49313 (572316), страница 2
Текст из файла (страница 2)
можливість використання сучасних технологій (WEB, XML, інтеграція з іншими програмними системами і різним торгівельним обладнанням).
Наявність єдиної технологічної платформи та загальної методології дозволяє створювати спеціалізовані та індивідуальні рішення на базі стандартних, додаючи в них тільки необхідні відмінності, що враховують специфіку галузі або конкретного підприємства. З економічної точки зору це дозволяє забезпечити досить низьку вартість галузевих та індивідуальних рішень, оскільки витрати на їх створення істотно нижче, ніж витрати на розробку програми "з нуля".
Це забезпечує високу швидкість створення та впровадження рішень, так, як максимально використовується відпрацьована функціональність і методологія, що містяться в типових рішеннях.
3. Заснована на знаннях (інтелектуальна) технологія
Найбільший прогрес серед комп'ютерних інформаційних систем відзначений в області розробки інтелектуальних і експертних систем, заснованих на використовуванні штучного інтелекту.
Експертні системи дають можливість менеджеру або фахівцю одержувати консультації експертів з будь-яких проблем, про які цими системами накопичені знання.
Під штучним інтелектом звичайно розуміють здібності комп'ютерних систем до таких дій, які називалися б інтелектуальними, якби виходили від людини. Частіше за все тут мають на увазі здібності, пов'язані з людським мисленням.
Роботи в області штучного інтелекту не обмежуються експертними системами. Вони також включають створення роботів, систем, що моделюють нервову систему людини, його слух, зір, нюх, здібність до навчання.
Рішення спеціальних задач вимагає спеціальних знань. Не не кожна компанія може собі дозволити тримати в своєму штаті експертів з усіх проблем, що пов'язані з роботою компанії. Те саме відноситься і до можливостей запрошувати експертів кожного разу, коли проблема виникла.
Головна ідея використання технології експертних систем полягає в тому, щоб отримати від експерта його знання і, завантаживши їх в пам'ять комп'ютера, використовувати кожного разу, коли в цьому виникне необхідність.
Будучи одним з основних додатків штучного інтелекту, експертні системи є комп'ютерними програмами, що трансформують досвід експертів в якій-небудь галузі знань у форму евристичних правил (евристик).
Евристики не гарантують отримання оптимального результату з такою ж упевненістю, як звичайні алгоритми, що використовуються для вирішення задач в рамках технології підтримки ухвалення рішень. Проте часто вони дають достатньою мірою прийнятні рішення для їх практичного використання.
Все це робить можливим використовувати технологію експертних систем як систем, що радять.
Схожість інформаційних технологій, що використовуються в експертних системах і системах підтримки ухвалення рішень, полягає в тому, що обидві вони забезпечують високий рівень підтримки ухвалення рішень.
Проте є три істотні відмінності:
Перша пов'язана з тим, що рішення проблеми в рамках систем підтримки ухвалення рішень відображає рівень її розуміння користувачем і його можливості отримати і осмислити рішення. Технологія експертних систем, навпаки, пропонує користувачу ухвалити рішення, що перевершує його можливості.
Друга відмінність вказаних технологій виражається в здатності експертних систем пояснювати свої міркування в процесі отримання рішення. Дуже часто ці пояснення виявляються більш важливими для користувача, ніж саме рішення.
Третя відмінність пов'язана з використанням нового компоненту інформаційної технології - знань.
Основними компонентами (рис.3.1) інформаційної технології, що використовується в інтелектуальній системі, є:
інтерфейс користувача,
база знань,
інтерпретатор,
модуль створення системи.
Рис.3.1 Експертна інтелектуальна система
База знань містить факти, що описують проблемну область, а також логічний взаємозв'язок цих фактів. Центральне місце в базі знань належить правилам.
Правило визначає, що слід робити в даній конкретній ситуації. Правило складається з двох частин:
умови, яка може виконуватися чи ні,
дії, яку слід провести, якщо умова виконується.
Всі правила, що використовуються в експертній системі, утворюють систему правил. Система правил яка для порівняно простої системи може містити декілька тисяч правил, тим більше для складних систем. .
Всі види знань залежно від специфіки предметної області і кваліфікації проектувальника (інженера по знаннях) з тим або іншим ступенем адекватності можуть бути представлені за допомогою однієї або декількох семантичних моделей. До найпоширеніших моделей відносяться логічні, продукційні, фреймові і семантичні мережі.
