183710 (584770), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Реферативные журналы. Реферативным журналом (РЖ) называется периодическое издание, публикующее рефераты научных работ и иногда другие вторичные информационные материалы (БО, аннотации) во взаимосвязи с информационно-поисковым аппаратом, включающим содержание (оглавление), рубрикацию (классификационную схему) издания и вспомогательные указатели.
Обзоры. Ежегодные обзоры развития исследований в различных областях науки и техники известны сравнительно давно. Например, Лондонское физическое общество публикует "Report on progress in physics" с 1934 года.
Библиографический обзор - это обзор, содержащий характеристику первичных документов как источников информации, появившихся за определенное время или объединенных по какому-либо общему признаку.
Реферативный обзор строится на основе извлечения и систематизации определенных данных из первичных научных документов. Он обычно содержит сведения о новейших достижениях в той или иной области и позволяет судить о состоянии и тенденциях развитии определенной отрасли или отдельного вопроса.
Аналитический обзор является результатом всестороннего анализа первичных научных документов, содержит аргументированную оценку материала и дает обоснованные рекомендации относительно перспектив развития и использования соответствующих достижений науки и техники. Обзоры такого рода могут рассматриваться как научно-исследовательские работы и нередко составляют важную.
Сигнальная информация. Сигнальная информация (СИ) - довольно широкий и неопределенный термин, обозначающий различные виды информационных изданий
Каталоги и картотеки. Каталоги являются наиболее древним видом вторичных документов. Старейшим из дошедших до нас каталогов признается список литературных произведений на шумерской глиняной плитке, относящейся к 2000 г. до н.э. Наибольшее распространение каталоги и картотеки получили в библиотеках.
Вспомогательные указатели. Вспомогательные указатели являются важной составной частью многих первичных и вторичных документов и изданий. Речь идет об указателях авторов, заглавий, названий учреждений, персоналий, предметных и иных указателях к монографиям, сборникам, энциклопедиям, библиографиям и другим документам и изданиям. Вспомогательные указатели (их иногда называют «ключами») позволяют отыскивать в научных документах и изданиях сведения, которые не выявлены группировкой материала в основном тексте. Эти указатели значительно повышают научную и справочную ценность научных документов и изданий.
Справочная литература. Справочная литература предназначена для быстрого получения каких-либо сведений научного, прикладного или познавательного характера. В ней содержатся результаты теоретических обобщений, основные научные факты, математические и физико-химические величины, материалы производственного характера, сопровождающиеся большим количеством таблиц, графиков, чертежей и формул. Среди справочной литературы наибольшее значение имеют общие и отраслевые энциклопедии, производственные справочники, толковые словари, дву- и многоязычные словари, а также биографические словари и справочники.
4. Навести приклади одержання нових наукових результатів з використанням методу проб і помилок
Результатом наукової діяльності у будь якій сфері знань є виявлення нових або уточнення відомих раніше, проте недостатньо досліджених, фактів і закономірностей.Для науковця не є достатнім тільки встановлення наукового факту, важливо дати йому пояснення з позиції сучасної науки, з’ясувати його теоретичне або практичне значення. Саме це і є суттю будь-якого дослідження, що має завершуватися висновками та рекомендаціями.Суттєве значення для проведення ефективного творчого процесу має методологія наукового дослідження.
