16358 (585655), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Підприємство може вибирати одну із двох систем обліку: постійну або періодичну. Вибір системи має бути зазначений в наказі про облікову політику.
Різнойменні та різнотипні запаси не заборонено обліковувати різними методами, але належить аргументовано підтвердити відмінність в умовах їх використання. Слід мати на увазі, що у разі зміни специфіки господарської...діяльності можлива зміна облікової політики, яка може проявлятися у зміні методів оцінки їх запасів при списанні.
При застосуванні періодичної системи обліку надходження та вибуття запасів їх залишки під час складання звітності групуються на певну дату (місяць, квартал, рік).
Постійна система обліку надходження та вибуття запасів характеризується тим, що облік за рухом та залишками запасів відображається станом на кінець робочого дня. Ця система обліку є точнішою, оскільки надає оперативну інформацію. Проте її недоліком є велика трудомісткість.
Використовуючи один метод оцінки запасів при застосуванні двох систем обліку, при великому обсязі операцій можна отримати різні суми відпущених у виробництво запасів та їх залишки. Цей факт пояснюється різницею в часі відображення оцінки запасів.
Розглянемо порядок застосування кожного з цих методів.
Для кращого розуміння вивчення методів середньозваженої собівартості та FIFO, розглянемо їх на конкретному прикладі (Додаток Є)
Використання методу FIFO ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, першими і вибувають. Отже, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вартістю останніх за часом придбань.
Недоліком цього методу є невиправдане завищення прибутку (при зростанні цін).
Тому застосування методу FIFO в умовах зростання цін сприятиме зростанню податку на прибуток. Проте і в цьому випадку можна знайти позитивний момент при отриманні позики або при залученні інвестицій.
Метод середньозваженої собівартості дуже поширений. Суть його полягає в тому, що при різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів.
При цьому визначають суму кількості одиниць запасів на початок звітного періоду та їх вартість і одиниць запасів, придбаних протягом звітного періоду, та їх вартість. Далі сума добутків кількості таких запасів та їх вартостей ділиться на кількість запасів, що в результаті дає нам середньозважену собівартість одиниці запасу на кінець періоду.
Приклад застосування цього методу відображено в додатках Є та Ж.
Відображення операцій у плані рахунків аналогічний методу FIFO (Додаток З).
В основному метод нормативних витрат призначений для серійного промислового виробництва. Суть його полягає в тому, що запаси, як правило, оцінюються в балансі за нормативною собівартістю, яка складається з суми нормативних витрат на одиницю виробу. Ці витрати плануються підприємством, регулярно перевіряються і змінюються для максимального наближення їх до фактичних. Точний термін перегляду норм витрат законодавством не встановлений, він визначається підприємством самостійно. Відхилення від встановлених нормативів обліковують на окремих регулюючих рахунках. На практиці такий метод застосовується рідко через складний механізм включення матеріальних витрат (запасів) до собівартості продукції:
-встановлення норм витрат запасів на кожен вид продукції;
-встановлення згідно з визначеними нормами витрат і цін запасів кошторисних ставок на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до змін норм витрат запасів або цін.
Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості часто використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією, а також у сезонних галузях матеріального виробництва. Він, поряд з іншими методами оцінки вибуття запасів, потрібен для оцінки не лише при вибутті запасів із підприємства, а й при переведенні їх з однієї балансової статті до іншої, що теж кваліфікується як вибуття.
Метод ідентифікованої собівартості застосовується щодо тих видів виробничих запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень і проектів значної вартості, а також стосовно тих видів запасів, що вони не замінюють один одного. Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку по кожному виду запасів. В результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використає підприємство, прибуток буде змінюватись відповідно до первісної вартості кожного запасу.
При веденні бухгалтерського обліку за допомогою спеціальних комп'ютерних програм використання цього методу можливе навіть для роздрібної торгівлі.
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торгової націнки на товари. Цей метод застосовується підприємствами, які мають значну і перемінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів на середній процент торгової націнки. Середній процент торгової націнки визначається шляхом ділення залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок за звітний місяць на продажну вартість одержаних у звітному місяці товарів і залишок товарів на початок звітного місяця
Метод обліку вибуття запасів, який підприємство обирає для цілей бухгалтерського обліку фіксується в наказі про облікову політику підприємства та обов'язково наводиться примітка: до дати звітності зміна обраного методу дозволяється один раз на рік на початку нового календарного року з обгрунтуванням причин такої зміни.
Отже, з даного підпункту зрозуміло, що існують різні методи оцінки запасів, кожен з яких має своі переваги та недоліки, тому є дуже важливо вибрати той метод, за яким можна найточніше провести оцінку запасів, залежно від діяльності підприємства.
1.3 Аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку та аналізу виробничих запасів підприємства.
При організації бухгалтерського обліку та аналізу виробничих запасів необхідно користуватись законодавчими та нормативними документами України, їх характеристика наведена в табл.1.3.
