117697 (577263), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Дж. Сарторі вважає, що для виділення еліти першочергове значення мають два критерії: альти метричний і якісний. Перший означає, що еліта (контролююча меншість) є такою тому, що за вертикальним розрізом суспільства знаходиться нагорі. Другий критерій вказує на соціальні якості еліти. Саме останньому критерію Дж. Сарторі віддає перевагу. Еліта, на його думку, виражає ідею «гідний вибору», вказуючи тим самим на ціннісну, референтну групу. Сукупність якостей, притаманних еліті, складає ціннісний образ, на який орієнтуються як представники еліти, так і решта членів суспільства. Елітність для Дж. Сарторі означає також високе почуття відповідальності. Представники народу в своїй діяльності повинні керуватись почуттям обов’язку, а не тільки страхом втратити на майбутнє підтримку виборців, хоча й цьому фактору Дж. Сарторі віддає належне.

Отже, до принципів демократичного елітизму потрібно додати також: відкритість еліти, її відповідальний характер та обов’язково високий якісний склад.

Р.Даль стверджує, що демократія – лише ідеальний стан, до якого потрібно прагнути⁰. В будь-якій людській спільноті наявні сильні тенденції до розвитку нерівності і появи лідерів, наділених міццю влади. Але в такому випадку термін “демократія” можна застосовувати лише для характеристики ідеального стану. Дійсні ж системи, що найбільш наближені до цього ідеалу, Р.Даль пропонує називати поліархіями. В поліархії Р.Даля громадяни об’єднуються в групи для досягнення певних цілей, реалізації інтересів. Кожна з цих груп має свою еліту, яка й представляє в політиці інтереси своїх членів⁰. Багатоманітні організації забезпечують представництво в політиці якнайбільшого числа інтересів, наявних в складному соціальному організмі. Поліархія забезпечує можливість для опозиції критикувати урядову поведінку, доводити свою правоту, боротися за владу. Змагання за владу при цьому мають відкритий характер. Замість однієї правлячої еліти Р.Даль надає можливість впливу на політику множині еліт, які представляють сектори інтересів суспільства. Саме для відображення цих секторних інтересів створюються професійні спілки, асоціації підприємців, релігійні, спортивні, культурні об’єднання. Кожна з цих груп тиску діє в своїх власних інтересах, а не керується спільною метою. Для задоволення інтересів соціальних страт, які вони представляють, групи тиску беруть участь в політичному житті, використовують загальне виборче право, право на об’єднання в політичні партії і громадсько-політичні організації, намагаються отримати доступ до засобів масової інформації з метою формування відповідної громадської думки.

Прийняття урядом тих чи інших політичних рішень у таких умовах є результатом взаємодії різних політичних сил, різних еліт, їх конкуренції. У зв’язку з цим політична система розглядається як певний баланс сил між конфліктуючими економічними, професійними, релігійними, етнічними об’єднаннями. Кожне з них не має монополії на владу⁰.

Цікаві роздуми щодо співвідношення демократії і елітизму містить праця “Іронія демократії” Т.Дая та Х.Зіглера (в російському перекладі вона має назву “Демократия для элиты”). Авторами не піддається сумніву той факт, що управляють завжди еліти, а не маси. “Еліта – це та меншість суспільства, яка володіє владою. Маси – це більшість, у якої її немає. Влада – це можливість брати участь в розподілі матеріальних благ в суспільстві”. Вчені вважають, що такий стан речей (поділ суспільства на еліту і масу) – універсальний і навіть за демократії меншість користується більшою частиною влади, а більшість – порівняно меншою. Однак честолюбні і талановиті люди з маси мають можливість приєднатись до еліти і навпаки - доступ до неї може бути закритий для всіх, крім високопоставлених представників монополій, фінансових, військових, урядових кіл. Еліти можуть конкурувати і не конкурувати між собою, знаходитись на однакових позиціях чи розходитись в підходах до того чи іншого аспекту внутрішньої та зовнішньої політики. Вони можуть утворювати піраміду, на верхівці якої знаходиться група людей, що користується владою, або являти собою багато численні групи, що поділяють владу і приймають важливі рішення на основі консенсусу. Еліти можуть враховувати вимоги мас, а можуть переслідувати власні цілі. Від того як розставлені наголоси на даних позиціях, на думку Т.Дая і Х.Зіглера, залежить рівень демократичності суспільства. І цей рівень демократичності – турбота еліти. Маса не здатна на управління та недостатньо усвідомлює цінності і принципи демократії.

