19077 (568484), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Важливе значення має перевірка документів за суттю. З цією метою до кожного оплаченого чека додаються виправдні документи. На всіх оплачених рахунках постачальниками повинні бути проставлені номери чеків, якими оплачені ці рахунки.
Виявлені при цьому зловживання можуть бути такими:
оплата лімітованими чеками витрат інших підприємств і приватних осіб (з подальшим привласненням сум);
оплата лімітованими чеками витрат, занесених в авансові звіти підзвітних осіб, як таких, що здійснені готівкою.
У разі наявності таких зловживань слід визначити розмір завданого матеріального збитку і встановити винуватця.
Аудит також має встановити:
своєчасність надходження від підзвітних осіб звітів про використання коштів лімітованих чекових книжок;
своєчасність повернення книжок з корінцями використаних чеків;
організацію синтетичного обліку видачі, руху лімітованих чекових книжок за підзвітними особами на субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами" рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами", а також використання чеків;
своєчасність зарахування використаного ліміту за лімітованою чековою книжкою в зв’язку із закінченням строку її дії (6 міс., але не пізніше як 31 грудня) або припиненням подальших розрахунків;
правильність занесення залишку ліміту на рахунок (він перераховується на той рахунок, з якого грошові кошти депонувалися, чи спрямовується на погашення кредиту, виданого на придбання чекових книжок).
У деяких випадках оплата чеками здійснюється за неповного, часткового відпуску матеріалів чи надання послуг. Це викривлює умови договору про обсяг реалізації. Мета контролю - встановити винуватців і розміри збитків.
Послідовність проведення аудиту основних засобів
Мета аудиту - встановити дотримання підприємством вимог П (С) БО 7 "Основні засоби".
Завданням аудиту необоротних активів є встановлення:
правильності визнання, класифікації та оцінки необоротних активів;
дотримання вимог щодо документального оформлення наявності та руху необоротних активів;
правильності ведення інвентарного обліку необоротних активів;
збереженості необоротних активів та їх технічного стану;
правильності відображення в обліку надходження необоротних активів та витрат на їх утримання;
дотримання вимог щодо нарахування амортизації необоротних активів і правильності відображення в обліку;
достовірності відображення в обліку орендованих необоротних активів;
правильності переоцінки та зменшення корисності необоротних активів;
достовірності відображення в обліку вибуття необоротних активів;
правильності документального оформлення та визначення витрат на ремонт необоротних активів та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку;
достовірності розкриття інформації про основні засоби та нематеріальні активи у Примітках до фінансової звітності.
Об’єктами аудиту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів є:
наявність і стан збереження основних засобів;
операції, пов’язані з рухом основних засобів, їх технічний стан;
стан оперативного, інвентарного, аналітичного та синтетичного обліку основних засобів;
амортизація та індексація основних засобів;
операції з капітального ремонту, технічного переозброєння, модернізації та реконструкції основних засобів;
облік орендованих основних засобів;
придбання та виготовлення основних засобів;
облік витрат на утримання й експлуатацію машин і обладнання;
матеріали інвентаризації, статистичної та фінансової звітності.
Джерела інформації:
Джерелами інформації для аудиту операцій з необоротними активами є:
наказ про облікову політику підприємства;
первинні документи з обліку необоротних активів: акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. № ОЗ-1), акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (ф. № ОЗ-2), акт списання основних засобів (ф. № ОЗ-3), акт на списання автотранспортних засобів (ф. № ОЗ-4), акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини (ф. № ОЗ-5), інвентарна картка обліку основних засобів (ф. № ОЗ-6), опис інвентарних карток з обліку основних засобів (ф. № ОЗ-7), картка обліку руху основних засобів (ф. № ОЗ-8), інвентарний список основних засобів (ф. № ОЗ-9), розрахунок амортизації основних засобів (ф. № ОЗ-14, № ОЗ-15 та ОЗ-16);
облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку необоротних активів;
акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;
звітність.
Перед безпосереднім проведенням аудиту необоротних активів аудитору необхідно:
ознайомитися з обліковою політикою сільськогосподарського підприємства у частині організації обліку необоротних активів за період, що підлягає перевірці, її змінами порівняно з попереднім;
уточнити дати проведення останньої інвентаризації необоротних активів та її результатів;
ознайомитися з матеріалами переоцінки необоротних активів за станом на 1 січня та їх відображенням в обліку;
перевірити наявність наказів (розпоряджень) про створення на сільськогосподарському підприємстві постійно діючої комісії щодо списання необоротних активів, про осіб, відповідальних за зберігання необоротних активів з місцями їх експлуатації, а також з’ясування умов укладених з ними договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність;
ознайомитися з договорами на оренду необоротних активів, укладеними з юридичними та фізичними особами;
перевірити наявність картотеки основних засобів за місцями їх експлуатації у матеріально відповідальних осіб;
вивчити інформацію (наказів, списку матеріально відповідальних осіб, що звільнилися);
встановити забезпеченість бухгалтерії підприємства чинними нормативними документами, що визначають правила ведення обліку необоротних активів, зразками міжвідомчих форм уніфікованої документації з обліку цих активів.
Така інформація дасть змогу аудитору на початку перевірки мати загальне уявлення про організацію обліку необоротних активів на сільськогосподарському підприємстві та визначити ті аспекти, що потребують особливої уваги.
