Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Щоправда, інтересам лицарства і міщан у більшості випадків відповідали статті Хартії, що були спрямовані на упорядкування Діяльності судово-адміністративного апарату. Тут підтверджувалися порядки, які склалися після реформ Генріха II, обмежувалися зловживання королівських чиновників. Хартія, наприклад, залишала в силі широке застосування розслідування через присяжних, ^закріплювала права королівських судів (статті 18–20). Стаття 38 забороняла притягати будь-кого до відповідальності тільки за усною заявою і без свідків, які заслуговують на довіру. Жодна вільна людина не буде арештована і ув'язнена в тюрму, або позбавлена майна, або оголошена поза законом, або вигнана, або яким-небудь (іншим) способом знедолена, і ми не підемо на неї і не пошлемо на неї інакше, як на підставі законного вироку рівних їй і за законом країни», – було сказано у ст. 39 Великої хартії вольностей. Близька до неї і ст. 40: «Нікому не будемо продавати права і справедливості, нікому не будемо відмовляти в них».

Своєрідно було вирішено питання про контроль за дотриманням Хартії вольностей. З цією метою барони обирали «двадцять п'ять баронів з королівства, кого захочуть», які повинні були всіма силами додержувати і охороняти мир і вольності, надані Хартією. У випадках порушення королем Хартії «ті двадцять п'ять баронів разом з общиною всієї землі» будуть примушувати і утискувати королівську владу «всіма способами, якими тільки можуть, тобто шляхом захоплення замків, земель, володінь та всіма іншими способами» (ст. 61), розв'язуючи справжню феодальну війну проти короля.

Оцінка Великої хартії вольностей 1215-го року в історичній літературі дуже суперечлива. Деякі історики, насамперед англійські, вважають Хартію «першою англійською конституцією», яка захищала і забезпечувала права і вольності народу. Інші автори називають Велику хартію вольностей одним із найбільш реакційних документів в англійській історії, звинувачуючи її в намаганні ліквідувати централізацію і узаконити політичну роздробленість. Деякі навпаки підкреслюють прогресивне значення Хартії.

3. Історична оцінка Великої Хартії вольностей

Якою ж має бути оцінка Великої хартії вольностей? Передусім слід мати на увазі, що вона не ставила своїм завданням утвердження феодальної роздробленості. Незалежно від бажання великих баронів Хартія насамперед відповідала інтересам лицарства, міщан і частково верхівки вільного селянства. У тих конкретно-історичних умовах Хартія стала документом, який забезпечив подальший розвиток феодальної держави і права в Англії. Велика хартія вольностей відбивала співвідношення соціально-політичних сил в Англії на початку ХІІІ ст. Її прийняття не привело до закінчення конфлікту. Боротьба за її реалізацію тільки розпочиналася. Річ у тім, що через декілька місяців після завершення конфлікту Іоанн Безземельний відмовився від дотримання Хартії. Смерть Іоанна у 1216 р; і перехід влади до нового короля Генріха III, здавалося, вичерпали конфлікт. Але боротьба скоро спалахнула з новою силою через те, що король відверто зневажав Велику хартію. Тому Велику хартію вольностей слід було неодноразово підверджувати (у 1216, 1217, 1225 рр.).

У 1258 р. озброєні барони, використавши незадоволення широких верств населення політикою Генріха III, примусили короля прийняти так звані Оксфордські провізії, де була передбачена передача виконавчої влади в країні Раді п'ятнадцяти баронів. Однак спроба встановити баронську олігархію не вдалася, і у 1259 р. були прийняті Вестмінстерські провізії, в яких передбачалися заходи проти зловживання королівських чиновників і феодальних суддів.

За таких обставин частина баронів на чолі з графом Симоном де Монфором відокремилася від олігархічного угруповання і вступила в коаліцію з міщанами і лицарством. Під час громадянської війни, яка розпочалася 1263-го року, війська Симона де Монфора отримали перемогу над прибічниками короля. Внаслідок цього в 1265 р. була скликана перша в історії Англії станово-представницька установа і таким чином здійснився перехід до станово-представницької монархії.

Висновки

Велика Хартія вільностей зіграла важливу роль в англійській історії. Незважаючи на те, що Іоанн Безземельний наприкінці 1215 анулював її, вона неодноразово перевидавалася Генріхом III (1216, 1217, 1227) з тими або іншими змінами. Її підтверджували Едуард I й Едуард II, виключивши з її конституційні статті, що послабляли владу короля. Вона сприяла складанню англійської станової монархії (починаючи з 1297 всі чергові підтвердження Великої Хартії вільностей доповнювалися новими, більше актуальними політичними статтями).

Хартія зіграла більшу роль у становленні правосвідомості англійського народу. Недарма такі великі історики, як Г. Галлам, М.М. Ковалевский, Д.М. Петрушевский й ін. уважали її наріжним каменем англійських воль і створеного ними правової держави у вигляді конституційної монархії. На початку 17 в. Велика Хартія вільностей була заново «відкрита» опозиційними абсолютизму силами як перший в історії Англії документ, що обмежує владу корони й проголошує права й волі підданих. Напередодні й у роки Англійської революції вона широко використалася для обґрунтування вимог демократичних воль і права боротися проти королівської тиранії. Оскільки вілланства, тобто особисто залежного селянства, в 17 в. в Англії вже не існувало, права, які надавала Велика Хартія вільностей всім вільним громадянам, здобували новий, демократичний зміст. Поряд з теорією «нормандського ярма» Велика Хартія вільностей стала прапором боротьби проти абсолютизму. Ряд її статей одержали розвиток у Хабеас Корпус Акті й Біллі про права.

Список використаної літератури

1. Ивонин Ю. «Когда Адам пахал, а Ева пряла, кто был в Англии дворянином?» // И живы памятью столетий. – Минск, 1987.

2. История средних веков /под ред. Абрамсон М.Л./. – М., 1980.

3. Макарчук В. Історія держави та права зарубіжних країн. – К.: АТІКА, 2000.

4. Савело К.Ф. Раннефеодальная Англія. – М., 1995.

5. Сказкин С.Д. Очерки по истории западноевропейского крестьянства в средние века. – М., 1968.

6. Страхов М. Історія держави і права зарубіжних країн. – К.: АТІКА 2003.

7. Хрестоматия по истории средних веков /под ред. Сказкина С.Д./. – М., 1963.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)