“Демократія, – роблять висновок автори, - правління народу, але збереження демократії покладено на плечі еліти. В цьому полягає іронія демократії: еліти повинні правити мудро, для того щоб правління народу вижило”.

З-поміж усіх представників табору демократичного елітаризму Т.Дай і Х.Зіглер вирізняються тим, що не дають рецептів проти зловживань еліти. Зловживання вони вважають меншим злом, порівняно із шкодою, якої може спричинити некомпетентність мас. Доцільність правління еліти у них - незаперечний факт, який не треба доводити, хоча таке правління вони і не абсолютизують.

Елітарна теорія демократії з одного боку, відображає реалії сучасного політичного життя демократичних країн, а з іншого - містить цінні практичні настанови. Вони є теоретичною формою розв’язання одвічної суперечності між елітизмом і демократією, вказує на умови і механізми їх поєднання. У авторів елітарних концепцій ми знаходимо надмірне акцентування уваги на якійсь одній характеристиці еліти. Так, Й.Шумпетер наголошує на конкурентності, Р.Даль - на плюралізмі, К.Манхейм - на рівних можливостях, а Дж.Сарторі - на ціннісних характеристиках еліти. Це обумовило необхідність поєднання таких характеристик для точного формулювання сутності елітарної теорії демократії. Ідея конкурентності Й.Шумпетера стає зрозумілішою завдяки описаному Р.Далем плюралізму, множинності суспільних інтересів; а ідея Дж.Сарторі щодо відбору кращих стає можливою завдяки рівним можливостям для будь-кого, хто має відповідні здібності і таланти, претендувати на владу, описаних К.Манхеймом.

Отже, щоб мати демократію (у елитистському розумінні її змісту), необхідно впровадити в життя всі ті умови функціонування політичної системи та характеристики еліти, на які вказують автори вище розглянутих концепцій.

Висновки і пропозиції.

Теорія демократії і теорія еліт є двома різними способами теоретичного пояснення однієї й тієї ж політичної реальності, які не тільки не виключають, а навпаки, взаємно передбачають одна одну. «Демократія не може бути безпосередньою владою народу у прямому значенні цього слова. Вона є своєрідним суспільно-політичним ідеалом, наближеність до якого визначається ступенем участі народу у здійсненні влади, яка відбувається у різних формах безпосередньої і представницької демократії» ⁰. Вже саме визнання необхідності представницької демократії означає неминучість елітарного правління. Завдання, отже, полягає не у витісненні демократією елітизму, а в їх ефективному поєднанні. Концепції демократичного елітизму є не тільки спробами теоретичного поєднання демократії та елітизму, а й містять цінні рекомендації щодо практичного вирішення цієї проблеми. У відповідних працях Й.Шумпетера, Р.Даля, К.Манхейма, Дж.Сарторі, Т.Дая, Х.Зіглера виокремлено і обґрунтовано найважливіші характеристики еліт та умови функціонування політичної системи необхідні для ефективного поєднання демократії та елітизму. Це, по-перше, плюралізм політичних еліт, який випливає із політичного плюралізму і поділу влади як одних із найважливіших принципів демократії. По-друге, конкурентність еліт, що дає масам можливість вибору бажаних керівників, без якого також немає демократії. По-третє, якісний склад самої політичної еліти, її відкритість для поповнення найбільш здатними до управління вихідцями з усіх верств суспільства. По-четверте, відповідальність еліт перед масами, наявність в останніх ефективних засобів контролю за діяльністю еліт.

В сучасних умовах політична еліта являє собою невід’ємну, активну, впливову частину соціальної структури суспільства, котра здатна брати на себе провідну, відповідальну, консолідуючу роль у забезпеченні розвитку і стабільності будь-якої соціальної системи⁰.

Литература.

1. Ашин Г.К. Дискуссии о структуре власти и структуре элит в США. // Общественные науки и современность. – 2001. - №1.

2. Бебик В., Пояркова Т. Занепад демократії, або Новий погляд на демократичну культуру. // Персонал. – 2003. - №3. (стр. 14 – 17).