До основних засобів належать матеріальні необоротні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційний цикл, якщо він довший за один рік). При цьому аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 "Основні засоби", який має дев'ять субрахунків; за дебетом рахунка 10 відображається надходження (придбання) основних засобів, за кредитом - вибуття.
Спочатку аудитору слід впевнитися у правильності організації аналітичного обліку і визначити, чи всі основні засоби підприємства закріплено за матеріально відповідальними особами. Джерелами аудиту операцій з обліку основних засобів є первинні документи на їх надходження, вибуття і внутрішнє переміщення (акти приймання-здавання об'єктів, акти на списання, інвентарна картка, картка обліку руху основних засобів, інвентарний список, розрахунки амортизації), дані аналітичного і синтетичного обліку.
Аудитор перевіряє правильність ведення інвентарних карток індивідуального і групового обліку основних засобів, своєчасне заповнення всіх реквізитів у них. Якщо карток на окремі об'єкти немає, аудитор пропонує керівництву підприємства відновити аналітичний пооб'єктний облік основних засобів. Достовірність даних про наявність і рух основних засобів перевіряють зіставленням суми за інвентарною карткою із сумою, показаною в описі інвентарних карток.
Крім того, встановлюють відповідність даних аналітичного обліку основних засобів їхньому залишку за рахунком 10 "Основні засоби" на відповідні дати. Якщо є розходження між даними аналітичного і синтетичного обліку, то аудитор з'ясовує причини, винних осіб, визначає наслідки (недонарахування або зайве нарахування амортизації) і пропонує усунути недоліки.
Аудитор також перевіряє повноту і своєчасність проведення інвентаризації основних засобів, правильність відображення її результатів у бухгалтерському обліку. Цим самим він з'ясовує, чи можна довіряти результатам проведеної інвентаризації, щоб зменшити аудиторський ризик.
Повноту і своєчасність оприбуткування основних засобів можна визначити шляхом порівняння дати оприбуткування за рахунком 10 "Основні засоби" з датами, вказаними у первинних документах (актах введення в експлуатацію, актах приймання-передання основних засобів тощо).
Слід документально перевірити операції зі списання основних засобів, правильність оформлення їх, законність і доцільність вибуття і відображення його в обліку. Аудитор також перевіряє правильність переоцінки основних засобів за відновною вартістю, її відображення в бухгалтерському обліку.
Аудитом правильності проведення річної інвентаризації основних засобів слід з'ясувати, чи реально відображені в балансі підприємства у статті "Основні засоби" (код рядка 031) їх первісна (балансова) та залишкова (код рядка 030) вартість, а також сума нарахованого зносу. Причому ця сума стосується як власних, так і орендованих основних засобів.
Для відображення в обліку реальної вартості об'єктів основні фонди періодично підлягають індексації, під час якої всі основні фонди оцінюють за відновною вартістю при одночасному встановленні їх зносу.
Переоцінена первинна вартість та знос об'єкта основних засобів визначаються як добуток первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки - у складі затрат звітного періоду.
У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку записують:
д-т рахунка 10 "Основні засоби";
к-т рахунка 42 "Додатковий капітал" (423 "Дооцінка активів").
Далі ревізор перевіряє правильність ведення обліку амортизації основних засобів.
Об'єктом амортизації є окремі основні засоби, крім землі, продуктивної худоби, житлових будинків, споруд благоустрою, автодоріг, видавничої продукції тощо. Амортизація нараховується протягом строку корисного використання об'єкта основних засобів. Нарахування амортизації до 1 січня 2008 р. здійснювалося за середньорічними нормами амортвідрахувань за окремими видами і групами основних засобів у відсотках до їх балансової вартості.
Однак згідно з П (С) ВО 7 "Основні засоби" з 1 січня 2008 р. метод амортизації має враховувати форму, в якій економічну вигоду від активу отримує підприємство. Вибір методу амортизації основних засобів підприємство здійснює самостійно.
Обрані методи амортизації основних засобів є елементами облікової політики підприємства:
1) прямолінійної;
2) зменшення залишкової вартості;
3) прискореного зменшення залишкової вартості;
4) кумулятивної;
5) виробничої (див. П (С) БО 7).
Кумулятивний метод.
Річна амортизація = Вартість, що амортизується х Кумулятивний коефіцієнт
Під час перевірки правильності обліку затрат, пов'язаних із поліпшенням основних засобів, враховують запис:
д-т рахунка 10 "Основні засоби";
к-т рахунка 15 "Капітальні інвестиції".
Важливе місце займає перевірка вибуття основних засобів внаслідок ліквідації об'єктів, що стали непридатними через їх старіння і зношеність. Аудитор перевіряє правильність оформлення і своєчасність відображення операцій щодо списання основних засобів. Встановлюють правомірність списання витрат щодо ліквідації основних засобів, повноту оприбуткування цінностей, що надійшли від ліквідації та їх відображення в обліку.
Документом на списування основних засобів у всіх випадках вибуття (крім передачі іншим підприємствам) є акт про ліквідацію основних засобів, у якому зазначають причини вибуття, технічний стан, первинну вартість, суму зносу (амортизації), затрати на ліквідацію, найменування і вартість залишків від ліквідації, вартість капітальних ремонтів за час експлуатації, результати ліквідації.
При ліквідації основних засобів роблять записи:
а) д-т рахунка 131 "Знос основних засобів"; к-т рахунка "Основні засоби";
б) на залишкову вартість основних засобів:
д-т рахунка 972 "Собівартість реалізованих необоротних активів";
к-т рахунка 10 "Основні засоби";