Йти шляхом “проб і помилок”, за умови існування апарату філософсько-правових методів дослідження, що склався історично, є неприпустимим кроком.Метод «Проб и ошибок»
Эдвард Торндайк (1874—1949) наряду с И.П. Павловым считается основателем научного метода исследования процесса обучения у животных в контролируемых лабораторных условиях. Переход к строгой количественной оценке действий подопытного животного сделал Торндайка основоположником экспериментальной психологии животных. Э. Торндайк, считал способность к обучению показателем интеллекта. Наблюдая за решением задач в условиях эксперимента, ученый пришёл к выводу, что интеллект животных позволяет им действовать путем проб и ошибок и постепенно обучаться правильной реакции, поэтому в его монографии «Animal intelligence» (1911) говорилось только об этой стороне интеллекта животных, но не о собственно зачатках мышления. Сложное научение путем «проб и ошибок» и формирования новой индивидуальной двигательной реакции в элементарной форме присутствует у низших животных, начиная уже с плоских червей.Введенные Торндайком в практику лабораторного исследования методы (в том числе и метод «проблемных ящиков») позволяли количественно оценивать ход процесса научения. Торндайк первым ввёл графическое изображение успешности выработки навыка — «кривую научения». Ход опытов и результаты изображались графически в виде кривых, где на оси абсцисс отмечались повторные пробы, на оси ординат — затраченное время (в минутах).[15][16]Э. Трондайк использовал «проблемный ящик» для возбуждения психической активности животных, направленной на решение определённых поведенческих задач. Психолог не обнаружил следов понимания в процессах решения животными задач, в предлагаемых им проблемных ситуациях. При этом стоит отметить, что ученый ставил перцептивные задачи перед животными. (Перцептивная задача, может быть решена без опоры на мышление.)
Типичной задачей на перцептивном уровне, является известная задача "обхода препятствия". Выбор обходного пути, как и всякая другая чисто перцептивная задача, может, конечно, у человека решаться и на мыслительном уровне, однако это лишь специфически высший, но частный случай решения задачи такого типа. «Вектор" траектории обходного пути задается структурой перцептивного поля и не требует для его "извлечения" никаких специальных преобразований. Таким образом гештальт-психология, исследовавшая процесс решения такого типа задач животными (в частности, антропоидами), не располагая критериями для проведения четкой границы между перцепцией и мышлением, отождествила перцептивный выбор с мышлением (пониманием).
5. Охарактеризуйте основні типи задач які вирішуються при теоретичних дослідженнях
Метою теоретичних досліджень являється виділення істотних зв'язків між досліджуваним об'єктом і навколишнім середовищем, пояснення й узагальнення результатів емпіричного дослідження, виявлення загальних закономірностей і їхня формалізація.
Задачами теоретичного дослідження є: 1) узагальнення результатів дослідження, перебування загальних закономірностей шляхом обробки й інтерпретації дослідних даних; 2) розширення результатів дослідження на ряд подібних об'єктів без повторення всього обсягу досліджень; вивчення об'єкта, недоступного для безпосереднього дослідження; 3) підвищення надійності експериментального дослідження об'єкта (обґрунтуванні параметрів і умов спостереження, точності вимірів).
Теоретичні дослідження повинні бути творчими, їх метою є одержання нової, цінної інформації. Спростувати існуючі або створити нові наукові гіпотези, глибоко пояснити процеси або явища, що раніш були незрозумілими або недостатньо вивченими, зв'язати воєдино різні явища, тобто знайти стрижень досліджуваного процесу, науково узагальнити велику кількість дослідних даних - усе це неможливо без теоретичного творчого мислення.
Творчий процес удосконалює відоме рішення. Удосконалювання являється процесом переконструювання об'єкта мислення в оптимальному напрямку. Коли переробка досягає границь, визначених раніше поставленою метою, створюється продукт розумової праці, наприклад гіпотеза дослідження, тобто наукове передбачення. Процес удосконалювання приводить до своєрідного, оригінального рішення. Оригінальність виявляється в самостійній, неповторній точці зору на процес або явище.
Теоретичне дослідження має кілька стадій: вибір проблеми, знайомство з відомими рішеннями, відмовлення від відомих шляхів рішення аналогічних задач, перебір різних варіантів рішення. Творче рішення часто не укладається в заздалегідь намічений план. Іноді оригінальні рішення з'являються «раптово», після здавалося б тривалих і марних спроб. Часто вдалі рішення виникають у фахівців суміжних областей, на яких не тисне вантаж відомих рішень. Творчий процес представляє відмову від звичних представлень і погляд на явища з іншої точки зору.
