59583 (573016), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Нерідко до купецького стану приписувались І дворяни. Так, відомий промнсловець-цукрозаводчнк граф Бобринський вважався впливовим московським купцем. Так само і до дворянства підприємницький вітер заносна вихідців із суспільних низів. «Ми бачимо цукрозаводчиків, які потрапили у дворянство із селян, — писав один з харківських поміщиків. — Ми знали їх батьків і дідів, які були землеробами і пастухами, а тепер їх діти вже потомственні дворяни» . Це, зокрема, стосувалося таких лідерів національної буржуазії, як Терещенки та Харитоненки.

Діяльність промисловців, як свідчить «Список», найбільшої активності набула в 80 — 90-ті роки, тобто під час аграрної кризи. Саме в цей час виникла переважна більшість промислових закладів. Так, з 2217 підприємств, зафіксованих у джерелі, 1458 (65,76 %) засновано якраз в останні десятиріччя XIX сгц452 (2038 %> — у 60 — 70-ті роки і 307 0334 %) — у дореформений час . Отже, найбільш плодотворними для промислової діяльності стали останні два десятиріччя століття. Якраз на ці роки припадає завершення індустріалізації країни, становлення в основних рисах П промислового комплексу.

Аналіз «Списка» свідчить, що одноосібне підприємництво розподілялося по галузях промисловості таким чином: найбільш компактна група буржуазії зосередила свою діяльність у харчовій промисловості. Причому, всі соціальні прошарки демонстрували завидну енергію саме в цій групі виробництва. Більше половини промисловців (1217 осіб) вкладали свої кошти V цукрову, мукомельну, винокурну, тютюнову, пивоварну, олійницьку галузь промисловості, тобто займалися переробкою сільськогосподарської продукції. Якщо додати сюди ше 205 осіб, комерційні інтереси яких були пов'язані з обробкою волокнистих рослин та продуктів тваринництва, то стане зрозумілим тісний зв'язок підприємців-заводчиків саме із сільським господарством і великим землеволодінням. Адже найбільш численними власниками підприємств по переробці землеробської та тваринницької продукції були поміщики і купці Перші зосередилися виключно в згаданих групах виробництв. З 589 поміщиків-промисловців у переробній галузі було зайнято 476, або 80,8 %.

Слідом за ними йшли купці — 57,7 % (494 чолД які, маючи достатньо коштів, скуповували поміщицькі та селянські землі і фактично також ставали землевласниками. Так, протягом 1863 — 1882 рр. на Україні купці залучили для свого розширеного комерційного підприємництва 1812,6 тис дес. землі . До групи промисловців, зайнятих переробкою сільськогосподарської сировини, входило 41,4 % (109 чол.) міщан та 61,9 % селян. Отже, переважна більшість підприємців володіла закладами сільськогосподарського профілю. Звичайно, їх число могло бути значно більшим, адже практично майже у кожному селі працювали крупорушки, млини, винокурні Вони не увійшли до згаданого списку через те, що були дуже дрібними і розрахованими лише на задоволення потреб мешканців села. Наприклад, у 1887 р. лише винокурних підприємств на Україні налічувалося близько 8 тис Звісно, що в ході концентрації виробництва їх кількість скорочувалася і в 1907 р. вже зафіксовано лише 569 - винокурень.

Якщо землевласники-поміщики виявляли інтерес виключно до промислової переробки сільгосппродукції, купці разом з цим енергійно розвивали галузі пов'язані з обробкою деревини, металів та виготовленням мінеральних речовин. Цими видами промисловості займалося більше третини купців, тобто 336 (39,6 %) з 856 осіб.

Помірну схильність до цих галузей проявляли поміщики, за винятком цегельного, кахляного виробництва (47 осіб), обробки металів і машинобудування (22 особи). Питома вага міщан у обробній промисловості становила трохи більше 54 % (143 особи). Участь селян та інтелігенції тут була незначною, хоча третина останньої категорії підприємців займалася розвитком виробництва групи VIII. Як бачимо, матеріали «Списка демонструють тісний зв'язок одноосібного промислового підприємництва української буржуазії із сітьським господарством і обробною промисловістю, яка також була пов'язана переважно з землею, її надрами

Як вже зазначалося вище, «Список» не містив даних щодо гірничозаводської промисловості, яка на Україні набула бурхливого розвитку, а її організатори перетворилися в одну з найбільш впливових груп буржуазії У вітчизняній історіографії цей прошарок підприємців грунтовно дослідив український історик В. В. Крутиков . За його даними, абсолютну перевагу у вуглевидобутку на початку 70-х років мали поміщики. Вони провадили розробку вугілля на власних землях, що ставило їх у більш вигідне становище порівняно з іншими групами підприємців, які змушені були орендувати чи купувати землі

Одночасно з поміщиками вугільну промисловість розвивали селяни (переважно колективно), козаки. У 60-ті роки свою увагу на вугільну промисловість звернули І купці Так, купець Іванов взяв в оренду у князя Лівена вугільні розробки біля с Олександрівка Бахмутського повіту. Аналогічний контракт на розвідку землі уклав із селянами с. Бешів також Афроїм Шкатьников . Проте це були лише перші кроки купецького капіталу в цій галузі

Більш потужний приплив купецьких кошті відбувся у 70-ті роки. Вже на І з'їзді гірничопромисловців разом з поміщиками засідали купці А. Рейці К. Нейшильд, І Уманський, С Поляков, а згодом до них долучилися І. Прохоров, Е Максимов, Шушпанов. Проте відсутність технічних знань,' достатньої фінансової підтримки, обмеження, що існували в купівлі та оренді земель, негативно позначилися на купецькому підприємництві'

Разом з тим загострювалася конкурентна боротьба між промисловцями. Наприклад, у 1880 р. купцеві 2-І гільдії Іванову довелося вести напружену боротьбу за право на оренду шахти Дагмара, що в Лисичанську, з купцем Єстеровичем та інженером Виноградовим. Можливість заплатити більшу орендну плату, ніж його конкуренти, стала останнім аргументом у цій битві на користь Іванова, Інженер Виноградов тим часом перехопив право на оренду іншої шахти — «Капітальної» . За таких умов пробитися до ешелону великих промисловців вдавалося купцям із значними капіталами. Загалом про соціальний склад вуглепромисловців І ті зміни, яких він зазнав протягом другої половини XIX ст,, свідчить таблиця № 2, і землеробством зокрема.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)