16585 (585685), страница 2
Текст из файла (страница 2)
- виявлення фактичної наявності майна;
- перевірка повноти відображення в обліку зобов'язань;
- зіставлення фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку.
Серед завдань інвентаризації слід відзначити:
- забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних та енергоресурсів відповідно до затверджених норм, плану тощо;
- виявлення майна, що втратило свої споживчі властивості, зіпсованого, невикористаного і непотрібного у господарстві, а також того, що знаходиться поза обліком:
- виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження розмірів дебіторської заборгованості;
- виявлення понаднормово використаних та невикористаних матеріальних цінностей;
- перевірку дотримання правил і умов збереження майна;
- виявлення та усунення фактів безгосподарності, безвідповідальності, виявлення резервів матеріальних ресурсів, застосування заходів щодо їх використання;
- визначення розмірів природного убутку та інших витрат:
- контроль за станом обліку і звітності матеріально відповідальних осіб:
- перевірку дотримання діючих положень про матеріальну відповідальність.
При виявлені тих або інших недоліків спектр завдань інвентаризації суттєво розширюється (див. рис. 1.2).
Рис, 1,2. Завдання інвентаризації при виявленні недоліків
Для вирішення основних завдань, що розв'язуються в процесі інвентаризації, необхідним с організаційне, технічне, економічне, юридичне та обліково-аналітичне забезпечення (див. рис. 1.3).
Рис. 1.3. Передумови вирішення основних завдань інвентаризації
В умовах вільного підприємництва та самостійної ініціативи засновниками підприємства в будь-який момент можуть знадобитися відомості про майно, яке перебуває в їх власності. В цьому випадку рішення про строки інвентаризації та її масштаби приймає керівник підприємства.
Другий підхід до проведення інвентаризації обумовлений тим, що в господарській діяльності підприємства зустрічається багато випадків, коли її проведення виступає єдиним методом, за допомогою якого можна визначити фактичну наявність та оцінити оборотні і необоротні активи та підтвердити реальність зобов'язання.
Розглянемо в яких випадках проведення інвентаризації є обов'язковим. До таких подій в господарському житті підприємства належать:
- передача майна державних підприємств в оренду, його приватизація і корпоратизація;
- проведення господарських операцій, що пов'язані з реструктуризацією підприємства;
- ліквідація підприємства;
- пожежа, стихійне лихо чи аварія техногенного характеру або інші надзвичайні ситуації, викликані екстремальними умовами;
- зміна керівника колективу (бригади) при колективній матеріальній відповідальності, вибуття із колективу (бригади) більше половини її членів, письмове звернення (вимога) хоча б одного із членів колективу (бригади) про її проведення;
- випадки відмови постачальником в задоволенні претензій на недовантаження товарно-матеріальних цінностей або отримані від покупців претензій щодо недовантаження;
- встановлення фактів зловживань, крадіжок або псування цінностей;
- розпорядження судово-слідчих органів;
- продаж об'єктів необоротних активів;
- консервація необоротних активів і тимчасове виведення з експлуатації виробним и х потужностей;
- переоцінка майна;
- зміна матеріально відповідальної особи при індивідуальній матеріальній відповідальності;
- складання річної фінансової звітності;
- зміна керівника підприємства [14].
Під об'єктом інвентаризації слід розуміти те, що протистоїть суб'єкту в його предметно-практичній і пізнавальній діяльності. Об'єктами інвентаризації на підприємстві є об'єкти бухгалтерського обліку, що мають матеріально-речову форму, кількісний вимір та вартісну оцінку, а також фінансові зобов'язання (див. рис. 1.4).
Інвентаризація окремих об'єктів здійснюється за місцем знаходження об'єктів або за центрами відповідальності.
Суб'єктами інвентаризації є носії прав та обов'язків - державні інститути, структури та підрозділи, що з чинним законодавством мають право контролювати фінансово-господарську діяльність {Державна податкова адміністрація, Контрольно-ревізійне управління, Фонд державного майна України, Прокуратура), а також власники та керівники підприємств. Суб'єкт інвентаризаційного процесу делегує свої повноваження інвентаризаційній комісії, яка відносно нього є виконавчим органом.
