103389 (576484), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Нові типи робочих графіків можна розцінювати і як своєрідні не-грошові методи стимулювання результативності працівників.
Звичайно люди працюють 5 днів на тиждень — 40 годин, з 9 годин ранку до 18. Мають стандартний обідній час. Поряд з очевидними достоїнствами такий розпорядок має і ряд недоліків. В "час пік" створюються пробки на дорогах, транспорт перевантажений людьми, що поспішають на роботу, створюються черги в ліфтах. Люди нервують, переживають стреси. Через запізнення на роботу виникають конфлікти з керівництвом.
Як більш ефективним графіком, що найбільшою мірою відповідає специфіці працівників розумової, творчої праці називають: гнучкий графік, стиснутий робочий тиждень (підсумований робочий день), часткову зайнятість.
Під гнучким робочим графіком розуміється розклад роботи, при якому працівник може вибрати час приходу і відходу у визначених межах, що встановлюються керівництвом.
Стиснутий робочий тиждень являє собою графік, за яким певна кількість годин протягом робочого тижня відпрацьовується в різну кількість робочих днів.
Часткова зайнятість — це робота з виконанням тих же обов'язків, але протягом меншого часу.
Найбільш розповсюджений у наукових установах гнучкий графік (гнучкий час, гнучкі робочі години). Він будується різними способами:
щоденний вибір часу початку і закінчення роботи;
перемінна тривалість робочого дня;
виділення загального (присутнього) часу, тобто часу, встановленого керівником, коли всі працівники повинні бути на роботі.
У залежності від ступеня гнучкості, можна виділити різні типи розкладів. Розглянемо їх у напрямку від найменш до найбільш гнучких. Усі вони використовуються на практиці.
Гнучкий цикл жадає від працівників вибору визначеного часу початку і закінчення роботи, а також роботи з цього розкладу протягом визначеного періоду (наприклад, тижня).
Змінний графік дозволяє змінювати час початку і закінчення роботи, але при цьому необхідно працювати повний робочий день — 8 годин.
Перемінний день дозволяє змінювати тривалість робочого дня (наприклад, працювати один день 10 годин, а інший — 6 годин, але так, щоб у підсумку наприкінці тижня вийшло всього 40 годин, чи за місяць 160 годин).
Змінний графік і перемінний день є найбільш ефективними в галузевій науці. Тут. як правило, існує нормований робочий день. Однак нерідко виникають проблеми, пов'язані з необхідністю роботи в бібліотеці, неможливістю виконати відповідальну роботу в приміщенні, де зосереджено багато співробітників. За рубежем такий графік використовують лабораторії промислових фірм і приватного малого бізнесу.
Гнучкий графік вимагає присутності працівників у загальний час (наприклад, з 10 годин ранку до 2 годин дня, але лише в понеділок і п’ятницю).
Гнучке розміщення дозволяє змінювати не тільки години, але й розташування місця роботи — можна працювати в дома, у філіях і т.п.
Гнучкий графік і гнучке розміщення найбільш характерні для деяких установ НАН України.
Ці види розкладу роботи за рубежем розглядаються як перспективні, особливо в умовах, коли працівник пов'язаний за допомогою електронного пристрою з головним офісом.
Тим часом дослідження виявили, що деякі люди, що працюють вдома, відчувають незадоволеність у зв'язку з відсутністю, наприклад, звичних соціальних контактів і т.д. Гнучкий графік не можна використовувати в тому випадку, якщо період роботи залежить від функціонування якого-небудь устаткування, наприклад, для працівників, що виконують досвідчені й експериментальні роботи.
Велике значення поряд з вибором оптимального режиму роботи для вченого має ефективне використання часу.
3. B чому сутність бальної оцінки проекту?
У складних випадках рішення вибору інноваційного проекту застосовують звичайно бальну систему оцінок варіантів. Вона полягає в оцінці окремих параметрів виробу певною кількістю балів. Бальна шкала досить диференційована і дозволяє оцінювати як аналогічні параметри різних виробів, так і різні параметри однакових виробів. Ясніше це можна представити на конкретному прикладі (табл. 1).
На основі даних, наведених у таблиці, можна зробити ряд зіставлень. Наприклад, з продуктивності кращим є варіант А, потім варіанти D i B i, нарешті, С. Після оцінки за всіма шістьма критеріями найбільшу суму балів одержав варіант D, наступні місця зайняли варіанти С, В і А.