4. Перспективи розвитку інформаційних систем управління економікою
Що стосується розвитку інформаційних систем (ІС), то в новому тисячоріччі основу їхньої архітектури визначатиме нова методологія СSRР планування ресурсів, синхронізоване з покупцем. СЗКР пропонує модель бізнесу та набір інструментів, які спроможні зробити партнерство з покупцем і досяжним, і підтримуваним. Крім того, СSRР пропонує новий набір бізнес-правил, які дають можливість виробникам щодня задовольняти виняткові вимоги кожного покупця.
Аналізуючи загальний стан на світовому ринку виробників програмного забезпечення для ІС і КІС в останні п'ять років, можна дійти висновку, що основною тенденцію є повсюдний перехід на використання Internet/Intrаnet - технологій. Майже всі гіганти індустрії прикладного програмного забезпечення, такі як Sар, Реор1е Soft, Вааn, Оrас1е та інші провідні корпорації, заявили про вихід Інтернет-версій своїх програмних комплексів у перші роки XXI сторіччя.
Четвертий етап розвитку ІС перебуває у фазі зародження, але вже й тепер зрозуміло, що характерні риси сучасних ІС, в яких централізоване оброблення і єдине управління ресурсами на вищому рівні поєднуються з розподіленим обробленням на нижчому, визначаються синтезом рішень, апробованих у системах попередніх поколінь. Така побудова ІС є своєрідним компромісом між бажанням використовувати комфорт графічного інтерфейсу індивідуальних додатків і вимогами максимальної доступності даних для всіх користувачів системи, підвищення швидкості оброблення, простоти адміністрування і мінімізації експлуатаційних витрат.
Інформаційні системи четвертого покоління мають акумулювати в собі такі основні особливості:
максимальне використання потенціалу настільних комп'ютерів і середовища розподіленого оброблення даних;
модульну побудову системи, що передбачає поєднання множини різних типів архітектурних рішень у межах одного комплексу;
економію ресурсів системи за рахунок централізації зберігання та оброблення даних на вищих рівнях ієрархії ІС;
наявність ефективних централізованих засобів мереженого системного адміністрування, яке дасть змогу здійснювати наскрізний контроль за функціонуванням мережі та управляти даними на всіх рівнях ієрархії. Зазначені засоби системного адміністрування мають забезпечувати необхідну гнучкість і динамічні зміни конфігурації системи.
Ядро будь-якої інформаційної системи становить програмне забезпечення. Незважаючи на те, що програмне забезпечення має виконуватися на певній апаратній платформі, роль апаратної платформи як фізичного об'єкта, що є результатом інженерно-виробничого процесу, поступово та невпинно зменшується. В якості прикладів, що підтверджують ці твердження, можна навести наступні. По-перше, слід звернути увагу на сучасні тенденції в розробці мікропроцесорів - з появою кожного нового покоління мікропроцесорів все більшого значення набуває макрокод, "прошитий" у них, що фактично являє собою різновид програмного забезпечення. По-друге, фахівці погоджуються, що найбільш перспективними платформами для розробки та виконання прикладних програм є SUN Java та Microsoft.net, що являють собою цілком програмні платформи, які виступають "посередником" між кодом прикладних програм і апаратним середовищем, повністю обмежуючи доступ прикладних програм до апаратних ресурсів, на відміну від прийнятого в минулому підходу, коли операційні системи обмежували доступ лише до критично важливих апаратних ресурсів.
Крім того, наступне десятиліття буде ознаменоване переходом на нову модель бізнесу. Увагу фокусуватимуть не на тому, як робити, а на тому, що робити І як це купуватимуть. Нова модель бізнес-планування ресурсів, синхронізована з покупцем (СSRР), визначатиме діяльність зі створення продукту споживання в наступні десять років і архітектуру ІС.
5. Показати на прикладі аналізу балансу розрахунок основних показників
Баланс підприємства SVP наданий в додатку 1 до даної роботи.
Далі наведемо розрахунки деяких основних показників і коефіцієнтів.
Коефіцієнт зміни валових продажів служить цілям кількісної характеристики приросту об'єму продажів поточного періоду по відношенню до об'єму валових продажів попереднього періоду.
