100314 (575872), страница 2
Текст из файла (страница 2)
емпатичність (здатність співпереживати);
рефлексивність (здатність розуміти поведінку іншого);
красномовність (уміння впливати словом).
Зазначені якості складають матрицю природних дарувань. позначених узагальненим поняттям - „ вміння подобатись людям".
Друга група:
моральні цінності; психічне здоров'я;
знання людинотворчих технологій (уміння управляти персоналом, вести ділове спілкування, передбачати і ліквідовувати конфлікти, працювати в критичних ситуаціях тощо).
Третя група:
До цієї групи якостей необхідно віднести все те, що пов'язано з життєвим і професійним досвідом особистості, її інтуїцією. Будь-яка самовпевненість і нестандартність поведінки погано впливає на сприйняття іншими людини, зацікавленої у визнанні і доброзичливому ставленні до себе.
І дійсно, якщо придивитись до виступу артистів театру та кіно, політичних діячів чи відомих підприємців, то можна зазначити, що їх імідж - це підсумок умілої орієнтації за конкретних обставин, правильного вибору своєї моделі поведінки. Завоювання привабливого іміджу - не самоціль для ділової людини, хоча його наявність складає суттєву особистісну і професійну її характеристику. Той, хто подобається людям, викликає загальне їх визнання та має більші шанси у налагодженні взаємостосунків, у можливості зацікавити їх своїми справами. Необхідний імідж повинен створити ілюзію мажору, приховуючи при цьому немічність, незадовільний стан здоров'я людини, її настрій, внутрішній дискомфорт. Потрібно завжди бути „у формі".
Людина, стурбована собою, нібито не бачить інших людей або дивиться на них з виразом невдоволення, з німим запитанням: Чого ви тут? Мені не до вас.
Подібна „ личина " - не краща людська прикраса. У будь-якому спілкуванні неприпустимо бути непривітною особою, невдахою, опудалом з похмурою фізіономією [9. с.61-69].
3. Імідж організації
Інколи вважають, що про імідж фірми не варто піклуватися, ще він створюється сам собою, і до того ж його значення важко виміряти і тим більше виразити в цифрах. Але насправді імідж організації так само важливий, як і її виробничі та економічні показники, хоча він й не фігурує в обліково-фінансовій документації. Якщо організація має недостатньо хорошу репутацію, її продукція не буде сприйматись ринком. Не тільки закордонний, а вже і наш діловий вітчизняний досвід свідчить про необхідність турботи про підвищення престижу фірми, створення їй відповідного образу з боку громадськості, управління його сприйняттям.
Незалежно від розміру масштабів діяльності організація повинна мати свій чіткий позитивний імідж, який необхідний для виходу на нові ринки, встановлення сприятливих відносин з покупцями, клієнтами, партнерами, постачальниками, конкурентами і т. ін. Без наявності чіткого іміджу її керівництву буде важко пояснити, що ця організація являє собою, що конкретно вона пропонує і яка, власне, користь від неї в економічному та культурному житті регіону.
Через це в пресу, радіо чи на телебачення повинні щоразу подаватись про цю організацію конкретні новини, які чітко пов'язані з інформаційними приводами. Зазначені новини, в свою чергу, повинні нести в собі повідомлення про організацію, відпрацьовані таким чином, щоб підкреслити необхідні аспекти її корпоративного іміджу. При цьому треба чітко знати, на кого саме в першу чергу розраховане повідомлення, тобто визначити пріоритет тієї чи іншої аудиторії. Помилка може призвести до результатів, прямо протилежних завданням іміджування. Особливо толерантними необхідно бути в стосунках з акціонерами, постачальниками, органами влади, інвесторами або іншими угрупуваннями, що можуть значно вплинути на процеси формування суспільної думки.
Заявити про себе підприємство може, організовуючи презентації, семінари, конференції, симпозіуми, конкурси, або займаючись спонсорською діяльністю, тобто виконуючи спеціальні заходи, щоб привернути до себе увагу громадськості і преси. Якщо захід вдалий, доречно та вчасно проведений - це позитивно вплине на репутацію та імідж підприємства.
До участі в заходах важливо залучати усіх працівників підприємства, що дасть кожному з них змогу відчути особистий вклад у формування іміджу. Можна почати з підготовки таких заходів, які не потребують значних фінансових витрат. Після проведення чергового заходу бажано зробити відповідні висновки і вже з наявним певним досвідом займатись розробкою наступного.
