27976-1 (Берегової смуга укр)
Описание файла
Документ из архива "Берегової смуга укр", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "иностранный язык" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "иностранный язык" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "27976-1"
Текст из документа "27976-1"
Характеристика берегової смуги Африки
Берегова смуга – місце перетину суші з океаном.
Берег – це смуга земної поверхні що приляга до Земної берегової смуги, затоплюється водами світового океану, і постійно завдає впливу хвилювання та прибіглому потоку.
До неї прилягає смуга берега до морського дна – вплив хвильових процесів – називається береговим схилом.
Берегова зона – сукупність берега і підводних. 777 тис. км. – загальна протяжність земної кулі.
Бухтові береги – Євпаторія; Лимани. Африка – в основному виділяють лиманно-лагунові утворення.
Генезис(походження) – та стадія еволюції утворенння берегової смуги.
Осушливі – припливні та відпливи характеризують Північну Європу (Голандія) – оголення берега – низинні , піщанні. В Африці також є такі берега. Меангри – низинні, мулисті, піщанні береги вкриті рослинністю що затоплюються (узбережжя Мозамбік).
Дельтові береги: якщо гирло баготорукавне. Якщо гирло має лійкоподібну форму – естуарії (первинна).
Острівні території – злиття, і закривають дельту; річка робить багато інших. Під час проходженння – багаторукавне гирло річки.
Ріасові – це затоплення морем долини гірської країни (гірські долини).
Тектонічні рухи – територія затоплюється, полинає її. Море підтоплює гирло річки. Ріаси характеризують собою довгі, вузьки глибоководні затоки. Виникають в береках тектонічних рухів – опускання території. (вулканічні береги – ендогенні).
Коралові береги: тепмературний режим, прозорість води – незначні глибини(4-5 метрів).
Африка – Червоне море, Східне узбережжя, Серединно-океанічні хребти.
Фітогенні не спостерігаються в Африці. Техногеннні – вплив людини.
– Нерівнісь прибережних районів (сіл./госп. розвиток), як промислові зони. Розвиток портів пов’язан із зміною форми берегів, як будування стін, систем захисту узбережжя.
Портова смуга: порти-столиці найбільші – Атлантика (Лагос – Нігерія), Монровія (Ліберія), Дакарт (Синігал), Луанда (ПАР). Протяжність портів – 14 км. (Пн. Африка).
Розвинені берега чергуються: Джигуті, Бербера (Найкрутіші берега).
Карта берегів: П-ов до узбережжя виходять кристалічні щити: абразивно-акумулятивні, бухтові.
Гірські системи, прибережні: абразивно-денудаційні (Касабланка), абарзивно-акумулятивно пляжеві.
Західна частина: ріхтові дюни – затоки – лагуни. Виникнення піска; пасати – Сахара (як основний імпортер піска).
Гвінейська затока: чергування абразино-акумулятивних і абразивно-бухтових берегів.
Лагунні: зустрічаються меангрові. Річка Нігер – найбільша за площиною (відкладання, акумуляція); вулканічні береги.
