128995 (578084), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Важливою рисою християнської моральності є про­голошення свободи волі людини у прагненні моралі. Тіль­ки через власне серце, власне внутрішнє прагнення людина спроможна досягти добра й любові, тільки через власне творення добра відбувається моральне вдосконалення особи. Християнські положення заклика­ють до терпимості, всепрощення, милосердя, свободо­любства. Але основним закликом лунає прагнення до духовного. Визнаючи пріоритет «царства Небесного» над земним, християнин тим самим прагне духовних цінностей культури, залучається до них — адже головною умовою Христової віри є саме внутрішнє сприйняття моральних заповідей, вільна творча духовна праця (праця душі), спрямована до вищих смислів буття. Священні тексти християнства, що містять цілу скарбницю мо­ральних роздумів та настанов, були визначним кроком уперед в духовно-моральному розвитку.

Звичайно, слід відрізняти моральне вчення християн­ської релігії від духовно-практичної діяльності та вимог до поведінки людей у практиці релігійних організацій християнства — церков. Всупереч виголошеним у Біблії принципам, церкви переслідували інакомислячих, спалювали єретиків, освячували хрестові походи, війни. Проголошення вищих моральних принципів не означає їх автоматичного сприйняття, адже за проголошеними принципами добра завжди може приховуватися найчорніше зло, що полюбляє надягати маски.

Загальнолюдські моральні цінності та історичні форми моралі. Мораль має свій розвиток в історії. На кожному історичному щаблі виробляються певні сталі системи принципів поведінки та системи норм співжиття, котрі вважаються для даної доби обов'язковими, або ж до­пустимими. Так, для рабовласника цілком природним було мати рабів і відповідно до них ставитись, для феодала — користуватися правом першої шлюбної ночі для підприємця доби «дикого капіталізму» — експлу­атувати працю дітей тощо. Тому, здавалось би, праві ті, хто стверджує, ніби кожне суспільство виробляє свої моральні норми, що мораль взагалі визначається стано­вими чи класовими інтересами, що моральним є те, що «вигідно» з точки зору пануючої соціальної сили.

Добро і зло — абсолютні виміри вселюдської духовної культури. За всіх часів вважалося аморальним вбивати, красти, зраджувати, ставитись без пошани до батьків тощо. Моральність, як загальнолюдське явище, завжди зберігалась у скарбниці народної мудрості та прові­щалась у проповідях духовних пророків усупереч сталим нормам та традиціям, які визначали груповий інтерес та користь. Конкретна «мораль» будь-якої групи має частковий характер, визначає правила поведінки у пев­них, конкретно визначених верствах людських. Так, наприклад, «злодійський закон», є «правила політичної гри», (морально-кастові традиції (в Індії), є «китайські церемонії» як правила етикету та поведінки тощо. Все це не є моральністю.

Моральність постає як узагальнення та усуспільнення інваріантних вимог до людини, які випливають із духовно-культурного надбання, із самої природи людини. Мораль безпосередньо пов'язана з таким явищем, такою якістю особистості, як духовність.

2. Структура та функції спілкування

Перш за все, потрібно мати на увазі, що думка про Вас у потенційного роботодавця буде складатись за першим вражен­ням. Тому треба уважно скласти свій послужний список, зазна­чивши, де Ви працювали раніше, бажано подати відгуки тих, на кого Ви раніше працювали. Якщо список задовольнить робото­давців, вони призначать Вам зустріч. Під час бесіди, яка між Вами відбудеться, велику роль відіграватиме Ваш зовнішній ви­гляд, манера триматися, вміння відповідати на «слизькі» питан­ня та знаходити виходи з непростих ситуацій. А деякі з них бувають нелегкі. Наприклад, молода жінка, що пройшла декіль­ка співбесід на різних рівнях при прийомі на роботу у велику фірму, на заключну бесіду була запрошена в кабінет до президен­та фірми. Останній запросив її сісти на низьку банкетку, що стояла збоку від його столу. Сівши на неї, молода жінка опини­лася швидше на рівні його ніг, причому вона майже нічого не бачила, бо яскраве світло настільної лампи засліплювало. Пре­зидент поставив жінці декілька питань, періодично запитуючи її, чи не хвилюється вона. Вона спитала, чому це його непокоїть - вона спокійна. У відповідь почула, що часто мигає очима і президент сприйняв це як ознаку хвилювання. Його співбесідни­ця пояснила, що різке світло, яке засліплює її, будь-кого приму­сить моргати. Після цього молода жінка повідомила, наскільки їй незручно було сидіти на банкетці. В цьому випадку багато що вже залежало від вихованості президента: при її недостатності жінка навряд чи могла розраховувати бути прийнятою на робо­ту. На її щастя, він був вихованою людиною і, вибачившись, запропонував їй пересісти на більш зручне місце.

