31689 (570069), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Найбільш повно правовий статус українського парламентарія урегульований профільним законодавчим актом. Дійсно, Закон України “Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 р. з останніми змінами і доповненнями, внесеними 15 січня 1998 р., є не тільки профільним, але й органічним законом. Він регулює відносини, що передбачаються і регулюються Конституцією України. Як вважає М.А.Баймуратов, цей висновок можна зробити на підставі систематичного аналізу положень Основного Закону, у якому не передбачена наявність конституційних законів. Профильность і органічність Закону України від 17 листопада 1992 р. випливає з того, що практично всі конституційні положення відносно правового статусу народного депутата України знаходять у ньому своє конкретне і повне роз'яснення.

У преамбулі Закону містяться положення, що визначають правовий статус і основні функції народного депутата. Відповідно до них, народні депутати України є повноважними представниками народу України у Верховній Раді і відповідальними перед ним. Вони покликані виражати і захищати суспільні інтереси й інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої і контрольної функцій парламенту України. При виконанні своїх функцій і повноважень народні депутати України керуються Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради, а також своєю совістю.⁶

У законі про статус є статті, що не тільки конкретизують, але і доповнюють конституційні положення. Наприклад, ст. 3 закону, що регулює дострокове припинення повноважень народного депутата України, містить ще одна підстава – дострокове припинення повноважень народного депутата в зв'язку з обранням чи призначенням депутата на посаду, заняття якої за законом несумісне з виконанням повноважень народного депутата України.

Статті 4 і 5 детально роз'ясняють, що означає виконання повноважень депутатом на постійній основі, з якими саме посадами і видами діяльності не сумісний депутатський мандат і які наслідки заняття депутатом таких посад.

Статті 7 і 8 закону регулюють взаємини народного депутата України з виборцями, з Верховною Радою і її органами. Однак Главою II і III закону досить ретельно регламентовані права й обов'язку депутата в парламенті і її органах, у виборчому окрузі і за його межами. Ці статті включають не тільки важливі організаційно-правові форми діяльності народного представника, але й організаційно-правові основи, за допомогою яких він може реалізувати свої повноваження. Наприклад, права в парламенті України – право законодавчої ініціативи депутата, право на депутатський запит, право брати участь у перевірках дотримання законів державними органами й органами об'єднань громадян, підприємствами, установами й організаціями, право народного депутата на участь у депутатських розслідуваннях і право поєднуватися в депутатські групи (фракції) з метою легального лобіювання колективних чи партійних інтересів. Права народного депутата України в його виборчому окрузі – право на депутатське звертання, право на невідкладний прийом посадовими особами, право вимагати усунення порушення законності, право на участь у роботі місцевих рад і інші.

Главою IV згаданого закону визначені основні гарантії депутатської діяльності, без яких виконання депутатських функцій було б дуже важким. Найбільш важливими з них є: депутатська недоторканність, захист трудових прав депутата, відшкодування витрат, зв'язаних з виконанням депутатських повноважень, забезпечення житлом на період виконання депутатських функцій, безплатний проїзд у транспорті.

Відповідальність за порушення вимог Закону України “Про статус народного депутата України”, а саме: невиконання законних вимог народного депутата, надання тиску на нього, зазіхання на честь і достоїнство, порушення недоторканності і гарантій трудових прав депутата, закріплена в Главі V Закону.

Конституційно-правовий статус народного депутата України регулює і виборче законодавство. Закон України “Про вибори народних депутатів України” створив якісно нову ситуацію, тому що ввів у дію змішану, пропорційну і мажоритарну виборчі системи, що передбачає появу в парламенті депутатів, обраних безпосередньо в мажоритарних округах і обраних по партійних списках. Така система з'явилася внаслідок спроби зм'якшити недоліки і з'єднати переваги мажоритарної виборчої системи і системи пропорційного представництва.⁷

Слід зазначити, що, по-перше, відмінностей у правовому статусі народних депутатів України, обраних по різних виборчих системах, українське законодавство не передбачає. По-друге, обсяг прав і обов'язків усіх народних депутатів України, незалежно від того, по якому з видів виборчої системи вони обрані, не змінюється і залишається постійним.

Однак, поточний виборчий закон визначив низку повноважень новообраних народних депутатів і зв'язані з цим повноваження нової Верховної Ради України. Конституція зв'язує з фактом визнання повноважень депутата Центральною виборчою комісією придбання обраним громадянином тільки статусу народного депутата. У відповідності зі ст. 44 Закону “Про статус народного депутата України”, депутатам видається тимчасове посвідчення народного депутата України, і тільки після прийняття ними присяги Центральна виборча комісія видає депутатське посвідчення встановленого зразка (ст. 45). Таким чином, у термін до прийняття присяги вже обраний народний депутат ще не має всієї повноти правового статусу народного депутата.

Закон України “Про комітети Верховної Заради України” від 4 квітня 1995 р. визначає функції депутатів у комітетах парламенту України. Подальшу конкретизацію повноваження депутатів у зазначеній сфері діяльності одержують у положеннях, розроблювальних Верховною Радою, про відповідні комітети.

Як одну з гарантій депутатської діяльності закон про статус депутата передбачає право народного депутата залучати до роботи помічників-консультантів. У відповідності зі ст. 35 Закону Положення про помічника-консультанта народного депутата України затверджено Постановою Верховної Ради України 13 жовтня 1995 р. (з наступними змінами і доповненнями).