Розрахунок даного показника проводиться по формулі
Природним побоюванням при використанні даного показника є вплив інфляції. Інфляція спотворює значення даного показника, оскільки обсяг виручки за поточний рік в порівнянні з попереднім містить інфляційну компоненту. В деяких випадках підприємство може навіть заробити на інфляції. І в цьому сенсі використання формули без коректувань на інфляцію має сенс.
Для підприємства SVP| коефіцієнт зміни валових продажів склав
| 45.56% | у XX році і |
| 17.07% | у XY році. |
Дані співвідношення виразно свідчать про те, що підприємство мало вельми істотне збільшення продажів в XX році, в порівнянні з попереднім роком. В той же час темпи зростання обсягів продажів в XY року істотно знизилися і склали всього 17 відсотків. Слід зазначити, що відзначити, що таке зростання обсягів продажів в нормальних ринкових умовах говорить про порівняно високий рівень ефективності операційної діяльності підприємства.
Коефіцієнт валового доходу показує, яку частку валовий дохід займає у виручці підприємства. Розрахунок коефіцієнта проводиться по формулі
Валовий дохід залежить від співвідношення цін, обсягу продажів і собівартості проданої продукції.
Будь-яка зміна в співвідношенні цін і собівартості проведених або придбаних товарів може спричинити зміну у валовому доході.
Чим вище цей показник, тим більше успішно менеджмент компанії управляє виробничими витратами. Значення цього показника для компанії SVP| склали
| 25.34% | у XX році і |
| 23.14% | у XY року. |
З цих даних виходить, що значення показника погіршало. Очевидно, що із зростанням об'ємів реалізації менеджмент підприємства не зміг утримати на незмінному рівні виробничу собівартість, тобто деякі статті виробничих витрат, імовірно витрати на енергію або вартість прямих матеріалів відносно збільшилися.
Могло також позначитися збільшення тарифів на споживання або ввезення в країну різних ресурсів або збільшення ставок непрямих податків, які включаються в собівартість. Так або інакше слід констатувати, що підприємство не змогло адекватно відреагувати на підвищення вартості вхідних ресурсів, іншими словами підвищити ціни продукції, що продається, згідно підвищенню цін вхідних ресурсів.
Коефіцієнт операційної прибутку показує ефективність основної (операційній) діяльності підприємства поза зв'язком з фінансовими операціями і нормами фіскального регулювання, прийнятими в країні. Розрахунок цього коефіцієнта здійснюється по формулі:
.
У даній формулі ми підкреслили зміст операційної прибули: це прибуток, який виходить після віднімання з валового доходу загальних, адміністративних і реалізаційних витрат. Таким чином, в чисельнику цієї формули враховані всі витрати, окрім фінансових платежів і податку на прибуток.
Підприємство SVP мало наступні значення коефіцієнта операційного прибутку:
| 10.49% | у XX році і |
| 9.17% | у XY року. |
Розраховані значення показника операційного прибутку дозволяють зробити наступні висновки. По-перше, ці значення по роках закономірно нижче за показник валового доходу. По-друге, ефективність діяльності компанії з погляду операційної прибутку знизилася ще істотніше у порівнянні з показником валового доходу. Це говорити про тих, що менеджмент підприємства в XY році долі не зміг утриматися на незмінному в порівнянні з минулим долею відносному рівні загальних, адміністративних і маркетингових витрат. І це, у свою чергу, однозначно приведе до погіршення прибутковості продажів.
Прибутковість продажів (коефіцієнт чистого прибутку) є підсумковою характеристикою прибутковості основної діяльності підприємства за період годині. Розрахунок цього показника проводитися по формулі
.
Якщо попередні два коефіцієнти характеризували ефективність окремих сторін діяльності підприємства в частині забезпечення прибутковості, то даний коефіцієнт показує, наскільки ефективно “спрацювала" вся менеджерська команда, включаючи виробничих менеджерів, маркетологів, фінансових менеджерів в частині основної діяльності компанії.
Компанія SVP| досягла наступних значень прибутковості продажів:
| 6.46% | у XX році і |
| 5.68% | у XY року. |
Отримане зниження прибутковості продажів по елементах вже було пояснене вище при аналізі попередніх показників прибутковості. Слід також додати, що відносне зниження цього показника менш істотно в порівнянні із зниженням показника операційною прибули. Цього говорить про те, що фінансовий менеджер компанії, за рахунок залучення не дуже дорогих кредитів зміг злегка поліпшити положення компанії, не допустившись драматичного зниження показника чистого прибутку.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
