179757 (583851), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

• операційний дефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів;

• первинний дефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентних платежів;

• поточний бюджетний дефіцит /надлишок/ утворюється поточними державними доходами за винятком поточних видатків. Для фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і неінфляційні джерела.

Бюджетний дефіцит зменшується при:

• збільшенні реального національного продукту – підвищуються податкові надходження, а соціальні виплати зменшуються;

• зниженні податків – використовуваний доход домашніх господарств збільшується, отже, збільшуються заощадження, що йдуть на інвестиції.

Заходи держави з покриттю бюджетного дефіциту:

• запозичення в центрального банку (додаткова емісія грошей), наслідком чого буде інфляція;

• збільшення внутрішнього боргу (випуск державних цінних паперів);

• збільшення зовнішнього боргу (міжнародний кредит).

Бюджетний надлишок направляється на погашення цих заборгованостей.

Існує три джерела дефіцитного фінансування:

• внутрішні позички. В цьому випадку уряд виходить на внутрішній грошовий ринок, де розміщує свої позички, тобто продає державні цінні папери, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг;

• зовнішні позички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, іноземні уряди та приватні іноземні фірми;

• грошово-кредитна емісія. Це означає, що Національний банк випускає нові гроші, які не забезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд.

Неінфляційні джерела містять в собі:

• внутрішні та зовнішні позики на фінансових ринках: кредити комерційних банків, іноземних урядів та міжнародних організацій; продаж державних цінних паперів комерційним банкам, фірмам та домогосподарствам;

• трансферти – фінансування у вигляді безоплатної допомоги.

Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.

Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.

В аналітичному вигляді фінансування бюджетного дефіциту (ВD – Budget deficit) можна показати таким чином:

ВD = МВ + D + е•D*,

де: ВD – показник дефіциту бюджету;

МВ – грошова база;

D – внутрішній борг;

D* – зовнішній борг в іноземній валюті;

е – валютний курс.

Характер фінансування державного сектора і бюджетного дефіциту має різні макроекономічні наслідки. Найбільший негативний вплив справляє монетизація дефіциту. Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж – доход від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. З огляду на це всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок (Inflation tax), який через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави.

Боргове фінансування дефіциту бюджету веде до накопичення державного боргу, який потрібно обслуговувати. Обслуговування боргу пов'язане з виплатою відсотків по ньому й поступовою сплатою основної суми боргу.

Існує три концепції регулювання державного бюджету.

1. Збалансування бюджету на щорічній основі. Це означає, що державні витрати повинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Але така концепція вступає в суперечність зі стабілізаційною функцією фіскальної політики.

Припустимо, що економіка увійшла в фазу падіння. ВВП скорочується, тому автоматично зменшуються чисті податки, що спрямовує державний бюджет до дефіциту. Тепер припустимо, що нам потрібно збалансувати державний бюджет на щорічній основі. Для нього потрібно дискреційно підвищити чисті податки або зменшити державні закупки. Але ці заходи є стримуючими для економіки. Вони викличуть ще більше падіння виробництва, тоді як його потрібно збільшувати.

2. Збалансування бюджету на циклічній основі. Згідно з цією концепцією бюджет повинен балансуватися не щорічно, а в межах економічного циклу. Під час падіння виробництва держава, щоб стимулювати економіку, дискреційно зменшує чисті податки і збільшує державні закупки, що спрямовує бюджет до дефіциту. Під час інфляційного зростання, щоб стримати економіку, держава дискреційно підвищує чисті податки і скорочує державні закупки, що спрямовує бюджет до надлишку.

Бюджетний надлишок під час інфляційного зростання повинен покривати бюджетний дефіцит під час падіння виробництва і тому в межах економічного циклу бюджет повинен балансуватися. Але досвід показує, що зростання та падіння нееквівалентні між собою за глибиною й тривалістю. Тому в межах економічною циклу гармонії між надлишками і дефіцитами не досягається, що не забезпечує збалансованості державного бюджету.

Отже, одночасне дотримання стабілізаційної функції і збалансованого бюджету є для фіскальної політики несумісним. Тому вона змушена вибирати, що є більш пріоритетним – стабілізація економіки чи збалансування державного бюджету. Як показує світовий досвід, при вирішенні цієї альтернативи перевага надається стабілізаційній функції. Це означає, що в основі фіскальної політики повинна лежати концепція функціональних фінансів.

3. Концепція функціональних фінансів. Згідно з даною концепцією бюджетна функція фіскальної політики повинна бути підпорядкована стабілізаційній. Таке співвідношення між стабілізаційною і бюджетною функціями обумовлено тим, що макроекономічна стабілізація є метою фіскальної політики, а державний бюджет – це інструмент її досягнення. Спираючись на концепцію функціональних фінансів, сучасна фіскальна політика припускає можливість застосування незбалансованого бюджету. Насамперед це стосується дефіцитного бюджету. Якщо бюджетний дефіцит є необхідною умовою для стабілізації економіки, то, з одного боку, держава свідомо йде на його створення; з іншого – вона передбачає певні джерела його фінансування.

