96452 (575578), страница 2
Текст из файла (страница 2)
1) надання синдикованих позик зарубіжним урядам;
2) міжбанківське розміщення депозитів і надання овердрафту для іноземних банків-кореспондентів;
3) надання короткострокових позик для фінансування оборотного капіталу, торговельне і проектне кредитування корпорацій;
4) споживацький кредит населенню.
Існують послуги банків, що ґрунтуються на забалансових операціях, такі послуги ще називають комісійними продуктами. Такі послуги представлені:
1) трастовими продуктами (послугами з менеджменту свопів) для для зарубіжних урядів;
2) інкасуванням і трансферами фондів для іноземних банків-кореспондентів;
3) акредитивами, відсотковими свопами та послугами з грошового менеджменту, менеджменту валютного ризику і портфельного менеджменту для корпорацій;
4) продуктами щодо менеджменту транснаціональних інвестицій для індивідуальних клієнтів.
Інвестиційні банки традиційно спеціалізуються на наданні інформаційних послуг для корпоративних та урядових клієнтів, у тому числі тих, що займаються міжнародними фінансовими операціями. Їх також надають і комерційні банки. У цілому міжнародні інформаційні фінансові продукти розрізняються за досить широкою шкалою:
1) класичний інвестиційно-банківський консалтингу щодо нових емісій цінних паперів (капітальних і боргових) та схем організації злиття і поглинання;
2) більш традиційні банківські послуги щодо пошуку для корпорацій найбільш прибуткових депозитних рахунків чи інструментів грошового менеджменту в різних валютах і з консультуванням корпоративних клієнтів стосовно грошового ринку;
3) спеціальні методики для корпорацій щодо оцінки політичного ризику і макроекономічного прогнозування.
Банки створили багато електронних продуктів для клієнтів, що стало результатом розвитку комп’ютеризованих інформаційних і операційних мереж, котрі вони встановили у своїх філійних, агентських і дочірніх офісах у багатьох країнах. У цілому для транснаціональних банків, які оперують через філії чи інші підрозділи у низці держав, характерні такі електронні послуги:
1) переміщення фондів для клієнтів з одного офісу банку в одній країні в інший його офіс в іншій державі;
2) надання клієнтам одночасного доступу до можливостей розмістити гроші на депозити чи в інструменти грошового ринку, а також одержати фінансування у різних країнах завдяки торговельним операціям на грошовому ринку;
3) проведення клірингу іноземних чеків у інших державах;
4) забезпечення інформацією про рахунки клієнтів у різних офісах інших країн.
При цьому велика частина електронних банківських послуг стосується інформації відносно стану і перспектив валютно-фінансових ринків у різних державах, а також стану клієнтських рахунків у різних офісах банку. Водночас транснаціональні банки інтенсивно винаходять додаткові інноваційні електронні продукти, наприклад:
1) кліринг міжнародних чеків;
2) організація валютних свопів активів і зобов’язань для клієнтів з різних країн;
3) послуги щодо управління корпоративними поточними валютними коштами [4, c.340-343].
РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ТА МІСЦЕ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ
2.1 РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Під впливом інтеграції і технічних нововведень сформувалися досить сприятливі умови для підвищення мобільності капіталів. Інтернаціоналізація фінансово-кредитної інфраструктури спричинилася до створення транснаціональних банків, які стали одними з головних суб’єктів сучасної глобальної фінансової системи. Початковим мотивом міжнародної діяльності транснаціональних банків було прагнення обслуговувати потреби у фінансуванні експортно-імпортних операцій своїх основних клієнтів – зарубіжних філії транснаціональних компаній [10, c.60].
Проте обслуговування транснаціональних компаній не завжди є визначальним чинником для залучення іноземних банків. Тут перед усім слід розглядати такі фактори, як низький рівень оподаткування, значний обсяг ВВП на душу населення, неефективна діяльність місцевих банків тощо.
Аналізуючи результати приходу іноземних банків у країни Східної Європи, можна зробити висновок, що це дало змогу значно збільшити показники капіталізації банківської системи, впровадити новітні технології надання банківських послуг, розширити їх асортимент, запровадити мобільний банкінг. Усе це істотно посилило конкуренцію в банківському секторі [10, c.61].
Питання впливу глобалізацій них процесів на вітчизняну банківську систему, їх наслідки для стабільності, фінансової стійкості та надійності українських банків ще недостатньо досліджені. Інтернаціоналізація грошово-кредитних ринків у сучасних умовах відбувається швидше, ніж інтернаціоналізація виробництва – світовий фінансовий ринок виконує функцію своєрідного каталізатора процесів концентрації капіталів [8, c. 26].
