96161 (575522), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Альтернативна форма умов розрахунків - кредит з опціоном наявного платежу. Якщо імпортер скористається правом відстрочення платежу за куплений товар, то він позбавляється знижки, що надається при наявній оплаті. Розрахунки здійснюються за допомогою різних засобів платежу, використовуваних в міжнародному обороті, - векселів, платіжних доручень, банківських переказів (поштових і телеграфних), чеків, пластикових карток. Іноземні інструменти (Foreign items, англ.) - чеки, векселі (прості і перевідні) і інші кредитні засоби звернення що підлягають оплаті в іншій країні, де вони депонують. Найбільш складною частиною платіжних умов контракту є вибір форми розрахунків і формулювання деталей проведення розрахунків. Ув'язка протилежних інтересів контрагентів в МЭО і організації їх платіжних відносин реалізуються шляхом застосування різних форм розрахунків.

3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АКРЕДИТИВНОЇ ФОРМИ РОЗРАХУНКІВ В УКРАЇНІ

Головне місце в процесі створення реальних ринкових умов господарювання в Україні відводиться питанням удосконалення механізму проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З досягненням Україною незалежності все більше вітчизняних підприємств виходять на зовнішній ринок. Знайти закордоном партнера достатньо складно, але якщо певні контакти встановлені, виникає проблема розрахунків. Звичайно іноземний партнер маловідомий, його фінансове положення, надійність і технічні можливості важко оцінити; це справедливо як для нерезидентів, так і з погляду останніх - щодо резидентів України. Тому необхідно вибрати таку форму розрахунку, яка незалежно від економічної і політичної стабільності країни-контрагента давала б можливість захистити інтереси як експортера, так і імпортера. Також слід враховувати, що використання деяких форм розрахунків значно збільшує термін надходження засобів унаслідок тривалого звернення документів, що в свою чергу не задовольняє експортера.

Використання банківських переказів не відповідає перерахованим критеріям. Останнім часом викликала інтерес підприємців така форма розрахунків, як акредитив, яка надійніше і безпечніше як для імпортерів, так і для експортерів. Експортер має можливість, використовуючи акредитивну форму розрахунків, звести до мінімуму ризики, породжені його слабкою ознайомленістю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною і економічною стабільністю в країні імпортера; незнанням місцевих законів за розрахунками в іноземній валюті, специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на його вивіз і відправку. Імпортер, у свою чергу, скориставшись акредитивною формою розрахунків, може звести до мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товарів в незнайомих країнах; незнанням особливостей валютного законодавства країни-експортера (зокрема, можливості ввезення товару); невпевненістю в доброчесності експортера.) Використання акредитиву дає гарантії, що з одного боку, товар або послуги будуть повністю і своєчасно сплачені, а з іншою - що списання засобів з розрахунку відбудеться тільки після виконання умов, визначених контрактом.

Тому розрахунки з використанням трансферабельного акредитиву достатньо привабливі для підприємців, але в українському законодавстві існує цікава колізія: згідно Інструкції Ѐ7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвердженої ухвалою Правління Національного банку України від 2.08.1996г., кожен акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований (стаття 95), тобто використання трансферабельного акредитиву фактично заборонене. Необхідно помітити, що ця норма торкається тільки розрахунків в народному господарстві, розрахунки ж по зовнішньоекономічних операціях регламентуються уніфікованими правилами.

Саме заборона використання трансферабельного акредитиву в господарському обороті України є одним з чинників, який знижує інтерес до цієї форми розрахунків з боку вітчизняних підприємств.

Його використання повністю заборонене в розрахунках між резидентами України.

Якщо резидент відкриває акредитив на користь нерезидента, останній може використовувати його без яких-небудь обмежень з боку українського законодавства, навіть якщо другим бенефіціаром виступає резидент України.

Якщо ж на користь українського експортера відкритий трансферабельний акредитив, він може бути переведений нерезиденту; але якщо іншим бенефіціаром виступатиме резидент - власник (виробник) товару, а така ситуація має місце найчастіше, у експортера виникнуть труднощі із сторони інший законодавчого акту - а саме Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.021993г. №15-93, відповідно пункту 1 статті 3 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України. У теж час згідно UPC валюта акредитиву при перекладі не може бути зміненою. Внаслідок цього переклад акредитиву, відкритого в будь-якій іноземній валюті експортером на користь іншого резидента України, порушує вищезгаданий декрет і фактично неможливий. Інша справа, коли валютою платежу по зовнішньоекономічному контракту виступає гривна. В цьому випадку експортер може перевести акредитив на користь власника товару (виробника) - резидента. Але при цьому слід мати зважаючи на, що розрахунки в гривнах можуть здійснюватися тільки з контрагентами - резидентами країн колишнього СРСР, окрім Естонії (лист Кабінету міністрів України і НБУ № 19029/730 від 26.04.93г. "Про розпорядок розрахунків із країнами зоні функціонування рубля").

