13643 (585302), страница 15

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 15)

ТОВ “Тур” самостійно вибирає напрямок сільськогосподарського виробництва, його структуру та об’єм самого виробництва, розпоряджається виробленою продукцією та доходами, здійснює різні діяльності, які не суперечать законодавству України.

Закон України “Земельний Кодекс України” був прийнятий 25 жовтня 2001 року, в ньому визначені зміни, що відбулися в аграрному секторі економіки.

Стаття 78 Земельного Кодексу регламентує право власності на землю. Право власності на землю – це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

Після паювання земель кожним робітником одержано паї на основі Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність” від 3 грудня 1999 року.

Оскільки в агропромисловому комплексі України відбулася аграрна реформа на сучасному етапі значна частина сільськогосподарських підприємств мають орендні відносини з урахуванням таких принципів оренди:

• добровільний вступ до орендного колективу;

• надання з боку орендодавця прав внутрішньогосподарському орендному колективу самостійно вирішувати оперативні питання господарської діяльності;

• гарантованість виконання орендних зобов’язань сторонами;

• встановлення ринкових взаємовідносин між орендодавцем та орендарем.

В господарстві діє Закон України “Про насіння”, який регулює виробництво, реалізацію використання насіння та посадкового матеріалу. Тому господарство має право розмножувати, заготовляти, реалізовувати та використовувати насіння соняшнику при умові їх відповідності атестаційним вимогам.

Закон України “Про насіння” передбачає, що, якщо господарство отримує дозвіл на виробництво та використання насіння зернових культур, в тому числі і соняшника, воно має право:

• придбання на договірних умовах у інших виробників насіння відповідних категорій для подальшого розмноження та реалізації;

• встановлювати договірні ціни на вирощування насіння, яке підлягає реалізації.

Якість насіння повинна бути підтверджена відповідними документами встановленої форми. Ці документи видає державна комісія, яка перевіряє якість насіння на вводі його в оборот.

Насіння вважають признаними, якщо вони відносяться до сорту, який пройшов держані іспити по результатах, якого насіння внесено в Реєстр сортів рослин України або визнані перспективними, а також по сортовій чистоті, посівним якостям, що відповідають вимогам стандарту України. При придбанні насіння гарантія якості діє на протязі терміну, вказаного в документі про їх якість.

Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини” встановлює основи безпеки якості та безпеки харчових продуктів та продовольчої сировини для населення, регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками та споживачами при розробці, виробництві, ввозу на митну територію України, покупці, постачанні, зберіганні, транспортуванні, реалізації, використанні та споживанні харчових продуктів та продовольчої сировини.

Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 2002 року. Цей закон визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна, в тому числі і соняшнику, як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна, в тому числі і соняшника, для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, а також у соняшнику, нарощування його експортного потенціалу.

Цей закони передбачає:

• забезпечення продовольчої безпеки держави;

• формування сприятливої для ринку зерна та соняшника інвестиційної, кредитної, податкової, місцевої політики;

• оптимізація структури та ефективності виробництва зерна, в т.ч. соняшника, з урахуванням потенціалу природнокліматичних умов та ринкової кон’юнктури;

• забезпечення функціонування ринку зерна, в т.ч. соняшника, на засадах поєднання конкуренції та державного регулювання з метою збалансування інтересів суб’єктів господарювання та держави;

• встановлення державного контролю за якістю зерна та соняшнику, продуктів їх переробки та сортового насіння;

• стабілізація ринкових ресурсів зерна та соняшника;

• нарощування експортного потенціалу ринку зерна та соняшника;

• визнання пріоритетності розвитку ринку зерна та соняшника;

• впровадження механізму заставних закупок зерна та соняшника;

• впровадження інтервенційних операцій на ринку зерна та соняшника;

• визначення порядку експорту та імпорту зерна та соняшника, продуктів їх переробки за міжнародними договорами.

Закон України “Про карантин рослин” виявляє загальні правові, організаційні та фінансово-економічні основи карантину рослин, повноваження органів державної влади, їх посадових осіб, права і обов’язки юридичних та фізичних осіб, направлені на попередження занесення та розповсюдження відсутніх на території України карантинних організмів.

Державне управління у сфері карантину рослин здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади по питанням аграрної політики, органами Державної служби по карантину рослин України.

До повноважень Кабінету Міністрів України в сфері карантину рослин відносяться:

• забезпечення здійснення державної політики в сфері карантину рослин;

• розробка та здійснення відповідних загальнодержавних програм;

• направлення і координація діяльності органів Державної служби по карантину рослин України;

• укладення міжнародних договорів;

• введення (скасування) карантинного режиму в порядку, встановленому дійсним Законом;

• затвердження переліку підкарантинних матеріалів та об’єктів;

• здійснення інших повноважень по управлінню в сфері карантину рослин.

