178040 (583476), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Рівноважна ціна — це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва

Постулатами теорії рівноваги Л. Вальраса є такі:

1. Зміни цін впливають на попит і пропозицію і навпаки; зміна попиту впливає на пропозицію і навпаки. Отже, їхній взаємозв'я­зок впливає на встановлення рівноваги.

2. Рівноважна ціна встановлюється у результаті конкуренції, спів­відношення попиту і пропозиції, наявності ресурсів та інших чин­ників.

3. Загальна рівновага здійснюється щодо всіх товарів. Це пояс­нюється тим, що потреба у цьому товарі залежить від наявності інших товарів. Наприклад, споживання м'яса залежить від наявності кави.

4. Рівновагу характеризує, як правило, мінова вартість. Мінова цінність товарів — це рівень економічної рівноваги. В умовах конку­ренції діють механізми, які усувають диспропорції та встановлюють таку мінову вартість, що грунтується на ціні рівноваги. В умовах мо­нополії диспропорції зберігаються.

5. Рівновага досягається на основі дії всіх учасників ринку.

6. Рівновага здатна забезпечити максимально високий рівень за­доволення потреб (безумовно, за наявності ресурсів).

7. Попит на кожний товар залежить не тільки від його ціни, а і від цін на всі інші товари. Наприклад, зростання цін на деякі продукти харчування призвело в Україні до зменшення попиту на періодичні видання. Багато людей відмовляються від передплати на газети і журнали. Різко скоротилися їхні тиражі.

8. Сума попиту споживача на всі закуплені ним товари і покупки дорівнює за вартістю сумі всіх проданих ним товарів і послуг (у тому числі послуг праці).

9. Ринок безперервно здійснює «пошук» так званих рівноважних цін.

10. Конкуренція — це важливий чинник встановлення рівноваги (через ціни). Існуючі цінові сигнали регулюють ринок, з допомогою їх досягається рівновага.

11. Для рівноваги потрібний ринковий механізм, який діє значно ефективніше, ніж у минулому так звана планова система.

Його праця „Елементи чистої економічної науки”, яка вийшла у 1874 році, відзначила собою початок першого проходження математики по простору економічних знань. Прагнення матемізувати економічне міркування – характерна риса Лозаннської школи та її послідовників. Вальрас стверджував, що тільки за допомогою математики можна доводити економічні теорії коротко, виразно і точно. Сам він володів математикою чудово, а снагу черпав у Курно.

Те, що згодом було названо граничною корисністю, Вальрас називав рідкістю. Виділив він її так: спадаюча функція від спожитої кількості (тобто, чим більше зростає спожита кількість будь якого блага, тим менша стає його величина).

Вальрас встановив, що гранична корисність досягається тоді, коли останні порції засобів, що використовуються споживачем (при даному його доході), принесуть йому однакове задоволення від всіх спожитих ним благ . При цьому споживач сам зважає, що благо А для нього цінніше ніж благо Б. Шкарпеткам він віддає перевагу більше ніж краваткам, а м’ясо краще ніж шкарпетки і т. д. Інакше кажучи, зі свого фіксованого доходу споживач буде скоріше витрачатись на шкарпетки ніж на краватки, а на м’ясо скоріше ніж на шкарпетки. Саме при цих відмінностях він придбає кожного блага таку кількість, при якому виходить однакове задоволення від останньої пари шкарпеток, останньої краватки та останнього шматочка м’яса. Тільки тоді сукупність усього придбаного надасть йому максимальне загальне задоволення.

Коли всі споживачі досягають максимуму у задоволенні своїх потреб (з урахуванням усього сказаного вище, в тому числі і з урахуванням фіксованого доходу кожного з них), настає економічна рівновага. Звідси він робить крок до дослідження того, що собою являє загальна ринкова рівновага. Справа у тому, що кожний споживач і кожний виробник (кожний покупець і кожний продавець) не здійснює свої дії ізольовано, у відриві від усіх своїх колег та всіх процесів, які відбуваються у економіці.

