112773 (576900), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

В сучасній педагогіці ставлення до цього методу досить суперечливе й неоднозначне. Існують полярні погляди – від суттєвого посилення покарань до повної їх відміни. Наприклад, А.С. Макаренко був упевнений у тому, що застосування дисциплінарних стягнень – це не така вже велика необхідність. Разом з тим, він уважав, що там, де дисциплінарне стягнення дійсно потрібно, воно повинно бути накладене і вихователь просто не має права його не накласти. На його думку, накладення дисциплінарного стягнення – це не тільки право, але й обов'язок у тих випадках, коли воно необхідне. Покарання має бути такою ж природною, простою і логічною мірою, як і всі інші виховні засоби.

В руслі гуманістичної парадигми виховання безперечно необхідно відійти від традиційних поглядів на метод примусу у вихованні. Наприклад, деякі педагоги пропонують вважати інтенсивність покарань критерієм гуманності виховної системи.

Цей метод має бути тільки допоміжним і використовуватися тільки після інших методів, що не дали позитивних результатів. Сутність даною методу полягає у негативній оцінці, осудженні, а за необхідністю – і припиненні негідних дій вихованця з метою викликати у нього почуття провини за скоєне, допомогти йому усвідомити неправильність власних дій, змінити свою поведінку. Покарання доцільно використовувати у крайньому разі і тільки після того, як порушник усвідомив свою вину та спроможний об'єктивно сприймати оголошене йому стягнення.

Покарати можна шляхом накладання додаткових обов'язків, позбавлення або обмеження певних прав, вираження морального осуду, звинувачення. У сучасній школі практикуються такі види покарання: несхвалення, зауваження, догана, попередження, стягнення, звільнення від занять, виключення із школи тощо. Основними формами примусу є:

– категорична вимога,

– попередження вихованців про можливі негативні наслідки,

– дисциплінарне стягнення,

– громадський осуд,

– кримінальна відповідальність тощо.

На основі аналізу сучасної психологічної та педагогічної літератури можна стверджувати, що вплив дисциплінарних стягнень значно посилюється за умов суворого дотримання закону та норм моралі при їх застосуванні; обґрунтованості та справедливості їх накладення.

Тому вихователь перед тим як оголосити те чи інше стягнення, має до дрібниць розібратися в обставинах порушення дисципліни, її мотивах і причинах, з'ясувати характер учинку.

Кожен вихователь повинен знати порядок накладення покарань. При їх накладенні забороняється:

– принижувати гідність вихованця, проявляти грубість і нетактовність;

– накладати стягнення, на які вихователь не має уповноважень;

– накладати групові покарання;

– накладати за один і той проступок декілька стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим;

– перетворювати покарання у зброю помсти;

– порушувати встановлені правила виконання покарань^

Велике виховне значення має своєчасне оголошення і виконання дисциплінарного стягнення.

Важливе значення для виховання дисциплінованості має принцип послідовності накладення дисциплінарного стягнення. Типові порушення, скоєні повторно, заслуговують більш суворого стягнення.

Висновок

Про правильний вибір методу виховання свідчать характер діяльності та взаємин вихователів і вихованців, глибина і міцність духовних і професійних знань, навичок, умінь, норм і правил вихованої поведінки згідно з вимогами загальнолюдських, національних і професійних цінностей та етикету і також те, якою мірою він викликає пізнавальну, емоційну і практичну активність вихованців та формує у них мотивацію сумлінного виконання своїх професійних обов'язків і постійного самовдосконалення.

Отже, вихователі мають великий арсенал як загальних, так і специфічних методів виховання. Під час їх використання необхідно враховувати психолого-педагогічні закономірності процесу виховання, характер і зміст діяльності вихованців, сучасні організаційні, методологічні та методичні вимоги до навчально-виховного процесу, конкретні вимоги до підготовки відповідних фахівців, рівень підготовленості вихователів і вихованців та інші об'єктивні та суб'єктивні умови.

Література

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К., 1997. С. 206.

2. Педагогіка. / За ред. М.Д. Ярмаченка. К., 1986. С. 28.

3. Карпетук С.Г. Теорія і методика виховання. К. 1997. С. 99.

4. Фіцула М.М. Педагогіка. К., 2000. С. 314.

5. Проблемы совершенствования методов и форм воспитания // Тез. докл. краевой науч.-метод, конф. 26–27 марта 1983. Красноярск, 1983.

6. Педагогика / Под ред. Ю.К. Бабанского, Г. Нойнера. Москва – Берлин, 1978.

7. Педагогика / Под ред. Ю.К. Бабанского. М., 1983. С. 322–325.

8. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 т. К. І976. Т. 2. С. 125.

9. Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения- В 2 т М 1974. Т. І.С. 277–285.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)