163792 (582364), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

На основі цього визначення можна виділити два елементи системи оподаткування: сукупність податків та зборів і встановлений законом порядок їх стягнення. Названі елементи податкової системи, як правило, деталізуються, і в її структурі виділяють об’єкти оподаткування, суб’єкти оподаткування, податкові ставки, пільги, квоти і т. ін.

Розширене трактування системи оподаткування таке: "... Система оподаткування це сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених податків, зборів внесків і платежів до бюджету та державних фондів, механізм їх нарахування й вилучення, права та обов’язки податкових служб і платників податків, яка дає змогу досягти поставленої мети стосовно конкретного відрізку часу". Наведене визначення найповніше характеризує оподаткування як систему. Тут чітко виділяються всі елементи системи оподаткування: законодавчо встановлені податки і збори, методи їх справляння, платники податків, органи контролю за справлянням податків (ДПА, Митний комітет України, Пенсійний фонд України та ін.), робиться наголос на взаємозв’язки і взаємозумовленість елементів системи та на меті її функціонування. Саме зв’язки між елементами й мета надають системі тих рис, які роблять її якісно досконалішою, ніж сума всіх елементів.

Модель організаційної структури системи оподаткування України та форми зв’язків між її елементами зображено на рис. 4.2.

Рис. 2. Модель організаційної структури податкової системи

Уся система оподаткування діє у соціально-економічному середовищі й має зв’язок із ним через законодавчі акти (вхід в систему). Метою системи (вихід із системи) є створення фінансових умов для виконання державою своїх економічних і соціальних функцій.

Характеристика податкової системи буде неповною, якщо не встановити її місця у фінансовій системі взагалі. Необхідно зауважити, що питання структурної будови фінансової системи досить широко й детально висвітлено в економічній літературі, однак не завжди чітко вказується місце податків у ній. Так, у структурі фінансової системи виділяється чотири сфери: фінанси суб’єктів господарювання, державні фінанси, міжнародні фінанси, фінансовий ринок. У структурі державних фінансів чотири ланки: державний бюджет, фонди цільового призначення, державний кредит, фінанси державного сектору.

Податки не виділяються в окрему складову фінансової системи, мабуть, тут мається на увазі, що вони перебувають у складі державного бюджету як його дохідна частина.

Об’єктивна і своєчасна інформація про напрямки використання бюджетних коштів дає платникам податків можливість контролювати ефективність видатків бюджету. Якщо кошти бюджету використовуються ефективно, це стимулює платників сплачувати податки в повному обсязі і своєчасно. І, навпаки, неефективне використання коштів бюджету призводить до зменшення зацікавленості платників у повному сплачуванні податків.

Наявність повної і достовірної інформації у податкових органах про діяльність суб’єктів господарювання сприяє більш жорстокому контролю за їх доходами, що, безумовно, впливатиме на повноту сплати податків. З огляду на це дуже актуальним є створення центральної бази даних про платників податків та законодавче врегулювання механізмів обміну інформацією між органами державної податкової служби і банківськими установами, органами казначейства, статистики, фінансовими установами, міністерствами, відомствами й іншими організаціями державної виконавчої влади.

4. Принципи побудови податкової системи

Система оподаткування має бути повністю адаптована до чинних у державі форм власності, системи управління і методів державного регулювання розвитку економіки. Навіть незначні невідповідності між оподаткуванням і прийнятою в державі економічною моделлю можуть спричинити значні негативні наслідки. Ці наслідки діють переважно в двох напрямках обмежують фінансові можливості підприємницьких структур і відповідно зумовлюють скорочення доходів держави.

В умовах перехідної економіки гармонізація оподаткування й економічної дійсності має ще актуальніший характер. Тому нині однією з важливих умов призупинення економічного спаду і забезпечення економічного зростання є створення ефективної податкової системи. Фінансова практика виробила, а наука сформувала ряд критеріїв, яким відповідає ефективна система оподаткування. Такими критеріями є принципи оподаткування.

Основні принципи оподаткування, які не втратили актуальності й нині, були визначені ще у XVIII ст. А. Смітом, який у "Дослідженні природи та причин багатства народів" писав: "Піддані держави повинні, по можливості, відповідно до своєї здатності й сил брати участь в утриманні уряду, тобто відповідно до доходу, яким вони користуються під опікою та захистом держави. Податок, що зобов’язується сплачувати кожна окрема особа, має бути точно визначено. Термін сплати, спосіб платежу, сума платежу все це має бути чітко і ясно визначено для платника і для всякої іншої особи...". Основні принципи за А. Смітом такі:

1) справедливість (загальність і рівномірність оподаткування залежно від доходу, отриманого під захистом держави);

2) визначеність (термін сплати, спосіб сума платежу мають бути точно і заздалегідь визначені та відомі платнику);

3) зручність (час і спосіб сплати податків мають бути якнайзручнішими для платника);

4) економічність витрат на стягнення податків та раціоналізація системи оподаткування.

Швейцарський економіст Д. Сісмонді до чотирьох принципів А. Сміта додає ще чотири:

1) податок повинен накладатися не на капітал, а на доход;

2) податок повинен накладатися не на валовий, а на чистий доход;

3) частина чистого доходу, необхідна для існування, повинна звільнятися від оподаткування;

4) податок не повинен сприяти відпливу майна за межі країни, і тому капітал має бути більш поміркованим, ніж рухомим.

Саме Сісмонді вперше обґрунтував застосування в оподаткуванні неоподаткованого мінімуму: "Податок… ніколи не повинен припадати на ту частину доходів, яка необхідна для існування платника".

Російський професор І. Янжул у своїх працях про державні доходи додає до чотирьох правил А. Сміта п’яте: "…держава не повинна вводити податків, що суперечать принципам морального кодексу (податок на євреїв, розкольників, повій тощо)".