Закон України “Про насіння і садивний матеріал” містить основні положення, що регулюють виробництво, реалізацію та використання насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських рослин, на які затверджено державні стандарти, визначають правові відносини між виробниками та споживачами насіння і садивного матеріалу та охороняють їх права.

До об’єктів насінництва та розсадництва згідно з цим Законом належать:

• сорт рослин (клон, лінія, гібрид, популяція, сортозміни);

• насіння і садивний матеріал;

• насінницькі посіви та насадження.

До суб’єктів насінництва належать фізичні та юридичні особи, яким надано право займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння і садивного матеріалу відповідно до законодавства України.

Законодавство України про насіння і садивний матеріал складається з цього Закону, Закону України “про охорону прав на сорт рослин”, інших законів та нормативних актів, прийнятих відповідно до них.

Державне управління в галузі насінництва та розсадництва здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та їх територіальні органи відповідно до своїх повноважень.

Особливе місце в економічній політиці держави займає Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” від 18 січня 2001 року, яким визначено роль сільського господарства як пріоритетної галузі народного господарства та держави в регулюванні економічних процесів. Надзвичайно важливим є його положення щодо цінової політики, яка здійснюється на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням та підтримкою доходів сільськогосподарських товаровиробників шляхом антимонопольного контролю за цінами на продукцію сільського господарства і матеріально-технічні ресурси, що ними споживаються; формування цін на товари, роботи та послуги, виходячи з попиту і пропозиції на основі галузевих нормативних витрат і норми прибутку в середньому по народному господарству; запровадження заставних цін, регулювання доходів через систему державних дотацій та субсидій.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

По проведеному аналізу господарської діяльності ТОВ “Тур”, можна зробити висновок, що господарство рентабельне та має перспективи для подальшого розвитку.

Господарство повністю забезпечено землею і за своїми розмірами повністю сприяє розвитку виробничої діяльності усіх галузей сільськогосподарського виробництва. Розташовано у сприятливій зоні для застосування механізації. Загальна земельна площа у 2004 році становила 4421 га, що на 15,2% менше ніж у 2000 році. Це обумовило зменшення сільськогосподарських угідь, пашні, що пов’язано з тим, що господарство в умовах реформування було розпайоване і змінило цільове призначення земель. Це призвело до того, що зменшилась площа під пасовищами на 86,2%, площа під сінокосами збільшилась на 100%.

Аналізуючи склад товарної продукції в динаміці за п’ять років, можна сказати, що галузь рослинництва займає найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції – 63,3%, тваринництво – 18,1%. В рослинництві найбільшу питому вагу займають зернові і зернобобові – 42,7% і соняшник – 18,8%, в тваринництві – це м’ясо ВРХ – 10,5% і молоко – 4,97%.

Рівень спеціалізації в ТОВ “Тур” досить низький, тобто господарство спеціалізується на виробництві кількох видів продукції. Підприємство має зерно-молоко-м’ясний напрямок з розвинутим виробництвом промислової продукції.

Вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення зменшилась на 54,29%. Це спричинило зменшення показника фондозабезпеченості на 39,44%. За рахунок збільшення вартості валової продукції збільшився показник фондовіддачі на 62,5% і знизилась фондомісткість на 41,35%. Вартість оборотних засобів за п’ятирічний період зросла на 131,45%, а виручка від реалізації продукції знизилась на 20,97%, в результаті коефіцієнт обороту знизився на 43,42%, відповідно збільшився час обороту на 76,74%.

За досліджуваний період значно скоротилася кількість робітників на 58,34%, але збільшився вихід продукції на одного робітника на 236,4% і збільшився коефіцієнт використання річного фонду робочого часу на 68,18%, що говорить про раціональне використання трудових ресурсів.

Ефективність господарської діяльності ТОВ “Тур” досить низька. Починаючи з 2002 року рентабельність виробництва знижується і в 2004 році рівень рентабельності становить 4,92%. Тому на даному етапі необхідно звернути увагу на збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва, так як вона є прибутковою, а також на розвиток промислового виробництва, яке забезпечує постійну зайнятість робочої сили і рівномірний розподіл матеріальних і трудових ресурсів.

Посівні площі в 2004 році у порівнянні з 2000 роком значно скоротились (на 30,2%), що становить 1197 га. Площа посіву соняшника збільшилась на 35%, але в структурі посівних площ у 2004 році вона займає 28,1%, що на 13,5 процентних пункти більше, чим у 2000 році.

