183727 (584773), страница 2
Текст из файла (страница 2)
5. Об`єм та обсяги виробництва сільськогосподарської продукції
| Показник | Роки | |||
| 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | |
| Вироблено зерна всього, ц | 11067 | 11098 | 12014 | 8261 |
| в т.ч. ячменю, ц | 316 | 77 | 353 | - |
| пшениці, ц | 3831 | 5499 | 6291 | 2145 |
| кукурудзи на зерно, ц | - | - | 2411 | 1410 |
| гороху, ц | 2346 | 2297 | - | - |
| вівса, ц | 3360 | 1222 | 1780 | 3456 |
| жита, ц | 1530 | 2003 | 1179 | 1250 |
| Вироблено молока, ц | 7733 | 8380 | 8250 | 8992 |
| Вироблено м`яса всього, ц | 796 | 537 | 677 | 780 |
| в т.ч. яловичини, ц | 685 | 445 | 560 | 684 |
| свинини,ц | 87 | 72 | 85 | 48 |
| На 100 га с.-г. угідь молока, ц | 443 | 480 | 471 | 595 |
| Яловичини, ц | 39 | 26 | 32 | 45 |
| На 100 га ріллі свинини, ц | 7,7 | 6,3 | 7,6 | 5,01 |
З даної таблиці випливає, що по виробництву зерна господарство має непогані показники, але по рокам спостерігаються деякі коливання. Взагалі просліджується тенденція збільшення виробництва зернових культур. Виробництво молока збільшилось з одночасним збільшенням поголів`я. М`яса виробляється досить стабільна кількість незалежно від виду. Хоча виробництво свинини дещо зменшилось, а яловичини залишилось на тому ж рівні. Крім того збільшилось виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь, також збільшилось виробництво яловичини, а виробництво свинини – зменшилось.
Прибутки господарства в першу чергу залежать від собівартості виробленої продукції та її реалізації.
Динаміка собівартості і її основних видів наведені в таблиці 6.
6. Динаміка собівартості основних видів с.-г. продукції, ц / грн
| Вид продукції | Роки | ||||
| 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | ||
| Зерно | 19,80 | 18,96 | 13,08 | 15,5 | |
| Цукровий буряк | 8,80 | 9,60 | 12,1 | - | |
| Молоко | 0,41 | 0,41 | 0,41 | 0,29 | |
| Приріст великої рогатої худоби | 15,60 | 15,53 | 14,09 | 14,01 | |
| Приріст свиней | 6,86 | 6,79 | 7,80 | 7,20 | |
З таблиці видно, що по всіх основних видах продукції собівартість зменшується, а по приростам свиней збільшується на 0,34 ц/грн.
В загальній собівартості продукції тваринництва частка кормів займає 50 – 60 %, тому і витрати кормів на виробництво одиниці продукції має велике економічне значення. Такі витрати представлені в таблиці 7.
7. Витрати кормів на виробництво 1 ц продукції (ц. к. од.)
| Вид продукції | Роки | |||
| 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | |
| Молоко | 1,22 | 1,28 | 1,29 | 1,33 |
| Приріст великої рогатої худоби | 14,8 | 17,8 | 18,0 | 17,2 |
| Приріст свиней | 22,5 | 18,55 | 11,70 | 11,09 |
Звертаю увагу на те, що витрати кормів на виробництво молока і приростів свиней зменшились, а на прирости великої рогатої худоби збільшились.
Кожна галузь може бути прибутковою лише якшщо прибуток від реалізації виробленої продукції перевищить затрати на її виробництво, а це більш об`єктивно показує коефіцієнт рентабельності, який приведений у таблиці 8.
Аналізуючи таблицю видно,що рентабельність в господарстві по роках значно вар’ює. Так, рентабельність по рослинництву у 2003 році склала 24 %, а по тваринництву – 21,3 %. Це є добрі показники, хоча по приростам свиней та великої рогатої худоби рентабельність була від’ємною –64,5 % та –23,1 % відповідно.
