43306 (Прикметник. Числівник. Займенник. Прислівник), страница 7

Займенник ти вживається також як компонент розмови персонажа із самим собою. У мові художніх творів цей стилістичний засіб використовується з тим, щоб надати висловлюванню забарвлення особливої ліричності та емоційної насиченості. Наприклад: Що власне сталося? — думав Сагайда, крокуючи вулицею Грінави.— Чому тобі такою особливою, багатозначною видається ця сьогоднішня розмова в словацькій хаті? Ну, закликали тебе, ну, привітали. Зрештою звичайнісінька річ... Але чому ж ти вийшов звідти такий розхвильований? Яким зіллям тебе напоїли в отій убогій світлиці, розмальованій до самої стелі буйним виноградом! Ідеш і не чуєш землі під собою... Ідеш і дзвенить тобі весь час у вухах ніжно слово: — Братку! (О. Гонч.).

Займенник ти може вживатися замість займенника він, щоб посилити психологічні мотиви у змісті висловлювання: Щастя твоє, що автомат у мене був за спиною! — 3 веселими погрозами думав телефоніст. — А то я б тобі показав... І де він тут узявся? (О. Гонч.).

Займенник ти за певних умов уживання може набувати експресивного відтінку: Хаєцький не міг далі байдуже дивитись на його самокатування. Він кинув батіжок, плюнув у долоні: Ех, ти, Європа!.. Дай-но я цюкну! (О. Гонч.).

Займенник ви, залежно від контексту, то наповнюється холодною ввічливістю, то вказує на шанобливе ставлення, то надає розмові жартівливого, а часом іронічного забарвлення наприклад: Міномети стояли на вогневій, мов панянки: всі під кокетливими парасольками, що захищали їх від дощу. Бійці до них звертались, як до панянок, тільки на «ви»:

• Дозвольте перевірити ваш приціл...

• Дозвольте вас протерти банником... (О. Гонч.). Займенник воно може мати стилістичні відтінки: 1) співчуття: Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно сповитеє кричало у холодочку під снопом (Т. Ш.). 2) ласкавості, пестливості: Тшто знову зиркнув на мене: «Оце ж написало воно якусь п'єсу, і її поставлять у школі» (М. Ст.). Воно й училось нівроку йому, страх ят до книжки було: чита, одно чита... (А. Тесл.); 3) зневаги: Ти йтну стрижене, а воно тобі голене (Присл.).

Слово воно може вживатися і як частка: ...не так воно робиться, як нам хочеться (Т. Ш.). У ролі частки нерідко виступає і займенник собі, що створює колорит усної, вільної, невимушеної розповіді, концентруючи увагу на слові, при якому стоїть: Од зіроньки до зіроньки сидять собі у вдівоньки. Сидять собі, розмовляють... (Т. Ш.). Ти нехай собі як знають... (П. Т.). Було собі два брати — один убогий, а другий багатий (Нар. тв.).

У відповідному контексті набувають емоційного забарвлення і неозначені займенники: На той час суддями були якіїсь два осли... (Л. Гл.).

Присвійні займенники мій, наш у розмовній мові і в мові творів художньої літератури нерідко вживаються для зосередження уваги на предметі розмови: Усміхнувся мій Ярема, Тяжко усміхнувся; Іде софі наш Ярема, Нічого не бачить (Т. Ш.). Москва наша люба, Москва наша славна, красою ти дужа, ділами преславна (П. Т.).

3.2. Ні в заперечних займенниках

Займенники пишемо разом із часткою ні-, наприклад: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки.

Окремо пишемо, якщо між часткою і займенником уживається прийменник: ні до кого, ні з чим.

3.3. Правопис неозначених займенників

Займенники пишемо разом:

• із частками ні-, аби-, де-, -сь: ніхто, ніякий, щось, хтось, абищо, абискільки, дечий, декотрий.

Окремо:

• якщо між частками і займенником уживається прийменник: ні до кого, ні з чим, де у кого, будь з яким, аби в якому, будь за ким.

Через дефіс:

• із частками будь-, -небудь, казна-, хтозна-: будь-хто, будь-що, який-небудь, чий-небудь, казна-скільки, казна-що, хтозна-який, хтозна-чий.

