96280 (575539), страница 2
Текст из файла (страница 2)
З метою активізації практичної взаємодії планується посилити інформаційний та контактний офіси НАТО в Україні.
Практичним механізмом реалізації реформ стануть Річні національні програми, виконання яких щорічно оцінюватиметься союзниками.
15 січня 2009 року У штаб-квартирі НАТО, Брюссель, під головуванням Генерального секретаря Альянсу Я.Схеффера відбулось засідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів. Засідання, що стало першим заходом у рамках політичного діалогу України з Альянсом у 2009 році, було присвячене обговоренню результатів засідань міністрів закордонних справ у грудні 2008 року.
Учасники засідання в цілому позитивно відзначили прогрес, досягнутий Україною у рамках Інтенсифікованого діалогу та процесу виконання Плану дій та щорічних цільових планів в його рамках. Було висловлене побажання щодо подальшого підвищення динаміки політичного діалогу та практичного співробітництва. У цьому контексті було відзначено спільну готовність до опрацювання плану консультацій у рамках КУН на 2009 рік. На прохання послів держав-членів НАТО Глава МУН поінформував присутніх про ситуацію, яка наразі складається навколо питання постачання Росією газу до Європи, та позицію України у цьому зв’язку.
Реалізація ухвалених у 2008 р. щодо України рішень обговорювалася під час засідання Комісії Україна-НАТО 5 березня 2009 р. у Брюсселі у рамках неформальної зустрічі Північноатлантичної Ради на рівні міністрів закордонних справ країн-членів НАТО. В ході ювілейного саміту НАТО 3-4 квітня 2009 р. у Страсбурзі та Келі глави держав та урядів країн-членів Альянсу підтвердили намір НАТО продовжувати політику „відкритих дверей». У підсумковій Декларації було підтверджено усі рішення щодо України, ухвалені минулого року на Бухарестському саміті та на грудневій зустрічі міністрів закордонних справ. Союзники високо оцінили внесок нашої держави у загальну безпеку, включаючи її участь у миротворчих операціях під проводом НАТО. Окремо було підкреслено, що політична стабільність в Україні є вкрай важливою для успішної реалізації політичних та економічних перетворень, а також реформ безпекового та оборонного секторів.
19 червня 2009 року у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі відбулося засідання Політичного комітету НАТО з Україною, в ході якого відбулися презентація проекту РНП та обговорення його з союзниками. Сторона НАТО загалом позитивно оцінила проведену Україною роботу.
7 серпня 2009 року Президентом України затверджена перша Річна національна програма на 2009 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору.
21 серпня 2009 р. на виконання рішення ПАР НАТО, ухваленого міністрами закордонних справ у грудні 2008 р., було підписано Декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, яка відобразила прогрес, досягнутий протягом останніх років у відносинах між Україною та НАТО, а також закріпила за КУН провідну роль у реалізації процесу, започаткованого на Бухарестському саміті Альянсу у 2008 р.
На засіданні ПАР НАТО на рівні міністрів закордонних справ 3-4 грудня 2009 р. у Брюсселі було оприлюднена оцінка виконання Україною її першої РНП, яка була в цілому позитивною. За підсумками засідань ПАР НАТО та КУН було підтверджено тверді зобов’язання союзників стосовно майбутнього членства України в НАТО, а також їх готовність максимально сприяти продовженню нашою країною відповідних реформ.
Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО
Засідання Північно Атлантичної Ради на рівні глав держав - саміт у Мадриді, 8 липня 1997 р. урочиста церемонія підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО
Під час липневого саміту глав держав та урядів НАТО 1997 року в Мадриді керівники НАТО та президент України Кучма підписали “Хартію про Особливе партнерство між НАТО та Україною», яка була парафована кількома тижнями раніше в Сінтрі, Португалія. В цій Хартії країни – члени НАТО підтвердили свою підтримку суверенітету та незалежності України, а також її територіальної цілісності демократичного розвитку, економічного процвітання та статусу без'ядерної держави, а також принципу недоторканності кордонів. Ці чинники є ключовими для стабільності та безпеки у Центральній та Східній Європі та на континенті в цілому.
НАТО тепло вітало рішення України про підтримку необмеженої пролонгації Договору про непоширення ядерної зброї (ДНЯЗ) та її внесок у виведення та знищення ядерних озброєнь, що були розташовані на її території. Схвалювались також і запевнення, надані Україні як неядерній учасниці ДНЯЗ, усіма п'ятьма ядерними державами, які також є учасницями ДНЯЗ.
