176711 (583175), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Різна динаміка девальвації національної валюти щодо долара та євро пов'язана, насамперед, з двома обставинами, які переплітаються і підсилюють чи послаблюють девальваційні процеси. З одного боку, інфляція національної валюти призводить до втрати її купівельної сили та, що цілком логічно, до девальвації. Проте такий простий, на перший погляд, зв'язок ускладнюється та опосередковується також інфляційними процесами, які характерні для тих валют, щодо яких девальвує чи ревальвує гривня. Наприклад, стрімка інфляція долара може виступати фактором, що стримує девальвацію гривні щодо долара. За оцінками експертів, індекс споживчих цін у США (СРІ) у 1957-2007 pp. зріс у 7 разів. Помірна інфляція євро спонукає до посилення девальвації національної валюти щодо євро. Так, згідно з даними статистичного агентства Єврокомісії (Євростат), показник інфляції євро у травні 2009 р. сягнув рекордної нульової позначки у перерахунку на річний еквівалентний показник для всіх 16 країн зони евровалюта.
Рис. 3 - Динаміка середньорічних темпів девальвації (ревальвації) гривні у 2000-2008 pp.
Складено за даними:
Статистичний щорічник України за 2007 рік. с. 72;
Основні показники економічного і соціального стану України за 2001-2008 роки.
Проведені оцінки хоч і є цікавими в аналітичному плані, але малопридатні для пошуку зв'язків між інфляцією та девальвацією, як і дані про середньоарифметичне значення показників девальвації (ревальвації) гривні щодо обох валют. Виникає об'єктивна необхідність у зведенні до певного єдиного формату різноспрямованих тенденцій девальвації національної валюти. Тільки після цього можна робити її оцінки у зв'язку з інфляцією. З цією метою ми виконали серію послідовних методичних кроків:
- по-перше, за допомогою даних про окремі показники динаміки девальвації гривні щодо євро та долара розрахували їх середнє динамічне значення з рівною вагою для обох валют (див. табл. 2);
- по-друге, на основі отриманого показника "міжвалютної" девальвації побудували зведений графік, що включає показники темпів обох макроекономічних явищ (див. рис. 4);
- по-третє, апроксимували обидва явища в одному графіку з використанням найдостовірніших варіантів трендів.
Наведений динамічний графік (див. рис. 4), що включає дані про тенденції обох досліджуваних явищ, одночасно дозволяє зробити вже більш суттєві й мотивовані узагальнення, за допомогою яких вимальовується система взаємозв'язків між інфляцією та девальвацією.
Рис. 4 - Середньорічна динаміка темпів приросту (падіння) курсу гривні та індексів споживчих цін в Україні у 2000-2008 pp.
У 2000-2003 pp. ці обидва макроекономічних явища характеризувалися низхідною динамікою. За цей період середньорічний ланцюговий темп приросту індексу споживчих цін зменшився з 28,2% у 2000 р. до мінімального для всього дев'ятирічного циклу значення у 0,8% у 2002 р. Така динаміка інфляційних процесів у даному дев'ятирічному періоді супроводжувалася майже конгруентною зміною показників темпів девальвації. Більше того, у 2001 р. крива, шо описує динаміку "міжвалютного" показника девальвації, взагалі перемістилась у зону ревальвації, оскільки відповідні ланцюгові показники у цьому році мали від'ємне значення. На цій ділянці взаємозв'язаної оцінки обох явищ спостерігається певна їх десинхронізація - на фоні спільної низхідної тенденції обидва показники сягнули свого "дна" (мінімального екстремуму) з проміжком приблизно в один рік. Мінімум інфляції припадає на 2002 р., тоді як ревальвація з найвищим рівнем посилення національної валюти була на рік раніше, і до 2002 р. відповідна крива вже знов перемістилася в девальваційний сектор, але з ще дуже низькими темпами (1,83%). Інакше кажучи, між періодами, коли обидва показники сягнули свого мінімуму, існує певний часовий лаг з таким розподілом: період, коли девальвація була мінімальною, настав раніше і лише через рік мінімального рівня досягли показники інфляції.
Зростаюча фаза обох макроекономічних явищ характеризується подальшою їх асинхронізацією і збільшенням часового лагу між ними. Послаблення національної валюти щодо провідних валют світу відбувалось у 2001-2003 pp. і тривало на рік менше, ніж зростання темпів інфляції у 2002-2005 pp. Саме 2005 р. характеризується найбільшою розбіжністю основних динамічних тенденцій досліджуваних явищ. Максимальне значення показника (в 2001- 2007 pp.) приросту індексів споживчих цін у 2005 р. нарівні 13,5% річних збігалося з мінімальним за весь дев'ятирічний період рівнем девальвації національної валюти. У 2006 р. відбувалася чергова синхронізація обох явищ, що проявляється і дотепер. Лінії тренду цих явищ, описані поліномами третього порядку з різним рівнем якості апроксимації, вдало згладжують певні прояви десинхронізації та появу часових лагів між цими явищами, а також виявляють закономірність: зменшення темпів інфляції супроводжується посиленням національної валюти щодо інших валют світу і навіть ревальвацією, а динамічні інфляційні процеси зазвичай збігаються з періодами зростання показників девальвації. Здійснені нами динамічні оцінки лише частково розкривають природу взаємозв'язків і ще менше - взаємних впливів між інфляцією та девальвацією. Описана закономірність, попри свою змістову очевидність, має певну динамічну специфіку, без розуміння якої зв'язок між інфляцією та девальвацією повною мірою оцінити важко.