Власні творчі думки, оригінальні рішення виникають тим частіше, чим більше сил, праці, часу затрачається на постійне обмірковування об'єкта дослідження, чим глибше науковець захоплений дослідницькою роботою. Успішне виконання теоретичних досліджень залежить не тільки від кругозору, наполегливості і цілеспрямованості науковця, але і від того, якою мірою він володіє методами і способами наукового дослідження.
Теоретичне дослідження завершується формуванням теорії, не обов'язково зв'язаної з побудовою її математичного апарату. Теорія проходить у своєму розвитку різні стадії від якісного пояснення і кількісного виміру процесів до їхньої формалізації й у залежності від стадії може бути представлена як у виді якісних правил, так і у виді математичних рівнянь (співвідношень).
7. Навести приклад наближеної моделі об’єкту дослідження на мікрорівні
Точне рішення крайових задач вдається одержати лише для деяких окремих випадків. Тому загальний спосіб їхнього рішення полягає у використанні різних наближених моделей. В даний час найбільш широке поширення одержали моделі на основі інтегральних рівнянь і моделі на основі методу сіток.
Основна ідея побудови моделі на основі інтегральних рівнянь полягає в переході від вихідного диференціального рівняння в часткових похідних до еквівалентного інтегрального рівняння, що підлягає подальшим перетворенням.
Сутність методу сіток складається в апроксимації шуканої безперервної функції сукупністю наближених значень, розрахованих у деяких точках області - вузлах. Сукупність вузлів, з'єднаних певним чином, утворить сітку. Сітка, у свою чергу, є дискретною моделлю області визначення шуканої функції.
Застосування методу сіток дозволяє звести диференціальну крайову задачу до системи нелінійних у загальному випадку алгебраїчних рівнянь щодо невідомих вузлових значень функцій.
У загальному випадку алгоритм методу сіток складається з трьох етапів.
Етап 1. Побудова сітки в заданій області (дискретизація задачі).
Етап 2. Одержання системи алгебраїчних рівнянь щодо вузлових значень (алгебраізація задачі).
Етап 3. Рішення отриманої системи алгебраїчних рівнянь.
Найбільше часто використовуються два методи сіток: 1) метод кінцевих елементів (МКЕ); 2) метод кінцевих різностей (МКР). Ці методи відрізняються один від одного на етапах 1 і 2 алгоритму. На етапі 3 методи практично ідентичні.
8. Розглянути аналогії топологічних рівнянь
Складання топологічної матриці
Для формування рівнянь слід скласти топологічну матрицю F, яка називається матрицею "контур-вітка". Ця матриця відображає структуру так званих особливих контурів. Особливий контур утворюється, якщо до дерева додати тільки один зв’язок. При цьому в отриманому контурі напрямок цього зв’зку вказує позитивний напрямок для цього особливого контура. Якщо при обході контура за цим позитивним напрямком вітка співпадає, то вона дає в стрічку матриці позитивну одиницю. Якщо напрямок вітки протилежний позитивному напрямку в контурі, то в стрічці повинна бути записана від’ємна одиниця. Якщо вітка не входить до особливого контура, то в матриці цьому елементу відповідає нульовий елемент, при цьому нулі можна не вписувати в матрицю, залишаючи ці клітки матриці пустими. Стрічки топологічної матриці відповідають зв’язкам, а стовпці відображають вітки графа електричної системи. Тому кількість стрічок у топологічній матриці повинна дорівнювати кількості зв’язків, а кількість стовпців - кількості віток. Рекомендується розташовувати стовпці й стрічки топологічної матриці відповідно до порядку E-C-R-L-J, що приймається при виборі дерева, і відповідні назви ребер елементів надписувати над кожним стовпцем і зліва біля кожної стрічки.
Топологічні рівняння у матричній формі
Топологічні рівняння електричної системи складають у матричній формі за рівняннями Кірхгофа. Для цього слід скласти чотири вектори (матриці-стовпці) для струмів і напруг віток та зв’язків:
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
