43182 (Віддієслівні іменники української мови в когнітивно-ономасіологічному аспекті), страница 2

Процедури когнітивно-ономасіологічного аналізу спрямовані на визначення статусу мотиватора в структурі знань про позначене шляхом проектування ономасіологічної структури номінативної одиниці на фреймову модель. Інтерпретація ономасіологічної структури віддієслівних іменників сучасної української мови передбачає насамперед установлення ономасіологічної ознаки - предиката-мотиватора, його концептуальної позиції та ономасіологічного базису, що є показником субстанційності та лексичного класу. Структура репрезентації знань, з якої обирається мотиваційна база та мотиватор девербатива-іменника, визначається за допомогою фреймового моделювання. Фрейм - це структура інформації, у якій відображено набуті досвідним шляхом знання про деяку стереотипну ситуацію та про текст, що описує її, а також інформацію про те, як цю структуру використати (М. Мінський). Складовими фрейму є пропозиційно-диктумна й асоціативно-термінальна частини, модус і концептуальний план (Р. Богранд).

Відповідно до моделі породження номінативної одиниці (О.О. Селіванова) та концепції Московської психологічної школи (Л.С. Виготський, О.О. Леонтьєв, О.Р. Лурія та ін.), на етапі внутрішнього програмування здійснюється формування мотиваційної бази як превербальної схеми майбутньої ономасіологічної структури знака, упорядкованої ієрархії пропозицій нелінійного характеру (О.О. Леонтьєв). Вибір мотиватора з цієї бази супроводжується імплікацією, що, згідно з принципом конекціонізму, є погашенням інших компонентів внутрішньої програми.

У когнітивно-ономасіологічній моделі породження найменувань мотивація - це наскрізна лінгвопсихоментальна операція встановлення семантичної та формальної залежності мотиватора й похідного знака на підставі зв'язків різних компонентів структури знань про позначене в етнічній свідомості (О.О. Селіванова).

З огляду на це мотивацію українських девербативів-іменників кваліфікуємо в дисертації як концептуальне переміщення від дієслова, що є позначенням предиката пропозиції чи його асоціата, до іменника як знака певного аргумента пропозиції.

Другий розділ "Пропозиційно-диктумна мотивація віддієслівних іменників сучасної української літературної мови" присвячено аналізові різновидів пропозиційно-диктумної мотивації українських девербативів-іменників, висвітленню особливостей мотивації віддієслівних іменників-полісемантів із вторинним метонімічним значенням.

Пропозиційно-диктумна мотивація характеризується вибором мотиваційної бази найменування з фрагмента відносно об'єктивних істинних знань про позначене, репрезентованих прямими значеннями мовних одиниць, тобто з диктуму пропозиції (Ш. Баллі). Центром диктуму є предикат, пов'язаний із різними аргументами (В.В. Богданов, Г.О. Золотова, Дж. Лакофф, Н.Н. Леонтьєва, І.П. Сусов, Ч. Філлмор, В.С. Храковський У. Чейф та ін.). Перелік аргументних позицій, які можуть займати віддієслівні іменники української мови, відповідає перелікові вільних синтаксем, представленому в "Синтаксическом словаре" Г. О. Золотової.

Девербатив-іменник, мотивований пропозиційно, - це знак певного аргумента ситуації, а його мотиватор - знак центральної події цієї ситуації. За загальним механізмом пропозиційно-диктумна мотивація метонімічна, оскільки перенесення знака з позиції предиката, позначеного дієсловом, на позицію будь-якого аргумента, позначеного іменником, є мисленнєвою операцією поєднання за суміжністю. Урахування способу метонімічного перенесення уможливило виокремлення трьох різновидів пропозиційно-диктумної мотивації віддієслівних іменників української мови : предикатно-аргументний, категорійний і гіпонімічний.

Предикатно-аргументний різновид ґрунтується на виборі мотиватора - дієслова певного семантичного класу з диктумної частини фреймової когнітивної моделі.

У сучасній мовознавчій науці представлено різні семантичні класифікації дієслів (Ф.С. Бацевич, Т.В. Булигіна, Л.М. Васильєв, І.Р. Вихованець, Ю.С. Маслов, В.М. Русанівський, А.Д. Шмельов та ін.). Найбільш прийнятною для дослідження мотивації віддієслівних іменників сучасної української мови є класифікація дієслівних предикатів, розроблена Ф.С. Бацевичем з урахуванням характерних для них суб'єктних зв'язків.Іменники, мотивовані дієсловами, є позначеннями таких аргументів диктуму :

1) агентива як активного виконавця дії, істоти : валяльник "робітник, що займається валянням", говільник "той, хто говіє", говорун "той, хто любить поговорити, балакун";

2) елементива - діяча-неістоти : навись "навислий на гілках сніг", світило "небесне тіло, яке випромінює світло", течиво "те, що тече";

3) пацієнса як істоти, що є об'єктом дії : годованець "дитина, взята на утримання, вихованець", підкидьок "дитина, яку підкинули кому-небудь", приймак "чоловік, прийнятий у дім дружини";