Функції Інвентаризаційної комісії наступні: виявлення кількісних та якісних характеристик об'єкту інвентаризації причин відхилень від завданих нормативних, планових, облікових даних, відповідно до яких може функціонувати об'єкт інвентаризації та їх нормативно-правове регулювання.
Колективний характер виконавчого органу - інвентаризаційної комісії, що призначається суб'єктом інвентаризації, викликаний наступними обставинами:
1) необхідністю здійснення самоконтролю при визначенні фактичної наявності майна і встановленні його якісної характеристики;
2) вимогами одночасного виконання операцій - здійснення контролю і запису наявного майна;
3) необхідністю періодичного контролю за діями матеріально відповідальних осіб;
4) необхідністю забезпечення достовірності І об'єктивності результатів інвентаризації;
5) використанням результатів інвентаризації для доказів господарських порушень, інвентаризації класифікуються за частотою проведення, за характером проведення та обсягу охоплення об’єктів, за охопленням МВО, за способом проведення (див. рис, 1.5).
За частотою проведення інвентаризації поділяються на періодичні та разові (річні).
Періодичні інвентаризації проводяться, як правило, за ініціативою власника, керівника або іншої уповноваженої особи, яка відповідає за проведення Інвентаризаційної роботи на підприємстві. Вони можуть бути
Плановані інвентаризації проводяться в чітко встановлені строки у відповідності з розробленим планом, затвердженим керівником підприємства.
Рис. 1.4. Об'єкти інвентаризації в системі бухгалтерского обліку
Необхідні інвентаризації здійснюються у випадках, час настання яких неможливо передбачити. Такі інвентаризації обов'язкові оскільки необхідність їх проведення викликана об'єктивними і суб'єктивними причинами та регламентується нормативно-правовими актами.
Контрольна інвентаризація повинна проводитись після закінчення попередньої з метою перевірки сумлінності дій членів інвентаризаційної комісії та перевірки попередніх результатів проведеної інвентаризації.
За обсягом охоплення об'єктів інвентаризації поділяються на повні і часткові. Повні інвентаризації охоплюють все майно підприємства, що знаходиться на балансі, а також прийняте на відповідальне зберігання, в переробку, та стан короткострокової та довгострокової заборгованості.
Рис, 1.5. Класифікація інвентаризації
Часткові інвентаризації охоплюють окремі види майна або все майно, що знаходиться в підзвіті конкретної матеріально відповідальної особи.
За охопленням матеріально відповідальних осіб інвентаризації поділяються на індивідуальні і наскрізні. Індивідуальні інвентаризації - це перевірка окремого виду майна у однієї матеріально відповідальної особи або бригади. Наскрізна інвентаризація охоплює перевіркою конкретні види майна у всіх матеріально відповідальних осіб даного підприємства.
За способом проведення інвентаризації поділяються на суцільні і несуцільні.
Суцільні інвентаризації передбачають перевірку всіх без винятку цінностей, що знаходяться в підзвіті тієї чи іншої матеріально відповідальної особи або однієї бригади.
Несуцільна інвентаризація охоплює перевіркою лише деякі цінності у певної матеріально відповідальної особи. Таку інвентаризацію порівняно легко організувати у будь-який час без припинення роботи підприємства. На практиці проведення несуцільних інвентаризацій є найбільш доцільним в між інвентаризаційний період за об'єктами, де облік ведеться в натурально-вартісному виразі.
Отже, інвентаризація в сучасних умовах господарювання - це не тільки контрольний захід, що дозволяє виявити та оцінити фактичний стан майнової бази господарського суб'єкта, а й організаційно-правовий процес, в ході якого перевіряються й інші факти, що мають місце при здійснені господарської діяльності та результати якого впливають на управлінські рішення.