Як правило, пошук роботи ведеться через знайомих, за об'я­вою в пресі та через агентства по працевлаштуванню. У всякому випадку роботу ви шукаєте згідно вашій кваліфікації і будьте готові надати відомості про ваші попередні місця роботи та, по можливості, рекомендації з них. Суто по знайомству у діловому світі не прийнято рекомендувати когось на роботу: зрештою, ніхто не хоче ставити під загрозу довіру інших до них самих. Якщо ви вирішили піти на роботу в якусь певну компанію, маєте право надіслати туди листа навіть в тому випадку, коли у вас немає особистих контактів із кимось з її співробітників. Звертання у листі повинно бути адресне, комусь конкретно, а не абстрактно: «Шановне панство!» У цьому листі вам слід пояснити причину написання даного листа і попрохати про призначення зустрічі. Якщо у двотижневий термін вам не відпо­віли по телефону чи письмово, можете передзвонити по служ­бовому телефону тому, кому ви направили свій лист, та запи­тати, коли він (вона) має змогу з вами зустрітися.

Домовившись про зустріч усно чи письмово, підготуйтесь до неї ретельно: по-перше, з'ясуйте про компанію, в яку най­маєтеся, якомога більше. На жаль, ще не стало нормою, як, наприклад, у США, що про роботу фірми можна багато дізна­тися з серйозних ділових журналів або щорічних оглядів, які готуються спеціально для цих цілей.

По-друге, продумайте те, що ви повинні повідомити про себе під час співбесіди. Замість того, щоб просто, абстрактно просити роботу, ведіть мову про ваші професійні інтереси і про те, чим саме робота в даній компанії буде корисною для вашо­го професійного зростання.

Ідучи на співбесіду, твердо запам'ятайте ім'я людини, з якою будете вести цю розмову та правильно його вимовляйте. Якщо ви його точно не/знаєте, запитайте у секретаря; якщо ж ви збираєтесь вашого співбесідника називати на прізвище, не за­будьте називати його «пан» (або «пані», якщо це жінка). В англомовних країнах запитайте в секретаря, як звертатися до жінки, що вестиме з вами бесіду - «міс» чи «місіс». Ось деякі поради, які допоможуть вам вдало провести співбесіду:

• не запізнюйтесь і ніколи не змушуйте чекати того, хто
  буде проводити бесіду;

• не сідайте, поки вам цього не запропонують. Отримавши
  запрошення, сідайте на указаний стілець. Якщо вам його не
  вкажуть, сідайте на той, що стоїть напроти того, з ким вам
  треба вести бесіду. Сидіть прямо;

• не вдягайтеся надто яскраво. На зустріч можна прийти в
  діловому костюмі. Жінці не слід вдягати прозору блузку або
  сукню, що щільно облягає тіло: ваші професійні якості зале­жать не від цього;

• приходьте охайні, вдягнені «з голочки»; жінкам не слід
  зловживати ювелірними прикрасами;

• не паліть, якщо вам не запропонували не забудьте взяти з собою всі необхідні ділові папери та документи. Потурбуйтесь, щоб у випадку необхідності можна було дістати їх відразу, не перериваючи весь зміст вашої сумочки;

• розмовляйте з почуттям власної гідності. Не соромтеся
  ставити питання про майбутню роботу, адже питання типу
  «Які в мене будуть перспективи росту?» справляють на роботодавця більш позитивне враження, ніж «Скільки триватиме моя відпуска? »;

• не обговорюйте ваші сімейні проблеми, не згадуйте у бесіді
  ім'я вашої дружини чи чоловіка;

• не кидайтеся іменами поважних персон, якими б близькими ви з ними не були;

• не просіть вибачення за те, що не вмієте робити: просто
  визнайте цей факт та додайте, що швидко цього навчитеся,
  оскільки любите навчатися;

• не пропустіть момент, коли вам дадуть зрозуміти, що зустріч
  закінчена. Іноді це потребує пильності, але не втрачайте її;

• будьте ввічливими. Під час співбесіди дотримуйтесь пра­вил ґречності. Перед тим, як піти, можна потиснути співбесід­нику руку (якщо він її подасть першим). Виразіть вдячність тому, хто з вами розмовляв, за проявлену до вас зацікавленість. Усміхайтеся. Виходячи з кабінету, не забудьте подякувати сек­ретарці того, з ким розмовляли.

