182183 (584362), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Отож, ринок праці зазнав двох основних втрат в умовах фінансової кризи економіки:

- зменшення реальної заробітної плати;

- збільшення рівня безробіття.

У 2010 році ситуація на ринку праці починає дещо вирівнюватися.

У січні 2010 року чисельність людей, які звернулися до центрів зайнятості, зменшилась, порівняно з груднем 2009 року, на 129,3 тис. осіб і становила 157,5 тис. осіб.

Крім того, уповільнились темпи зменшення кількості вакансій. Якщо наприкінці 2009 року кількість вакансій, заявлених роботодавцями в службу зайнятості, в середньому за добу скорочувалась на 2 тисячі, то наприкінці січня 2010 року – лише на 500 одиниць. У лютому кількість актуальних вакансій у базі даних державної служби зайнятості майже не змінюється [5].

Державна служба зайнятості здійснює всі заходи сприяння зайнятості, передбачені чинним законодавством. Виплата допомоги по безробіттю здійснюється у повному обсязі, без затримок.

Мінімальний розмір допомоги по безробіттю для застрахованих осіб становить 500 гривень; для незастрахованих – 360 гривень.

Навіть у наявних умовах у січні 2010 року державною службою зайнятості було працевлаштовано 39,3 тис. осіб, 40,3 тис. безробітних проходили профнавчання (під безпосереднє замовлення роботодавців), брали участь в оплачуваних громадських роботах – 10,1 тис. осіб. Тобто, в умовах економічної напруги держава здійснює регулювання ринку праці з метою покращення соціальної ситуації в країні [3].

Необхідно відмітити, що в умовах кризи економіки державне регулювання ринку парці посилюється. Пріоритетність державної політики, спрямованої на компенсацію чи обмеження негативних соціальних наслідків кризових явищ, видається безсумнівною, зважаючи як на важливість цього процесу для підтримання соціальної та політичної стабільності, так і на необхідність збереження трудового потенціалу та соціального капіталу нації.

На відміну від попередніх років соціальні пріоритети мають бути реалізовані в умовах негативних показників економічної динаміки, що спонукає до концентрації ресурсів та зусиль навколо найсуттєвіших напрямів. Відтак пріоритетами найближчого періоду мають стати[2]:

- розробка Державної програми попередження масового звільнення працівників підприємств;

- розробка системи заходів, що стимулюють перехід робітників на вакантні місця в інших підрозділах підприємства (організації), в тому числі – інших населених пунктах та регіонах країни; спрямовані на скорочення робочого дня без зменшення чисельності робітників; впровадження інших гнучких форм зайнятості;

- вдосконалення інструментарію заохочення населення України до само зайнятості, запровадження комплексу стимулів створення нових робочих місць в приватному секторі економіки шляхом зменшення загального оподаткування фонду заробітної плати до 20-25 %, розширення повноважень місцевих органів влади у заохоченні підприємств до створення нових робочих місць;

- запровадження практики угод між підприємствами та регіональними центрами зайнятості щодо можливостей пріоритетного працевлаштування працівників, вивільнених внаслідок запровадження підприємствами технологій, які підвищують продуктивність праці та вимагають зменшення чисельності зайнятих;

- впровадження системи заходів щодо утворення на підприємствах цільових фондів зайнятості для фінансування процесів вивільнення, перерозподілу та перекваліфікації кадрів;

- сприяння підвищенню мобільності робочої сили шляхом поширення інформації про становище на регіональних ринках праці, стимулювання створення робочих місць на селі,

- сприяння переселенню безробітних громадян та членів їх родин до трудодефіцитних регіонів, зокрема сільської місцевості, із встановленням фінансової допомоги родинам, що переїжджають;

- впровадження розвитку вахтових методів тимчасового працевлаштування (в тому числі – за кордоном, на основі укладення відповідних міждержавних угод);

- внесення до Державного бюджету України на 2009 рік змін щодо запровадження громадських робіт загальнодержавного значення, фінансованих коштами як державного бюджету, так і централізованих позабюджетних фондів.

Держава повинна врегулювати рівень безробіття, починаючи з законодавчої основи.

Завданням сучасного етапу в сфері регулювання зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого - відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль у процесі управління.

На жаль, і сьогодні бачимо, що ознаки депресивності українського ринку праці за законами інерції "переповзли" в 2010 р. Скорочення утричі попиту на робочу силу з одночасним зменшенням можливостей створення робочих місць — такою є реакція ринку праці України на світову фінансову кризу в 2010 р. і це лише "верхівка айсберга", бо досі дають про себе знати більш глибокі й тривалі протиріччя у сфері зайнятості, які накопичувалися десятиліттями, насамперед — поглиблення професійно-кваліфікаційного дисбалансу. Ринок праці України ще й нині чекає позитивних сигналів макроекономічного оздоровлення.

