31175-1 (Социально-политическое развитие на Украине в XIX веке /Укр./), страница 2

Правлячі кола Австрії ігнорували більшість цих вимог і погодилися лише на запровадження у 1848 р. навчання українською мовою в народних школах та викладання її як обов'язкового предмету в гімназіях.

У виборах до першого австрійського парламенту українці мали 39 депутатів на 96 послів з Галичини. Серед них було 27 селян, 8 священиків і 3 світські особи. Ці депутати австрій­ського парламенту (рейхстагу) одностайно виступили проти виплати викупу поміщикам за скасовану панщину. Проте більшістю голосів рейхстаг висловився за скасування панщини за викуп взагалі.

Подальші події були пов'язані з масовими виступами на­селення проти грабіжницької політики уряду. Навесні та вліт­ку 1849 р. масові виступи охопили понад 100 сіл Галичини. При цьому часто захоплювалися поміщицькі землі.

Не мовчало й сільське населення. 1 листопада 1848 р. львівські робітники і ремісники різних національностей підня­ли збройне повстання, яке згодом було придушене.

Революційні події охопили й Північну Буковину, де селя­ни силою повертали захоплене у них поміщиками. У селян­ському русі значну роль відігравали і депутати рейхстагу. Так, депутат Л. Кобилиця 16 листопада у Вижниці на зборах 2600 селян закликав до боротьби з панами. Це було закли­ком до повстання, яке охопило гірські села Вижницького і Сторожинецького округів. Розгорнувся рух проти роз'єднання Північної Буковини й Галичини. Проте уряд, йдучи назустріч панівній верхівці, на початку 1849 р. все ж здійснив таке відокремлення.

Влітку і восени 1848 р. активним був революційний рух і в Закарпатті. Але після придушення революції австрійський уряд розправився з учасниками народних виступів. Лише 2 березня 1853 р. було видано імператорський указ, який санкціонував скасування кріпацтва в Угорщині за викуп на таких же кабальних умовах, як і в Галичині та на Буковині. Не допустив уряд і об'єднання Закарпаття із Східною Гали­чиною, за що виступала частина закарпатської інтелігенції. А у березні 1849 р. уряд розігнав парламент і згодом віді­брав у народу більшість завойованих ним свобод.

Проте революція мала важливі наслідки для населення 'Західної України. Найголовнішим з них було скасування крі­пацтва. Аграрна реформа, незважаючи на її грабіжницький характер, все ж сприяла розвиткові капіталістичних відносин. Характерним наслідком революції було і піднесення націо­нально-визвольної боротьби народу, зближення українців Східної Галичини, Північної Буковини й Закарпаття.

Список використаної літератури:

1. История Киева. В 3-ч т. Т.2. - К.: Наукова думка, 1983. -

с.144.

2. Субтельний О. Україна: історія. -К.: Либідь, 1992. - с.184-

230.

3. Король В. Історія України - К.: "Феміна", 1995. - с.88-100.

4. Хрестоматія з історії України. - К.: ІСДО, 1993. - с.136-138.