Вальрас не зупинився на характерній граничній корисності, а також формулюванням поняття функції попиту і вперше зробив змогу застосувати математичну модель для знаходження проблем для існування рівноваги економічної системи та надання цій системі стабільності. Але на різницю від моделі ринкової рівноваги, модель Вальраса характеризує не приватну економічну рівновагу симетричних ринків, тому Вальрас по праву вважається засновником сучасного макроекономічного моделювання. Крім того, наявність однодумців його вчень ім’я Вальраса є в числі засновників Лозаннської школи маржиналізму.

Розроблена Вальрасом модель загальної економічної рівноваги відображає взаємозв’язок ринків готової продукції та ринків факторів виробництва в умовах ринкового механізму господарювання та досконалої конкуренції, яка призводить до однієї єдиної рівноваги багатьох ринків. Вона дозволяє зрозуміти, що визначення цін на вироблені для ринку продукти і цін факторів виробництва може бути тільки одночасним, а не почерговим в тому чи іншому порядку. Приватна рівновага на визначеній кількості ринків не гарантує загальної рівноваги для всієї економіки з даною кількістю ринків.

Основне місце посідають системи, які описують рівновагу двох ринків — виробничих послуг і предметів споживання. На першому ринку роль продавців відіграють власники факторів виробництва (землі, праці й капіталу). Покупцями є підприємці, які виробляють споживчі товари. На другому ринку власники факторів виробництва та підприємці міняються місцями.

Рівновагу ринку виробничих послуг описує така система рівнянь:

де O_t , O_p , O_k — розмір пропозиції відповідно земельних послуг, трудових послуг і грошового капіталу; D_a, D_b — обсяг сукупного попиту на продукт відповідно а і b, що у станірівноваги дорівнюють обсягам їх пропозиції; a_t, a_p , a_k; b_t, b , b_k —кількість виробничих послуг, що витрачаються на виробництво одиниці продукту відповідно а і b.

Таким чином, Л. Вальрас розподілив раціональних суб'єктів на дві великі групи: з одного боку, земельні власники, грошові капіталісти й робітники, з іншого — капіталісти-підприємці. Ці групи, на думку вченого, мають спільний економічний інтерес. За умови рівноваги системи Л. Вальрас припускає можливість нульового безробіття, повного використання виробничих потужностей, чого в реальному житті не може бути. Зазначена математична конструкція має статичний характер, не враховує технічного прогресу та нагромадження капіталу.

Висновок

Характеризуючи цей етап, M. Блауг вказав на ряд помилок, яких припустились усі три творці теорії граничної корисності: K. Менгер, У. Джевонс, Л. Вальрас.. Серед них він назвав такі:

а) корисність товару розгля­дається як функція кількості цього товару, яка не залежить від кількості інших товарів, що споживаються;

б) "пояснення" поведінки споживача зіштовхується з подвійною опозицією (одна з них твердить, що теорія ко­рисності походить із сумнівної і навіть неправильної психології, а друга — що психологічні аспекти поведінки споживача не причетні до об'єктив­ного розвитку економічного процесу, який від суб'єктивних відчуттів не залежить);

в) "добробут" зводиться до суми кількісних корисностей усіх індивідумів, які підлягають виміру, а оптимальним вважається такий розподіл ресурсів, який максимізує "добробут" саме в цьому розумінні.

Математична школа в цілому суттєво вплинула на економічну науку, примусила її більше уваги приділяти кількісному аналізу явищ господарського життя. Було закладено основи економіко-математичного моделювання економічних явищ і процесів, яке з плином часу перетворилося на один із провідних методів політичної економії.

Список використаної літератури

1. П.І. Юхименко, П.М. Леоненко „Історія економічних вчень”, навчальний посібник, друге видання, Київ – 2001 „Знання-Прес”

2. П.П. Мазурок „Історія економічних вчень у запитаннях і відповідях”, навчальний посібник, Київ – 2004 „Знання”

3. Е. Жамс „ История экономической мысли XX века”Під ред. І. Г. Блюміна. М.: 1959.

4. Ю.Г. Козак. „Современный маржинализм: Методологические вопросы критики” — Київ – 1985 „Вища школа”

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)