Організація успішного іміджу чи хорошої корпоративної репутації підприємств особливо важлива при їх реструктуризації, зміні форми власності, конверсії й інших структурних перетвореннях. І тому в західній практиці навіть сформулювалася ціла система консультацій зі створення корпоративного іміджу. Щоб люди купували акції приватизованих державних підприємств у нашій країні, стало необхідним змінювати сформовані думки про підприємства, які раніше вважались негнучкими і забюрократизованими, в які не можна було вкладати гроші. На практиці було доведено, що люди реагують на зовнішній образ, і зміна його „ фасаду " зможе позбавити фірму колишньої поганої репутації. Якщо ж підприємство, фірма чи організація не будуть працювати над своїм позитивним іміджем, він однак буде якось складатися в оточуючому середовищі, але вже стихійно і, навіть, інколи на шкоду. Не сформується він і за допомогою другорядних акцій, і навряд чи можна погодитися з висловом одного українського політика, що футбольні видовища чи бокс дають репутації Україні більше, ніж дипломатія.
Особливості створення іміджу.
Створення іміджу організації - довготривалий процес, що входить до основ її маркетингової комунікації. У кожного об'єкта, що сприймається людиною, своє втілення, своя корпоративна культура. Без іміджу об'єкта не буває, він або хороший або поганий.
Позитивний імідж повинен простежуватись у всьому - в найменуванні, емблемі чи товарному знаку, організації, її девізі, наприклад, „Вчись, працюючи" або „Створи себе сам"; „Ми завжди думаємо про вас". Його можна визначити в одязі співробітників чи їх головних уборах, в архітектурі будівель та ергономіці офісів, оформленні робочих місць та організації праці, Кодексі ділової поведінки співробітників, якості здійснених послуг чи випущених товарів, у публікаціях у ЗМІ про фірму тощо.
Кожна організація має той імідж, що відображає її корпоративну культуру, яку вона прагне передати оточуючому середовищу. До основних засад іміджу може входити також швидкість її орієнтації на потреби ринку, турбота про працюючих, стан міжнародних відносин або ще будь-який інший аспект корпоративної культури. Особистісний аспект організації визначає позиція, яку вона займає на ринку, і те, яким чином ця позиція доводиться до відома громадськості. Те, як організація сприймається оточуючим середовищем, іноді може бути навіть важливішим ніж ціна продукту чи послуг, що виробляється або здійснюються нею.
Корпоративний імідж повинен будуватись у рамках тих цінностей, за якими культура однієї людини відрізняється від іншої, тобто мусить відбуватись процес гуманізації організації, створюватись неформальний її діалог з суспільством, що в змозі забезпечити тісне приєднання до нього. Для вирішення цього завдання необхідно порівняти, які з категорій загальних цінностей - поняття про добро і зло, красиве і потворне, справедливе чи несправедливе, істинне чи оманливе, а також і корпоративних - цілі, ефективність, стабільність, кадрова та соціальна політика, новаторство, творчість - превалюють в діяльності організації і в оточуючому середовищі, необхідно також врахувати, які з цих цінностей найбільш важливі. Сьогоднішня популярність меценатства і спонсорства також може бути характерним використанням цього засобу.
Детальне і систематичне отримання інформації про настрої і ставлення до організації з боку суспільства в змозі відповісти на питання: хто і як своїми діями може вплинути на її роботу? Якщо яка-небудь значна аудиторія може ефективно протистояти організації, то саме цій частці суспільства і необхідно приділити максимальну увагу. До громадської думки організованої аудиторії не можна відноситись як до дрібниці, проблеми з іміджем можуть серйозно вплинути на соціальний, фінансовий і комерційний стан підприємства.
Керівник, який намагається створити позитивний імідж своєї організації, організувати ефективну продажу її товарів чи послуг, на початку своєї діяльності стає перед проблемою несприйняття ринком його починань. Його ідея натикається на стіну мовчання, нерозуміння потреби створення ще однієї послуги, коли існує безліч подібних. І дійсно, спочатку про цю ідею ніхто не знає, а те ближче оточення керівника, що трохи знайоме, вважає її не зовсім вдалою. Наявна про фірму інформація ще не цікава для споживача в силу панування на ринку більш важливих пріоритетів.
Розв'язати зазначену проблему можна в чотири етапи.
Перше завдання керівник може вирішити за допомогою прямої комерційної реклами через первинне інформування споживача про існування нової ідеї. Цей етап можна назвати безпосереднім впливом на громадську думку.
