Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

У срібного карася луска срібляста, очеревина чорна, хвостовий плавець має сильну виямкуватість. Довжина до 45 см, маса до 1 кг. У деяких водоймах зустрічаються популяції карася без самців (ікра запліднюється спермою інших видів коропових риб). Срібний карась є родоначальником багатьох форм акваріумних риб - золотої рибки, телескопа, вуалехвоста та інших. Розповсюджений практично в усіх водоймах України.

Обидва види карасів - об'єкти ставкового рибництва (золотого карася вирощують до товарної маси 250-300г, срібного - до 300-350 г). [18]

1.2 Відношення коропових видів риб до основних показників водного середовища

У процесі еволюції у риб виникли різноманітні пристосування, які дозволяють їм мешкати у водоймах з різною за якістю водою. Вода надає їм їжу і кисень, виносить продукти обміну та інше. Тому фізико - хімічні властивості води являють собою один із найважливіших факторів середовища, який визначає ефективність роботи рибоводних господарств.

Придатність поверхневих вод для використання у рибопромислових цілях визначають згідно вимогам стандарту.

Вода вододжерела повинна: відповідати нормам, у основі яких лежить збереженість виду; відповідати біологічним потребам риби, яку вирощують; забезпечувати необхідний рівень природної кормової бази. [17,9]

Коропові риби такі як: короп, білий амур, білий товстолоб, вимогливі до якості води, обов'язковою умовою успішного культивування є - підтримання сприятливої концентрації розчиненого у воді кисню, оптимальний вміст 5 -7мг/л. Зменшення концентрації кисню до Змг/л, особливо в умовах підвищених температур води, може викликати пригнічення дихання риб, що негативно позначається на життєдіяльності, живленні та рості. Порогові величини даного показника для коропа, білого амура та білого товстолоба становить близько 2 мг/л. Оптимальний для активної життєдіяльності та росту цьоголіток і старших вікових груп коропа діапазон температур води наближається до +22 - +27 °С, для білого амура та білого товстолоба +25 -+30 °С . [5]

Оптимальна величина водневого показника води (рН) для коропових риб є слабко лужною і становить 6,5 - 8,5( допустимі норми 6 - 8,5). Перманганатна окислювальність води не повинна перевищувати 10 мг/л. Абсолютно недопустима наявність у воді сірководню, метану та вільного хлору [8].

1.3 Описання процесу вирощування дволіток коропа, білого товстолоба та білого амуру у ставу

Якщо розглядати екосистему ставу з погляду математичного моделювання, вона є складною для описання, контролю і впливу система. В даному випадку ми розглянемо екосистему ставу де вирощують дволіток коропових риб. Вона включає такі елементи: вода, риба -короп, білий товстолоб, білий амур, фітопланктон, зоопланктон, зообентос, детрит, вища водна рослинність, біогенні елементи. Слід зазначити, що дана структуризація значно простіша за реальний об'єкт, в ній відображаються лише основні агреговані елементи.

Вода - це середовище життя для риби, джерело їжі, кисню, вона видаляє продукти обміну речовин з організму, зумовлює будову (органи орієнтації - бічна лінія) та форму тіла риби (обтічна).

Характеризується такими показниками: температура (°С), щільність (г/см³), прозорість (см), рівень рН, колір, смак.

Риба — первинно водна тварина, яка все життя проводить у водному середовищі. В процесі еволюції у риб були відпрацьовані пристосування, які дозволили їм жити у водоймах з різною якістю води.

Характеризуються такими показниками: вага (кг), довжина (см), ширина тіла (см), вихід м'ясного матеріалу (%), стійкість до захворювань, пошукова здатність, вихід від посадки (%), кінцева маса (кг), щільність посадки (екз./га), теплолюбність, відношення до кисню.

Впливає на всі елементи системи, у тому числі на воду - як середовище життя, забруднюючи продуктами обміну, використовуючи кормові організми, що також мешкають у воді.

Біогенні елементи. Фосфор і азот є основними біогенними елементами. Для коропових ставів кількість мінерального фосфору у воді не повинна перевищувати 0,5мг /л., а мінерального азоту 2-З мг/л.

Фітопланктон - являє собою сукупність мікроскопічних водоростей, які вільно існують у товщі води. У товщі води утримуються завдяки малим розмірам, великому вмісту води у клітинах. Поширений у верхніх добре освітлених шарах води.

Характеризується такими показниками як концентрація біомаси (г\м³), вміст поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів). На розвиток впливає освітленість водойми, конценрація біогенних елементів (мг/л), температура води (°С), щільність посадки риб (екз./га) та інші параметри.

