57136 (572661), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Час найбільшої могутності Франкської держави припадає на правління сина Піпіна Короткого –Карла Великого (768 -814 ), що став героєм багатьох легенд,оповідань і пісень.Сучасників вражала його кипуча, невтомна енергія, здатність вникати у всі деталі управління державою, у справи адміністрації, господарства, військові,дипломатичні, справи освіти тощо.За описами сучасників, Карл Великий був величезного зросту, міцної статури.Для свого часу він був досить освіченою людиною - цікавився літературою і поезією,зокрема античною,знав латинську і грецьку мови, хоч писати так і не навчився.

Внаслідок кількох воєн він значно розширив кордони Франкської держави, підпорядкувавши своїй владі різні племена і народності. У результаті походу в Італію (774) лангобардський король Дезідерій був позбавлений престолу, а його володіння приєднали до Франкської держави.

Карл перейшов також у наступ на Арабську Іспанію. Правда, його перший похід в Іспанію (778) не був успішним:дійшовши до Сарагоси,франки вимушені були повернути на свою територію ні з чим. Цей невдалий похід став пізніше сюжетною основою середньовічного французького рицарського епосу «Пісня про Роланда».

Надалі франки методично просуватися на південь від Піренеїв.У 801 р. в арабів була відібрана Барселона на території Північно-Східної Іспанії заснована Іспанська марка (прикордонна територія ), населення якої становили головним чином баски і наварці. За Карла Великого внаслідок тривалих воєн ( з 772 по804 р.) була завойована і приєднана до Франкської держави Саксонія. Прагнучи розширити свої володіння на південному сході, Карл у 788 р. скасував герцогську владу в Баварії і розділив цю область на графства. Разом із Баварією на орбіту франкського впливу потрапила і залежна раніше від неї Карінтія (Хорутанія)- область,населена слов’янськими племенами хорутан (словенців ).

Захоплення Баварії зіштовхнуло Карла з аварським ханством, що утворилося у 6ст. в Паноннії. У 788 р. авари вторглися в межі Франкської держави. Почалися затяжні аварські війни, що тривали з переривами з 788 до 803 р. Сили аварів були зломлені, їх держава, що довго наводила жах на сусідів, розпалася; спустошена Паннонія тимчасово потрапила в руки слов’ян. Надалі вся увага Карла на Дунаї була спрямована на зміцнення дунайсько- паннонського кордону.

Внаслідок усіх цих воєн кордони Франкської держави значно розширилися: на південному заході дійшли тепер до Барселони і середньої течії Ебро, на сході – до Ельби (Лаби), Богемських гір і Віденського лісу, на півдні включали значну частину Італії.

За площею держава франків наближалася до старої Західної Римської імперії і так само включала до свого складу різні племена і народності, що стояли на різних рівнях соціально – економічного і культурного розвитку.

Королівський титул більше задовольняв франкського короля. Карл чекав лише зручної нагоди, щоб проголосити себе імператором. Така нагода випала, коли слабкий і безвільний папа Лев ІІІ, що викликав проти себе опозицію римської знаті, втік до Карла, у якого шукав захист. Карл дав папі надійну охорону і сам очолив похід на Рим. У порядку за цю допомогу папа наприкінці 800р. в соборі св. Петра в Римі вінчав франкського короля імператорською короною. Так була встановлена нова імперія на Заході. Ця подія викликала різкий конфлікт між Карлом і Візантією, імператори якої вважали себе єдиними спадкоємцями старого Риму.

В останні роки життя Карл обрав постійним місце – перебуванням свою нову столицю Ахен. Головну увагу він приділяв зміцненню нових рубежів для оборони і подальших захоплень. На північному заході було створено Бретонську, а на південному заході –Іспанську марки. В Італії південні кордони франків прикривало напівзалежне Беневентське герцогство.

На протязі всього східного кордону імперії – від Балтійського до Адріатичного моря, франки межували зі слов’янськими племенами. З півночі до Рудних гір у Центральній Європі тягнулися землі полабських слов’янськими племенами: ободритів, лютичів, лужицьких сербів; далі до Дунаю йшли володіння чехів і моравів; від Паноннії до Адріатики жили південнослов’янські племена – хорутан та хорвати.

Карл Великий приділяв велику увагу зміцненню східних кордонів. На півночі, у Шлезвіга, була заснована Датська марка, яка мала відокремити датчан від слов’ян і прикрити Саксонію з півночі; далі на південь простягся Саксонський укріплений рубіж, що загрожував прибалтійським слов’янам. Від Ельби до Дунаю на сотні кілометрів тягнувся Сербський рубіж. На Середньому Дунаї була заснована Східна, або Паннонська, марка, що доходила до віденського лісу, ядра майбутньої Австрії. На крайньому півдні лінія укріплень замикалася Фріульською маркою, що прикривала Північну Італію.

1. Загибель Карла Великого та поява середньовічної Європи

На початку 9 ст. Карл користувався великим впливом не тільки всередині імперії, а й за її межами: з ним рахувалися королі англосаксонських держав Англії; його заступництва шукали королі Шотландії і сусідньої з Іспанською маркою Астурії, вожді племінних ірландських князів; імператор Візантії у 812 р. вимушений був визнати франкського короля імператором.

