71434 (573990), страница 2
Текст из файла (страница 2)
В японському саду існують такі види ліхтарів:
-
тачі-гата – (п'єдистальні) висотою до 1,5 м (іноді до 3 м), призначені для великих садів;
-
ікекомі-гата – (приховані) найчастіше розміщені поблизу тсукубаї, але можуть розміщуватись і у інших місцях у саду, та світло від них напрямлене у землю;
-
якімі (юкімі)-гата – (здаються прикритими снігом) встановлюються поблизу водойм. Ліхтарі цьогго типу можуть бути з квадратним чи округлим дахом, та мати біля своєї основи кам'яні та бетонні підставки. Для помякшення світла використовують матове скло;
-
окі-гата – (маленькі), зазвичай розміщені на краю водойми, подалі від стежки або в дуже маленькому внутрішньому саду.
Кам’яні башти - декоративний елемент японського саду – завжди мають непарну кількість ярусів з пластинками, найчастіше чотири-, шести-, восьмикутної або круглої форми. Башти розміщують біля тсукубаї, мостів, водоймищ чи водяних потоків, поряд з декоративним камінням чи перед великими деревами.
Тсукубаї - традиційний елемент японського саду, що уявляє собою кам'яну чашу у вигляді бочки, висотою 20-30 см, у якій традиційно мили руки перед чайною церемонією. У деяких випадках тсукубаї може знаходитись на рівні землі. Зазвичай тсукубаї розміщують на невеличкій низькій ділянці перед кам'яною стіною чи у центрі саду. Біля нього можна встановити кам'яний ліхтар.
Вода – другий найголовніший елемент саду. Влаштуванню водоймища, його формі та напрямку води надається не менше значення, ніж, скажімо, композиції каменів. Водойма дозволяє в межах саду представити у мініатюрі кам'яні чи піщані береги, півострови та острови. Він може показувати спокійну широку річку або стрімкий потік з порогами та водоспадами. Водопад завжди був однією з найулюбленіших деталей саду. Місце для нього обиралося особливо ретельно – подалі від дому, але так, щоб було чути шум води, а в місячну ніч видно відблески струменів води. Обрамленням водоспаду слугувати дві скали, що уособлювали величезні гори, а фоном – дерева.[7] Уже в книзі «Сендзай Хісьо» розповідалось про влаштування водоспаду у ансамблі з іншими компонентами: «…щоб зробити водоспад, треба, перш за все відібрати каміння, з якого повинна падати вода. Камінь, що має гладеньке завершення, нецікавий для даної позиції. Якщо водоспад повинен бути до 3-4 футів у висоту, використовують гарне каміння з нерівною поверхнею. Але такий камінь повинен добре співвідноситись з камінням, що розміщене з боків. Поставте центральний камінь прямо в землю, а потім інші навкруги навколо нього…»
Також описується десять можливих форм водоспаду:
-
цутай-оті – вода стікає по поверхні примикаючих скал;
-
нуно-оті – водоспад нагадує тонку полотняну тканину;
-
іто-оті – падає ниткообразними лініями;
-
ката-оті – вода стікає з однієї сторони більше, ніж з іншої;
-
саю-оті – скала поділяє потік води на дві частини;
-
тьоку-оті – вода падає прямо донизу без будь-яких перешкод;
-
йоко-оті – вода тече з однієї сторони;
-
мукаї-оті – падаючі потоки напрямлені один на одного;
-
ханаре-оті – потік винесений на деяку відстань від основного водопаду;
-
касане-оті – вода може падати в різних місцях через декілька порогів.
Але якою б не була водойма, сад обовязково має острови. В залежності від розміру, це можуть бути або декілька камінців, або острівця різної форми, іноді навіть з деревами. Існує декілька видів островів:
-
ісо-дзіма – скельні;
-
морі-дзіма – лісові;
-
ямі-дзіма – гірські;
-
сухама-гата дзі-ма – з молодими соснами на піску;
-
кумо-гата-дзіма – у формі хмари та інші.
Один острів обов'язково носить назву “райський” (“хараї-дзіма”), який вважається стоячим серед океану, тому ніколи не поєднується з берегом за допомогою моста. Майже у всіх композиціях з водоймами та островами центральне місце відводиться острову черепахи та острову журавля, що символізують бажання людського духу до глибин знання. [5, 136с.]
Існують і різні типи мостів – рівні, вигнуті, деревяні, кам'яні, земляні тощо.
Використана література
1) Искусство Востока: Проблемы эстетического своеобразия /під ред. І.Р. Еолян. - С.-Петербург, 1997р. – 463с.
2) Традиционные японские искусства / під ред. В.І.Самохвалова. – М., 1989 р. – 570 с.
3) Історія світової культури/ під ред. Л.Т.Левчук. – К., 2000р. – 366с.
4) Історія культури / під ред. В.М.Шейко. – К., 2004р. – 487с.
5) Японская художественная традиция / під ред. Т.П.Григор'єва. – М., 1979 р. – 384 с.
6) Інтернет сайт: www.ref.net.ua
7) Інтернет сайт: www.student.km.ru