Щоб виявити цю динамічну специфіку, розширити формат дослідження та проаналізувати характер взаємозв'язків між зазначеними економічними явищами глибше, ми побудували ще один графік (див. рис. 5).
По осі абсцис ми відклали показники темпів інфляції, а по осі ординат -темпи приросту (зменшення) рівня девальвації. Варіативність у комбінаціях поєднання рівнів інфляції та девальвації ми згладили за допомогою рівняння регресії у формі полінома другого порядку – Y= 0,0656х2 - 1,3666х + 7,6948.
Побудований графік та розрахований на основі даних про середньорічні рівні інфляції та девальвації по роках тренд виявили дуже цікаву динамічну залежність між обома макроекономічними явищами. На різних за темпами інфляції ділянках тренду існують різні механізми взаємозалежності між власне інфляцією та девальвацією. В умовах повзучої інфляції, коли її середньорічні темпи коливаються в межах 0-10%, девальвація демонструє низхідну тенденцію, тобто темпи знецінення національної валюти щодо провідних валют світу помітно уповільнюються. Як тільки інфляція долає десятипроцентний бар'єр, девальваційна спіраль починає розкручуватися за висхідним циклом. Втрата національною валютою купівельної сили під впливом галопуючої інфляції (більш як 10%) зумовлює формування в населення "очікування недовіри" до національної валюти. Попит на більш стійку валюту (долар, євро) ажіотажно зростає. Надмірна пропозиція національної валюти і бажання купити якомога швидше і більше іноземної валюти - пряма дорога до девальвації, що врівноважує невідповідність попиту та пропозиції іноземних вільноконвертованих валют. Таким чином, "повзуча" фаза інфляції супроводжується посиленням національної валюти, тоді як галопуюча неминуче призводить до розкручування девальваційної спіралі, що можна розцінювати як певний "змістовний парадокс" їхнього взаємозв'язку, що не повністю вписується в загальну закономірність кореспондування цих економічних явищ (рис. 5).
Рис. 5 - Взаємозалежність темпів приросту інфляції та девальвації в Україні на основі даних за 2000-2008 pp.
Проведений аналіз охоплює досить тривалий період часу, проте має певні недоліки, які не дозволяють говорити про те, що проблему взаємозв'язків інфляції та девальвації досліджено добре. "Середньорічний фокус" дослідження, навіть якщо він охоплює майже десятилітній період часу і включає різні варіанти динамічної взаємодії та проявів інфляції та девальвації, дефляції та ревальвації, випускає мікрокомпоненти механізмів взаємодії цих економічних процесів, які проявляються у значно коротшому періоді часу і, відповідно, губляться та нівелюються середньорічними величинами в довгостроковому часовому проміжку. Звідси випливає необхідність дослідити відповідну проблему, звівши її до розгляду середньомісячних даних про динаміку інфляції та девальвації. Для цього ми використали дані про середньомісячний ланцюговий індекс споживчих цін та "міжвалютний" показник девальвації за останні 18 місяців, що охоплює період із січня 2008 р. по червень 2009 р. Рисунок 6 зводить до єдиного хронологічного знаменника середньомісячні темпи приросту (падіння) показників інфляції та девальвації одночасно, робить їх взаємопорівнянними.
Аналіз рисунка 6 почасти пояснює, чому при дослідженні динаміки інфляційних та девальваційних проявів економіки з використанням середньорічних варіантів розрахунку зазначених величин мають місце певна їх десинхронізація і помітна кількісна невідповідність. Як бачимо з наведеного графіка, "девальваційний вибух", що тривав з жовтня 2008 р. по січень 2009 p., коли місячний показник рівня девальвації стрибнув до позначки 30,65%, інфляція фактично в той самий період не виявила жодних ознак екстремального зростання і збільшувалась, як і в попередні місяці, до 2,9% (із максимумом у січні 2009 p.). Ця обставина пояснює, чому середньорічні показники темпів приросту інфляції та девальвації так помітно різняться. Попри те, що помісячно ці показники рухаються майже синхронно з різницею, що не перевищує 2%, значення середньорічних величин різняться за рахунок відповідних "девальваційних вибухів" (рис. 6).
Рис. 6 - Середньомісячна динаміка темпів приросту (падіння) курсу гривні та індексів споживчих цін в Україні із січня 2008 р. по червень 2009 р.
