181057 (584122), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

У країнах з адміністративно-командною системою розв'язання ключових економічних завдань мало свої специфічні особливості. Відповідно до панували ідеологічними установками завдання визначення обсягу і структури продукції вважалася дуже серйозною і відповідальною, щоб передати її рішення безпосереднім виробникам - промисловим підприємствам, колгоспам і радгоспам. Тому структура суспільних потреб визначалася центральними плановими органами. Однак оскільки деталізувати і передбачати зміну суспільних потреб у таких масштабах принципово неможливо, ці органи керувалися переважно завданням задоволення мінімальних потреб.

Централізований розподіл матеріальних благ, трудових і фінансових ресурсів здійснювалося без участі безпосередніх виробників т споживачів. Воно відбувалося відповідно до заздалегідь вибраними як "громадські" цілями і критеріями, на основі централізованого планування. Значна частина ресурсів відповідно до панували ідеологічними установками прямувала на розвиток військово-промислового комплексу.

Розподіл створеної продукції між учасниками виробництва жорстко регламентувалося центральними органами за допомогою повсюдно застосовується тарифної системи, а також централізовано затверджуваних коштів фонду заробітної плати. Це вело до переваги зрівняльного підходу до оплати праці.

Нежиттєздатність цієї системи, її несприйнятливість до досягнень НТР і нездатність забезпечити перехід до інтенсивного типу економічного розвитку зробили неминучими корінні соціально-економічні перетворення майже у всіх соціалістичних (комуністичних) країнах. Стратегія економічних реформ в цих країнах визначається законами розвитку світової цивілізації, в результаті чого з більшою чи меншою швидкістю там будується сучасна ринкова економіка.

2.6 Моделі в рамках систем

Для кожної системи характерні свої національні моделі організації господарства, так як країни різняться своєрідністю історії, рівнем економічного розвитку, соціальними та національними умовами. Так, для адміністративно-командної системи характерні радянська модель, китайська модель і ін Сучасної ринкової системи також притаманні різні моделі.

Вивчення цих моделей має практичне значення для розробки моделі розвитку Росії. При цьому мова йде не про копіювання чужого досвіду, а про творчий його використанні з урахуванням конкретних умов, що склалися в нашій країні.

Розглянемо найбільш відомі національні моделі.

Американська модель побудована на системі всебічного заохочення підприємницької активності, збагачення найбільш активної частини населення. Малозабезпеченим групам створюється прийнятний рівень життя за рахунок різних пільг та допомоги. Завдання соціальної рівності тут взагалі не ставляться. Ця модель заснована на високому рівні продуктивності праці та масової орієнтації на досягнення особистого успіху. У цілому для американської моделі характерне державне вплив, спрямований на підтримці стабільної кон'юнктури і економічної рівноваги.

Шведська модель відрізняється сильною соціальною політикою, орієнтованої на скорочення майнової нерівності за рахунок перерозподілу національного доходу на користь найменш забезпечених верств населення. Тут у руках держави знаходиться всього 4% основних фондів, зате частка державних витрат у 90-х рр.. склала понад 50% від ВВП, причому більше половини цих видатків спрямовується на соціальні потреби. Природно, це можливо тільки в умовах високого оподаткування, особливо фізичних осіб. Така модель отримала назву "функціональна соціалізація", що означає, що функція виробництва лягає на приватні підприємства, які діють на конкурентній ринковій основі, а функція забезпечення високого рівня життя (включаючи зайнятість, освіта, соціальне страхування) і багатьох елементів інфраструктури (транспорт, НДДКР) - на державу.

Соціальне ринкове господарство ФРН. Ця модель формувалася на основі ліквідації концернів гітлерівських часів і надання всім формам господарства (великим, середнім, дрібним) можливості сталого розвитку. При цьому особливим заступництвом користуються так звані міттельштанд, тобто дрібні і середні підприємства, фермерські господарства. Держава активно впливає на ціни, мита, технічні норми. Що лежить в основі цієї системи ринок виявив свою перевагу у використанні спонукальних стимулів до високоефективної господарської діяльності.

Японська модель характеризується певним відставанням рівня життя населення (в тому числі рівня заробітної плати) від зростання продуктивності праці. За рахунок цього досягається зниження собівартості продукції і різке підвищення її конкурентоспроможності на світовому ринку. Така модель можлива тільки при виключно високому розвитку національної самосвідомості, пріоритеті інтересів нації над інтересами конкретної людини, готовності населення йти на певні жертви заради процвітання країни. Ще одна особливість японської моделі розвитку пов'язана з активною роллю держави в модернізації економіки, особливо на її початковій стадії.

Південнокорейська модель має багато спільного з японської. Це, зокрема, відноситься до особливостей психологічного складу населення країни, його високому працьовитості і відповідальному відношенню до своїх обов'язків, що базуються на моральних нормах конфуціанства. Спільним для обох моделей є і активну участь державних органів у розбудові економіки. З метою її прискореної модернізації широко використовуються податкова, тарифна та валютна політика. Тривалий час існував контроль над цінами на ресурси і широке коло товарів виробничого та споживчого призначення. Сформована в Південній Кореї система державного регулювання економіки сприяє підвищенню конкурентоспроможності південнокорейських товарів на світовому ринку.

Внаслідок відносно меншого, ніж у Японії, розвитку ринкових відносин південнокорейське держава цілеспрямовано сприяло створенню потужних плацдармів ринкової економіки в особі великих корпорацій, так званих чеболь, що переросли потім у фінансово-промислові групи.

І нарешті, ще один елемент південнокорейської моделі, що представляє безперечний інтерес для Росії, - це надання державними органами всебічної підтримки малому і середньому підприємництву, що сприяло створенню в стислі терміни середнього класу. У той же час, як показав кінець 90-х рр.., У південнокорейської і японської моделей з їх особливо сильним державним втручанням в ринковий механізм виникає знижена пристосовність останнього до світових фінансових криз.

Використана література

1. "Економіка" п / р А.С. Булатова, М., 2000 р.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)