2. Практичні завдання

1. Маємо наступні дані по економіці:

Трансфертні платежі – 4;

Валові внутрішні інвестиції – 16,2;

Непрямі податки на бізнес – 7;

Особисті прибуткові податки – 2,6;

Приватний експорт – 1,1;

Нерозповсюджений прибуток корпорацій – 2,8;

Амортизація – 7,9;

Особисті споживацькі витрати – 77,2;

Податки на прибуток корпорацій – 1,4;

Внески на соціальне страхування – 0,2;

Державні закупки товарів та послуг – 8,5.

а) розрахуйте показники ВВП то особистого доходу;

б) яка величина приватних заощаджень;

в) на яку величину виріс запас капіталу в економіці,

РІШЕННЯ

1. ВВП розраховується згідно формули:

ВВП=С+І+G+E

Де ВВП – валовий національний продукт

С – особисті споживчі витрати

І – валові інвестиції

G – державні закупки товарів та послуг

Е – чистий експорт

ВВП=16,2+1,1+77,2+8,5=103

1. Розрахуємо ЧНП – чистий національний продукт.

ЧНП=ВВП-А

Де А – амортизація.

ЧНП=103 – 7,9=95,1

1. Тепер розрахуємо Національний доход – НД.

НД=ЧНП-НП

Де НП – непрямі податки на бізнес.

НД=95,1 – 7=88,1

1. Особистий доход можна розрахувати згідно формули:

ОД=НД-ВС-НПрК-ПКр

Де ВС – внески на соціальне страхування

НПрК – нерозповсюджений прибуток корпорацій

ПКр – податок на прибуток корпорацій

ОД=88,1 – 0,2 – 2,8 – 1,4=83,7

1. Використовуваний доход

ВД=ОД-ОП

Де ОП – особистий прибуток

ВД=83,7 – 2,6=81,1

б) Величина приватних заощаджень розраховується, виходячи з формули доходу:

Y=C+S

Де Y – доход;

C – споживання;

S – заощадження

S= 81,1 – 77,2=3, 9

в) Запас капіталу в економіці складе:

ЗК=(НД – С) – І – А=10,9 – 16,2 – 17,9=-23,2

Запасу капіталу в даній економіці не буде.

2. Параметри сукупного попиту та сукупної пропозиції в гіпотетичній економіці мають наступні значення:

а) Знайдіть рівноважний рівень цін й рівноважний реальний обсяг національного виробництва.

б) побудуйте графіки сукупного попиту й сукупної пропозиції

в) Знайдіть рівноважний рівень цін й реальний обсяг виробництва, якщо сукупний попит збільшиться на 200 млрд. дол. при рівні цін, який задано.

РІШЕННЯ

Таким чином, з графіка ми бачимо, що рівноважна ціна буде рівна 230 грн, а обсяг рівноважного національного продукту – 360 млрд. дол.

в) рівень попиту збільшився на 200 млрд.дол.

Тобто рівень попиту виглядатиме так:

1 рік – 300 млрд. дол.

2 рік – 400 млрд. дол.

3 рік – 520 млрд. дол.

4 рік – 600 млрд. дол.

5 рік – 760 млрд. дол.

6 рік – 820 млрд. дол.

7 рік – 900 млрд. дол.

Складемо новий графік.

Таким чином нова рівноважна ціна складе 280 грн, а рівноважний обсяг – 460 млрд. дол.

3. Економіка держави характеризується такими макроекономічними показниками (млрд. дол.):

Державні витрати – 28.

Індивідуальні податки – 30.

Податки на бізнес – 22.

Імпорт – 8.

Експорт – 6.

При цьому відомо, що крива споживання описуються рівнянням С=82,5+0,55Y.

Знайдіть рівень рівноважного доходу для цієї економіки. Розрахуйте мультиплікатори:

• споживацьких витрат;

• інвестиційних витрат;

• податкових вступів;

• державних витрат;

• імпортних закупок.

РІШЕННЯ

Рівень рівноважного доходу розраховується згідно формули:

Y=C+I+G+E

Де C – споживання;

I – інвестиції;

G – державні витрати;

E – чистий експорт, розраховується як різниця між ексопртом та імпортом.

Y= (82,5+0,55Y)+28+(-2)

Y=82,5+0,55Y+28 – 2

Y=108,5+0,55Y

Y – 0,55Y=108,5

0,45Y=108,5

Y=241,111

С=82,5+0,55*241,111=215,111

1. Мультиплікатор споживчих витрат:

Де МРС – гранична схильність до споживання.

МРС=215,111/241,111=0,89

Мс=1/(1 – 0,89)=9,09

Цей мультиплікатор відібражає також мультиплікативний ефект для інвестиційних та державних витрат.

2. Мультиплікатор податків:

Де Т – сумма податків.

Mt=241,111/(28+30)=4,16

3. Мультиплікатор імпортних закупок.

Де Ім – розмір імпорту.

Мі=241,111/8=30,14

4. Знайдіть рівень інфляції в цьому році, якщо індекс цін в минулому році був 125%, а у цьому році 141%. Розрахуйте, через скільки років рівень інфляції збільшиться в 2 рази.

РІШЕННЯ

Рівень інфляції можна розрахувати згідно фрмули:

Де I_t – індекс цін в поточному році;

I_t-1 – індекс цін в минулому році.

Т=((141 – 125)/125)*100=12,8%

Таким чином далі ціни становитимуть:

2 рік: 125+25,6%=157

3 рік: 125+38,4%=173

4 рік: 125+51,2%=189

5 рік: 125+64%=205

6 рік: 125+76,8%=221

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)