58872 (572903), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Жовтневий переворот 1917 р. слід розглядати як потужну реакцію традиційної, православної свідомості на експансію західнохристиянської цивілізації. Паростки західного способу виробництва (ринкова економіка) були жорстоко знищені разом з її носіями – капіталістами.
Православне християнство замінили західноєвропейською за походженням марксистською. Марксизм у Росії набув рис своєрідної релігії, де в ролі Мойсея виступав Маркс, Месії – Ленін, святого письма – їхні твори, а роль войовничої церкви виконувала партія.
Врешті-решт більшовики стали жертвами ними ж декларованого закону: "Буття визначає свідомість". Західноєвропейські технології та виробництво стали непереборним чинником поширення західної свідомості в радянському суспільстві. Все це призвело до розпаду вестернізованого релікту східноєвропейської цивілізації, яким і був СРСР.
Що готує мешканцям пострадянського простору найближче майбутнє, коли поглянути на цього крізь призму концепції А.Тойнбі? Останній вважав, що після падіння світової держави якоїсь цивілізації настає так зване міжцарів’я. Ця історична фаза характеризується війнами нашестям варварів та потенційною можливістю зародження на руїнах загиблої цивілізації нової, дочірньої.
Претензії імперських російських кіл на відмінний від Європи, особливий євразійський шлях не мають реального підґрунтя. Росія не може серйозно претендувати на особливу історичну долю тому, що не тільки не має реальних альтернатив рушійним силам західної цивілізації (перш за все ринку та парламентській демократії), а й інтенсивно запроваджує ці західні моделі у себе.
Щодо України, то вона також не має альтернатив перетворенню на національну державу Європейського зразка (Польща, Швеція, Чехія, Угорщина, Фінляндія тощо). Однак швидкість цих перетворень вельми залежить від надій у Москві. Історично приречені спроби російських шовіністів чи комуністів силою опиратися поширенню європейських цінностей на схід можуть не тільки загальмувати процес входження в Європу, а й спровокувати всесвітній ядерний конфлікт. Однак будемо оптимістами.
Як бачимо, принцип цивілізаційного підходу до вивчення теорії України дає можливість всебічно розкрити з позицій розвитку українства його устремління по створенню своєї національної державності.
Національна державність – це порятунок будь-якого народу, що потверджується усім ходом світового історичного процесу.
Складовою частиною предмета історії України є історія діаспори нашого народу. На початку XVIII ст. політичні обставини змусили українців шукати порятунку за межами своєї етнічної території. В наступні часи чотири хвилі емігрантів розкидали мільйони наших співвітчизників по всьому світі. Сформувалась як східна, так і західна діаспора.