Використовуючи індексний аналіз, можна визначити, що валовий збір у звітному (2004р.) збільшився на 571,9ц. у порівнянні з базисним (2000р.); при цьому валовий збір зменшився на 1104,7ц. за рахунок зміни урожайності культури, за рахунок посівних площ валовий збір збільшився на 1676,6 ц. Розмір посівних площ у звітному році збільшився на 202 га в порівнянні з базисним роком.

Аналізуючи економічну ефективність виробництва соняшнику видно, що майже всі показники у 2004 р. значно більші, ніж у 2000р. Урожайність культури знизилась на 17,1%. Прямі затрати праці і трудомісткість збільшились на 147% (25 тис. люд.-год) і 197,3% (6,61 люд. год / ц) відповідно. Виробнича собівартість 1ц. продукції в 2004 році склала 43,5 грн., що на 160,6% більше базисних показників. Рівень рентабельності виробництва соняшнику з 90,8% в 2000 році збільшився до 143,5% в 2004 році. Найвищий рівень рентабельності був у 2001 році – 192,1%.

Із проведеного аналізу ефективності виробництва соняшнику в господарстві ми бачимо, що економічна ефективність виробництва соняшнику в господарстві підвищується, але є нагальна необхідність шукати шляхи до її підвищення.

На основі отриманих даних планується для підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику ввести такі заходи:

1. Впровадження технологій з мінімального обробітку ґрунту. Ґрунтозахисна технологія відкриває шлях до повноцінного використання таких переваг:

• скорочення затрат на придбання та експлуатацію техніки, зменшення зносу машин;

• зменшення витрат поливу;

• зменшення ущільнення ґрунту під впливом техніки;

• зменшення водної та вітрової ерозії;

• підвищення родючості ґрунту за рахунок збільшення вмісту гумусу, мікроелементів, вуглецю, азоту;

• стабільні врожаї;

• економія робочого часу;

• поліпшення інфільтрації води у грунт, краще насичення ґрунту вологою;

• зростання біологічної активності у ґрунті і на полях;

• поліпшення стану довкілля за рахунок зменшення викидів паливних газів, виносів гербіцидів та добрив з полів.

1. Підвищення виробництва соняшнику за рахунок поліпшення сортового складу посівів – тобто збільшуємо площу під більш врожайними гібридами. Приріст урожайності від цього заходу буде становити 18,22 ц/га, а з усієї площі буде додатково отримано 14177,1 ц. Прибуток збільшиться на 973,6 тис. грн., а рівень рентабельності збільшиться на 19%, і становитиме 162,5%.

2. Підвищення урожайності за рахунок внесення в грунт високоякісних гербіцидів. Урожайність збільшиться на 8,62 ц/га, валовий збір збільшиться на 6139 ц., виручка від реалізації збільшиться на 587,4 тис. грн. Собівартість 1ц. продукції зменшиться на 37,02 грн., а рівень рентабельності становитиме 183,5%, що на 40% більше, ніж в базисному році.

3. Підвищення урожайності за рахунок впровадження нового високоефективного препарату для протруювання насіння. Урожайність збільшиться на 4,12 ц/га, валовий збір збільшиться на 667 ц. Виручка від реалізації збільшиться на 67,56 тис. грн. Прибуток збільшиться на 57,86 тис. грн. Рівень рентабельності збільшиться на 20,3% і становитиме 163,8%.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: підручник – 2 – ге вид. доп. і перероб. – К. КНЕУ. 2002р.

2. Андрійчук В.Г., Вихор Н.В. Підвищення ефективності агропромислового виробництва. – Київ: Урожай, 1990-232 с.

3. Беляков Г.И. Практикум по охране труда. – М.: Агропромиздат, 1998 – 11с.

4. Бронин О.В. До питання економічної ефективності виробництва насіння соняшнику в умовах становлення ринкової економіки України. // Вісник аграрної науки, 1999р. - №11. – с. 78-79.

5. Горкавий В.К. Статистика. Навчальний посібник для студентів. – К.: Вища школа, 1994. – 94 с.

6. Гаврилюк В.М. Напрями розвитку виробництва олійних культур в Україні / Економіка АПК, 1999р.

7. Добрынин В.А. Экономика сельского хозяйства. – М.: Агропромиздат, 1990, - 160 с

8. Дудко С.С. Нові перспективні гібриди соняшнику від Євраліс Семанс. // Пропозиція, 2005р. - № 2.

Характеристики

Список файлов ВКР