Загальновідомо, що банківська система України за більшістю показників, які характеризують її потужність, поки що не в змозі конкурувати з банківськими системами багатьох постсоціалістичних європейських країн, не кажучи вже про економічно розвинуті держави Західної Європи. Так, відношення активів банківської системи до ВВП в Україні становить близько 50%, тоді як у Великобританії, а також у Франції і країнах зони євро цей показник коливається у межах 240-340%. Але з іншого боку, слабкий розвиток фінансової інфраструктури в Україні є аргументом на користь ширшої присутності іноземних банків на вітчизняному ринку. А отже, можна очікувати збільшення спектра банківських послуг та зниження їх вартості [11, c. 219].
Перестороги щодо іноземного капіталу пояснюються неготовністю українських банків до конкуренції, розпорошеністю активів, браком умов для інвестиційного кредитування, наслідком чого може стати посилення залежності від зовнішніх ринків. Щоб уникнути негативного впливу іноземних банків, слід подбати про створення умов для припливу інвестицій у вітчизняні банки, належний захист депозитів, досягнення європейського рівня монетизації економіки, підвищення ступеня законодавчого захисту банків тощо [11, c. 218].
Зі вступом України до СОТ поступово збільшуватиметься присутність іноземного капіталу в національній банківській системі. Прихід іноземного капіталу з належною репутацією – важливий чинник розвитку банківського сектору держави: він принесе в Україну сучасні технології, нові фінансові продукти, культуру банківського корпоративного управління, сприятиме посиленню рівня конкуренції. Поступово для доступу в український банківський сектор іноземного капіталу необхідно створити такі умови, як і для резидентів. Транснаціональні банки отримають змогу відкривати власні філії та вливати у національну економіку практично необмежені кредитні ресурси. Штучне стримування приходу іноземних банків тільки затягне об’єктивний процес консолідації вітчизняної банківської системи. України має дозволити їм відкривати власні філії, оскільки не враховувати об’єктивні закони глобалізації просто неможливо [7, c.9]. Безумовно, одним з основних чинників, який сприятиме приходу потужних іноземних банків, буде зростання обсягів прямих іноземних інвестицій. Досвід країн Східної Європи засвідчує, що спочатку у реальному секторі національної економіки з’являються інвестори, а згодом, щоб їх обслуговувати, приходять іноземні банківські установи.
2.2 МІСЦЕ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ У СВІТІ
Нині банківська система України – найпотужніший учасник вітчизняного ринку фінансових послуг. Розвиток банків характеризується позитивними тенденціями, а стан банківської сфери істотно впливає як на загальне становище фінансових ринків, так і на фінансові стратегії учасників товарних ринків. Адже банки забезпечують грошовий обіг, задовольняють потреби суб’єктів підприємництва у кредитних ресурсах, виконують ряд функцій, пов’язаних із регулюванням реального сектору економіки тощо.
У вітчизняній банківській системі цілком об’єктивно назрів процес консолідації капіталів. Справді потенційними кандидатами на поглинання чи приєднання є банки, основна діяльність яких зосереджується на обслуговуванні певної групи підприємств, особливо однієї галузі чи споріднених із нею. Також доцільним є об’єднання невеликих місцевих банків. Ці процеси поступово набирають обертів.
Деякі науковці та банкіри висловлюють думку, що саме банківські об’єднання зможуть протистояти, з одного боку, світовим фінансовим монстрам, які поглинають банківські установи та перетворюють їх на функціональні підрозділи, спонукаючи працювати на економіки інших держав, а з другого, - сприятимуть зміцненню вітчизняної банківської системи, мінімізації ризиків, зростанню довіри населення до фінансових інституцій. У світовій практиці ці об’єднання набули поширення ще кілька десятиріч тому, однак і досі їх роль у банківській системі залишається предметом активних досліджень учених [10, c.63].
Важливою проблемою у цій сфері є скасування заборони на створення в Україні філій іноземних банків. Слід зазначити, фінансово потужним банкам із країн з високим рейтингом невигідно відкривати свої філії у державах, що мають рейтинг, нижчий від інвестиційного, оскільки під активи, розміщені у цих країнах, їм доведеться створювати 100-відсоткові резерви на покриття ризиків. Можна очікувати, що за нинішнього рейтингу в Україні можуть прийти лише банки з держав, які мають аналогічний або дещо вищий рейтинг. Однак вони й самі потребують інвестицій, отож не слід розраховувати на значні інвестиційні вливання від них у нашу банківську систему.