Проблема співвідношення інфляції та девальвації сьогодні містить у собі і психологічну складову. Різке падіння курсу гривні щодо будь-якої з провідних валют спонукає тих, у кого є гривнева готівка, вдаватися до системи "запобіжних" заходів, які іноді позбавлені економічної логіки. Суть їх часто зводиться до ажіотажного переведення національної валюти, що девальвує, у валюту, яка видається стабільнішою і надійнішою. Натомість виникає ефект "снігової лавини ", зумовлений тим самим ажіотажним попитом на іноземну валюту та пропозицією національної. У результаті виникає нова хвиля девальвації, що містить суто психологічну складову. Але якщо зважити на номінальну різницю між цими обома явищами, то власнику гривневої готівки (за умови, що він у короткостроковому періоді не збирається її заощаджувати) нема сенсу переводити її в долари чи євро, оскільки ціни на вітчизняні товари, роботи чи послуги - навіть за умови девальвації національної валюти - не обов'язково зростають, а закупівля товарів здійснюється за національну валюту. "Живити" девальвацію в такий спосіб стає ще абсурднішим, якщо взяти до уваги той факт, що у структурі споживання домінують товари вітчизняного виробництва12, ціни на які не опосередковані процедурою перерахунку їх валютної ціни (ціни імпорту) в гривневу з обов'язковим включенням "девальваційних очікувань" і, як наслідок, виникненням в імпортному сегменті ринку інфляційного поштовху. Так, через психологічні очікування інфляція і девальвація взаємопов'язуються і стають двома односпрямованими компонентами механізму макроекономічної дестабілізації: посилення девальвації спричиняє зростання цін на імпортні товари, що поступово позначається на товарах внутрішнього виробництва, породжує інфляційні очікування та ажіотажні спроби вберегтися від знецінення національної валюти через купівлю іноземної.
Загальна модель макроекономічної взаємодії інфляції та девальвації не може бути пояснена тільки за рахунок однієї психологічної складової. Державна фінансова політика, державне регулювання грошово-кредитних відносин, посилення чи послаблення кризових явищ в економіці України та світу, зростання або зменшення доходів населення, інтенсифікація чи послаблення сили державного впливу на процес формування валютного курсу, зміни у структурі співвідношення "споживання - заощадження", зміна рівня зайнятості тощо спричиняють різновекторний вплив на механізм взаємодії інфляції та девальвації. Проте саме психологічна компонента є своєрідним "спусковим гачком" у загальній складній моделі взаємного впливу обох макроекономічних явищ.
Зазначене дає підстави для таких узагальнень. Спільним для інфляції та девальвації є те, що обидва явища - іманентні риси ринкової економіки, обидва свідчать про порушення та проблеми в системі грошово-кредитних і валютних відносин. Зокрема, вони можуть бути наслідком суб'єктивно-спорадичних, непослідовних і неефективних дій уряду, Національного банку чи навіть окремих урядовців.
2. Відмінності між інфляцією та девальвацією
Відмінності між інфляцією та девальвацією виявляються, насамперед, у темпах та динаміці їх прояву. Інфляція зазвичай, з точки зору динамізму її проявів, є більш розміреною і плавною, проте з різними показниками динаміки в різні періоди часу. А девальвація має схильність до дискретних змін, яким часто притаманні ознаки макроекономічного збурення (шоку). Остання її особливість характерна для вітчизняної економіки. Динамічний аналіз та зіставлення цих явищ демонструють, що рівень їх волатильності як у довгостроковому (див. рис. 4), так і в короткостроковому (див. рис. 6) періодах помітно відрізняється, причому із збереженням спільної для обох випадків закономірності: інфляція має значно нижчу волатильність, ніждевальвація, і, відповідно, піддається більш достовірній оцінці та гіпотетичним прогнозам.
Девальвація, на відміну від інфляції, з очевидною періодичністю змінює своє значення з позитивного (власне, з девальвації") на негативне, тобто входить у фазу ревальвації. Інфляція ж, принаймні у вимірі, проведеному з використанням середньорічних показників, практично ніколи не переміщується в зону дефляції - вона є перманентним явищем для ринкової економіки і змінює лише власну позитивну динаміку.
Девальвація через її схильність до періодичних і стрибкоподібних змін має більший і гостріший соціальний та психологічний резонанси. Зміна курсів валют - явище, яке неможливо не помітити, навіть якщо людина не має економічної освіти: адже практично на кожному кроці є інформація різних банків про те, на скільки змінюється і в якому напрямі рухається курс національної валюти.
Інфляція ж постійно йде в одному напрямі та зазвичай виражається показником індексу споживчих цін, який на побутовому рівні сприймається доволі абстрактно. Люди адаптуються до цього так, як наш організм звикає до поступової зміни температури оточуючого середовища, за умови, що темп інфляції перебуває в соціально терпимих межах, тобто на рівні 10-15% на рік.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
