Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Успіх організації значною мірою визначається якістю товарів та послуг. Інакше кажучи, для досягнення успіху в своїй діяльності організація має забезпечити конкурентноздатну якість та конкурентноздатну ціну на свої товари і послуги.

Стратегічне планування і політика в області якості забезпечують організації основу для постановки цілей в області якості, що включають:

• фінансові цілі;

• ціль при порівнянні з кращими досягненнями (бенчмаркінг) і оцінці третьою стороною (зовнішні аудити);

• задоволеність споживачів, працівників організації й інших зацікавлених сторін;

• сприйняття споживачами й іншими зацікавленими сторонами характеристик поставленої продукції;

• поліпшення показників виконання процесів у всій організації;

• поліпшення показників продукції відповідно до вимог споживачів.

Цілі організації в області якості можуть бути відбиті в програмах якості, що можуть підрозділятися на:

• програму поліпшення системи менеджменту якості;

• програму якості продукції;

• програму поліпшення менеджменту ресурсів.

Варто визначити відповідальність за розгортання цілей на відповідних рівнях організації. Мету в області якості необхідно регулярно вимірювати, аналізувати і переглядати.

Політика в області якості визначає відповідальність вищого керівництва за якість продукції, що випускається і являється рівноправною і погодженою частиною загальної політики і стратегії організації: Політика в області якості спрямована на:

1. Споживача і виконання його вимог:

• забезпечення відповідності продукції обґрунтованим вимогам чеканням споживача;

• забезпечення відповідності продукції показникам призначення, державним стандартам, нормам і правилам;

• удосконалювання методів роботи зі споживачами.

1. Реалізацію процесного і системного підходу в системи менеджменту якості:

• визначення і встановлення процесів системи менеджменту якості організації в за вимогами відповідних стандартів;

• управління процесами системи менеджменту якості як динамічною збалансованою системою;

• безперервне поліпшення методів і засобів оцінювання продукції процесів її виробництва.

3. Встановлення і підтримка взаємовигідних відносин з постачальниками і підрядчиками:

• налагодження довгострокових партнерських відносин з постачальниками;

• встановлення таких відносин з підрядчиками, що створюють конкурентні переваги організації.

Загальні вимоги до системи менеджменту якості. В організації повинна бути розроблена, документально оформлена, упроваджена, підтримуватися в робочому стані і постійно поліпшуватися система менеджменту якості відповідно до рекомендацій міжнародних стандартів ISO серії 9000:2000 і вимогами ІСО 9001-2001 Системи менеджменту якості.

Система менеджменту якості організації базується на застосуванні процесного підходу. При цьому діяльність організації розглядається як керований процес, у якому вхідні матеріальні й інформаційні потоки перетворяться у вихідні потоки продукції.

3 Методи стимулювання якості

На стадії створення нові вироби випробовують та досліджують у близьких до реальних умові і з достатнім запасом надійності. Для забезпечення заданої якості виробів недостатнім є розробити конструкцію, комплект технічної документації, освоїти та виготовити нові вироби в умовах серійного виробництва. Все це треба виконати у найкоротші терміни, а також розробити та реалізувати програми високоефективного використання нових виробів, забезпечити їх гарантійне обслуговування для споживачів. Для цього створюють сітку служб з обслуговування, використання, ремонтування, реалізації нової продукції чи виробів, запасних частин і матеріалів, необхідних для високоефективного їх використання.

Основним способом створення конкурентоспроможної продукції в умовах ринкової економіки є системне керування її якістю. Тільки продукція, яка створена для заданого споживача може бути конкурентоспроможною. Систему створення та керування якістю продукції будують на базі всебічного та детального дослідження ринку її збуту.

Для забезпечення заданої якості нових виробів вивчають і організовують надійну базу постачання їх виробництва необхідною сировиною, матеріалами та комплектувальними виробами. Партнери чи постачальники вихідних матеріалів мають бути надійними, забезпечувати не тільки якісну продукцію, але і своєчасно та відповідно до встановлених сторонами термінів. Основним правилом, а не гаслом, у виробників виробів має бути «якість понад усе».

Способів досягнення цієї мети може бути багато, кожний виробник продукції (підприємство, завод, фірма тощо) розробляє свою стратегію та тактику. Тому і ефективність роботи (успіх) навіть передових виробників є різною та змінною у часі. Частина виробників продукції для забезпечення заданої якості сировини, матеріалів і комплектувальних виробів створюють спеціальні служби та лабораторії вхідного контролювання, інші економлять на цьому вхідному контролюванні та довіряють постачальникам. Змінних успіхів досягають і перші і другі.