Всі ці принципи були розвинені й доповнені А. Вагнером, який також систематизував їх за рядами ознак:

1. Етичні принципи оподаткування:

все загальність податків;

недоторканість особистої свободи при оподаткуванні;

сумірність оподаткування з платіжною здатністю.

2. Принципи управління податками:

визначеність оподаткування;

зручність оподаткування та стягнення для платників;

дешевизна стягування й мінімум податкового навантаження.

3. Фіскальні принципи:

комбінування сукупності податків у таку систему, яка б при можливому дотримуванні етичних принципів і принципів управління забезпечувала достатність їх надходження й гнучкість на будь-який випадок надзвичайних державних потреб.

Вагнер при розгляді сукупності джерел податків вважав за доцільне оподаткування капіталу на відміну від А. Сміта, який вважав недоречним використання капіталів як джерела оподаткування за рахунок зменшення можливостей розвитку виробництва. Але водночас А. Сміт був переконаний у необхідності оподаткування всіх видів доходів: прибутку, заробітної плати та земельної ренти. Дехто з учених дотримується думки, що саме з питання стосовно джерел оподаткування почалася розробка його принципів.

Накопичений досвід створення податкових систем та їх функціонування в країнах Західної Європи дає змогу доповнити традиційні принципи такими положеннями:

мінімізація витрат на обчислення, сплату і контроль за мобілізацією податків до бюджету;

уникнення подвійного оподаткування з метою активізації податкових важелів у регулюванні економіки;

обмеження втручання у діяльність платників податків у процесі нарахування та сплати податків;

одержання платних благ і послуг від держави має узгоджуватись з сумою сплачених податків;

ставка оподаткування має знаходитись в оптимальних межах і становити майже третину доходу;

підставою для появи нових або підвищених ставок діючих податків повинно бути збільшення відповідних державних витрат, а не ліквідація бюджетного дефіциту.

Дещо інші принципи або властивості ефективної податкової системи наводить Дж. Стігліц відомий американський спеціаліст у галузі економіки державного сектору. Це:

економічна ефективність (податкова система не повинна перешкоджати ефективному розподілу ресурсів);

адміністративна простота (податкова система має бути простою і порівняно недорогою);

гнучкість (податкова система повинна бути здатною швидко (у деяких випадках автоматично) реагувати на зміну економічних обставин);

політична відповідальність (податкова система має бути спроектована так, щоб індивіди були переконані в доцільності своїх податкових виплат);

справедливість (податкова система повинна бути справедливою для всіх індивідів).

Багатовікова історія формування і застосування як загальнотеоретичних, так і конкретних практичних принципів оподаткування, що відповідають певному рівню розвитку соціально-економічного життя конкретної країни, поступово відбирала найдієвіше й найефективніші серед них. Якщо розглядати принципи формування податкової системи з точки зору її основного призначення, а саме мобілізації коштів для виконання державних функцій, то на першому місці буде такий її критерій, як достатність, або здатність забезпечувати функціонування державних витрат, джерелом яких є податки. З цього критерію податкової системи виходить наступний її рухомість, тобто здатність за короткий строк збільшувати або зменшувати податкові надходження за відповідного збільшення чи зменшення фінансування бюджетних витрат.

З часів А. Сміта не втратив актуальності й принцип справедливості оподаткування, який можна поділити на загальність і рівність. Загальність це оподаткування для всіх платоспроможних осіб, а рівність рівне оподаткування для різних осіб за рівних умов і обставин, причому за різних обставин воно має бути диференційованим, тобто таким, коли відбувається збільшення податкового навантаження при збільшенні ступеня платоспроможності платника податків і навпаки. Слід відзначити наявність таких принципів, як прозорість, стабільність, раціональність податкової системи. Їх складовими є визначеність, зрозумілість, наочність, економічність, практичність. Отже, система оподаткування має бути прозорою й зрозумілою як для платника податків, так і для державного апарату, який її формує. Всі складові оподаткування повинні бути чітко визначеними і незмінними хоча б протягом одного бюджетного року. До того ж податкові надходження повинні перевищувати витрати на функціонування податкового апарату, і податкова система має бути практичною.

5. Елементи системи оподаткування

Система оподаткування базується на відповідних законодавчих актах держави, котрі установлюють конкретні методи побудови та стягнення податків, тобто визначаються елементи податку. До них належать:

1) суб’єкт оподаткування, або платник;

2) об’єкт оподаткування;

3) ставка оподаткування.

Платниками податків та зборів є юридичні й фізичні особи, на яких, згідно з законами України покладений обов’язок сплачувати податки та збори. Облік платників здійснюється державними податковими органами відповідно до законодавства. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків лише за умов пред’явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік у державному податковому органі, та в триденний термін повідомляють про це державний податковий орган.

Усі платники податків та зборів зобов’язані:

вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність та забезпечувати її зберігання в термін, установлений законом;

представляти згідно з законом у державні податкові органи й інші державні органи декларації, бухгалтерську звітність і інші документи та відомості, пов’язані з розрахунком і сплатою податків;

сплачувати необхідні суми податків та зборів в установлений законом термін;

допускати посадових осіб державних податкових органів до обслідування приміщень, використовувати для отримання доходу або пов’язаних з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з питань нарахування та сплати податків.

Крім обов’язків, платники податків мають певні права:

надавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги з оподаткування в порядку, встановленому законами України;

отримувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведеними державними податковими органами;

оскаржувати в установленому законом порядку рішення державних податків та дії їх посадових осіб.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів й дотримання законів про оподаткування несуть, згідно з законами України, платники.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)