На додаток до Меморандуму про згоду з планування на випадок надзвичайних ситуацій і готовність до катастроф, підписаного НАТО і Україною 16 грудня 1997 року, за яким планування на випадок надзвичайних ситуацій є головною сферою співпраці, існує низка інших спільних програм, які торкаються широкого спектра питань. Консультації та співробітництво між Україною і НАТО через семінари, робочі групи та інші спільні програми стосуються широкого кола питань. До них належать планування на випадок надзвичайних ситуацій та готовність до катастроф; стосунки між військовими та цивільними, демократичний контроль над збройними силами, оборонна реформа в Україні; оборонне планування і складання бюджету, політика, стратегія та концепція національної безпеки; конверсія оборонної промисловості; військова співпраця між НАТО та Україною та сумісність; військова підготовка та навчання; економічні аспекти безпеки; наука і технологія; питання екологічної безпеки, зокрема ядерної безпеки; аерокосмічні науково-технічні розробки; координація дій військових і цивільних органів; управління повітряним рухом та контроль за повітряним простором. Для забезпечення роботи в цьому напрямі була створена Спільна робоча група НАТО - Україна (СРГ) з оборонної реформи.
Прохолодний вітер Атлантики
Політика нового президента США відносно України найближчим часом істотно не зміниться. У Вашингтоні прагнуть до корекції своєї політики в стосунках з Москвою, а тому слід чекати охолоджування до Києва. Експерти відзначають, що найближчим часом Білий дім виступить з рядом ініціатив, які повинні переформатувати зовнішню політику Вашингтона, а тому Київ займе непріоритетне місце в зовнішньополітичних стратегіях Держдепу. Це пояснюється тим, що Америка втомилася від непрогнозованості внутрішньополітичної ситуації в Україні.
Поза сумнівом, Вашингтон намагатиметься збудувати свої взаємини з такими глобальними гравцями, як Китай і Росія, на принципах неконфліктного вирішення проблем, партнерства в економічній сфері і зняття погроз застосування сили, в регіонах, де можуть перетнутися взаємні інтереси. Про це може свідчити і недавнє азіатське турне Х.Клінтон. Кінець кінцем - це ще не перезавантаження світової політики, але початок масштабної роботи по формуванню глобальної системи безпеки, до якої можуть бути притягнені крупні гравці мирри.
Є певні передумови і до часткового коректування політики США відносно Росії. Починаючи з часу вибіркової кампанії Обами, ряд членів команди нинішнього президента неодноразово вказували на необхідність пошуку компромісів з Москвою і встановлення певних «правил гри». У цій стратагеме американці навіть готові йти на деякі поступки. Наприклад, зняття з повістки дня (на деякий час, скажімо, до зниження температури світової фінансової кризи) питання вступу України і Грузії в НАТО. Крім того, можливе вироблення механізмів консультацій на рівні Держдепу і Кремля в питаннях «нерозповсюдження нестабільності в Центральній Азії», СНВ-1 і так далі
Головною темою, яка на перших порах активно підніматиметься в діалозі Вашингтоном і Москвою, – це питання контролю озброєнь. За словами співавтора Програми по спільному зниженню загрози (Nunn-Lugar Cooperative Threat Reduction Program) сенатора Річарда Лугара, нова адміністрація планує проведення планомірної політики скорочення стратегічних озброєнь і контролю над нерозповсюдженням зброї масового знищення. Негативним чинником, що впливає на цю політику, є виділення 5 грудня 2009 р. терміну дії російсько-американського договору СНВ-1. Цей договір обмежує стратегічні озброєння і забезпечує систему контролю над ними. В зв'язку з цим про прорив в області контролю над стратегічними озброєннями говорити зараз рано. Але необхідність переговорів в цій області очевидна для всіх. Тому на порядку денному російської політики Вашингтона є збереження системи взаємних перевірок для підтримки довіри між Росією і США.
Експерти Московського центру Карнеги вважають, що як кроки назустріч можливе відновлення зв'язків між Радою національної безпеки США і Порадою безпеки РФ. Крім того, можливе відродження Групи стратегічної стабільності у складі керівників зовнішньополітичних і оборонних відомств США і Росії.