В Європі та Америці прийнято після співбесіди письмово висловлювати подяку тому, хто з вами бесідував. Впевнені, що ця норма етикету засвідчить вашу вихованість, крім того, вона допоможе нагадати про себе ще раз. Можливо, ця традиція приживеться і в нашій країні найближчим часом.

Починаючи роботу. Перш за все, познайомтесь у деталях з порядками, заведеними в установі, куди ви найнялись: це допо­може вам одразу ефективно та з найменшими втратами справ­лятися зі своїми обов'язками, з'ясуйте та дотримуйтесь розпо­рядку праці, дізнайтесь про термін відпустки, про порядок оп­лати за хворобою та правила надання вихідних днів. Крім того, слід уточнити, на чиє ім'я та за якою формою треба писати заяви та службові записки. І, певна річ, не забудьте запитати, коли і з якою періодичністю вам будуть видавати заробітну плат­ню, які суми будуть з неї утримуватися, які премії можуть вам нараховуватись і якими є критерії збільшення платні.

Починаючи роботу, з'ясуйте, хто із співробітників за який сектор роботи відповідає. Запам'ятайте їх прізвища та імена: це допоможе вам звернутись за адресою у тому випадку, якщо виникне потреба в допомозі; до речі, розпочинаючи нову службу, не соромтеся звертатись за допомогою до співробітників: вам швидше пробачать ваше незнання, ніж ваші помилки.

Коли ви будете знайомитись із співробітниками, можете вголос повторювати їх прізвища. Ніяково будете /почувати себе, якщо не запам'ятаєте їх. Без дозволу колег не слід переходити на ім'я: це нагадує панібратство. Якщо вам запропонував співро­бітник називати його на ім'я, буде доречним запропонувати йому те ж у відповідь. Коли вас будуть знайомити з іншими співробітниками, потисніть їм руки. Якщо ви сиділи - підве­діться, навіть в тому разі, коли ви старші!

Якщо вас прийняли на керівну посаду, краще в перший же день прийдіть раніше до офісу та познайомтесь із підлеглими: якщо хтось, не маючи можливості познайомитись одночасно з іншими, зайде до вашого кабінету зробити це - підведіться йому назустріч, цим ви тільки здобудете собі доброзичливе ставлення.

Під час обідньої перерви, якщо вас ніхто не запросив до їдальні, краще самому туди не ходити. Пройдіться замість цього по ву­лиці, зайдіть до кав'ярні, випийте чашечку кави: ні до чого сидіти самотньо у кабінеті та скаржитись на життя. Ближче до кінця робочого дня не слід постійно дивитись на годинник та першим бігти до дверей, як тільки вийде час. Якщо ви в перший день трохи затримаєтесь на роботі, зможете простежити, як по­водяться інші співробітники та скористатися цим досвідом.

І ще: не поспішайте заводити дружбу з кимось із колег: ви ризикуєте здатися нав'язливим. Почекайте, будьте з усіма рівно коректними та/доброзичливими. І що найбільш важливо - не беріть участі у внутрішніх чварах - інакше ви ризикуєте набу­ти репутації людини, що любить лізти не в свої справи.

У взаєминах на роботі між чоловіком та жінкою слід при­слухатися до своєї інтуїції та пропускати цей голос через си­течко ґречності. Але наведемо декілька пропозицій Емілі Пост: це надасть можливості вибирати тактику та стратегію поведін­ки в конкретних випадках:

• двері відчиняє той, хто ближче до них стоїть;

• до ліфта заходить або виходить з нього той (та), хто
  стоїть ближче до дверей;

• запальничку іншому подає той, у кого вона ближче під
  рукою;

• і чоловіки, і жінки підводяться зі стільця, щоб привітати
  клієнта, не зважаючи на його стать;

• ані чоловікам, ані жінкам на роботі не слід звертатися
  одне до одного за зменшено-лагідними формами звертання:
  «Лапочка», «Крихітка» і т. ін. Якщо хтось цим зловживає — не вагаючись, у м'якій формі про це йому слід сказати.

Роль етикету у роботі без конфліктів. Дуже часто кар'єра людей закінчується лише тому, що вони не думали про інших. Це зауваження - на поверхні, не бачити цього - значить бути сліпим. Японці кажуть: слід надавати увагу працівникам, а не роботі. Службові відносини впливають на настрій людей, ство­рюють той мікроклімат, в якому доводиться їм працювати.

