються:

1. Прямі - витрати, що відносяться безпосередньо на той структурний підрозділ, в якому вони здійсненні.

2. Непрямі - витрати, що розподіляються пропорційно до обсягу товарообороту, торговельної потужності або чисельності працівників кожного підрозділу.

За ступенем доцільності здійснення витрат:

1. Корисні - види витрат, які сприяють результативному здійсненню торговельно-виробничого процесу підприємства.

2. Некорисні - види витрат,які пов'язані з обслуговуванням частини трудових, матеріальних і фінансових ресурсів торговельного підприємства, що невикористані (наприклад, виплата заробітньої платні робітникам, які виконують суспільні обов'язки ).

У зв’язку з необхідністю роздільного бухгалтерського обліку фінансових і внутрішньогосподарських показників необхідно розрізняти облік на цих двох рівнях. Фінансова бухгалтерія повинна вести узагальнений облік витрат. А інформація, отримана внутрішньогосподарським обліком, дає змогу приймати правельні і вивірені управлінські рішення та відповідати на запитання щодо вигідності придбання і продажу того чи іншого виду товарів, які необхідні витрати, щоб одержати відповідну суму прибутку.

Рис.1.1.1. Класифікація витрат торговельного підприємства

1. Групування витрат як об’єкту обліку, контролю та аналізу.

Для побудови обліку витрат необхідно їх згрупувати. Групування витрат за їх економічним змістом визначалося “Типовим положенням про склад витрат та порядком їх планування і розподілу у торговельній діяльності”, затверджений Кабінетом Міністрів України.

Витрати на групуються за такими ознаками: елементи витрат,статті витрат та види діяльності(підприємства громадського харчування,роздрібна торгівля,оптова торгівля тощо).

Групування витрат по елементах стандартизоване, єдине і обов'язкове для всіх підприємств, оскільки рекомендується даним Типовим положенням.

Витрати за їх економічним змістом групуються за наступними елементами (рис. 1.2.1.):

Рис.1.2.1. Класифікація витрат за економічними елементами.

- матеріальні витрати. До цього елементу відносять вартість товарів, які використані у рекламних цілях і що повністю втратили свою якість; знос малоцінних і швидкозношуваних предметів; вартість запасних частин і матеріалів для проведення поточного ремонту основних фондів і деякі інші аналогічні витрати поточного характеру;

- витрати на оплату праці. До цього елементу відносять всі види виплат основної і додаткової заробітної платні штатних і позаштатних працівників торговельного підприємства;

- відрахування на соціальні заходи. До цього елементу відносять відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, на державне (обов’язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду України), до Фонду сприяння зайнятості населення та відрахування на обов’язкове медичне страхування;

- амортизація основних фондів і нематеріальних активів. До цього елементу відносять амортизаційні відрахування на повне відновлення та капітальний ремонт основних виробничих фондів відповідно до встановлених норм і витрати, пов’язані із зносом нематеріальних активів;

- інші витрати. До цього елементу відносять всі інші види витрат торговельного підприємства (наприклад, витрати, пов'язані з набором робочої сили; витрати на оприлюднення річного звіту; витрати на оцінку вартості майнових цінностей та інші).

Об’єктами внутрішньогосподарського обліку є статті витрат, місця виникнення витрат (окремі види товарів, їх групи),центри відповідальності.

Облік витрат в розрізі товарних груп використовують для визначення рентабельності окремих груп товарів.

Розподіл обліку витрат за сферами відповідальності є бажаним, коли організаційним планом визначена відповідальність за придбання , зберігання товарів та збут товарів.

У деяких західних країнах у бухгалтерському обліку застосовується такий підхід до класифікації витрат комерційної діяльності, де в центрі уваги пербуває споживач інформації та його потреби. Вважається, витрати потрібно класифікувати залежно від призначення інформації:

1) для оцінки запасів;

2) для прийняття рішень;

1. для контролю та регулювання.

Також у практиці західних підприємств витрати класифікують в залежності від обсягу товарообігу. Це поділ витрат на змінні, постійні, напівзмінні, напівпостійні.

