30381 (569769), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

— стан здоров'я (наприклад, не можуть відбувати покарання за медичними показниками в УВП, розташованих у зонах радіаційного забруднення, або не можуть працювати на виробництві нерудних будівельних матеріалів (кар'єрні роботи);

— неповнолітніх засуджених, які, як правило, повинні направля­тися у ВТУ, розташовані ближче до місця проживання їх рідних або осіб, які їх замінюють;

— засуджених, які скоїли злочин під час відбування покарання і не повинні бути направлені в ту саму установу, в якій цей злочин вчинено;

— потребу тієї чи іншої установи у спеціалістах;

— наявність місць в УВП для забезпечення нормального розмі­щення і оперативної обстановки;

— інші обставини.

Особи, засуджені за бандитизм, умисне вбивство при обтяжую­чих обставинах, захоплення заручників, посягання на життя праців­ника міліції або народного дружинника, особи, які проходять по од­ній кримінальній справі як підсудні, розмістити яких немає можли­вості внаслідок відсутності в області установ відповідного режиму, направляються в установи інших областей за кількісними нарядами відділу спеціального обліку Державного департаменту з питань ви­конання покарань.

На всіх засуджених іноземних громадян з країн далекого зару­біжжя, незалежно від наявності в області установ відповідного виду режиму, на їх направлення із СІЗО до місць позбавлення волі запи­тується персональний наряд Державного департаменту з питань ви­конання покарань.

Як зазначалося вище, засуджені повинні бути переведені із СІЗО до УВП протягом 10 днів. Але закон передбачає можливість залишення деяких засуджених у слідчих ізоляторах. Ст. 23 ВТК встановлює, що засуджений може бути тимчасово залишений в СІЗО і після набрання вироком чинності, по-перше, якщо виникає потреба провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою. Залишення засудженого в цьому разі можливе з санкції прокурора Автономної Республіки Крим, області, м. Києва, а також прирівняних до них прокурорів на строк до двох місяців, з санкції заступника Генерального прокурора — до чотирьох місяців, з санкції Генерального прокурора — до шести місяців. По-друге, за­суджений може бути також тимчасово залишений у слідчому ізоля­торі або в тюрмі за ухвалою суду на час розгляду справи в суді.

У виняткових випадках осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини, що не є тяжкими, яким відбування покарання при­значено у виправно-трудових колоніях загального режиму, а також осіб, вперше засуджених на строк не більше п'яти років за тяжкі злочини, може бути за їх згодою залишено в тюрмі або у слідчому ізоляторі для роботи по господарському обслуговуванню цих уста­нов (ст. 24 ВТК).

Призначення та види виправно-трудових колоній поселень. Направлення засуджених в виправно-трудові колонії-поселення. Права та обов’язки засуджених в колоніях-поселеннях. Особливості режиму в виправно-трудових колоніях-поселеннях. Підстави переводу засаджених з колонії поселення в інщу колонію, міри до збереження майна засуджених.

Згідно із ст. 22 ВТК, засуджений до позбавлення волі повинен відбувати весь строк покарання, як правило, в одній УВП. У цій нор­мі закріплений один з важливих принципів виконання і відбування покарання, який сприяє більш успішному виправленню засуджено­го. У той же час життя засвідчує, що є випадки, коли переведення засуджених об'єктивно необхідні.

Переведення засуджених з однієї установи до іншої того ж виду режиму допускається:

— у випадку хвороби засудженого;

— при суттєвій зміні обсягу чи характеру роботи, яку викону­ють засуджені;

— при наявності інших виняткових обставин, які перешкоджа­ють подальшому триманню засудженого в даній установі.

Винятковими обставинами, що перешкоджають подальшому три­манню засудженого в даній установі, визнаються:

— реорганізація, ліквідація установи або зміна її виду режиму;

— роз'єднання осіб, які проходили по одній кримінальній справі як підсудні, свідки та потерпілі;

— проведення оперативно-режимних і профілактичних заходів;

— захист осіб, які надавали допомогу в боротьбі зі злочинністю та підтримці належного порядку в установах, від злочинних пося­гань з боку інших засуджених.

Переведення засуджених з одних УВП до інших того ж виду ре­жиму можуть бути здійснені:

— між установами, розташованими в одній області, з санкції ке­рівництва Управління (відділу) Державного департаменту з питань виконання покарань області;

— між установами різних областей з санкції керівництва Дер­жавного департаменту з питань виконання покарань;

— між установами України й інших держав СНД з санкції керів­ництва Державного департаменту з питань виконання покарань при наявності згоди іншої держави.