8. Рентабельність виробництва основних видів сільськогосподарської продукції, %
| Вид продукції | Роки | |||
| 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | |
| Зерно | +108 | +58,9 | +29,5 | +39 |
| Цукровий буряк | +25 | -57,1 | -23 | - |
| По рослинництву | +47,6 | +35,3 | +20,5 | +24 |
| Молоко | +137 | +36,6 | +0,9 | +91,8 |
| Приріст великої рогатої худоби | +0,7 | +6,9 | +20,8 | -23,1 |
| Приріст свиней | -32 | +1,6 | -47 | -65,4 |
| По тваринництву | +100 | +22,3 | -12 | +21,3 |
Таким чином приватна агрофірма “………” ……. району - господарство, яке здатне вирішувати технологічні питання, забезпечувати в повній мірі населення життєво необхідними продуктами харчування – молоком та м’ясом і при цьому не бути збитковим господарством.
2. Розрахункова частина
2.1 Економіко-математична модель оптимізації раціону годівлі великої рогатої худоби
Основою підвищення продуктивності тварин є повноцінна годівля. Недолік будь-якого виду речовин у раціоні негативно впливає на розвиток тварин і призводить до зниження їх продуктивності. Крім того, неповноцінна годівля викликає перевитрату кормів. Тому кормовий раціон повинен бути повністю збалансованим за всіма поживними речовинами, необхідними для всіх видів тварин.
Із одних і тих самих кормів в кожному господарстві можна скласти велику кількість варіантів збалансованих кормових раціонів. При цьому із всіх варіантів необхідно вибрати оптимальний
Таким чином, постановку задачі можна сформулювати так: скласти для кожного виду худоби такий раціон годівлі, який повністю задовольняв би біологічні потреби тварини за усіма поживними речовинами і мав найменшу собівартість.
Для складання економіко-математичної моделі по вибору оптимальних кормових раціонів необхідні такі данні, як наявність кормів по видам, вміст поживних речовин у одиниці корму, потрібна кількість поживних речовин у раціоні, максимально і мінімально можливі норми згодовування окремих видів кормів; собівартість кормів і ціни на добавки, котрі можуть бути придбані на стороні.
За основні перемінні у задачах оптимізації кормових раціонів приймаються види кормів і різноманітні види добавок; за допоміжні перемінні - сумарний вміст у раціоні кормових одиниць, перетравного протеїну і окремих видів поживних речовин.
Усі умови даної задачі формуються в три групи обмежень: основні, додаткові, допоміжні. Основні обмеження виражають умову по балансу поживних речовин. Техніко-економічними коефіцієнтами перемінних в цих обмеженнях є показники вмісту поживних речовин в одиниці кожного виду корму. У правій частині моделі записується потрібна кількість кожного виду поживних речовин для тварин,необхідна для отримання певної продуктивності.
У зв’язку з фізіологічними особливостями тварин у добовому раціоні різні групи кормів повинні бути в певному співвідношенні. Причому кожен вид корму може згодовуватись в якихось межах. Тому при розрахунку оптимальних раціонів годівлі для кожного виду і половікових груп худоби у відповідності із зоотехнічними умовами встановлюються нижні та верхні границі вмісту окремих видів кормів у раціоні. Вміст кожного виду корму може змінюватись в межах різниці між нижньою та верхньою межами. Всі ці умови задачі описуються допоміжними обмеженнями. Коефіцієнти в них записуються: по основним перемінним-вміст поживних речовин у кормах, по допоміжним-питома вага групи кормів у раціоні по нижній та верхній границям. Додаткові обмеження мають важливе значення у формуванні раціонів. Щоб вони не призводили до несумісності систем рівнянь, сума відсотків по нижній границі вмісту окремих видів кормів в них повинна бути менше 100, а по верхній-більше 100.
Допоміжні обмеження характеризують сумарну кількість кормових одиниць, перетравного протеїну і інших поживних речовин. Коефіцієнтами в них записуються: по основним перемінним-вміст кормових одиниць, перетравного протеїну в одиниці корму, а по допоміжним перемінним-одиниці з мінусом.
Коефіцієнтами лінійної функції є собівартість кормів або ціна придбання добавок.
Багато чисельні умови задачі по визначенню оптимального кормового раціону можна об’єднати в групи і записати їх в структурній моделі.