Наступний етап - це визначення шляхів пристосування інтересів організації до інтересів споживачів. Тут знадобляться вміння проявляти розуміння, турботу, співучасть у розв'язанні проблем регіону і оточуючого середовища.
Третім завданням керівника повинна стати робота над естетичною концентрацією - тобто виділенням тих чи інших необхідних характеристик і переведення уваги громадськості саме на ці аспекти.
Цей етап можна назвати стадією формування у споживачів спільних з фірмою інтересів, вироблення стійких стереотипів, взаємовигідних стосунків у всіх відношеннях.
Останній етап полягає у нав'язуванні споживачу думки, що саме продукція цієї фірми набагато краща й дешевша за іншу. Він полягає у „ вихованні споживача ".
До основних показників іміджу підприємств можна віднести: загальну популярність і репутацію, швидкість реагування на замовлення, дотримання термінів укладених угод, гнучкість цін, інноваційність, сучасність, фінансову стійкість, престиж товару, після продажне обслуговування, умови платежів і діючу систему знижок, торговельно-збутову та рекламну політику, наявність представництв, рівень закордонної активності. Серед факторів, що визначають імідж підприємства, є також: конкурентна мобільність (конкурентостійкість) і надійність, комфортність підтримки партнерства; відповідальність рівню споживчих запитів клієнтів [9, с.188-198].
Висновок
У процесі виконання контрольної роботи було розглянуті такі питання:
поняття іміджу, його види;
імідж ділової людини (секретаря);
імідж організації.
Треба підкреслити важливість і актуальність розглянутих питань в референтній справі.
Треба визначити, що від іміджу секретаря-референту залежить імідж організації. А імідж організації треба підтримувати постійно, бо придбати гарний імідж довго, а втратити його можливо швидко!!!
Література
1. Блощииська В.А. Сучасне діло ведення Навч. посібник. - Івано-Франківськ: Інститут менеджменту та економіки, 2000. - 270 с.
2. Вербіщька Т. С, Чіішікова В.П. Секретарська справа та сучасне справочинство. - Львів: Оріяна - Нова, 2001. - 392 с.
3. Гордієнко. К.Д. Діловодство в роботі секретаря. Практичний посібник. - К.: КНТ, 2006. - 280 с.
4. Задорожный Э. М, Задорожный С.Э. Работа секретаря-референта в иностранных и совместных фирмах: Практическое пособие секретарю, предпринимателю, менеджеру. - К., 1994. - 176 с.
5. Кондратюкова Л.К., Ткачева Л.Б., Акулина Т.В. Аннотирование и реферирование английской научно-технической литературы: Учебное пособие. - Омск: Изд-во Ом. ГТУ, 2001. - 184 с.
6. Кульицький С.П. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 2002. - 224 с.
7. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник. - К.: Знання, 2003. - 459 с.
8. Ораторське мистецтво: Навчальний посібник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец.2-ге вид. / Н.П. Осипова, В.Д. Воднік, Г.П. Клімова та ін. За ред. професора Н.П. Осипової. - Х.: Одісей, 2006. - 144 с.
9. Палеха Ю.І. Іміджологія: Навчальний посібник / За заг. ред.3.І. Тимошенко. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. - 324 с.
10. Палеха Ю.І. Ключі до успіху, або Організаційна та управлінська культури: Навчальний посібник. - 2-гс вид., доп. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2002. - 337 с.
11. Палеха Юрій. Управлінське документування: Навчальний посібник: У 2 ч.3-тє вид., доп. - К.: Вид-во Європейського ун-ту. 2003.
12. Слободянюк Н.Ю. Діловодство та управлінська документація: Навчальний посібник. - Вінниця: ВНТУ, 2004. - 80 с.
13. Сорока М.Б. Національна система реферування української наукової літератури / НАН України. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. - К.: НБУВ, 2002. - 209 с.
14. Стенюков М.Б. Секретарское дело. - М.: Приор, 1996. - 192 с.
15. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Підручник. Вид.2-ге, доп. і переробл. - К.: Атіка, 2004. - 592 с.
16. Шейнов В.П. Секретар: секреты профессии. - М.: Ось - 89, 2005 - 208 с.
17. Шепель В.М. Имиджеология: Секреты личного обаяния. - 2-е изд. перераб. и доп. - М.: Культура и спорт; ЮНИТИ, 1997. - 382 с.
18. Варенко В.М. Референтна справа. Навч. посібник - К., Кондор, 2008-212 с.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