Переведення засуджених у випадку потреби роз'єднання осіб, які проходили по одній кримінальній справі, і захисту осіб, які нада­вали допомогу адміністрації УВП, від злочинних посягань з боку ін­ших засуджених можуть здійснюватися лише на підставі мотивова­ного висновку, затвердженого керівництвом ДДУПВП, управління (відділу) ДДУПВП відповідної області.

Заява про переведення засудженого з УВП однієї області до установи іншої розглядається управлінням (відділом) ДДУПВП об­ласті, де розміщується установа. Заява (клопотання самого засу­дженого чи його родичів) разом з довідкою-характеристикою засу­дженого, думкою адміністрації з приводу цього прохання та довід­кою про стан його здоров'я та іншими документами надсилається в управління (відділ) ДДУПВП тієї області, перевести куди просить заявник. Одержавши ці документи, управління (відділ) ДДУПВП цієї області розглядає їх, приймає рішення, про що повідомляє уп­равління (відділ) ДДУПВП за місцем відбуття покарання засудже­ного. Якщо в прийомі засудженого відмовлено, це повинно бути вмотивовано.

При умові згоди на прийом У(В)ДДУПВП області, яка приймає засудженого, надсилає свою згоду і всі інші документи в ДДУПВП, де це питання розглядається на засіданні спеціальної комісії. Засуджені, які переведені до установи за вказівками ДДУПВП, не мо­жуть бути вдруге переведені до іншої установи без його дозволу.

Повернення засудженого до попереднього місця покарання у зв'язку з порушенням умов наряду дозволяється тільки органам, які дали наряд. За самовільне повернення засуджених винні посадові особи несуть дисциплінарну та матеріальну відповідальність.

Поряд з переводами засуджених з одних УВП в інші того ж виду режиму, на практиці нерідко виникає потреба переводу засуджених із УВП до слідчих ізоляторів у розпорядження судових і слідчих ор­ганів. Відповідно до ст. 25 ВТК, переведення засуджених з УВП до СІЗО допускається:

— у зв'язку з розглядом справи в суді (за ухвалою суду — на час розгляду справи);

— у зв'язку з провадженням слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою (з санкції прокурора — до 2, 4, 6 місяців).

Підставою для конвоювання з УВП і тримання засуджених в СІЗО є мотивована постанова, яка затверджена:

— в органах МВС — відповідним начальником управління (від­ділу) МВС України, начальником ГУ, УМВС області, санкціонована відповідним прокурором;

— в органах прокуратури — відповідним начальником управлін­ня, відділу Генеральної прокуратури, прокуратури області.

Постанови органів МВС і прокуратури, а також ухвали судів на конвоювання надсилаються у двох примірниках безпосередньо за місцем тримання засуджених. Один примірник є підставою для ви­дачі засудженого конвою і залишається в установі, а другий дода­ється до особової справи засудженого і є підставою для передачі та тримання засудженого в пункті призначення (СІЗО). Адміністрація УВП при отриманні документа на конвоювання засудженого негай­но відправляє його до пункту призначення. Конвоювання засудже­ного під конвоєм працівників міліції дозволяється при наявності на­лежно оформлених документів та письмового розпорядження керів­ництва ГУ, УМВС області за місцем розташування установи, де від­буває покарання засуджений.

У тих випадках, коли відправити засудженого у зазначений строк з будь-яких причин неможливо, про це негайно повідомляєть­ся орган дізнання, слідства, прокуратури чи суду, у розпорядження яких треба було доставити засудженого, та командир конвойної час­тини, від якої був виділений конвой.

У надзвичайних випадках, коли потрібно терміново вивезти за­суджених з установи, дозволяється за погодженням з МВС України (ДДУПВП) етапування груп або поодиноких осіб не за особовими

справами, а за алфавітними картками з фотокартками та підписом начальника відділу спецобліку установи.

У випадках особливої терміновості або при неможливості вико­ристання інших засобів пересування і на великі відстані допускаєть­ся конвоювання літаком у строки, з'ясовані з підприємствами ци­вільної авіації. Таке конвоювання провадиться з дозволу міністра внутрішніх справ (директора ДДУПВП), командира конвойної частини.