Однак за зовнішнім благополуччям імперії приховувалася її внутрішня слабкість. Створена шляхом завоювань, вона була надзвичайно строката за етнічним складом. Крім франків і підвладних їм племен і народностей на території колишньої Галлії ( бургундів, аквітанців та ін. ) до імперії Карла Великого входили сакси, фризи, бавари, алемани, тюринги, лангобардні залишки старого римського населення Галлії й Італії, баски і жителі Наварри, частково хорутан і авари нарешті, кельти (нащадки бритів) у Бретонській марці.

Всі ці племена і народності економічно були пов’язані одне з одним, розмовляли різними мовами і перебували на різних стадіях розвитку феодалізму.

Кожна з територій імперії без постійного військового й адміністративного примусу не хотіла підкорятися владі завойовників. Тому Карл Великий проводив усе своє життя в походах, відправляючись кожний раз туди де виникала реальна загроза відпадання тієї чи іншої території. З часом утримувати завойовані племена і народності ставало все важче. Неміцні, суто зовнішні зв’язки між окремими частинами імперії розірвались через три десятиріччя після смерті імперії Карла Великого.

Завершення в основному процесу феодалізації призвело до політичного розпаду імперії Карла Великого незабаром після його смерті. Тимчасове об’єднання під владою Каролінгів різних племен і народностей за відсутності економічної та етнічної єдності між ними було можливе лише доти, доки франкські феодали, особливо стан дрібних і середніх феодалів – бенефіціаріїв, підтримували королівську владу. Коли до середини 9 ст. процес феодалізації імперії в основних рисах завершився, позиція феодалів стосовно центральної влади змінилася. Великі феодали стали майже незалежними від неї; дрібні та середні феодали, стаючи їх васалами, були набагато тісніше пов’язані з магнатам,ніж з главою держави – королем.

Селянство в основному було вже закріпачене. В умовах панування натурального господарства держава Каролінгів неминуче мала розпастися на кілька дрібних політичних одиниць. Син і наступник Карла Великого – Людовік Благочестивий (814-840), прозваний так за особливо ревну прихильність до церкви і щедрі дари на її користь, вже у 817 р. розділив імперію між своїми синами, зберігши за собою лише верховну владу. Це призвело до тривалих міжусобиць і смут. Нарешті, у 843 р., після смерті Людовіка, його сини, зібравшись у Вердені, уклали договір про новий поділ імперії.

Оскільки новий поділ відповідав кордонам розселення французької, німецької та італійської народностей, Верденський договір фактично поклав початок існуванню трьох сучасних держав Західної і Центральної Європи – Франції, Німеччини, Італії і, відповідно трьох народів: французького, німецького та італійського.

За Верденським договором молодший син Людовіка Благочестивого – Карл за прізвиськом Лисий (840-877) отримав землі на захід від річок Шельда, Маас і Рона – Західнофранкське королівство, що включало основні території майбутньої Франції. На цих землях панувала романська мова, що лягла згодом в основу французької мови.

Середній з братів – Людовік Німецький (849-875) – заволодів областями на схід від Рейну і на північ від Альп, населення яких було чисто німецьким і розмовляло на німецьких діалектах. Це королівство стало називатися франкським, а пізніше Німеччиною.

Старший син Людовіка – Лотар (840-849), згідно з Верденським договором, зберіг за собою титул імператора. Його держава складалася з Італії а також земель розташованих уздовж Рейну. Імперія Лотаря становила штучне з’єднання осколків різних політичних і етнічних утворень. Більш-менш єдиним цілим у ньому була лише Італія, яка стала батьківщиною італійської народності.

Хоча Франкська й досягла найвищого розвитку, але цей розвиток пройшов шляхом завоювань, об’єднань різних народів і в наслідку не могла довго залишатися міцною.

6. Задача

На пристані в Марселі випадково зустрілись купець Б. і посередник по продажу кораблів. Купець терміново придбав щойно прибувший для продажу посередником корабель. На ньому купець відправив вантаж шовкової тканини до Америки. Під час подорожі корабель через зношеність підводної частини затонув. Купець звернувся з претензіями до продавця корабля. Продавець, сплативши купцю вартість корабля, відмовився компенсувати вартість вантажу.

Чи законні дії посередника?

Вирішення задачі

Судячи з умови задачі посередник продав купцеві корабель із зношеною підводною частиною. Спираючись на ст.1383 Цивільного кодексу Франції 1804 р. «Кожен відповідальний за збитки які він спричинив не тільки своєю дією, а й своєю неохайністю та необережністю» посередник мав виплатити вартість не тільки корабля, а й вартість краму. Ст.1382 « яка б не була дія людини що спричиняє іншій збитки, зобов’язує ту, з вини якої сталися збитки відшкодувати їх». Дії посередника були незаконні. Для того,щоб посередник компенсував вартість товару купцеві треба було звернутись до суду.

Список літератури

1. Герман Кіндер, Вернер Хільгеман, Манфред Гергт «Всесвітня історія»;

2. Н.Г. Подоляк «Історія середніх віків»

3. Г.Б. Поляк, Г.М. Маркова «Посібник для студентів вузів «Всесвітня історія»

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)