3.4. Явище прономіналізації

Деякі іменники, прикметники, дієприкметники та числівники, втрачаючи за певних умов своє конкретне лексичне значення, вибувають абстрактного значення і починають виконувати вказівну роль, наближаючись своїми функціями до займенників, переходячи в них. Перехід різних частин мови в займенники називається прономіналізацією (від лат. pronomen — займенник).

Повністю переходить в займенники лише незначна кількість слів.

У функції займенників найчастіше виступають такі слова:

1. Числівники один і другий. Прономіналізація числівника один особливо чітко виявляється в пестливо-зменшувальних формах, наприклад: Мов одірвалось од гіллі, одно-однісіньке під тином сидить собі в старій ряднині (Т. Шевченко); у цьому реченні одно-однісіньке означає саме-самісіньке.

Числівник один у заперечних реченнях (у поєднанні з заперечною підсилюючою часткою ні) виступає в значенні заперечних займенників ніхто, жоден, ніякий: Ні один з лижників не відстав у поході; тут ні один = ніхто, жоден.

Прономіналізація слова другий обумовлюється в певній мірі його походженням. Етимологічно слово другий пов'язується з займенником другий і в давнину означало інший: На другу осінь учитель перейшов у друге село (А. Тесленко).

Особливо часто явище прономіналізації числівників один, другий спостерігається в усталених зворотах один одного, один другого, один другому і под.

В ряді одні — другі — треті — четверті і т. д. ці числівники іноді вживаються в значенні деякі, ті, наприклад: Одні питали, чи не краще б вийти назустріч війську з хлібом та сіллю, упасти в ноги, скоритись. Другі радили битись, не пускати козаків (М. Коцюбинський); тут одні, другі означають ті, деякі.

Часто прономіналізується і порядковий числівник перший, виступаючи в значенні той, там-той.

1. Прикметники і дієприкметники. З прикметників і дієприкметників у значенні займенників найчастіше виступають такі слова: цілий, повний, різний, різноманітний, перший-ліпший, окремий, певний, відомий, даний, слідуючий, останній та ін., наприклад: Був у неї Андрій — цілий вік гризлися з ним, а тепер нема вже й Андрія (М. Коцюбинський); тут слово цілий вжите в значенні весь.

2. Іменники. Втрачати своє лексичне значення і переходити в розряд займенників можуть лише деякі іменники. Найвиразніше проявляють тенденцію до прономіналізації такі іменники: людина, чоловік, люди, діло, справа, річ, факт та деякі інші, наприклад: Роками кричали деякі наші військові стратеги: Давайте нам побільше літаків, швидкість — діло другорядне, нам кількість важлива (О. Корнійчук).

У функції особових займенників першої і другої особи однини або множини вживаються словосполучення наш брат, ваш брат, ваша сестра, наприклад: Ти цю пісеньку облиш. Ми її знаємо, наслухались від вашого брата (О. Корнійчук); Знаємо ми вашого брата (А. Головко).

У значенні присвійного займенника свій часто вживається словосполучення свій брат, наприклад: Бач, що! — схитнув головою Павло. — Бач, як нашого брата пани! — Так йому хочеться з кимось, з своїм братом побалакать про це, переглянуться хоч (А. Тесленко); тут нашого брата означає нас, з своїм братом — своїми.

3.5. Відмінювання займенників

Займенники відмінюються, як слова, які вони заміняють. Частина займенників відмінюється, як іменники, частина - як прикметники, займенники стільки, скільки - як числівники.

Відмінювання особових займенників:

я, ти

Відм. Однина Множина Однина Множина

Н. я ми ти ви

Р. *мене (до мене) нас тебе (до тебе) вас

Д. мені нам тобі вам

З. =Р.в. =Р.в. =Р.в. =Р.в.

О. мною нами тобою вами

М. мені нас тобі вас

При відмінюванні особових займенників вживаються різні основи ( я – ми, ми – нас, ти /тобі, ви /вас). Це явище називається суплетивізмом.

Особові займенники відмінюються, як іменники – за відмінками і числами, але мають свої характерні закінчення.

він (чол.р.), вона (жін.р.), воно (сер.р.), вони

Відм. Однина Множина

Н. він вона воно вони

Р. *його (до нього) *її (до неї) *його (до нього) *їх (до них)

Д. йому їй йому їм

З. =Р.в. =Р.в. *=Р.в. =Р.в.