Таблиця 1. Бальні оцінки параметрів нових виробів (п‘ятибальна шкала)
| Параметри виробу (критерії) | Оцінка окремих варіантних виконання виробів | Оцінка однакового виробу (наприкпад, В різних виготовлювачів) | |||||||
| А | В | С | D | Z | X | U | V | ||
| 1 .Продуктивність | 5 | 3 | 1 | 4 | 4 | 4 | 5 | 3 | |
| 2.Споживання енергії | 4 | 4 | 2 | 3 | 2 | 3 | 4 | 3 | |
| 3. Довговічність | 1 | 3 | 4 | 2 | 3 | 4 | 4 | 5 | |
| 4. Точність | 2 | 4 | 5 | 4 | 2 | 4 | 4 | 3 | |
| 5. Ціна | 4 | 7 | 4 | 3 | 5 | 3 | 3 | 4 | |
| 6. Аварійність | 1 | 2 | 3 | 5 | 4 | 2 | 5 | 4 | |
| РАЗОМ: | 17 | 18 | 19 | 21 | 20 | 20 | 25 | 22 | |
Аналогічно можна оцінити однакові вироби різних виготовлювачів. З прикладу бачимо, що за ціною кращим виробом є виріб В підприємства Z, за довговічністю — виріб підприємства V. При порівнянні за всіма параметрами перше місце займає виріб підприємства U, що набрало 25 балів.
Перевагою бального методу оцінки є те, що він забезпечує можливість звести різні властивості варіантів, що змінюються, до загального '"знаменнику" і виконати їхню комплексну оцінку.
Однак реальна цінність таких висновків залежить від точності бальної оцінки, обумовленої інтуїтивно.
Тому головним етапом даного методу є якісний аналіз окремих варіантів. Відносно більш точним можна вважати порівняння за горизонтальними критеріями, наведеним у табл. 2. При оцінці ознаки за багатьма варіантами у зіставленні якісних різних сторін виробу по вертикалі.
Відповідно до бальної оцінки найбільш прийнятний варіант У, якщо важливість окремих критеріїв неоднакова, механічно робити вибір нерозумно — необхідно спочатку розробити й оцінити ієрархію критеріїв.
Таблиця 2 Бальні оцінки критеріїв відновлення виробництва (десятибальна шкала)
| Критерії | Варіанти | |||
| А | В | С | ||
| 1.Затрати на виріб | 9 | 1 | 9 | |
| 2. Потреба в капвкладеннях | 9 | 5 | 1 | |
| 3. Вимоги до технічної підготовки | 1 | 5 | 9 | |
| 4. Рентабельність виробу | 9 | 9 | 1 | |
| 5. Ефективність реалізації | 1 | 9 | 5 | |
| 6.Точність виробу | 1 | 9 | 5 | |
| 7. Необхідність в реорганізації виробництва | 1 | 9 | 1 | |
| 8. Використання виробничої потужності | 1 | 9 | 5 | |
| 9. Своєчасність поставки | 1 | 9 | 1 | |
Список літератури
-
Антонюк, Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації [Текст] : монографія / Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук ; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К. : КНЕУ, 2003. - 394 с.
-
Василенко, В.О. Інноваційний менеджмент [Текст] : навчальний посібник / В. О. Василенко, В. Г. Шматько. - К. : ЦУЛ, 2003. - 440 с.
-
Галица, И. А. Система стимулювання інновацій [Текст] / И. А. Галица // Фондовый рынок. - 2008. - N 31. - C.18-21
-
Денисенко, М.П. Інноваційна діяльність підприємств України: суть, оцінка та напрями активізації [Текст] / М. П. Денисенко, Я. В. Шабліна // Проблеми науки. - 2008. - N 6. - C.9-17
-
Жук, М.В. Інфраструктурне забезпечення інноваційного процесу в Україні [Текст] / М. В. Жук, О. М. Бородіна // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - N 8. - C.66-71
-
Зубро, С. В. Інноваційна діяльність та роль держави як фактор її розвитку [Текст] / С. В. Зубро // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - N 7. - C.66-72
-
Клименко, В. И. Фінансування інноваційної діяльності в Україні [Текст] / В. И. Клименко // Економіка. Фінанси. Право. - 2008. - N 1. - C.24-29
-
Краснокутська, Н.В. Інноваційний менеджмент [Текст] : навчальний посібник / Н. В. Краснокутська ; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К. : КНЕУ, 2003. - 504 с.
-
Пересунько, Є. С. Принципи інноваційної діяльності підприємств України [Текст] / Є. С. Пересунько // Проблеми науки. - 2007. - N 8. - C.23-27
-
Правик, Ю.М. Інвестиційний менеджмент [Текст] : навчальний посібник / Ю. М. Правик. - К. : Знання, 2007. - 431 с.
-
Фатхутдинов, Р.А. Инновационный менеджмент [Текст] / Р. А. Фатхутдинов. - 3-е изд. - СПб. : Питер, 2002. - 400 с.
-
Федулова, І.В. Теоретичні положення з визначення категорій інноваційний процес і інноваційна діяльність [Текст] / І. В. Федулова // Проблеми науки. - 2007. - N 8. - C.2-8
-
Федулова, Л.І. Інноваційний менеджмент в Україні: проблеми та шляхи формування [Текст] / Л. І. Федулова // Економіст. - 2002. - N 2. - C.52-55
-
Фірсова, С.Г. Інвестиційно-інноваційна діяльність:фактор попиту [Текст] / С. Г. Фірсова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - N 5. - C.64-69
-
Шабранська, Н.І. Інноваційна діяльність як чинник прискореного розвитку малого підприємництва [Текст] / Н. І. Шабранська // Проблеми науки. - 2007. - N 9. - C.20-26
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
