34055 (570671), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Отже, підводячи підсумок, хочу відмітити, що допит – процесуальна дія, яка зводиться до отримання та фіксації у встановленому процесуальним порядком показів свідків, потерпілих, підозрюваних та звинувачуваних про відомі їм факти, що мають значення для правильного рішення справи.

Предметом допиту можуть бути різного роду обставини, що мають відношення до розслідуваної події.

Види допиту різноманітні. Залежно від процесуального становища допитуваного відрізняють:

• допит свідка;

• допит потерпілого;

• допит підозрюваного;

• допит звинувачуваного.

Якщо в основі класифікації лежить вік допитуваного, допит ділиться на:

• допит малолітнього;

• допит неповнолітнього;

• допит дорослої особи.

Допит може бути проведено без участі третіх осіб, або з їх участю, а саме: за участю захисника, експерта, спеціаліста, батьків або законних представників неповнолітнього, педагога, перекладача.

Допит може бути:

• первинним;

• повторним;

• додатковим.

Нерідко при проведенні допиту виникає конфліктна ситуація (наприклад, між слідчим та підозрюваним, або звинувачуваним). При проведенні допиту в конфліктній ситуації слідчий використовує наступні тактичні прийоми:

• роз’яснює допитуваному значення чистосердечного зізнання та дачі правдивих свідчень;

• виявляє мотиви дачі неправдивих свідчень;

• переконує за допомогою логічних доводів у марності дачі неправдивих свідчень;

• максимально деталізує і конкретизує покази допитуваного;

• пред’являє докази, що доводять провину допитуваного;

• створює у допитуваного уяву про поінформованість слідчого.

Допит свідка та потерпілого, як правило, проходить в безконфліктній ситуації. Основними прийомами в безконфліктній ситуації є:

• роз’яснює допитуваному важливість його показів для встановлення істини;

• ставить питання, що активізують у свідомості допитуваного асоціативні зв’язки;

• знайомить допитуваного з фрагментами показів інших осіб;

• пропонує викласти факти, чітко дотримуючись послідовності подій;

• допит на місці події.

Підготовка до допиту.

Необхідною умовою отримання на допиті достовірних і повних даних є детальна підготовка до його проведення. Підготовка включає в себе:

• вивчення матеріалів кримінальної справи;

• визначення кола обставин, за якими необхідно отримати свідчення;

• вивчення психологічних особливостей допитуваного;

• забезпечення участі у допиті передбачених законом осіб, а також спеціалістів, якщо знадобиться їх допомога;

• підготовку необхідних науково-технічних засобів.

Готуючись провести допит, слідчий продумує питання та черговість їх ставлення під час допиту. Якщо по справі потрібно провести допит кількох осіб, то краще було б визначити черговість їх допитування. Не слід також квапитися з допитом тих осіб, від яких планується отримання правдивих свідчень.

Завершується підготовка до допиту складанням письмового плану, в якому зазначаються всі основні параметри допиту – час, задачі, коло питань, їх черговість, матеріали справи і докази, які можуть знадобитися.

Перелік використаних джерел.

1. Конституція України.

2. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Виправно-трудовий кодекс України. – К.: Істина. 2001.

3. Про судову експертизу: Закон України від 24 лютого 1994 р. № 4038-ХІІ // Електронний інформ. бюлетень ВР України 1994–1998 рр. Лазерний компакт-диск. – К.: Управління комп`ютериз. інформ. систем та мереж ВР України, 1998.

4. Порубов Н.И. Допрос в советском уголовном судопроизводстве. Минск, 1973. С. 73.

5. Карнеева Л.М., Соловьев А.Б., Чувилев А.А. Допрос подозреваемого и обвиняемого. М., 1969. С. 21.

6. Карнеева Л.М., Соловьев А.Б., Чувилев А.А. Допрос подозреваемого и обвиняемого. М., 1969. С. 22.

7. Криминалистика. Под ред. А.Г. Филиппова и А.Ф. Волынского. – М.: Издательство «Спарк», 1998.

8. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. 4.1. — X.: КонCУM, Основа, 1999. — с.109-112.

9. Біленчук П.Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинувачуваного. – К., 1999.

10. Коновалова В.О. Криміналістика. – Х., 1998.

11. Криминалистика. Під ред. В.Ю. Шепітька. – К., 2001. – с. 252-287.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)