Часто вирішення питань підвищення ефективності роботи підприємства (фірми) залежить від солідності та честі людей, які працюють над його розв’язанням, і, рідше, від об’єктивних обставин, що склалися випадково чи ні.

Велике значення для забезпечення заданої якості продукції має метрологічна база. Забезпечення високоякісними контрольно-вимірювальними засобами, проведення метрологічної експертизи конструкторської та технологічної документації на стадії технічного підготовлення виробництва, належною методикою процесів визначення якості сировини та інших вхідних матеріалів, напівфабрикатів, заготовок тощо, повне виконання технологічних процесів на всіх стадіях «життя» виробів — виготовлення, використання, зберігання та ремонтування дають змогу досягати успіхів у гарантуванні заданої якості виробів.

Важлива роль у створенні та забезпеченні якості виробів, ринку їх збуту відводять не тільки конструкторам і технологам, а й менеджерам і маркетологам, які мають відповідну кваліфікацію. Тому у розвинених країнах такі науки, як кваліметрію, менеджмент, маркетинг тощо вивчають удержаннях системах освіти (школах, коледжах, гімназіях, інститутах, університетах, аспірантурі, в процесі розроблення наукових дисертаційних робіт, у спеціальних наукових, конструкторських, технологічних закладах тощо).

4 Поняття і сутність контролю якості товарів

Контроль якості (qualіty control) — складова частина управління якістю, зосереджена на виконанні вимог до якості.

Контроль якості – процес моніторингу конкретних результатів проекту для визначення, чи задовольняють вони відповідним стандартам, а також способів запобігання випадків незадовільних показників.

Контроль якості належить до розділу "Управління якістю проекту" і є складником групи процесів моніторингу і контролінгу – однієї з п’яти груп процесів управління проектами.

Контроль якості здійснюється впродовж усього життєвого циклу проекту. Стандарти якості охоплюють проектні процеси і цілі проекту. Проектні результати включають кінцеві продукт(и) та результати процесу управління проектом, такі як витрати та виконання графіка (календарного плану) проекту. Контроль якості також може включати дії із запобігання випадків незадовільного виконання проекту.

Контроль якості часто здійснює відділ якості або інший аналогічний організаційний підрозділ. Однак і самі члени проектної команди повинні мати знання кількісних статистичних підходів до контролю якості, особливо методів теорії ймовірностей.

Вхідні дані для процесу контролю якості:

• план управління якістю;

• метрики якості;

• запитальник (контрольні питання) з якості;

• активи і стандарти організаційних процесів;

• інформація про виконання роботи;

• затверджені запити на зміни;

• результати.

Вихідні дані процесу контролю якості:

• показники контролю якості;

• перевірені виправлені дефекти;

• базис якості (оновлений);

• рекомендовані корегувальні дії;

• рекомендовані превентивні дії;

• запрошені зміни;

• рекомендовані виправлення дефектів;

• активи і стандарти організаційних процесів (оновлені);

• перевірені результати;

• план управління проектом (оновлений).

5 Організація контролю якості

Контроль якості — це частина виробничого процесу, яка має на меті перевірку відповідності продукції всиновленим вимогам. Головне завдання контролю якості — попередження можливих неполадок і відхилень, які можуть призвести до виписку бракованої продукції. Система контролю якості — обов’язкова частина виробничого пронесу, яка передбачена в процесі розробки технології виробництва, а також включає об’єкти контролю, контрольні операції, технічне оснащення, методи та засоби механізації та автоматизації контрольних операцій.

Організація технічного контролю якості на підприємстві здійснюється відповідно до „Типового положення про відділ технічного контролю (ВТК) промислового підприємства”, яке встановлює головні завдання ВТК: запобігання випуску (поставці) підприємством продукції, яка не відповідає вимогам стандартів та технічним умовам, затвердженим зразкам, проектно-конструкторській та технологічній документації, умовам поставки та договорів, а також зміцненню виробничої дисципліни і підвищення відповідальності всіх ланок виробництва за якість виготовлюваної продукції.

На якість виготовлення продукції впливають різні фактори: якість праці, технологічних процесів, предметів і засобів праці, нормативно-технічної документації та здійснюваного технічного контролю.

Зміст технічного контролю полягає в отриманні первинної інформації про фактичний стан об’єкта контролю та зіставлення її з вимогами, встановленими у документації. При відхиленні виробляється рішення щодо управління з метою мінімізації відхилень. Відмінності фактичних параметрів виробу від зазначених у нормативно-технічній документації встановлюються за наявністю дефектів та бракованої продукції. Дефект— це кожна окрема невідповідність продукції встановленим вимогам, а брак — це продукція, передавання якої споживачеві не допускається через наявність дефектів.

