114378 (577040), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Характерною рисою організації навчального процесу в японських університетах є чіткий розподіл на загальнонаукові й спеціальні дисципліни. Перші два роки всі студенти одержують загальноосвітню підготовку, вивчаючи загальнонаукові дисципліни — історію, філософію, літературу, суспільствознавство, іноземні мови, а також слухаючи спецкурси зі своєї майбутньої спеціальності. За перший дворічний період студенти одержують можливість глибше вникнути в суть вибраної спеціальності, а викладачі - переконатися в правильності вибору студента, визначити його науковий потенціал. Теоретично по закінченні загальнонаукового циклу студент може поміняти спеціалізацію й навіть факультет. У реальності, однак, такі випадки вкрай рідкі й мають місце тільки в рамках одного факультету, а ініціатором виступає адміністрація, а не студент. В останні два роки студенти вивчають вибрану ними спеціальність.

Строки навчання у всіх університетах стандартизовані. Базовий курс вищої освіти становить 4 роки по всіх основних напрямках навчання й спеціальностям. Медики, стоматологи й ветеринари вчаться на два роки довше. По закінченні базового курсу присуджується ступінь бакалавра — Gakushi. Формально студент має право значитися у вузі 8 років, тобто відрахування недбайливих студентів практично виключається.

Випускники вузів, що виявили здатності до дослідницької роботи, можуть продовжити навчання на ступінь магістра (Shushi). Воно триває два роки. Ступінь доктора філософії (Hakushi) вимагає вже трьох років навчання для тих, хто має ступінь магістра, і не менш 5 років для бакалаврів. [1, 193]

5. Сучасна система освіти в Росії

Повну середню освіту в Росії можна одержати, вступивши в школу, гімназію, ліцей у шість років і закінчивши десять — одинадцять класів. Результат такого навчання — одержання атестату про повну середню освіту, що надає право на вступ у вуз. Першим рівнем шкільної освіти, де діти одержують фундаментальні знання для подальшого навчання, є початкова школа (ліцей, гімназія). Тут діти навчаються по декількох розробленим програмах, спрямованих на інтелектуальний і моральний розвиток учнів. У шість повних років дитина зараховується в перший клас, пройшовши тестування, що перевіряє інтелектуальний рівень майбутнього першокласника. Поряд із загальноосвітніми предметами із другого класу вводиться іноземна мова, англійська.

Навантаження на першокласника в тиждень у цілому становлять двадцять годин. Дійшовши до четвертого класу, навантаження збільшується до тридцяти годин у тиждень. У першому класі оцінки учням не ставляться, тобто замість них "зірочка", наклеєна на зошит або поставлена в щоденник означає "п'ятірку", "квадрат" - "четвірку", "трикутник" - "трійку". А із другого півріччя виставляються оцінки по п'ятибальній системі. Наприкінці року видається табель успішності з оцінками.

У десятилітньому віці, закінчивши початкову школу, діти переходять на молодший рівень середньої школи, де навчання триває п'ять років. У п'ятнадцять років учні опановують курсом програми основної школи й одержують атестат про неповну середню освіту. Після цього школярі можуть продовжити свою освіту в десятих-одинадцятих класах середньої школи, тобто вивчити курс освітньої програми повної школи. По закінченні десятого - одинадцятого класу випускники одержують атестат про повну середню освіту, що дає право вступати у вуз. Учні, які закінчили, девять класів можуть вступити в початкові або середні професійні училища, у технікуми, коледжі. До 2009 - 2010 років вся Росія повинна перейти на загальну одинадцятирічну шкільну освіту. З 1997 року в усіх видах загальноосвітніх навчальних закладів, включаючи гімназії й ліцеї, заборонений конкурсний вступ.

Вища освіта в Росії

При вступі в університет майбутній студент вибирає собі певну спеціалізацію — поки в самих загальних рамках, але навчальна програма на кожному відділенні кожного факультету вузумає свої особливості вже з першого року навчання. На першому курсі студенти в основному слухають вступні курси з базових дисциплін. Крім того, уже на першому році навчання починаються так звані загальні курси, розраховані на 8-10 семестрів, - саме вони й стають стрижнем освіти, що дає своїм випускникам вищий навчальний заклад.

Студенти другого курсу переходять до більше просунутого вивчення загальних дисциплін, а також приступають до самостійної наукової праці. Наукова праця має на увазі відвідування спеціальних курсів і спеціальних семінарів і складається в самостійних дослідженнях під спостереженням наукових керівників; наприкінці навчального року студент зобов'язаний відзвітуватися про свій внесок у науку у вигляді письмової курсової роботи.

Кожний навчальний рік завершується так званою практикою — роботою на кафедрі, у школах, бібліотеках, видавництвах, наукових інститутах, інформаційних центрах і інших організаціях. Нарешті, справа доходить до державних екзаменів із двох-трьох предметів і до дипломних захистів. Після успішного подолання й цього етапу колишній студент буде готовий до самостійного життя, у якому йому потрібно бути влаштовуватися на свій страх і ризик — зі скасуванням державного розподілу молодих фахівців університет за подальшу долю своїх випускників відповідальності не несе. Особливо видатні випускники можуть вступити в аспірантуру, найчастіше — при тій кафедрі, на якій вони захищали диплом. Це ще три роки наукової праці під крилом свого факультету, протягом яких аспірант зобов'язаний здати кандидатський мінімум і підготувати дисертацію.

Система освіти в Росії переживає зараз радикальні зміни, що зачіпають всі її елементи й ланки. Перехід До 12-літньої середньої освіти, введення єдиного стандартизованого федерального випускного іспиту, що дозволяє без іспиту вступати у будь-який вуз у випадку набору потрібного числа балів, хоча й викликають багато суперечок, але йдуть у руслі тенденції зближення зі світовою практикою системи освіти.

Список використаної літератури

1. Елисеефф В. Японская цивилизация / В. Елисеефф, Д. Елисеефф. – Екатеринбург: У-Фактория, 2005. – 497 с.;

2. Мещанінов О.П. Сучасні моделі розвитку університетської освіти в Україні: Монографія. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2005. – 460 с.;

3. Мещанінов О.П. Технологія формування навчальних планів вищого закладу освіти // Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: Монографія / С.О.Сисоєва, А.М.Алексюк, П.М.Воловик, О.І.Кульчицька, Л.Є.Сігаєва, Я.В.Цехмістер та ін.; За редакцією С.О.Сисоєвої. – К.: ВІПОЛ, 2001. – C. 384-418;

4. Мещанінов О.П. Шляхи забезпечення сталого розвитку університетської освіти // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К.: Логос, 1999. – Вип. 2. Ч. 4. Педагогічні науки. – C. 57-64;

5. Поберезська Г.Г. Причини і перспективи "Болонського процесу" в європейській вищій освіті // Людинознавчі студії. Збірник наукових праць ДДПУ. – 2003. – Випуск 8. – С. 136-147;

6. Поберезська Г.Г. Тенденції розвитку вищої освіти у країнах Західної Європи та України. — К.:Ун-тет „Україна", 2005;

7. Соціологія: Навчальний посібник \за зачальною редакцією Ш.В. Туленкова. – К.: МАУП.— 1998;

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)