Клімат Південної Америки
Кліматичні пояси | Характеристика |
Екваторіальний | Включає в себе Амазонську низовину, Гвіанське нагір’я, низ. Оріноко, част. Тихоокеанського узб. сер. t +24…+28˚ С. Амплітуда добових і сезонних коливань t незначна. Опади мають диферен. характер. Амазонська низовинв 1200–2000 мм за рік. Їх приносять пд.-зх. вітри. |
Субекваторіальний | Бразильське нагір’я, пд. част. Амазонської низ., нижня частина басейну Амазонки. Для нього характ. рисою є сезонність, і розподіл опадів. Період дощів – з грудня по травень, що пов’язано з екват. мусоном. Max на переході від вологого сезону до сухого t +28…+30˚ C. Пд.-сх. частка субекват. поясу дещо вологіша. Кількість опадів 400-1000 мм. |
Тропічний | Обл. вологого пасатного (мус.) клімату сх. і пд.сх. Бразилбського нагір’я к-ть опадів 2000-3000 мм. t˚ липня +25…+27˚ С зниж. До+24˚ С. Обл. вологого пасатного клімату. Рівнина Гран – Чако. Це клімат посушливий. Влітку опади max 1500-2000 мм. Характерні найбільші амплітуди +15…+20˚ С Узб. Тихого океану до 30˚ пд. ш. це обл. берегових пустель і напівпустель. К-ть опадів min . Пустеля Атакама 50 мм і меньше сезонні амплітуди дуже незначні. |
Субтропічний | Від 30˚ пд.ш. на пд. окраїни нагір’я Вроу, басейн нижнього Уругваю, міжрічча Парани і Уругваю, сх. частина Пампи. Для літа характерні пн.-сх. мусони, а зимою циклонічна діяльність. Літо жарке, зима м’яка t˚ =0…10˚ С, к-сть опадів 2000 мм (сх.), 5000 мм (зх.). Обл. пасивного субтропічного клімату зх. Пампа t˚ зимою від 0˚ С, пн. част. Пампи t˚ літа +27˚ С, пд. част. +23,+24˚ С. Міжрічча Уругвая max t˚ літа +45˚ С, t˚ зими +15˚ С, ближче на сх. +7…+10˚ С. Тихоокеанське узбережжя (морський клімат) від 30˚ до 37˚ пд. ш. Літо прохолодне відсутні опади. Зима волога t˚ +8…+12˚ С. Сезонні амплітуди незначні. Передкордильєри, літні опади 50-100 мм, сх. Сьєри – 2000 мм. |
Помірний | Від 45˚ пд. ш. Патагонія – єдиний посушливе тут місце к-сть опадів 140 мм. На зх. Тихоокеанського узб. до 300-400 мм. Max опадів зимою, t˚ 0˚…+4˚ С, t˚ літа 18˚…+24˚ С. На крайньому пд. Тихоокеанського узб. (помірний океанічний тип клімату) к-сть опадів 3000-5000 мм. Max припадає на зимній період (циклони) t˚ зими +4˚ С (м’які зими), t˚ літа +8…+12˚ С. |
Берегова лінія Європи
Орограф. характеристика | Генетичний тип берега |
Узб. Білого моря | Піщані, абразивно-акумул. (дельтові), льодовиково-тектонічні, акумул. пляжеві, тектоніч. розчлен. (фіорди). |
Узб. Балтійського моря | Льодовик.-акумул. розчленовані, аккумул. льодникові, абразивно-акумул. бухтові, піщані (ватові). |
Узб. Великобританії, Гренландії | Льодовик.-тектонічні (фіорди), тектонічного розчленування, абразивно-акумулятивні (дельтові), абразивно-акумулятивні (бухтові), акумулятивно-лагунні, лагунно-лиманні, піщані (ватові), акумулятивні (пляжеві), абразивно-акумулятивно (бухтові)-тектонічного розчленування. |
Узб. Середземного моря | Абразивно-бухтові, акумулятивні пляжеві, абразійні, тектонічного розчленування, абразивно акумулятивні (дельтові), ерозійного розчленування, лиманні,естуарієві, абразійно акумулятивно бухтові. |
Типи живлення річок Європи
Тип | Характеристики | Назва річок |
Виключно дощове жив. з > водністю впродовж року | Характер. для р-нів помірного морского клім. зі значною кількістю опадів і рівномірним цілорічним їх розподілом. Особл. багатоводні взимку коли за низьких +t витрати води на випаровування малі. Деякі спад води влітку – з > випаров.Більшість річок тече в добре розробленних долинах, має незначні ухили русл, розгалужену сітку приток. Сприятливі для розвитку судноплавства. У гірських районах режим річок дещо ускладнений за рахунок додаткового надходження навесні талих снігів чи льодов. вод і короткочасних павод. Після літніх злив. | Темза, Лаура, низ. Рейна |