Про етапування засудженого відділ спецобліку ставить до відома відповідні відділи та служби установи, які обов'язково повинні при­лучити до особової справи такі документи:

— фінансову довідку (або документ, що її замінює) і виконавчі листи;

— медичну картку, а в необхідних випадках й інші медичні до­кументи (історію хвороби, довідку про аналізи і т. ін.);

— арматурну книжку та арматурні відомості на речове забезпе­чення;

— документи про загальноосвітнє та професійно-технічне навчання;

— зошит індивідуальної роботи із засудженим та його характе­ристику;

— довідку оперативного відділу;

— картку обліку побачень, приймання посилок, передач і банде­ролей.

У разі непредставлення перерахованих документів засуджений не етапується, про що доповідається начальнику установи. Особова справа етапованого вкладається у конверт, на клапані якого про­ставляється мастична печатка. На конверт наклеюється довідка з особової справи з пізнавальною фотокарткою засудженого.

На всіх засуджених, які підлягають етапуванню, складається по­путний список у трьох примірниках, один з яких разом з особовими справами передається начальнику варти, другий з розпискою зали­шається у відділі спецобліку, а третій передається в бухгалтерію для перерахування грошей.

Співробітникам кримінально-виконавчої системи питання на­правлення, прийому, розміщення і переведення засуджених особли­во актуальні, оскільки практично діяльність усіх відділів і служб УВП тісно пов'язана саме з цими процесами. Засуджені, як прави­ло, вже з перших хвилин перебування в УВП намагаються з'ясува­ти, як тут організований режим, і на підставі цього формують свою лінію поведінки. Частина з них, використовуючи послаблення ви­могливості, схиляється до порушень режиму, інші намагаються до­битися для себе "привілеїв" шляхом силового тиску на засудженихі навіть на адміністрацію, частина з них буде намагатися добитися необгрунтованого переведення в інші установи. Тому із самого початку прибуття до УВП усі засуджені повинні відчувати, що в уста­нові існує суворий правопорядок, а будь-які неправомірні дії негайно і рішуче припиняються.

2. Задача

На загальних зборах засуджених загону більшісттю голосів було вибрано новий склад ради колективу загону. Серед інших в склад ради колектива були вибрані Романов та Говоров, які являються порушниками режиму відбуття покарання. В зв’язку з цим начальник загону не затвердив склад ради колектива загону та назначів нові вибори.

Чи правоміврні дії начальника загону? Якими нормативними актами определяється порядок формування самодіяльних організацій в ВТК и ВТЮ

Згідно статті 57 (ВТК України). Самодіяльні організації в місцях позбавлення волі.

З метою розвитку навичок колективізму у засуджених, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, і заохочення їх корисної ініціативи, а також використання впливу колективу на виправлення і перевиховання засуджених у виправно-трудових установах створюються самодіяльні організації засуджених, що працюють під керівництвом адміністрації цих установ.

Самодіяльні організації створюються з числа засуджених, які зарекомендували себе зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці та навчання.

Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій, не звільняються від основної роботи.

Стаття 58. Види самодіяльних організацій засуджених і порядок їх діяльності

У виправно-трудових колоніях загального, посиленого і суворого режиму, колоніях-поселеннях усіх видів і виховно-трудових колоніях серед засуджених, залишених відповідно до статті 24 цього Кодексу в слідчих ізоляторах і тюрмах для роботи по господарському обслуговуванню, а також серед засуджених, переведених з приміщень камерного типу в звичайні житлові приміщення колоній особливого режиму, створюються ради колективів засуджених.

Ради колективів обираються на загальних зборах засуджених або на зборах їх представників відкритим голосуванням. Склад рад колективів затверджується начальником виправно-трудової установи чи слідчого ізолятора.

Ради колективів періодично звітують про свою роботу на зборах засуджених. Рішення, що приймаються радами колективів, затверджуються адміністрацією виправно-трудової установи чи слідчого ізолятора.

В тюрмах і серед засуджених, яких тримають в приміщеннях камерного типу виправно-трудових колоній особливого режиму, можуть створюватися ради бригадирів, призначувані адміністрацією виправно-трудової установи.

На підставі викладенного можливо зробити висновок, що дії начальника загону правомірні.

Литература:

1. Конституция УкраиньІ.

2. Исправительно-трудовой кодекс УкраиньІ. - X., 2002.

3. Правила внугреннего распорядка ИТУ. - X., 2002.

4. Виправно-трудовий кодекс України: Науково-практичний коментар. -К., 2000.

31.10.2003 _________________СПИЦЯ В.В.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)