Таблиця 1.3 Характеристика нормативно – правової бази з обліку і аналізу виробничих запасів
| № | Назва нормативного документу | Ким і коли затверджений | Коротка характеристика змісту норм. документу | Використання в роботі | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | |||||
| 1. | Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” | №996-XIV ВР від 16 липня 1999р. | Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності в Україні. | В другому розділі дипломної роботи | ||||
| 2 | Закон України „Про податок на додану вартість” | №168/97-ВР від 3 квітня 1997р. Із змінами і доповненнями | Визначає платників податків, об’єкти, базу і ставки оподаткування, порядок обліку звітності та сплати податку до бюджету. | В другому розділі дипломної роботи | ||||
| 3 | Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” | №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами і доповненнями. | Визначає порядок оподаткування прибутку підприємств | В другому розділі дипломної роботи | ||||
| 4 | Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” | Наказ Міністерства фінансів №83 від 31.03.1999р. | Визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. | В другому розділі дипломної роботи | ||||
| 5 | Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс” | Наказ Міністерства фінансів №87 від 31.03.1999р. | Визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. | В другому розділі дипломної роботи | ||||
| 6 | Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансовий результати” | Наказ Міністерства фінансів №87 від 31.03.1999р. | Визначає зміст і форму Звіту про фінансові результати та загальні вимоги до розкриття його статей. | В другому розділі дипломної роботи | ||||
| 7 | Положення стандарт)бухгалтерського обліку 9 „Запаси” | Наказ Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999р.із | Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському | В першому і другому розділі дипломної роботи 1.3 | ||||
| змінами і доповненнями від 27.12.05р. | обліку інформації про виробничі запаси та їх розкриття у фінансовій звітності. | В другому розділі дипломної роботи | ||||||
| 8 | Інструкція „Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку ” План рахунків бухгалтерського обліку та інструкції. | Наказ Міністерства фінансів України №246 від 20 жовтня 1998р. Та від 30.11.99р. №291 | Визначає основні рахунки та субрахунки обліку виробничих запасів. | |||||
| 9 | Інструкція „По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активі, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків.” | Наказ Міністерства фінансів України від 11.02.94р. №69 із змінами і доповненнями від 26.06.2000р. №115 | Визначає порядок проведення інвентаризації виробничих запасів, та основні вимоги, щодо оформлення результатів інвентаризації. | В другому розділі, підпункт 2.4 | ||||
| 10 | Постанова Кабінету Міністрів України „Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” | Постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.99р. №116 | Визначає механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. | В другому розділі, підпункт 2.4 | ||||
| 11 | Наказ Міністерства статистики України „Про затвердження типових первинних документів з обліку сировини і матеріалів” | Наказ Міністерства статистики України №193 від 21.06.96р. | Визначає перелік та форму типових первинних документів ,які можуть використовуватися підприємствами при обліку сировини та матеріалів. | |||||
| 12 | Наказ Мінфіну України „Про кореспонденцію рахунків” | Наказ Міністерства фінансів №143 від 28.03.2002р. | Визначає типові бухгалтерські проведення пов’язані з обліком надходження, вибуттям та виробництвом виробничих запасів. | В першому і другому розділі дипломної роботи | ||||
| 13 | Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку. | Наказ Міністерства фінансів №356 від 29.12.2000р. | Надає методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку з обліку виробничих запасів. | В другому розділі дипломної роботи | ||||
При огляді нормативно-правової бази неможливо не звернути увагу на міжнародні стандарти з бухгалтерського обліку , оскільки національні стандарти з обліку були розроблені на основі міжнародних з врахуванням національних особливостей економіки України тому П(С)БО 9 „Запаси” має ряд спільних моментів з Міжнародними стандартами фінансової звітності 2 „Запаси” МСФ 2 „Запаси”, зокрема, щодо умов визнання запасів і основних понять, пов’язаних з ними; рекомендації щодо використання методів оцінки запасів; розкриття інформації про запаси у формах фінансової звітності. Однак, поряд з цим можна виділити наступні відмінності у положеннях (табл.1.4)
Таблиця 1.4
Порівняння міжнародних та національних стандартів з обліку запасів
| Ознака | П(С)БО 9 „Запаси” | МСФЗ 2 „Запаси” | |||
| Оцінка запасів | |||||
| При надходженні | Собівартість формується з таких витрат: 1.При придбанні у постачальника. Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно заготівельні витрати; інші витрати. 2.При виготовлені власними силами. Витрат, що утворюють виробничу собівартість, визначену за П(С)БО 16 „Витрати”. 3.При внесенні до статутного капіталу. Справедливої вартості, погоджена із засновниками підприємства з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника. 4.При безоплатному отриманні. Справедливої вартості. 5.При отриманні у результаті обміну на подібні активи. Балансової вартості переданих запасів. 6.При отримані в результаті обміну на неподібні активи. Справедливої вартості отриманих запасів. До собівартості не включаються витрати: понаднормові витрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші витрати. | Собівартість формується з таких витрат: 1.Витрати на придбання. Ціни придбання ; мита, та інших податків; витрати на транспортування; вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат. 2.Витрати на переробку. Витрати , безпосередньо пов’язанні з одиницею виробництва. 3.Інші витрати . Інші витрати, якщо вони відбулися при доставці до їх теперішнього місця розпакування та приведення до теперішнього стану. До собівартості не включаються : понаднормативні суми відходів матеріалів, оплата праці або інші виробничі, витрати,витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення у теперішній стан; витрати на продаж | |||
| При витрачанні | Собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО), ідентифікована собівартість, середньозважена собівартість. | ||||
| Нормативні затрати; ціни продаж | Собівартість останніх за часом надходжень (ЛІФО) | ||||
| На дату балансу | Найменша з двох оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізації. | Чиста вартість реалізації | |||
| Розкриття інформації про запаси у фінансовій звітності. | |||||
| Методи оцінки запасів; балансова (облікова) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп; балансова (облікова) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації. | |||||
| Балансова (облікова) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу; сума збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів. | Сума будь-якого сторнування будь-якого часткового списання, яка визначається як дохід певного періоду; обставини або події, що спричинили сторнування списання запасів, переданих як застава для гарантії зобов’язань. | ||||
Отже, щоб зберегти об’єктивність оцінки запасів в умовах цінової нестабільності, вони відображаються в балансі за правилом найнижчої оцінки – у вітчизняному обліку і за чистою вартістю реалізації – в європейських країнах.















