4742 (567175), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Зумовлені дією фізичних факторів виробничого середовища (вібраційна хвороба, ураження, викликані дією інтенсивного шуму, різноманітні види випромінювань, високі та низькі температури навколишнього середовища та інш.);

Зумовлені дією хімічних факторів виробничого середовища (різноманітні гострі та хронічні інтоксикації);

Зумовлені дією біологічних факторів (різноманітні інфекційні та паразитарні захворювання, які розвиваються у осіб, що по характеру своєї роботи контактують з інфекційними матеріалами або тваринами, а також в осіб, які працюють в протнвотурбекульозних та інших інфекційних лікувальних і профілактичних медичних закладах, захворювання, які викликаються антибіотиками, дріжковими і дріжкового подібними грибками, грибками-продуцентами та інш.);

Професійні захворювання від перенапруження окремих органів і систем (захворювання опорно-рухового апарату, периферичних нервів та м’язів)

Для гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях розроблена “Гіігіенічна класифікація праці”, згідно якої розрізняють:

Шкідливий виробничий фактор - виробничий фактор, дія якого на працюючого в певних умовах може привести до захворювання, або стійкого зниження працездатності;

Небезпечний виробничий фактор - виробничий фактор, дія якого на працюючого в певних умовах може привести до травми або іншого раптового погіршення здоров’я;

Важкість праці - характеристика трудового процесу, яка відображає вибіркову нагрузку на опорно-руховий апарат і функціональні системи (серцево-судинну, дихальну та інш.), які забезпечують його діяльність; Напруженість праці - характеристика трудового процесу, який відображає вибіркову нагрузку на ЦНС.

Принцип диференціації умов і характеру праці передбачує ступінь відхилення параметрів виробничого середовища та трудового процесу, від діючих гігієнічних нормативів і вплив на функціональний стан і здоров’я працюючих. По цих показаниках виділяються три класи умов та характеру праці.

Клас І - оптимальні умови і характер праці, при яких виключена шкідлива дія на робітників небезпечних і шкідливих виробничих факторів, створюються умови для збереження високого рівня працездатності.

Клас ІІ - допустимі умови і характер праці, при яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих факторів не перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, які визвані трудовим процесом, відновляються під час регламентованого відпочинку в ході робочого дня або домашнього відпочинку до початку наступної зміни і не причиняють шкідливого впливу в найближчому і віддаленому періоді на стан здоров’я працюючих і їх нащадків.

Клас ІII - шкідливі і небезпечні умови і характер праці, при яких внаслідок порушення санітарних норм і правил можлива дія небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища в значеннях, які перебільшують гігієнічні нормативи, і психофізіологічних факторів трудової діяльності, що викликають функціональні зміни організму, які можуть привести до стійкого зниження працездатності або порушення здоров’я працюючих.

Виділяють 3 ступені шкідливих і небезпечних умов та характеру праці:

І ступінь - умови та характер праці, які викликають функціональні порушення, що при ранньому виявленні і після припинення дії носять зворотній характер;

II ступінь - умови та характер праці, до викликають стійкі функціональні порушення, які сприяють росту показників захворюванності з тимчасовою втратою працездатності і в окремих випадках - виникненню ознак та легких форм професійних захворювань;

III ступінь - умови та характер праці з підвищеною небезпечністю розвитку професійних захворювань, підвищенню захворючаіпстю з тимчасовою втратою працездатності.

При наявності двох або більше шкідливих небезпечних виробничих факторів трудової діяльності умови праці слід оцінювати по найбільш високому класу та ступеню.

Для встановлення діагнозу професійного захворювання необхідно детально проаналізувати дані анамнезу, клінічні та лабораторно-функціональні показники і, звичайно, підтвердження контакту хворого з професійними шкідливостями.

Облік професійних захворювань проводиться на основі заключних діагнозів, які ставлять спеціалізовані лікувальні установи. Потрібно вказати, що в Україні немало робиться для попередження професійної патології. Проводяться певні оздоровчі міроприемства, які містять цілий комплекс науково-технічних, соціально-гігіенічних та наукових заходів, то направлені на покращення умов праці і побуту, санітарний стан навколишнього середовища. Однак професійна патологія і сьогодні не втрачає своєї актуальності.