Нормальні службові стосунки складаються з двох головних вимог: відповідальності за справу та поваги до колег. Відпові­дальність передбачає чесне та обов'язкове виконання даного слова. Надто часті перекури, виконання особистих справ у ро­бочий час — у нас це пересічні порушення, але вони є порушен­ням ділового етикету. Гасло ділової людини «Час - це гроші» не вкладається в таку схему! Зверніть увагу: американці, а за ними і японці, надають перевагу праці в одній кімнаті, якщо ж начальник і відокремлюється, то не дубовими дверима (хто знає, чим він за ними займається?), а тільки скляною стіною! Американський етнопсихолог Е. Холл розповів: якось його запросили з'ясувати, в чому причина непорозумінь, що виник­ли у філіях американських фірм, розташованих у Швейцарії та Німечинні. Там під одним дахом працювали місцеві спеціалісти та запрошені з США. І з'ясувалось, що в усьому винні... двері! Справа з тому, що американці звикли працювати або у великих приміщеннях, або тільки при відчинених дверях, якщо приміщень декілька. Відкритий кабінет означає, що його влас­ник на місці і, головне, що йому немає чого приховувати. Хма­рочос Фонду Форда у Нью-Йорку побудований цілком зі скла і наскрізь прозорий, у ньому всі - на виду. Для німця ця обста­вина неприпустима! А в американців глухий коридор із зачине­ними дверима створює почуття підготовки заколоту. Ділова атмосфера значною мірою залежить і від поваги до колег, вміння на чомусь наполягти, а в чомусь поступитися, спроможності розрядити конфліктну ситуацію. Повага до ко­лег — це вміння брати до уваги їх інтереси, проявляти турботу, робити невеличкі, але приємні послуги. Дуже важливо володіти мистецтвом розмови при повсяк­денному спілкуванні у колективі. Але ще важливішим є мистецтво слухати. Проведене серед 1 500 менеджерів великих за­хідноєвропейських компаній опитування показало, що 93 % з них віднесли вміння вислуховувати колег та підлеглих до найбільш важливих якостей керівника. Воно опинилося на другому місці, випередивши навіть таку важливу якість, як вміння приймати ефективні рішення. В діловому спілкуванні взаємовідносини чоловіків та жінок дещо відрізняються від повсякденних стандартів. На роботі не слід чекати, що чоловік кине свою справу і буде виконувати роботу колеги-жінки, яка пішла до магазину, що розташований по сусідству, чи припинить важливі розрахунки, щоб подати жінці пальто. Однак не слід забувати, що галантний чоловік завжди знайде можливість підкреслити свою повагу до дами. Зробити жінці-колезі комплімент, поступитися місцем, допомог­ти перенести важкі речі, пропустити вперед, проходячи в двері, і таке інше — все це обов'язок чоловіка в будь-яких умовах. Одним з найважливіших у діловому спілкуванні є вміння виходити з конфліктних ситуацій. Деякі з них можуть призве­сти до виплеску агресії з боку тих, з ким ви маєте справу. Є багато спеціальної літератури, яка навчить вас із гідністю ви­ходити з конфліктної ситуації. Але краще за все в таких ви­падках запросити спеціаліста з розв'язування міжособистісних конфліктів у колективі! На жаль, до представників конфлікто - логічного напрямку в психології вітчизняні бізнесмени став­ляться з недовірою, але в цьому випадку повторюється ситуа­ція з рекламою: деякий час тому ті з вітчизняних фірм, які вважали, що не слід надто витрачатись на рекламу, незабаром або припинили свою діяльність, або ж змінили свій погляд на сутність реклами. Але, незалежно від того, чи є у вас спеціаліст - конфліктолог, пам'ятайте про те, що одні люди мають низькі показники рівня конфліктоспроможності, інші - навпа­ки, високі, і в «критичних» ситуаціях краще пам'ятати про те, що не слід дратувати колегу, в якого зазначені показники досить високі, а краще проявити себе справжнім дипломатом. Часто трапляється таке, що співробітник, щойно прийшов­ши на нове місце роботи, показує своє «я» негативними діями: запізнюється на роботу, не погоджується з колегами та началь­ством. «Звільнити» - так частіше за все вирішують проблему деякі керівники. Але якраз таке рішення найчастіше характе­ризує їх як поганих керівників, «ніяких» психологів. Краще рішення - дати таким співробітникам проявити себе, розкрити ініціативність, розширити творчість.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)