Білий товстолоб споживає фітопланктон. Відмираючи він осідає на дно водойми збільшуючи кількість детриту у водоймі. Використовує біогенні елементи у воді для свого розвитку, є першою ланкою в ланцюгу живлення організмів. При "цвітінні" водойми, тобто массового розвитку мікроводоростей (фітопланктону), впливає на колір та кисневий режим, що пригнічує розвиток зоопланктону та зообентосу.

Оптимальними величинами розвитку фітопланктону є 20-30 мг/л, допустимими 50-80 мг/л. [9]

Зоопланктон - сукупність безхребетних тваринних організмів, які мешкають у товщі води, мають дуже слабкі органи руху і в деякій мірі можуть самостійно пересуватися в товщі води.

Характеризуються розмірами зоопланктонних організмів (40 мкм -10 мм), вмістом поживних речовин (білки, жири, вуглеводи).

Зоопланктон, зокрема інфузорії, коловертки, дафнії входять до раціону таких риб як білий та строкатий товстолобик, короп, особливо при голодуванні. Вони є первинними споживачами фітопланктону. При массовому розмноженні вони пригнічують розвиток фітопланктону, оскільки для харчування вони використовують фітопланктонні організми. [9]

Зообентос - населення дна водойми, яке включає організми, що мешкають у грунті, заростях макрофітів. Характеризується такими показниками як: глибина поширення організмів у грунті (в основному 10 -20 см), вміст поживних речовин в організмах, доступність для поїдання рибою. Організми зообентосу харчуються детритом рослинного та тваринного походження.

Зообентос - основний елемент раціону харчування коропа на протязі всього вирощування в ставах, при недостатньому розвитку (середня проба вважається задовільною при 5-6 мг/м²), спостерігається пригнічення розвитку і росту риби, вона не досягає нормативних розмірів. Рештки корму риб який осідає на дно водойми слугує кормом для зообентосу. [9,17]

Вища водна рослинність. ЇЇ кількість не повинна перевищувати 25% від загальної площі ставуі є їжою для білого амура. Коли заростання ставу перевищує норму то це негативно впливає на екосистему, затінює водойму, чим зменшує розвиток фітопланктону, підвищується поглинання рослинами біогенних елементів,що також збільшує витрати на удобрення та затримує ріст фітопланктона. ВВР характеризується поширенням (% від загальної площі ставу).Кожна екосистема взаємодіє із навколишнім середовищем. Фактори, що впливають на систему поділяються на ті які піддаються контролю збоку рибовода та ті на які він не може впливати. До перших відносять годівля, удобрення, вапнування, аерація, боронування, доглядза ставом, гідротехнічними та гідромеліоративними спорудами, профілактичні та лікувальні заходи. До других належать кліматичні умови даного регіону, температура повітря, освітленість, тривалість вирощування риб.

При годівлі в коропових ставових господарствах вимоги до якості штучних кормів трохи нижчі в зв'язку з тим, що певну частину необхідних для повноцінної життєдіяльності поживних речовин риби можуть одержувати, споживаючи природні кормові об'єкти. Саме тому короп найкраще росте й ефективно засвоює штучні корми тоді, коли в його раціоні частка природної їжі становить не менше 25-30 % загального раціону.

За вмістом біогенних елементів вони більш різноманітні і включають весь комплекс поживних речовин, які є безпосереднім кормом для гідро біонтів.

Досягає маси 16 кг і більше, а довжини 1 м. Луска на тілі дрібна. На череві від горла до анального отвору тягнеться гострий кіль. Тичинки в зябрах утворюють своєрідну сітку, якою риба відціджує мікроскопічні водорості, якими вона харчується. Кишечник пристосований до перетравлювання малокалорійної їжі — водоростей, його довжина в 10-13 разів більша довжини тїла.

Статевої зрілості білий товстолоб досягає на Амурі у віці 5 років, а в Україні - у 4-5 років. Плодючість самок 5-7-літнього віку досягає 500 тис. ікринок, крупних самок - до 1-2 млн. ікринок.

Нерест проходить у річках влітку на бистрині. Ікра також - батипілогічна дрібна діаметром 1-1,2 мм, після набухання збільшується до 5 мм. Розвиток ікри проходить при температурі води + 21-25°С і продовжується 23- 33 год., при + 27-29°С-17-19 год.

В умовах України потомство білого товстолобика одержують у інкубаційних апаратах. У ставках білий товстолобик швидко росте. Цьоголітки досягають маси 20- 25 г, дволітки — 200-700 г трилітки 500 -2000 і чотирилітки 3 кг, п'ятилітки - 4 кг . [17]

1.4 Класифікація кормів

1.4.1 Природні корми

До природних кормів належать різні групи гідробіонтів рослинного і тваринного походження, які є їжею відповідних видів риб і визначають приріст рибної продукції, тобто створюють природну рибопродуктивність .