Нажаль, потрібно визнати, що заходи по боротьбі з пріфесїйними захворюваннями не дають належних наслідків. Згідно з державними статистичними данними загальна чисельність професійних захворювань і отруєнь у бувшому СРСР в 1985 р. складала 10,4 тис. чол. або 1,11 випадків на 10000 працюючих, в т.ч. хронічні форми складали відповідно 8,5 тис. чол. або 0,90 випадків на 10000 працюючих. В 1989 р. наведені показники виросли в 1,5 раза, чисельність професійних захворювань і отруєнь виросла до 15,3 тис. випадків або 1,66 на 10000 працюючих, а т.ч. хронічні форми складали 13,5 тис. випадків або 1,47 на 10000 працюючих. В Україні майже така ж ситуація. В 1989р. при загальній чисельності професійних захворювань та отруєнь 2,85 тис, в т.ч. хронічні форми - 2,76 тис., інтенсивні показники складали відповідно 1,60 і 1,55 на 10000 тис. працюючих.

Велике занепокоєння викликає рівень травматизму, в т.ч. виробничого. В 1989 р. у бувшому СРСР було зареєстровано 675 тис. травм, в т.ч. із смертельним наслідком 14,5 відсотків, число людино-днів тимчасової втрати працездатності - 15,9 млн. Інтенсивні показники травматизму на 10000 тис. Працюючих складаи число потерпілих - 55, із смертельним наслідком - 1,18; людина-днів непрацездатності 1301, число днів непрацездатності на одного потерпілого - 29,6 днів.

В 1989 році, в порівнянні з 1988 роком, виросло на 2% кількість потерпілих і на 3% кількість загиблих.

Стан травматизму в Україні відповідав даним по СРСР. Аналіз причин травматизму показує, що причинами є: незадовільна організація робіт - І9,9%, порушення правил дорожнього руху - 19,9%, несправності машин і механізмів - 10,3%, порушення технологічних процесів-2,3%.

Травми, професійні отруєння наносять важкий матеріальний збиток, приводять до втрати працездатності, інвалідності, смерті людей в працездатному віці. Це ще і важка моральна людська трагедія для сімей потерпілих. Незаживаючою раною для народу України стала Чорнобильська катастрофа. Лікарям зараз приходиться спостерігати за багатьма тисячами осіб, які потерпіли від цієї аварії.

“Чорнобильський контингент” складають особи, які мешкали в ЗО-км зоні ЧАЄС, ліквідатори та прирівненідо них групи.

Робота лікаря -профпатолога неминуче ставить перед ним проблему “Лікар та науково-технічний прогрес”. Безумовно подальше проникнення людської думки в таємниці природи, поступовий розвиток науки та техніки, теж неминучі.

Висновок

Ми користуємося багатьма благами цивілізації, які звільнили людину від важкої фізичної праці, страху голодної смерті, залежності від стихійних сил - холоду, дощу, вітру. Ми живемо в сучасних будинках, користуємося послугами засобів транспорту і зв’язку, на роботі більше цінується не фізична сила, а інтелект, знання та вміння. Все це позитивні сторони науково-технічного прогресу. Але е і негативні сторони. Нові технології, прибори, апарати та пристрої пред’являють високі вимоги до психоемоціональної сфери при недостатній нагрузці мускульної і серцевосудинної систем. Працюючим доводіться контактувати із незвичними видами випромінень - ультрафіолетовим та інфрачервоним, ультразвуковим і лазерним, іонізуючим та інш. Тому тут важлива роль лікаря-профпатолога. Гігієнічна оцінка нових технологій дозволить звести до мінімума шкідливу дію виробничих факторів. Заходи по техниці безпеки будуть сприяти оздоровленню робочої зони.

Медичний контроль і диспансерізація працюючих дадуть можливість визначати початкові прояви хвороби і організувати необхідні оздоровчі заходи.

Професійна патологія вимагає не тільки поєднання гігієнічних та клінічних знань, але і наукового пошуку, дослідження в області фізіології, патофізіології, токсикології, а також поєднання їх з інженерним підходом до виробничих проблем. Це складна, важка і дуже специфічна лікарська спеціальність, що дозволять понизити в вірогідність захворювання підчас трудового процесу. .

Список використаної літератури

1. Громадська діяльність для новачків. Рівне 2001.

2. Чирва Ю.О., Баб”як О.С., безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001.

3. Житецький В.Ц., Джигірей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. – Вид. 2-е, стереотипне. – Львів: Афіша, 2000.

4. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов / Под общей ред. С.В. Белова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая шк., 1999.

5. Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоров’я людини та екологія. – К.: Здоров’я, 1995.

6. Захарченко М.В., Орлов М.В., Голубєв А.К. та ін. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва, побуту та у надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. – К.: ІЗМИ, 1996.

7. Кушелев В.П. Основы техники безопасности на предприятиях химической промышленности. – М.: Химия, 1992.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)