4) інструментива - знаряддя дії: видовбувач "інструмент, яким видовбують", косарка "сільськогосподарська машина для косіння трави, збіжжя тощо", праска "металевий нагрівальний прилад для прасування одягу, тканини й т. ін.";

5) медіатива як витрачуваного засобу дії : оббивка "матеріал, яким оббивають що-небудь", обшивка "те, чим обшивають або обшито що-небудь", підв'язка "те, чим що-небудь підв'язують";

6) дестинатива - предмета, що має певне призначення : мийка "ганчірка, віхоть для миття чого-небудь", покрівець "кришка для накривання бджолиних вуликів", розноска "лоток, призначений для розносної торгівлі";

7) локатива як місця здійснення дії : ковзанка "місце, де ковзаються", мотальня "приміщення, де мотають пряжу, стрічки, дріт", плавильня "приміщення, у якому плавлять метал";

8) темпоратива - часового показника: нагін "час, нагнаний у дорозі", перецвіт "кінець цвітіння", світанок "пора доби перед сходом сонця, коли починає розвиднятися, початок ранку";

9) об'єкта / результату як компонента з предметно-речовинним значенням, що підлягає дії, каузативному впливові чи зазнав їх : випік "випечений, спечений виріб", наїдок "все те, що їдять, їжа", питво "все те, що п'ють, напій";

10) трансгресива - результату каузації, перетворення : вилом "виламаний у чому-небудь отвір або заглибина", наріз "заглибина на чому-небудь, зроблена різальним інструментом", пропалина "діра, пропалена чим-небудь".

Предикатна позиція мотиватора опосередковує також творення найменувань партитивного й квантитативного (кількісного показника) рівнів : кришиво "дрібненький шматочок, грудочка чого-небудь", обрив "обірваний шматок чого-небудь", обрубок "відрубана частина чого-небудь"; надій "кількість надоєного молока", намолот "кількість намолоченого зерна", ужин "загальна кількість ужатого на ниві хліба".

Мотиватори віддієслівних іменників зі значенням агентива, інструментива, локатива часто самі є похідними найменуваннями, створюючи додаткові зв'язки в диктумі : агенс - предикат - медіатив (лакувальник - лакувати - лак); агенс - предикат - об'єкт (клеймувальник - клеймувати - клеймо); інструментив - предикат - показник якості (опріснювач - опріснювати - прісний); інструментив - предикат - об'єкт (гвинтувальня - гвинтувати - гвинт); локатив - предикат - об'єкт (брошурувальня - брошурувати - брошура); локатив - предикат - показник якості (білильня - білити - білий).

Аргументна позиція іменників значною мірою зумовлена семантичним типом дієслова, його валентністю. У процесі номінації реалій звичайно актуалізуються конекції зі слотами предиката, позначеного дієсловом трудової діяльності, що засвідчує перевагу цієї сфери в національно-мовній картині світу українського етносу.

Категорійний різновид пропозиційно-диктумної мотивації за своєю граматичною природою є транспозиційним, оскільки одна предикатна позиція фреймової когнітивної моделі одночасно має два позначення: дієслово й іменник. Відмінність членів транспозиційної пари визначається специфікою ономасіологічно чність такого предиката створюється в мотиваційній базі іменника. Цей різновид пропозиційно-диктумної мотивації репрезентують, наприклад, такі похідні : колиска "невеличке ліжечко для спання й колисання дитини", купальня "споруда на воді або біля води, пристосована для купання й переодягання", їдальня "кімната в хаті з обіднім столом, у якій їдять і п'ють", слухавка "частина телефонного апарата, призначена безпосередньо для слухання й говоріння; телефонна трубка" і под. Мотиватори українських девербативів-іменників, утворених унаслідок гіпонімічної мотивації, корелюють переважно з позначенням дестинатива (компонента призначення) і є нечисленними, оскільки селекція одного з предикатів зменшує можливість ідентифікації похідного слова.

Більшість пропозиційно мотивованих віддієслівних іменників сучасної української мови виявляє здатність до вторинного позначення, тобто набуття готовим знаком нового лексико-семантичного варіанта. Вторинні значення в семантичній структурі українських девербативів-іменників утворюють три типи полісемії, виокремлені О. О. Селівановою.

При семантично зумовленій багатозначності лексико-семантичні варіанти іменника пов'язані відношеннями семантичної похідності, наприклад: зчеп 1) "пристрій, за допомогою якого зчіплюються між собою машини, вагони і т. ін. (інструмент)", 2) "кілька сільськогосподарських машин, залізничних платформ і т. ін., зчеплених разом "(колектив); зимівля 1) "дія за знач. зимувати (синтаксичний дериват)", 2) "місце, приміщення, де хто-небудь зупиняється, живе взимку" (локатив).