Створення філій може зацікавити не вельми надійні банки, відтак є загроза вимивання через них коштів українських підприємств чи відмивання «брудних» грошей. Ці питання набувають ще більшої актуальності з огляду на те, що в разі ліквідації чи неплатоспроможності філії всі проблеми доведеться вирішувати за законодавством країни реєстрації іноземного банку. Прийшовши на вітчизняний ринок, філії іноземних банків матимуть вигідніші умови, ніж українські банки.
Для запобігання кризі національної банківської системи слід ужити певні заходи:
1) встановлення верхньої межі участі іноземного капіталу в українській банківській системі на рівні 30%;
2) заборона на відкриття філій банками з офшорних зон і надання дозволу лише тим іноземним банкам, які мають високі показники рейтингу від провідних рейтингових агенцій;
3) запровадження вимог щодо закріплення за філіями приписного капіталу, еквівалентного вимогам до розміру капіталу банків-резидентів України;
4) виконання філіями всіх економічних нормативів, встановлених НБУ;
5) розширення повноважень Національного банку в царині отримання інформації про закордонні материнські банки та контролю за діяльністю філій у нашій країні;
6) тимчасові обмеження на здійснення філіями іноземних банків певних видів операцій, передусім щодо депозитного та кредитного обслуговування окремих груп клієнтів [6, c.18].
ВИСНОВОК
Система міжнародних розрахунків – достатньо розвинена система економічних відносин. Вона тісно пов’язана зі розвитком міжнародної банківської справи, тому що банки є невід’ємними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та експортно-імпортних операцій будь-якої крани.
Банківська система України має певні можливості для виходу на міжнародній ринок банківських послуг. Але для цього необхідно впроваджувати певні заходи для створення сприятливих умов спочатку всередині країни.
Нині без удосконалення механізмів банківського регулювання, спрощення механізмів проведення банківських операцій України не зможе конкурувати з більш розвинутими країнами світу.
Банки України встановлюють значно більші ніж на міжнародному ринку банківського кредитування відсотки за користування кредитом.
Стратегічним напрямом розвитку банківської системи України має стати її спрямованість у світовій банківський простір на основі глобалізації фінансових ринків.
Основною інтеграції національної банківської системи у світову є концентрація українського банківського капіталу і зростання капіталізації, що сприятиме підвищенню фінансової стійкості та надійності вітчизняних банків.
Посилення конкуренції на ринку банківських послуг України сприятиме зниженню вартості фінансових ресурсів та полегшенню доступу до них для підприємств і населення.
Збільшення присутності іноземного капіталу в національній банківській системі має відбуватися з урахуванням усіх позитивних і негативних чинників, потенційних ризиків на основі світового досвіду, щоб забезпечити дотримання національних інтересів та уникнути загроз фінансовій безпеці країни.
Злиття вітчизняного та іноземного капіталу може полегшити вихід українських банків на міжнародний ринок банківських послуг та впровадження міжнародної діяльності.
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ
1. «Про банки та банківську діяльність» Закон України від 20.03.1991 № 872-ХІІ.
2. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 № 436-ІV.
3. Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків // Вісник НБУ. – 2006. № 12. – с. 16.
4. Бутук О.І. Валютно-фінансові відносини: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 349 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
5. Васюренко О.В. Банківські операцій: Навч. посіб. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 311 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
6. Дзоблюк О. Грошово-кредитна система України у контексті глобалізацій них процесів // Вісник тернопільського державного економічного університету. – 2006. – № 2.
7. Долішній М., Другов О. Проблеми та перспективи підтримки банками розвитку економіки регіонів // Економіка України. – 2005. – № 9.
8. Луцишин З.О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації. – К.: Видавничий центр «Друк», 2002. – 320 с.
9. Міжнародні фінанси: Підручник / О.І. Рогач, А.С. Філіпченко, Т.С. Шемет та ін.; за ред. О.І. Рогача. – К.: Либідь, 2003. – 784 с.
10. Уманців Юрій Розвиток національної банківської системи в умовах глобалізації світової економіки // Вісник НБУ. – 2006. - № 10. – с. 60.
11. Шевчук В., Атаманчук З. Іноземні банки як чинник лібералізації ринку фінансових послуг // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2005. – № 5-1.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
