43306 (Прикметник. Числівник. Займенник. Прислівник), страница 9
Описание файла
Документ из архива "Прикметник. Числівник. Займенник. Прислівник", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "иностранный язык" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "иностранный язык" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "43306"
Текст 9 страницы из документа "43306"
є) Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, вподовж, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, навздогін, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба.
є) Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз.
ж) Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абикуди, абияк, аніскільки, анітелень, анітрохи, анічичирк, аніяк; дедалі, деінде, деколи, декуди; чимало; щовечора, щогодини, щодалі, щоденно, щодня, щодуху, щомісяця, щомога, щонайбільше, щонайдовше, щонайдужче, щонайкраще, щонайменше, щонайширше й т. д., щоночі, щоправда, щораз, щоразу, щороку, щосили, щохвилини (але: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що); якомога, якось і якось (з різними значеннями), якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше й под.
Увага. Слід відрізняти прислівники, складені з прийменників або часток і різних частин мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови, отже і пишуться окремо. Пор.:
Він повернув убік і Ударив у бік.
Спочатку це не було ясно й З початку розмови вони зрозуміли вашу думку.
Прочитай вірш напам'ять і На пам'ять він подарував мені книжку.
Всередині щось дуже заболіло й Це правило шукай у середині розділу.
Хлопці домовилися йти всі вкупі до міста й У купі піску гралися діти.
Зауважую вам востаннє й Вони постукали в останнє вікно.
Ми чуємо це вперше й Зайдемо в перше село.
Втім, я не заперечую й У тім спектаклі виступав і я.
У нас чимало є досягнень і Чи мало вам допомагали?
Нащо було починати справу? і На що ви натякаєте?
Ми теж виступали на зборах і Він говорив те ж, що і я.
Якось уже воно буде і Як ось і Марко на поріг.
2. Окремо пишуться:
а) Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник) : без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні, за години, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ, через силу, як слід, як треба.
б) Словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу.
в) Словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника: другого дня,
таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом і т. ін.
г) Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому.
д) Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо.
3. Через дефіс пишуться:
а) Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому або (-к)и: по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-козацькому, по-нашому, по-своєму, по-сусідському, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-людськи, по-сусідськи, по-українськи; також по-латині.
Примітка. У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-: по-соціалдемократичному.
б) Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє й т. д.
в) Неозначені складні прислівники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десь-то, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як, як-небудь.
г) Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так і т. ін.
д) Складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко,
де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.
4.4. Н і нн у прислівниках
Прислівники, що утворилися від прикметників з -н- та -нн-, зберігають правопис цих прикметників: невпинний — невпинно, нежданий — неждано.
З двома нн пишуться також прислівники зрання, навмання, попідтинню, попідвіконню, спросоння.
Пишеться -нн- | Пишеться -н- |
1. У прикметниках, утворених від іменників з основою на -н- за допомогою н: стіна + н стінний, день + н денний | 1. У прикметниках, утворених від іменників з основою на будь-який приголосний (крім -н-) за допомогою н: брат + н братній, клас + н класний |
2. У прикметниках з наголошеними -анн-, -енн-, -янн-, що вказують на збільшену ознаку або неможливість дії: нездоланний, священний, незрівнянний, старанний, здоровенний Увага: даний, довгожданий | 2. У прикметниках, утворених додаванням -ан-, -єн-, -ин-, -їн-, -он-, -ян- до основи іменників: гречаний, царствений, пташиний, солов'їний, солоний, скляний Увага: божественний |
4.5. Не і ні з прислівниками
1. ні з прислівниками пишеться
разом | окремо |
|
|
Частка ні в прислівниках може бути наголошеною і ненаголошеною.
2. не з прислівниками пишеться
разом | окремо |
|
|
4.6. И та і в кінці прислівників
У кінці прислівників відповідно до вимови пишемо и або і: згори, угорі, відтоді, звідти.
и | і |
|
|
Труднощі становлять прислівники, у яких перед и або і стоять г, к, х, ж, ч.
и | і |
|
|
4.7 Явище адвербіалізації
У сучасній українській літературній мові спостерігаються активні процеси переходу інших частин мови в прислівники і прислівників в інші граматичні категорії.
Процес переходу інших частин мови в прислівники називається адвербіалізацією (від латинського adverbium — придієслівник, буквально «від дієслова»).
При адвербіалізації відбуваються різні зміни в значенні і в граматичній структурі слів, що дають можливість докладно охарактеризувати природу прислівників.
Процес адвербіалізації в українській мові відбувався і відбувається безперервно і охоплює в тій чи іншій мірі всі повнозначні частини мови. Найбільш активно адвербіалізуються іменники в непрямих відмінках і прикметники. Також активно переходять у прислівники і дієприкметники.
Слова, що переходять у прислівники, втрачають свої колишні граматичні значення. Внаслідок утрати граматичних значень затемнюється морфологічна структура прислівника: в ньому перестають виділятися окремі морфеми, відбувається лексикалізація, коли функція слова в мові визначається словом в цілому, а не його складовими частинами. Перш за все втрачають своє значення і перестають виділятися закінчення і прийменники.
Широка за обсягом семантика іменників і різноманітність їх синтаксичних функцій у реченні спричиняються до того, що вони мають найбільше точок зіткнення з іншими частинами мови. Іменник, виступаючи в ролі прислівника, набуває його морфологічних ознак і синтаксичних функцій. При цьому послаблюється основна семантична ознака іменника — предметність, а разом з цим послаблюються і втрачають свою силу граматичні ознаки іменника. Таким чином, іменникова форма застигає і переходить у категорію прислівників. Іменникова форма, трансформуючись у прислівник і залишаючись однозвучною з іменником, утворює своєрідний омонім, який може виступати в функції двох частин мови. Особливо активно переходять у прислівники відмінкові форми іменників з прийменниками, а також і без прийменників. Наприклад: Його очі бігли кудись наперед, назустріч мурованим стінам (М. Коцюбинський).
Процес адвербіалізації в українській мові, як і в російській, проходить нерівномірно. В одних словах він закінчився, і ці слова вже остаточно перетворились у прислівники. Наприклад: вліво, зрання, навскіс, набакир, поруч, зопалу. А в інших словах цей процес тільки розвивається, і такі слова вживаються в мові то в функції прислівника, то в функції інших частин мови. Наприклад: На Чубинського напав тепер страх (М. Коцюбинський); Пішла по лісу косовиця аж страх, аж жаль було дивитись (Т. Шевченко). У першому реченні слово страх — іменник, у другому — прислівник. У другому реченні слово страх близьке за значенням і синтаксичними функціями до слів «сумно», «страшно», лячно».