Переважно дощового жив., з max стану навесні і min – кінець літа – поч. осені | Характер. для р-нів з помірним перехідним клім. від морського до континентант. Розподіл опадів на такий рівномір. Водність річок має виражену сітку – сезонність. Весняний max повязаний з таненням снігу і весняними дощами. Влітку велика кількість опадів випаровується. | Сх. Євр. р-ни – Одра, Вісла, Інн, Сава, Драва. |
Рычки з добре вираженим високим рывнем у зим.-весн. період із межень в літку | Живлення за рахунок підземного стоку.Характерні для р-нів субтроп. середземн. клімату. Витрати води влітку і нижчі взимку. Невеликі річки влітку пересихають або сильно міліють. Меншою мірою зниження рівня властиве великим річкам Середземн., витоки яких почин. в горах. Тут в літку грунтове живлення, доповнене дощовим. Навесні – талі води гір. | Ебра, Дуеро, Гвадіана, Тахо, Гвадалквивер, Тібр. |
Переважно снігове | Характ. для Пн. (бореальних) р-нів помір. пояс. з тривал. залеган. снігов. покриву. | Середн. Альп, Феноск, Пірен., Печора, Дніпр, Пн. Двіна. |
Льодовикове Зх. Європа | Осн. Перехід стоку, коли + t . Взимку деколи стік зовсім припин. | Рейн, Дунай, Рона, Одра, Вісла,. |
ТЕКТОНІКА ЄВРОПИ
Тектонічна одиниця | Орографічна одиниця | Кориснікопалини |
Сх.Європейська платформа | ||
Байкальський щит | Цокольні плато і плоскогір`я, високі р-ни ускладнені формами водно-льодовикового рельєфу. Озера тектонічні і льодовиково-тектонічного походження, є моренні гряди: Салногусельнья, Мансельнья | Fe, Ni, U, слюди |
У країнський щит | Придніпровська височина приурочена до розривної тектоніки (долина Дніпра тектон. Розчленована, Зх. щит а Сх. (девон)) | |
Синиклізи: Прикаспійська, Печорська, Московська | ||
Антиклізи | Не чітко виражені, бо знівільовані осадковими відкладами, похил. плат. на Пд., Пд. межа нечітко вираж. | |
Складчаті області | ||
Каледонська (ниж. Калед.) | На Пд. Скандінавських гір, Уельс і Шотландське нагір`я, Пн. частина Ісландіі | |
Герцинська (верх. Калед.) | Вся територія середньої Європи | Fe |
---області епігерцинських платформ | простяг. у широтному напрямі від Атлантичного ок. до Євр. Гронод. розривна тектоніка нагір`я, низовини (перекрив. морські аккумул. відклади) | Свинцово-цинкові та поліметалеві руди |
---обл. герцинських споруд | Центр горотворення – Центральний масив, від якого відгалужується дві гілки: 1) східна – субширотна, доходить до Карпат (Тюрінгський і Баварський ліс, Франковський і Швабський вальд); 2) північна – Зх. Бретань, Корнуол, Пд. Піренейського п-ва (контабрійський, Сьєрра-Морена, Сьєрра-Невада, берійський, Центральна Кордільєра). Закін. біля Чешського масиву. | Уранові руди |
Зх.Європ. платформа | ||
Синиклізи | Характерна велика к-ть морських відкладів (морські трансгрессії) басейн Лотарінгій | |
Кайнозой | В Пд. Європі – Альпійська зона (в горотворені задіяні Пд. Герцинські споруди). Альпи – це центральна частина Альпійської обл. і складається з хребтів. Вони генетично пов`язані і переходять у склад. обл. Балканського п-ва (Динара, Пінд, Пн. Албанські Альпи) гірські хребти Пелопонеса, хр. о-вів Кіпр і Кріт. Всі передгірні частини в Альпах обл. знаход. в межах передгірських прогинів. | Природ. газ, нафта |
Альпійсько-гімалайська складчатість (герцинськ.) | “Каблучка” Апенінського п-ва, о-ви Сардінія та Сицилія, Уральські гори (спочатку горотворення відбув. В Сх. част. Утв. на місці геосинклінального прогину складні гори, на Сх. – більш старі і низькі) | Поліметалеві руди, нафта, газ |
Азія
Загальна характеристика
Розташована у пн. Півкулі ,не перетинається нульовим меридіаном .
Омивається водами Тихого ,Індійського і пн. Льодовитого океанів.
Крайні точки :
ПН.- мис Челюскін
Пд..- мис Піай
Зх. – Урал