Ономасіологічно зумовлена полісемія характеризується тим, що значення похідного іменника утворюються на основі значення (значень) спільного дієслова-мотиватора : обчислювати "діями над числами відшукувати, знаходити, встановлювати що-небудь; підраховувати" > обчислювач 1) "працівник, який обробляє числові дані (слот агентива)", 2) "прилад, апарат, який обробляє числові дані" (слот інструментива); ущільнювати 1) "робити щільним, стискуючи, утрамбовуючи" > ущільнювач 1) "пристрій для ущільнення чого-небудь" (інструментив); ущільнювати 2) "вирощувати дві чи більше сільськогосподарських культур на тій самій площі для ефективнішого використання землі; висаджувати іншу культуру разом з основною на тій самій ділянці" > ущільнювач 2) "сільськогосподарська рослина, дерево і т. ін., що їх висаджують між основними культурами для підвищення врожайності" (об'єкт).

При змішаній багатозначності утворення структури лексико-семантичних варіантів іменника поєднує два окреслених вище типи, наприклад: завішувати 1) "закривати що-небудь, повісивши полотнище, шматок тканини, паперу і т. ін." > завіса 1) "велике полотнище для закривання просвіту в чому-небудь або для приховування, відгородження кого-, чого-небудь", 2) "суцільне або роздвоєне полотнище для закривання сцени від глядачів", 3) "те саме, що занавіска"; завішувати 2) "підвішувати, вішати що-небудь, прикріплюючи до чогось, зачіплюючи за щось" > завіса "металевий або інший стулковий шарнір, на якого навішуються двері, вікна і т. ін.".

Ці типи полісемії в межах пропозиційно мотивованих віддієслівних іменників установлено шляхом когнітивно-ономасіологічного аналізу мотивації, що дає можливість по-новому розглянути деякі зафіксовані в словниках випадки гомогенної омонімії.

Третій розділ "Асоціативно-термінальна мотивація девербативів-іменників сучасної української літературної мови" присвячено аналізові різновидів асоціативно-термінальної мотивації віддієслівних іменників і з'ясуванню особливостей мотивації похідних субстантивів із вторинним метафоричним значенням.

Асоціативно-термінальна мотивація відзначається вибором мотиватора похідного найменування з асоціативної частини фреймової когнітивної моделі, що містить метафоричні позначення, сформовані внаслідок аналогійних зв'язків різних концептів чи концептосфер. Такі зв'язки можуть ґрунтуватися на симіляції - мисленнєвій операції уподібнення певних складників двох концептів або синестезії - використанні знаків одних відчуттів для позначення інших. За загальним механізмом асоціативно-термінальна мотивація є метафоричною, оскільки дієслівний мотиватор обирається зі сфери знань, що не відповідає сфері знань про позначену ситуацію. Згідно з положеннями когнітивної семантики, сфера знань, із якої обирається мотиватор-предикат, є донорською, або сферою-джерелом, а царина знань про позначене іменником - реципієнтною, або сферою-мішенню (М. Джонсон, Дж. Лакофф, Р. Ліпка, О.В. Рахіліна, Б. Рудзка-Остін та ін.).

Урахування механізму метафоризації дало змогу виокремити три різновиди асоціативно-термінальної мотивації віддієслівних іменників сучасної української мови : структурно-метафоричний, дифузно-метафоричний, гештальтний.

Структурно-метафоричний різновид характеризується уподібненням донорської та реципієнтної зон на основі одного суміжного поняття. Наприклад, мотиватором іменника бігуни "спаровані камені для розтирання зерна, подрібнення каменя й т. ін. в дробильній машині" обрано дієслово бігати " швидко пересуватися на ногах у різних напрямках". Суміжним при поєднанні сфер інструмент - людина є поняття "рухатися": під час розмелювання зернових чи подрібнення різних матеріалів ці камені обертаються.

Дифузно-метафоричний різновид асоціативно-термінальної мотивації відображає дифузну природу поєднання донорської та реципієнтної сфер на підставі асоціативного комплексу - ореолу (В. М. Телія), який може відповідати сценарію. Так, унаслідок актуалізації вбудованого до асоціативно-термінальної частини фрейму сценарію сформувався віддієслівний іменник прогонич "залізний прут для замикання віконниць, дверей, воріт", мотиватором якого є предикат прогонити "примушувати кого-небудь іти, виходити геть звідкись, виганяти". Пояснити модель аналогізації концептів ЛЮДИНА - АРТЕФАКТ можна описово, залучивши досвідні знання : закриті на ніч двері, віконниці ніби проганяють неочікуваних гостей, дають зрозуміти, що не слід турбувати господарів у пізню годину.

Гештальтний різновид характеризується вибором мотиватора-асоціата, що є результатом аналогії зорових, слухових, тактильних, одоративних відчуттів, які утворюють гештальти - цілісні нерозчленовані структури свідомості. Наприклад, іменник заструг "сніговий замет", мотиватором якого є дієслово застругувати "стругаючи, знімати верхній шар чого-небудь, робити щось рівним, гладеньким", відображає подібність зорових і тактильних відчуттів, що опосередковують гештальтну природу мотивації концептосфери ПРИРОДА. Уподібнення слухових відчуттів є когнітивним підґрунтям мотивації лексеми заплачка "складова частина в думах, яка є емоційно-психологічним вступом до розгортання сюжету думи" (інтонаційно виконання частини думи нагадує плач людини).