У цих умовах діяльність державної служби зайнятості була спрямована на максимальне посилення співпраці з роботодавцями. За минулий рік на замовлення 188 тис. роботодавців було укомплектовано 629 тис. вакансій, або 52,6%. Тривалість укомплектування вакансій у розрізі регіонів коливалася від п'яти до 11 днів. У першому кварталі поточного року чисельність громадян, працевлаштованих за направленням служби зайнятості, становила 137,5 тис. осіб. Протягом січня—березня на замовлення 46,3 тис. роботодавців було укомплектовано 41,2% вакансій.

Разом з тим ще тривалий час ми змушені бути налаштованими на те, що будь-яка робота, навіть тимчасова і навіть у режимі неповної зайнятості, є кращим засобом для виживання, ніж відсутність її взагалі.

Для подолання кризових явищ на ринку праці необхідно здійснити ряд заходів, в першу чергу на загальнодержавному і обласному рівнях:

- проводити професійну підготовку і перепідготовку населення зважаючи на кон’юнктури регіону;

- сприяти підвищенню мобільності робочої сили шляхом поширення інформації про становище на регіональних ринках праці, стимулювати створення робочих місць на селі;

- сприяти безробітним громадянам та членам їх родин щодо переселення до трудодефіцитних регіонів, зокрема сільської місцевості, із встановленням фінансової допомоги родинам, що переїжджають;

- вживати заходи щодо пом'якшення регіональних диспропорцій ринку праці у хронічно депресивних і слаборозвинених регіонах, а також тих, які найбільш постраждали в період кризи;

- розробляти і реалізовувати директорами базових центрів зайнятості спільно з органами виконавчої влади на місцях антикризових заходів.

На нашу думку успішне державне програмування таких складних процесів потребує чітке розмежування цілей як мінімум на три супідрядних рівня, де кожний наступний рівень є засобом наближення до реалізації попереднього. Найвищий рівень цілей це цілі бажаних параметрів складних і не регульованих безпосередньо соціально-економічних феноменів. Наступний рівень цілі, які визначають бажані параметри проміжних і споріднених явищ більш низького рівня, але теж таких, регулювання яких безпосередньо неможливо. Наступний рівень це цілі щодо координації окремих механізмів та інструментів, які повністю контролюються суб’єктами державного регулювання і, нарешті, осатаній рівень цілі, що визначають набір, спосіб і режим існуючих в розпорядженні державної влади інструментів впливу.

Список використаної літератури

1. Блажко М.А.Ринок праці в аграрному секторі: проблеми мотивації зайнятості. / Марина Блажко, Валерій Пилипенко, Олена Сапєлкіна; - К.: Фоліант, 2008. - 171 с.

2. Бородаченко К. Моменты истины: рынок труда в Украине замер в ожидании обнадеживающих трендов.// Бизнес. - 2009. - 6 апр. (№ 14). - С.42-44.

3. Бурлай Т. Реструктуризація зайнятості в ново інтегрованих країнах ЄС у процесі їх економічної конвергенції// Україна: аспекти праці. - 2009. - № 4. - С.43-49.

4. Державна служба зайнятості України на ринку праці в умовах світової фінансово-економічної кризи: питання теорії та виклики практики. / за заг. ред. Ю. М. Маршавіна; Ін-т підготов. кадрів Держ. служби зайнятості України. - К.: ІПК ДСЗУ, 2009. - 249 с.

5. Державне управління та державна служба зайнятості (питання теорії та виклики практики) / Ін-т підгот. кадрів, Держ. служби зайнятості України; за заг. ред. В. О. Храмова; - К.: ІПК ДСЗУ, 2008. - 394 с.:

6. Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи. / відп. ред. Я. А. Жаліло, Нац. ін-т стратег. дослідж. - К.: НІСД, 2009.

7. Зайнятість та ринок праці / НАН України, Рада по вивч. продукт. сил України; - К.: РВПС України НАН України, 2008. - 199 с.:

8. Кирильчук Є.І.Бюджетна політика України: сучасні реалії та світова фінансова криза. / Є. І. Кирильчук; - Луцьк: Вежа, 2009. - 33 с.

9. Світова фінансова криза та її вплив на країни з ризиковими економіками : матеріали IV Міжвід. наук. конф., м. Київ, НАН України, Ін-т світ. економіка і міжнар. відносин, - К.: Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, 2009. - 223 с.:

10. Тригуб Н.П. Світова фінансово-економічна криза і Україна. Наукові праці: Наук-метод ж. – Т. 104. Вид-во ЧДУ ім. П. Могили, 2009.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)