ВИСНОВОК

Міжнародні розрахунки - регулювання платежів на грошові вимоги і зобов'язання, що виникають у зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами між юридичними особами і громадянами різних країн. Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, з іншою - щоденну практичну діяльність банків по їх проведенню.

Діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків, з одного боку, регулюється національним законодавством, з іншою - визначається практикою, що склалася, яка існує у вигляді встановлених правил і звичаїв або закріплюється окремими документами.

Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія отримання платежу, сума витрат, пов'язаних з проведенням операцій через банки. Тому зовнішньоторговельні партнери в процесі переговорів погоджують деталі умов платежу і потім закріплюють їх в контракті.

Відповідно до практики, що склалася, в даний час застосовуються наступні основні форми міжнародних розрахунків: документарний акредитив, інкасо, банківський переказ, відкритий рахунок, аванс. Крім того, здійснюються розрахунки з використанням векселів, чеків і кредитних карток.

На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд чинників:

1) вид товару, що є об'єктом зовнішньоторговельної операції (форми розрахунків відрізняються при постачаннях машин і устаткування або, наприклад, продовольства);

2) наявність кредитної угоди;

3) платоспроможність і репутація контрагентів по зовнішньоекономічних операціях, що визначає характер компромісу між ними;

4) рівень попиту і пропозиції на даний товар на світових ринках.

Форми міжнародних розрахунків, які розроблені міжнародною практикою є свого роду захисними методами від валютних ризиків і відрізняються один від одного механізмом, ступенем гарантованості і формою участі в розрахунках банків. Тому необхідно вибрати таку форму розрахунку, яка незалежно від економічної і політичної стабільності країни-контрагента давала б можливість захистити інтереси як експортера так і імпортера.

Кожній формі міжнародних розрахунків властиві свої переваги і недоліки. Так, наприклад, авансовий платіж дуже привабливий для експортера, тому що він одержує гроші відразу ж, іноді навіть до виробництва товарів, тоді як імпортер для того, щоб використовувати авансовий платіж повинен знайти зайві гроші і відвернути їх з обороту. Відкритий рахунок, в свою чергу не вимагає від імпортера відвернення грошей з обороту, тому як дає можливість розрахуватися з постачальником через деякий час після реалізації товарів. Акредитивна і інкасова форма розрахунків не мають таких недоліків (є надійнішими), але проводяться за участю банківських установ, що приводить до значного дорожчання таких форм розрахунків.

З погляду експортера градація привабливості розрахунків така:

1) авансовий платіж;

2) документарний акредитив;

3) документарне інкасо;

4) відкритий рахунок.

З погляду імпортера:

1) відкритий рахунок;

2) документарне інкасо;

3) документарний акредитив;

4) авансовий платіж.

У даній роботі була розкрита суть міжнародних розрахунків, розглянуті вживані в даний час основні форми міжнародних розрахунків (акредитив, інкасо, банківський переказ, відкритий рахунок, аванс, а так само розрахунки з використанням векселів, чеків і кредитних карток), механізм їх здійснення і чинники що впливають на вибір тієї або іншої форми розрахунків. При чому основний акцент був зроблений на двох формах розрахунків - акредитиві і інкасо - як найбільш поширених формах міжнародних розрахунків, і які найбільшою мірою задовольняють вимоги проведення розрахунків як експортерів, так і імпортерів.

Так само було розглянуте положення України в системі міжнародних розрахунків. Було з'ясовано яка форма розрахунків найбільш прийнятна для України згідно її політико-економічному положенню на сучасному етапі. (Були проаналізовані основні проблеми проведення розрахунків, проблеми співвідношення національного законодавства і міжнародного законодавства по здійсненню зовнішньоекономічної діяльності, а також перспективи і шляху їх подолання)

Економічні, політичні, культурні зв'язки між країнами породжують грошові вимоги і зобов'язання, платежі по яких підлягають регулюванню. З цією метою застосовуються різні форми міжнародних розрахунків. Вибір форми розрахунків визначається поряд чинників. Деякі форми розрахунків вигідніші експортеру, інші імпортеру.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1. "Банківська справа" №5 - 1998 / "Механізм здійснення міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями за допомогою документарного акредитива"

1. "Вісник НБУ" травень - 1997 / "Акредитивна форма розрахунків за експортно-імпортними операціями та перспективи її розвитку в Україні"

1. "Митна справа" №2 - 2001 / "Форми та методи міжнародних платіжно-розрахункових операцій"

1. "Предпринимательство, хозяйство и право" №8 - 1999 / "Акредитив та інкасо як форми міжнародних розрахунків"

1. "Фінанси України" №3 - 2000 / "Використання акредитива при розрахунках за зовнішньо-економічними операціями"

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)