3. Грачев М.Н., Мадатов А.С. Демократия: методология исследования, анализ перспектив. - М.: Изд-во «АЛКИГАММА», 2004. – 128 с.

4. Ирхин Ю.В., Зотов В.Д., Зотова Л.В. Политология: Учебник, М.: Юристъ, 2002. – 511 с.

5. Кракович Д. У сучасному суспільстві еліта створюється. - 2007. -

6. Конституція України (із змінами та доп.). – К.: Атіка, 2006. – 64 с.

7. Нікітін В. Україні потрібна щоденна демократія. // Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень. – 2007. - №7 (354).

8. Політична філософія: Підручник / Є.М. Суліма, М.А. Шепєлєв, В.В. Кривошеїн, В.Ю. Полянська; За ред. Є.М. Суліми. – К.: Знання, 2006. – 799 с.

9. Політологія: Навч. посібн. / За ред. проф. Щедрової Г.П. – Луганськ: Видавництво СНУ ім. В.Даля, 2005. – 200 с.

10. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – 528 с.

11. Примаков Е. Чем создается демократия. // Независимая Газета. – 24. 08. 2007.

12. Рудич Ф.М. Політологія: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 480 с.

13. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.

14. Ходаківська Л.П. Сутність концепцій демократичного елітизму. // Дослідження світової політики. – 2001. - Вип. 16. - С. 119-124.

15. Шумпетер Й. Капитализм, социализм, демократия. –

0Бебик В., Пояркова Т. Занепад демократії, або Новий погляд на демократичну культуру. // Персонал. – 2003. - №3. – С. 14 – 17.

0Конституція України (із змінами та доп.). – К.: Атіка, 2006. – С. 4.

0Нікітін В. Україні потрібна щоденна демократія. // Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень. – 2007. - №7 (354).

0Примаков Е. Чем создается демократия. // Независимая Газета. – 24. 08. 2007. - (http://www.ng.ru/2007-08-24/).

0 Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — С. 149.

0 Грачев М.Н., Мадатов А.С. Демократия: методология исследования, анализ перспектив. - М.: Изд-во «АЛКИГАММА», 2004. – С. 47.

0 Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – С. 296 – 302.

0 Політична філософія: Підручник / Є.М. Суліма, М.А. Шепєлєв, В.В. Кривошеїн, В.Ю. Полянська; За ред. Є.М. Суліми. – К.: Знання, 2006. – С. 186 – 220.

0 Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – С. 299 – 300.

0 Рудич Ф.М. Політологія: Підручник. – К.: Либідь, 2004.

0 Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — С. 148 – 167.

0 Політологія: Навч. посібн. / За ред. проф. Щедрової Г.П. – Луганськ: Видавництво СНУ ім. В.Даля, 2005. – С. 73 – 80.

0 Ирхин Ю.В., Зотов В.Д., Зотова Л.В. Политология: Учебник, М.: Юристъ, 2002. – С. 240 – 257.

0 Бебик В., Пояркова Т. Занепад демократії, або Новий погляд на демократичну культуру. // Персонал. – 2003. - №3. (стр. 14 – 17).

0 Грачев М.Н., Мадатов А.С. Демократия: методология исследования, анализ перспектив. - М.: Изд-во «АЛКИГАММА», 2004. – С. 48 – 50.

0 Ашин Г.К. Дискуссии о структуре власти и структуре элит в США. // Общественные науки и современность. – 2001. - №1. – С. 90 – 103.

0 Політологія: Навч. посібн. / За ред. проф. Щедрової Г.П. – Луганськ: Видавництво СНУ ім. В.Даля, 2005. – С. 73 – 79.

0 Ашин Г.К. Дискуссии о структуре власти и структуре элит в США. // Общественные науки и современность. – 2001. - №1. – С. 90 – 103.

0 Рудич Ф.М. Політологія: Підручник. – К.: Либідь, 2004.

0 Ирхин Ю.В., Зотов В.Д., Зотова Л.В. Политология: Учебник, М.: Юристъ, 2002. – С. 240 – 257.

0 Кракович Д. У сучасному суспільстві еліта створюється. - 2007. - (http://www.ji.lviv.ua/n45texts/krakovych.htm).

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)