Правила контролю встановлюють його розпорядок (регламент, графік), а метод контролю визначає правила його здійснення: технологію проведення контролю, число контрольованих параметрів і точність. Характеристика об’єкта, який піддається контролю, називається контрольованою ознакою.

За етапами процесу виробництва розрізняють вхідний, операційний та приймальний контроль, а за повнотою охоплення — суцільний, вибірковий, безперервний, періодичний та летючий види контролю.

Вхідний контроль — контроль продукції постачальника, що надійшла до споживача чи замовника і призначена для виготовлення, ремонту та експлуатації продукції. За допомогою вхідного контролю споживач перевіряє відповідність показників якості сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та готової продукції, що надходить до підприємств по кооперації.

Операційний контроль проводять з метою запобігання потрапляння дефектних виробів на наступні технологічні операції. При цьому виявляють характер та причини відхилень від вимог конструкторської і нормативно-технічної документації, після чого розробляють заходи щодо забезпечення стабільності технології та засобів виробництва. Операційний контроль проводять під час виконання окремих операцій та після завершення окремих етапів створення виробів.

Після завершення всіх технологічних операцій проводять приймальний контроль готової продукції. За результатами приймального контролю приймається рішення про її придатність до поставки або використання.

Залежно від міри охоплення продукції перевіркою вхідний. операційний та приймальний контроль може бути суцільним або вибірковим. Суцільний контроль виключає відправлення споживачеві продукції з дефектам й, але в умовах масового і великосерійного виробництва його проведення вимагає значних витрат. Тому економічно вигідно застосовувати вибірковий контроль, при якому з кожної контрольованої партії відбирається певна кількість одиниць продукції. Вибірка — сукупність виробів, відібраних для контролю з партії або потоку продукції. Контрольована партія продукції має виготовлятися за тих же умов, то й інші вироби, інакше вибірка буде неоднорідною, а результати контролю будуть не досить достовірними.

Суцільний коні роль застосовується за умов високих вимог до ріння якості виробів, у яких абсолютно неприпустиме пропускання дефектів у подальше виробництво чи експлуатацію, а вибірковий — для виробів, що мають велику трудомісткість контролю та руйнуються при контролі якості. Безперервний контроль технологічних процесів виконують при їх нестабільності, як правило, автоматичними або напівавтоматичними засобами контролю, а періодичний, навпаки, при виробництві, що вже встановилося. „Летючий” контроль проводиться у спеціальних випадках, визначених у стандартах підприємства.

У вирішенні проблеми підвищення якості продукції й ефективності виробництва важлива роль належить статистичним методам управління якістю. До статистичних методів відносять контроль якості продукції або стану технологічного процесу (ТП), який проводиться на основі використання теорії ймовірності і математичної статики.

Статистичний приймальний контроль — це вибірковий контроль якості продукції, при якому для обгрунтування плану контролю використовуються методи математичної статистики. План контролю — це сукупність правил, за якими виконується вибірка з партії виготовлених виробів або деталей і на основі їх якості робиться висновок про якість цілої партії продукції. Методи статистичного контролю використовуються для вхідного контролю матеріалів, сировини і комплектуючих виробів, при операційному контролі і при контролі готової продукції.

На практиці використовуються одноступінчастий (одиничних виробок) двохступінчастий (подвійних вибірок) і послідовний методи контролю. Одноступінчастий контроль дає можливість робити висновки про якість продукції за одною вибіркою. Двоступінчастий контроль пропонує приймати рішення про якість продукції за результатами не більше двох вибірок, причому відбір другої вибірки залежить від результату перевірки першої вибірки.

Методи одиничних і подвійних вибірок контролю якості продукції. При методі одиничних вибірок, якщо у вибірці, рівній n об’єктів із всієї партії N, число бракованих І буде меншим або рівним певній величині С, то вся партія об’єктів приймається. При І > С — партія бракується і піддається суцільному контролю (відбираються придатні об’єкти, виправний та невиправний брак). Величина вибірки n і число бракованих в ній об’єктів І (при яких партія N вважається придатною і не піддається соціальному контролю, визначається за таких умов:

• ризик замовника не повинен перевищувати певної величини;

• загальне середнє число екземплярів, які підлягають контролю як у придатних, так і в непридатних партіях, повинне бути мінімальним.

Статистичні методи управління якістю технологічних процесів. Статистичне регулювання технологічного процесу має на меті систематичне спостереження за змінами статистичних характеристик якості для того, щоб забезпечити стійкість процесу і своєчасно зупинити появу відхилення, не допускаючи виникнення браку у виробництві.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)