151647 (580617), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Рисунок 7- Поділ променів у пластині
І- відбиті промені, ІІ- минулі промені
З формули (5) видно, що на різницю ходу інтерферуючих променів можна впливати шляхом вибору кута чи нахилу падаючих променів зміною оптичної товщини пластини.
У залежності від цього розрізняють два основних типи інтерференційних смуг - смуги рівного нахилу і смуги рівної товщини. Розглянемо особливості кожного типу інтерференційних смуг.
Рисунок 8- Інтерференційна схема для одержання смуг рівного нахилу
Смуги рівного нахилу можна одержати на установці (рис. 8, а), що складається з протяжливого джерела 1, від якого промені падають як нормально, так і під невеликим кутом нахилу на плоскопаралельну пластину 2.
Відповідні за нахилом пучки променів, відбиті від першої і другої поверхонь пластини 5, за допомогою напівпрозорої допоміжної пластини 2 направляються на фокусуючу лінзу 3, що збирає їх з різних місць екрана Найбільша різниця ходу виникає для променів, що падають нормально на пластину і збирають лінзу в центрі О екрана. В інших місцях екрана різниця ходу буде тим менша, чим більший кут падіння променів на пластину. У підсумку виникає інтерференційна картина у формі концентричних кілець (рис. 8, б), порядок m яким поступово зменшується в міру зростання радіусів кілець Rk. від центра до країв екрана. Для різниці ходу в центрі екрана 0 і кільця з номером k можна написати:
0 = (m + q) = 2dn;
k = m – (k – 1) = 2dn cos ;
0 - k = 2dn (1 – cos ) = (k – 1 + q),
де k- порядковий номер кільця, відлічений від центра екрана; q- дробова частина m для нормального падіння променів на пластину. З огляду на маленькі кути , одержимо
1 – cos k 2k/2n2.
У підсумку для кутової ширини радіуса k-го кільця одержимо
к 
Якщо пластина підібрана так, що q = 1, то
h 
Кутова ширина смуги з номером k:
k = k+1 - k 
(6)
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
