101496 (576101), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Вміння ставити запитання – мистецтво. Відомо, що правильно поставлене запитання – це вже половина відповіді.

Питання використовуються як тактичні прийоми спілкування. За їх допомогою можна посилити тиск, переакцентувати суперечливе положення, нав’язати опоненту свої способи та методи ведення суперечки.

Ставити запитання – не просто вміння: за складністю – це мистецтво, яке вимагає бездоганного володіння мовою, чутливості до комунікативних проявів партнера, особливо невербальних сигналів, і здатності розрізняти щирі відповіді від ухильних, в гуманному смислі – це мистецтво бережливого ставлення до людини, яка потрапила під владу запитань.

Запитання – особливий вид логічних понять, що є завуальованими вимогами. Вони застосовуються для:

з׳ясування обставин;

уточнення інформації;

вирішення проблемної ситуації;

Класифікація запитань:

Вермонтські запитання. Походить від американського міста Вермонт, де жителі своєрідно ставлять запитання і відповідають на них. Запитується і відповідається саме те, що запитують і не більше.

Казуїстичні запитання. Методика запитання така: підведення прецедента під конкретний випадок. Це спритність, вміння викручуватися. Суперечки з приводу душі у жінок.

Схоластичні запитання. Відповідь на запитання вичитується із тих канонів, текстів, які вважаються непохитними, ортодоксальними. І це замість того, щоб шукати відповідь в сфері, якої стосується запитання.

Метафізичні запитання виходять за межі наявного досвіду, на них немає однозначної відповіді, з ними не можна ані погодитися, ані спростувати.

Псевдокаузальні питання. В них навмисне співставляються події або дії, які насправді знаходяться поруч, але не перебувають в причинно-наслідковому зв׳язку. Вони підштовхують до відповіді, в якій ця залежність була б встановлена. Можуть розглядатися як провокаційні, як жарти, гра слів.

Парадоксальні запитання. В основі невирішений парадокс.(Якщо Бог всемогутній, чи може він створити такий камінь, який не зможе підняти?).

Софістичні запитання: Софізм “Рогатий”. “Чи вірно, що ти маєш те, чого не втратив?” Якщо рогів не втрачав, значить ти їх маєш.

Питання, пов׳язані з логічним висновком. Що краще: вічне безсмертя або бутерброд з сиром? Що може бути кращим вічного безсмертя – нічого. А бутерброд з сиром – кращий за ніщо. Таким чином бутерброд з сиром кращий за вічне безсмертя.

Незмістовні (безглузді) запитання. “Що гарячіше: синє чи червоне?”

Неточно сформульовані запитання. Їх необхідно при відповіді переформулювати вірно (де знаходиться мій батько, де знаходиться чоловік матері мого клієнта).

Питання, що вводять у невирішену ситуацію. Наприклад, якщо встановлено відповіді “так” чи “ні”. “Чи давно ви припинили бити вашого батька?”

Питання типу “або”. Пропонується зробити вибір між альтернативами.

Роздільні запитання (“Чи вірно, що всі кути трикутника бувають гострими чи тупими?”) Треба наслідувати правила коректності. В даному випадку питання неповне.

Неповні запитання. Приклад попередній.

Питання, що підтверджують істинність твердження. “Чи є життя на Марсі”. Запитання типу “Чи?”

Якщо запитання залишили без уваги, можливі дів оцінки такої ситуації:

опонент не в змозі відповісти на поставлене запитання (не володіє достатньою інформацією, не розуміє запитання через недостатню кваліфікацію; не бажає відповідати, демонструючи цим зневагу або регламентом раціонального ділового спілкування, або так висловлює зневагу по відношенню до опонента);

опонент не відповідає на запитання, демонструючи свою зневагу до слухачів.

Як бачимо, відсутність відповіді на запитання не додає авторитету і популярності. Щоб поставити суперника в незручне становище, в якому він обов'язково матиме втрати, треба задати йому таку кількість запитань, на які він буде не в змозі відповісти.

Контрприйом проти ігнорування запитань. Якщо питання залишили без відповіді. Треба його ще раз повторити, особливо, якщо воно принципове.

З іншого боку, в раціональній суперечці нічого не можна повторювати, що призводить до роздратування слухачів (вам нічого сказати, переливання з пустого в порожнє тощо).

Вирішення дилеми можливе таким чином:

задати запитання ще раз, обгрунтовуючи причини повторення;

якщо не подіє, ще раз повторити, пояснюючи його принциповість;

повторити питання ще раз, переформулювавши його, побудувати за допомогою інших слів та висловів;

зняти питання з обговорення, додаючи собі “плюс”, а опоненту “мінус” “Якщо мій опонент не в змозі відповісти, не хочу відповісти на принципове запитання”

Тактичним прийомів є задавання запитань, що відволікають, затягують регламент, уводять від основної теми. Це треба відразу припиняти. Тактичним прийомом є відповідь запитанням на запитання. Відповіді також мають бути конкретними. Вони демонструють або небажання, або неможливість відповісти на запитання.

До запитань, які забезпечують продуктивний зовнішній діалог, належать:

інформаційні, мета яких – одержати максимум інформації;

дзеркальні, що полягають в тому, щоб повторити висловлення партнера в запитальній формі і примусити його по-іншому подивитися на що-небудь;

естафетні, які намагаються випередити висловлювання партнера.

Якщо вам поставили запитання, на яке ви не можете дати відповідь відразу ж, не говоріть, що вам необхідно проконсультуватися з керівництвом, що в цьому питанні ви не спеціаліст. Занотуйте запитання й скажіть, що обов’язково дасте відповідь на нього пізніше.

Список використаної літератури

1. Алехина И. В. Имидж и этикет делового человека. –– М.: Изд-во "ЭМН": Центр правовой защиты, 1996. –– 126 с.

2. Данчева О. В., Швалб Ю. М. Практична психологія в економіці та бізнесі. –– К.: Лібра, 1998 .–– 270 с.

3. Коваль А. П. Культура ділового мовлення. Писемне та усне ділове спілкування. –– К.: Вища школа, 1977. –– 295 с.

4. Кулініч І. О. Психологія управління: Навчальний посібник. — К.: Знання, 2008. — 292 с.

5. Осовська Г. В. Комунікації в менеджменті: Курс лекцій. –– Житомир: ЖІТІ, 1999. –– 336 с.

6. Психологія управління: Навчальний посібник /За ред. Орбан-Лембрик Л. Е. –– К.: Академвидав, 2003. –– 566 с.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)