У зовнішній політиці Вашингтон ще більш підсилює свої акценти на формуванні світової системи soft power («м'якої сили») - економічного і культурного впливу. Це не означає, що в стосунках Вашингтона і Москви вже на початку президентства Обами стануться які-небудь кардинальні зміни. Швидше, йдеться про деяке коректування тональності діалогу.
Проте, нова адміністрація не зможе повністю відмовитися від спадкоємності курсу Білого дому. «Трансформаційна дипломатія», сформульована Кондолізой Райс, передбачає деякі стратегічні пріоритети США, і вони залишаться непорушними при Обаме: збереження домінування у світовому масштабі, зміцнення власної обороноздатності і захист своїх національних інтересів в будь-якій точці Землі.
Тому, в принципі США не збираються відмовлятися від інтеграції України в НАТО і ЄС. У спільній публікації Обами і Байдена «Партнерство з Європою для безпечної Америки» наголошується, що «процес розширення НАТО… повинен продовжуватися» до того часу, поки нові «кандидати на членство в Альянсі є демократичними, мирними і бажаючими внести свій внесок до нашої загальної безпеки країнами».
Але на практиці для України це може обернутися деякою зміною акцентів на рівні Вашингтон – Київ - «відкладання остаточного рішення «українського питання» на далеку перспективу». Мається на увазі те, що США спробують «заморозити» існуюче перебування справ на пострадянському просторі, а відповідно і питання активної підтримки Грузії і України.
Виступаючи на неформальному саміті НАТО в Кракові (19-20 лютого 2009 р.), міністр оборони США Роберт Гейтс озвучив тезу про те, що Україна повинна пройти серйозну і довгу дорогу до членства в Альянсі, для чого необхідно, аби в українському керівництві було більше єдності з приводу подальших кроків в цьому напрямі. Фактично Києву в м'якій формі дали зрозуміти, що США активно не лобіюватимуть приєднання України в НАТО.
У пріоритетах зовнішньополітичного відомства України на 2009 р. в числі основних значаться забезпечення реалізації хартії про стратегічне партнерство України і США і розробка Річної національної програми УКРАЇНА-НАТО по інтеграції України до Альянсу (її планується прийняти вже в квітні). Це, звичайно, не «ПДЧ за пару місяців», але все таки деякі чекання відносно США.
Єдино, що зараз можна чекати від американських партнерів, – це реалізації «консервуючої» стратегії. Аби не втратити ініціативу, США спробують укріпити свій вплив на внутрішньополітичні процеси в самій Україні. Для цього потрібно не лише здолати наш електоральний цикл без втрат для євроатлантичного вибору, але і сформувати стійкий уряд, здатний відповідати за реформи.
Крім того, в оточенні нового президента США є група експертів, що вважають, що вийти з геополітичної безвиході на пострадянському просторі можливо за рахунок формування нових форматів партнерства у сфері «м'якої безпеки» в Чорноморсько-каспійському регіоні. Доки не йдеться про перезавантаження ГУАМ. Вашингтон може запропонувати деякий багатобічний формат, щось подібне до Пакту безпеки для даного регіону, куди увійдуть Туреччина, Україна, Болгарія, Румунія, Грузія, Вірменія. Це при тому, що США і РФ залишатимуться основними модераторами.
Можна констатувати, що Україна не входить навіть в двадцятку зовнішньополітичних пріоритетів Вашингтона. Головним і чи не єдиним напрямом співпраці з Україною США бачать в створенні «рубежів свободи» для впливу не лише на Кремль, але і на країни старої Європи. У цій системі Києву передбачена роль об'єкту зовнішнього впливу. Україна для Вашингтона непріоритетний партнер.
Висновок
Повноправне членство в Альянсі передбачає реформування силових структур відповідно до стандартів НАТО. Це сприятиме створенню значно надійнішого механізму забезпечення безпеки порівняно до невпевненого статусу позаблокової держави, посиленню позиції України при вході до Європейського Союзу, відкриє нові економічні перспективи, для підвищення добробуту українських громадян.
Пріоритети державної політики ЕАІ також випливають з потреб досягнення сукупної відповідності критеріям членства в НАТО, які відображують у відповідних угодах між Україною і НАТО. Їх змістовна оцінка дає можливість виходячи з політичної і правової значущості, визначити основні першочергові заходи в ході реалізації державної політики ЕАІ:
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