-
Організаційні аспекти аудиту та аналізу інвентаризації активів і зобов'язань підприємства
Процес аудиту представляє собою в організаційному плані технічну сукупність яка поділяється на 3 етапи:
1. Підготовчий (ознайомчий), який полягає у підготовці і плануванні аудиторського процесу. Аудитор отримує достатнє представлення про всі сторони фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки і здійснює оцінку системи обліку з контролю майбутнього клієнта; встановлює ймовірність помилок у звітності клієнта і величину аудиторського ризику; визначає масштаби, зміст і кількість аудиторських процедур; складає план і програму аудиторської перевірки.
2. Основний, на цьому етапі проводиться збір аудиторських доказів на основі проведення відповідних для кожного етапу аудиторських процедур. Отримана інформація документується і оформляється у вигляді робочих документів аудитора. Також збираються інші необхідні відомості отримані від експертів чи зовнішніх консультантів.
3. Заключний, на цьому етапі аудитор узагальнює результати перевірки і формулює висновки стосовно достовірності звітності, її відповідності діючому законодавству у формі аудиторського висновку чи аудиторського звіту.
Така структура процесу зовнішнього аудиту визначає зміст об'єктів його організації до яких відносять; аудиторські номенклатури, носії аудиторських номенклатур, рух носіїв аудиторської інформації і інформаційне забезпечення процесу аудиту (рис. 1.6)
Рис. 1.6. Організаційні аспекти аудиту
На різних етапах процесу аудиту інвентаризації аудиторські номенклатури формуються по-різному. Тому при їх виборі звертають увагу на характер оформлення цих номенклатур. За характером оформлення аудиторські номенклатури можуть бути трьох типів: первинного, кінцевого, проміжного.
Від вибору аудиторських номенклатур підготовчого етапу залежить якість майбутньої аудиторської роботи. Тому для їх визначення слід виходити з таких положень:
- обмежувати кількість номенклатури найнеобхіднішими даними;
- використовувати данні багаторазово;
- максимально спрощувати технічні процедури, особливо якщо вони здійснюються вручну.
Аудиторськими номенклатурами підготовчого етапу аудиту інвентаризації активів і зобов'язань підприємства можуть бути: кількість запланованих інвентаризацій, види об'єктів, які перевірялися, результати останньої інвентаризації тощо.
На цьому етапі крім вихідних даних до процесу аудиту залучають також і такі, які утворюються самим аудиторським процесом.
До аудиторських номенклатур цього етану перевірки інвентаризаційної роботи можна віднести: данні порівняння даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю, правильність списання природного убутки, виправлення записів тощо.
Дані, які здобуто у процесі обробки аудиторської інформації та надалі використовуються на заключному етапі для формування висновків, розробки пропозицій, становлять кінцеву номенклатуру аудиту.
До кінцевих номенклатур аудиту інвентаризації активів і зобов’язань підприємства можна віднести: результати загального оцінювання інвентаризаційної роботи, висновки та пропозиції щодо усунення виявлених недоліків у роботі інвентаризаційної комісії.
Визначивши аудиторські номенклатури, переходять до організації носіїв процесу аудиту.
Господарські факти відображають на різних носіях: законах, внутрішньогосподарських нормах, нормативах, кошторисах, прогнозах, обліковій інформації.
Методика та техніка вибору носіїв аудиторської інформації мають ряд особливостей, які відрізняють цю процедуру від аналогічної з вибору носіїв облікової інформації.
Зовнішня номенклатура аудиторської інформації та її носії формуються за межами процесу аудиту і тільки незначна кількість їх створюється безпосередньо у процесі аудиту, 3 огляду на це розрізняють зовнішню і внутрішню аудиторську інформацію та її матеріальні носії.
Зовнішні носії аудиторської інформації при аудиті інвентаризації активів і зобов’язань підприємства, практично готові для здійснення аудиту (Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків від 11.08.94 p. №69, наказ про облікову політику, відомості результатів інвентаризації, баланс тощо).
Носії аудиторської інформації, сформовані в процесі аудиту створюються самостійно у процесі перевірки (таблиця порушень порядку проведення інвентаризації, таблиця рекомендованих строків проведення інвентаризації).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