Якщо розглядати витрати з точки зору оцінки запасів можна згрупувати їх за такими ознаками - вичерпані та невичерпані.

Витрати ,за якими приймаються рішення, можна згрупувати за такими ознаками:

1. релевантні і нерелевантні витрати, тобто ті що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішень, і ті що не залежать від прийняття рішень;

1. дійсні та можливі витрати (можливі виникають внаслідок прийняття альтернативного рішення);

2. маржинальні (граничні),інкрементні (приростні) - це додаткові витрати, які з’являються внаслідок продажу додаткових товарів. Маржинальні - це ті, які розраховуються на одиницю товару.

Витрати, за якими здійснюєтся контроль і регулювання, групуються за ознаками – контрольовані та некотрольовані витрати.

На сьогоднішній день в Україні прийняті Національні Стандарти бухгалтерського обліку, які передбачають використання нового плану рахунків. Облік витрат регулюється Положенням (Стандартом) Бухгалтерського Обліку 16 “Витрати”. Це положення визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, а також склад витрат.

П(С)БО 16 дає визначення поняттю собівартості реалізованой продукції, яка включає:

- прямі матеріальні витрати

- прямі витрати на оплату праці

- інші прямі витрати

- загальногосподарські витрати.

Витрати, пов’язані з операційною діяльність, які не влючаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт та послуг), поділяються на:

- адміністративні витрати (загальні корпоративні витрати, витрати на відрядження, витрати на зв’язок, за професійні послуги та інші);

- витрати на реалізацію (упаковочні матеріали, рекламні витрати, оплата праці та комісійні, транспортуванння товарів, витрати на гарантійний ремонт та інші);

- інші операційні витрати (дослідження, нестачі та втрати, штарфи пені та інші).

Витрати від операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- інші операційні витрати.

Витрати торговельного підприємства характеризуються системою аналітичних показників, до складу якої входять наступні показники:

- абсолютна сума витрат. Цей показник дає уявлення про обсяг поточних витрат, але не дає можливості оцінити їх ефективність;

- рівень витратомісткості торговельної діяльності. Цей показник визначається як відношення суми витрат до обсягу товарообороту, що виражається у відсотках. Рівень витратомісткості є найважливішим показником економічності господарської діяльності.

Мінімізація рівня витратоміскості торговельної діяльності підприємства є критерієм економічності витрат. Тому низький рівень витратомісткості дає можливість підприємству отримувати певні конкурентні переваги на споживчому ринку, повільніше здійснювати свою цінову політику і при інших рівних умовах досягати більш високих розмірів прибутку. Зниження рівня витратомісткості є важливим завданням підприємства, але не метою його діяльності. Воно може супроводжуватися зниженням рівня торговельного обслуговування покупців, відмовою від продажу товарів, що користуються попитом, зміною пріоритетів стратегічного розвитку на короткострокові економічні вигоди у поточному періоді.

- рівень рентабельності витрат. Цей показник визначається як відношення суми прибутку до суми витрат, виражене у відсотках. Рівень рентабельності витрат є одним з найважливіших показників ефективності поточних витрат підприємства.

Система аналітичних показників, що характеризують витрати як кількісно, так і якісно, приведена у таблиці 1.2.1. Кількісні показники відображають на скільки були ефективними здійснені витрати, чи має сенс витрачати певну суму коштів для одержання певного розміру прибутку.

Таким чином, розгляд основних аспектів визначення економічної суті витрат дозволяє представити класифікацію витрат за різними ознаками, а також систему аналітичних показників, які дозволяють оцінити обсяг та рівень витрат торговельного підприємства.

Таблиця 1.2.1.

Основні показники, що дозволяють оцінити обсяг та рівень витрат торгівельного підприємства

Продовження табл.1.2.1

1.3. Економіко-правовий аналіз та огляд нормативної бази і спеціальної літератури

Прийняті законодавчі акти, що діють на території України, направлені на те, щоб суб'єкти підприємницької діяльності мали однакові умови для її здійснення, незалежно від організаційних форм та форм власності підприємств, мали однакові права, а також в однаковій мірі відповідали за результати своєї діяльності.

Характеристики

Список файлов ВКР