О. *ним *нею *ним *ними

М. *ньому/нім *ній *ньому/нім *них

Особливістю відмінювання займенників ІІІ особи є поява в них після прийменників в Р.в. та М.в., а також в О.в. початкового н: Р.в. без нього; від неї; без них; М.в.(на/у/по) ньому/нім; ній; по них; О.в. ним, з ним; нею, з нею; ними, з ними.

Займенник сер.роду воно має З.в.=Р.в.: бачу його (село, море)

Відмінювання зворотного займенника себе

Відм. Однина

Н. ----

Р. себе

Д. собі

З. себе

О. собою

М. (у) собі

Займенник себе не має форми Н.в. (у словнику він записаний як себе); не має множини.

Відмінювання питальних займенників хто, що

Відм. Однина Множина

Н. хто що

Р. кого чого

Д. кому чому

З. =Р.в. =Н.в.

О. ким чим

М. кому чому

Ці займенники є своєрідними еталонами для іменника:

1) це слова - питання до іменника;

2) це слова - питання до істот (хто?) і неістот (що?);

3) це слова - питання до відмінків іменника: Н. хто-що Р. кого-чого Д. кому-чому і т.д.

Хто, що не відмінюються в множині; так само, як хто, що, відмінюються заперечні та неозначені займенники, утворені від них. Напр.: Н. ніхто казна-що Р. нікого казна-чого Д. нікому казна-чому і т.д.

Відмінювання присвійних, вказівних, означальних та питальних займенників (прикметникового типу)

Відм. Однина Множина

Н. мій, наш, моє, наше, моя, наша мої, наші

Р. мого, нашого, мого, нашого, моєї, нашої моїх, наших

Д. моєму, нашому, моєму, нашому, моїй, нашій моїм, нашим

З. =Н.в. або Р.в. =Н.в. мою, нашу =Н.в. або Р.в.

О. моїм, нашим, моїм, нашим, моєю, нашою моїми, нашими

М. моєму/їм, нашому/їм моєму/їм, моїх, наших

нашому/їм моїй, нашій

Займенники цих розрядів відмінюються, як прикметники твердої групи. Виняток: їхній відмінюється за м’якою групою: їхнього, їхньому, їхнім і т.д.

Заперечні та неозначені займенники, утворені на основі питальних який, чий, котрий, відмінюються аналогічно до них.

Відмінювання займенників стільки, скільки

Відм. стільки скільки

Н. стільки скільки

Р. стількох скількох

Д. стільком скільком

З. =Н.в. або Р.в. =Н.в. або Р.в.

О. стількома скількома

М. (на) стількох (на) скількох

Ці числівникові займенники відмінюються, як два; заперечні та неозначені займенники, утворені на основі стільки, скільки, відмінюються аналогічно до них.

4. Питання до теми «Прислівник»

4.1. Способи творення прислівників

Різноманітність структури, лексичного значення і синтаксичних функцій прислівників свідчить, що прислівники, як самостійна частина мови, сформувалися на основі різних частин мови — прикметників, іменників, числівників, займенників, прислівників і дієслів.

Прислівники утворювалися протягом багатьох епох. Кількість слів цієї категорії весь час збільшувалася і збільшується внаслідок утворення нових слів.

Незначна частина прислівників утворилася давно від таких слів і форм, які в сучасній мові вже не існують і які збереглись у своїх закам'янілих архаїчних формах тільки в цих прислівниках, наприклад, набакир: Висока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу... (П. Мирний).

Більшість прислівників утворилася недавно, і тому легко можна визначити, від якої частини мови вони походять, наприклад: по-комсомольськи (від прикметника комсомольський), довіку (від форми родового відмінка іменника з прийменником), по-нашому (від форми давального відмінка присвійного займенника і префікса по-), по-перше (від форми знахідного відмінка порядкового числівника з прийменником по) і т. ін.

Слова різних частин мови, перетворюючись у прислівники, змінюють своє лексичне значення, втрачають колишні граматичні ознаки і набувають нових ознак, властивих прислівникам.

Прислівники характеризуються властивими їм типами словотворення, які часто пов'язуються з перетворенням флексії в суфікс.