Правовідносини між помічниками і депутатом оформляються строковим трудовим договором. Консультанти зараховуються в штат державних підприємств, установ, чи організацій за заявою народного депутата, в штат районної адміністрації, а в місті Києві і Севастополеві – у секретаріат міської ради в межах фонду, установленого Верховною Радою народному депутату для оплати праці помічника-консультанта. Депутат може також мати помічників, що працюють на суспільних засадах.

Одержавши в результаті виборів довіру громадян України, народний депутат стає виразником волі народу, особою, який народу уповноважив на реалізацію законодавчої влади. Тому визначення конституційно-правового статусу українського парламентарія є і залишається актуальною науковою і правовою проблемою.

Перерахованими нормативними актами визначається правовий статус народного депутата України, його права й обов'язки, гарантії здійснення повноважень, відповідальність перед виборцями й у цілому перед народом.

3. Див. п. 6 теоретичного питання.

4. Відповідно до ст. 24 Закону України “Про статус народного депутата України” народний депутат зобов'язаний:

1) дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави;

2) додержуватися вимог Конституції України, цього Закону, закону про Регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України;

3) бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано;

4) особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами;

5) виконувати доручення Верховної Ради України, відповідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, до складу яких його обрано;

6) інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради України та її органів;

7) додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики;

8) як член депутатської фракції (групи):

додержуватись вимог Положення про депутатську фракцію (групу);

виконувати функції, закріплені Положенням про депутатську фракцію (групу), відповідно до цього Закону, закону про Регламент Верховної Ради України та інших законів України;

представляти інтереси депутатської фракції (групи) у комітеті, тимчасовій спеціальній або тимчасовій слідчій комісії, до складу яких його обрано;

9) як член комітету, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії:

бути присутнім на засіданнях комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, до складу яких його обрано, та брати участь у їх роботі;

додержуватись порядку та норм депутатської етики на засіданнях комітету, його підкомітетів, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії та робочих груп органів Верховної Ради України;

виконувати доручення комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, визначені їх рішеннями;

10) завчасно повідомляти про неможливість бути присутнім на засіданні Верховної Ради України чи її органів керівників цих органів;

11) постійно підтримувати зв'язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і запити населення, а у разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду України та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах своїх повноважень заходи щодо їх врахування в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій;

12) інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби масової інформації, на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік;

13) розглядати звернення виборців відповідно до вимог та в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Народний депутат розглядає всі одержані ним пропозиції, заяви та скарги виборців, узагальнює їх, за необхідності вносить відповідні пропозиції до Верховної Ради України та її органів, а також до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У разі необхідності народний депутат надсилає пропозиції, заяви та скарги громадян органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам, установам та організаціям, до повноважень яких входить розгляд звернень громадян чи вирішення порушених у них питань по суті. Про результати розгляду пропозицій, заяв та скарг громадян органи та посадові особи зобов'язані повідомити громадянина, від якого надійшло звернення, і народного депутата у терміни, встановлені Законом України "Про звернення громадян";

14) проводити особистий прийом громадян у дні, визначені Верховною Радою України для роботи з виборцями.

У випадку залучення до участі у розгляді пропозицій, заяв і скарг, а також у прийомі громадян посадових осіб органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій не пізніш як за три дні до початку прийому народний депутат повідомляє їх про час і місце проведення прийому, а також про орієнтовне коло питань, які мають розглядатися на прийомі;

15) здійснювати безпосередньо або із залученням своїх помічників-консультантів, представників громадськості контроль за розглядом у органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях пропозицій, заяв та скарг громадян, які надійшли на його ім'я;

16) використовувати депутатські бланки лише для офіційних запитів, звернень та листів, які підписуються ним власноручно.

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про статус народного депутата України” народний депутат зобов'язаний при оформленні на роботу у Верховну Раду України, а потім щорічно протягом здійснення своїх повноважень, але не пізніше 1 березня року наступного за звітним фінансовим роком подавати до органів податкової служби України відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім'ї (дружина, чоловік, батьки, повнолітні діти), а також відомості про належні йому та членам його сім'ї (дружина, чоловік, батьки, повнолітні діти) нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.

5,6. Види дисциплінарних стягнень з народних депутатів України та порядок їх застосування викладені в Регламенті Верховної Ради України.

Відповідно до ст. 4.1.9. Регламенту Верховної Ради України якщо депутат вживає образливі або лайливі висловлювання щодо інших депутатів або вчиняє дії, не сумісні з правилами депутатської етики, за висновком комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики, Верховною Радою можуть бути застосовані до нього такі заходи впливу: попередження, догана, сувора догана з наступним повідомленням про них в газеті "Голос України". Рішення про це приймається після скороченого обговорення більшістю голосів депутатів від їх фактичної кількості і заноситься до протоколу засідання.

Відповідно до ст. 3.8.1. на засіданні Верховної Ради промовець не повинен вживати образливі висловлювання та непристойні і лайливі слова, закликати до незаконних і насильницьких дій. Головуючий на засіданні має право попередити промовця про неприпустимість таких висловлювань і закликів або припинити його виступ, а у разі повторного порушення - позбавити його права виступу на даному засіданні.

Якщо головуючий на засіданні звертається до промовця, останній повинен негайно зупинити свій виступ, в противному разі головуючий на засіданні може припинити його виступ.

Якщо промовець виступає без дозволу головуючого на засіданні, мікрофон може бути відключено без попередження.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)