Як уже зазначалось, риб за характером живлення умовно поділяють на три головні групи: фітофаги, зоофаги і зоофітофаги, яких, у свою чергу, поділяють на дрібніші угруповання. Останнім властиве домінування відповідних природних кормових компонентів у харчовому спектрі.

У складі харчової грудки фітопланктофагів домінує фітопланктон, до якого віднесено всю сукупність завислих, вільно плаваючих дрібних водоростей, які розвиваються у шарі води, куди надходить сонячна енергія (евфотична зона) і відбувається фотосинтез. Планктонні водорості мають спеціальні пристосування для існування у завислому стані: вирости і придатки (шипи, ОСТІ, щетинки, перетинки, рогоподібні відростки), порожнинні і сплощені колонії, виділення рясного слизу, накопичення у тілі речовин з низькою густиною (краплини жиру, газові вакуолі). Фітопланктон є головним, а іноді і єдиним первісним продуцентом органічної речовини, за рахунок якої існує все живе у водоймах. Якісний і кількісний склад фітопланктону у різних водоймах неоднаковий і залежить від фізичного та хімічного режимів останніх. Простежується виражена сезонна динаміка його розвитку. До поширених і найбільш розвинених у водоймах належать водорості з груп діатомових, зелених, синьозелених. Менше значення мають лірофітові, евгленові, золотисті, жовтозелені водорості. [2,5,17]

Добрі харчові властивості мають зелені водорості класу протококових, які за біохімічним складом особливо привабливі як кормовий об'єкт фітопланктофагів. Деяких представників цієї групи (хлорела, сценедесмус) використовують для масового штучного культивування. Суха речовина цих водоростей містить від 36,7 до 59,6% білків, серед яких добре засвоювані рослиноїдними рибами всі незамінні амінокислоти, від 10,5 до 51,2% жирів, у складі яких виявлено до 80% ненасичених жирних кислот, від 26,0 до 52,1% вуглеводів. Протококові водорості продукують майже всі відомі вітаміни, енергетична цінність їх сухої речовини варіює від 18,8 до 28,0 кДж/г

За харчовими властивостями зелені водорості поступаються лише евгленовим, які, на жаль, не дуже розвинені у рибогосподарських водоймах. Суха речовина діатомових водоростей містить досить багато золи і порівнянно мало білка та вуглеводів, що знижує поживну цінність цієї групи водоростей. Певні негативні якості мають і синьозелені водорості, які містять значний відсоток важкоперетравлюваних білків і вуглеводів, продукують деякі токсичні речовини, що обмежує їх фізіологічну доступність для фітопланктофагів. [2,9]

Макрофітофаги задовольняють свої харчові потреби за рахунок споживання макрофітів, до яких належать переважно вищі водні рослини порівняно великих розмірів. Макрофіти у водоймах утворюють низку екологічних груп: рослини з плаваючими листками (ряски, водяний горіх, водяна лілія, сальвінія, водокрас, жовте латаття, водяний перець, водяна гречка); надводні рослини (очерет, комиш, осока, рогіз, аїр, стрілолист, їжача голівка; підводні рослини (рдести, уруть, валіснерія, елодея, кушир, жабуриння).

Вміст жиру - інфузорії, що забезпечує їх найвищу енергетичну цінність (у середньому в розрахунку на суху речовину 27,59 кДж/г).

Основою природної кормової бази риб-зообентофагів є організми зообентосу, що включає донних тварин, які живуть на ґрунті і в ґрунті водойм. Залежно від способу життя у складі зообентосу розрізняють такі групи:

• інфауна, або тварини, які живуть у товщі ґрунту (черви, деякі молюски і ракоподібні, личинки комах);

• епіфауна, або тварини, які прикріплені до субстрату ( двостулкові молюски, кишковопорожнинні, деякі ракоподібні і черви);

• онфауна, або тварини, які пересуваються по поверхні ґрунту (ракоподібні, черевоногі молюски, п'явки);

• нектобентос, або придонні тварини, які плавають поблизу дна і періодично опускаються на нього (мізіди, амфіподи, ізоподи, кумацеї).

Донні тварини, які є основою зообентосу, мають досить високу харчову цінність для риб. Однак ці кормові об'єкти менш доступні, на їх пошук і добування риби витрачають більше зусиль, тобто зазнають додаткових енергетичних витрат.

Серед наведених груп донних безхребетних найвищий вміст білка у розрахунку на суху речовину у рачках (мізіди), до них наближаються личинки комах (хірономіди) і малощетинкові черви (олігохети). У цих групах тварин найвищий і вміст жирів і, відповідно, вони максимально поживні. Найнижчі поживні характеристики мають молюски, особливо двостулкові. Проте в цьому разі слід враховувати наявність у згаданих тварин громіздкого вапняного зовнішнього панциру - черепашок, оскільки їх біохімічний аналіз проводили разом з ним.

Характеристики

Список файлов ВКР