24655-1 (Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр), страница 3

3.1. ВНП НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ

1. ВНП на душу населення. Валовий національний продукт (ВНП) – один з узагальнюючих статистичних показників, що використовується в системі національних обрахунків. Виражає кінцеві результати економічної діяльності представників даної країни незалежно від місця їхнього перебування (на території країни або поза її межами). У 1987 році індекс ВНП для Швеції дорівнював 77,7 , а для Нігерії 4, 4 . Такий величезний розрив є зрозумілим, якщо врахувати кількість населення та рівень економічного розвитку обох країн. У 1995 році для Швеції цей показник 68, 7 , тобто є значно нижчим за рівень 1987 року, а для Нігерії становить 4, 5, тобто незначно вищим. Проте це свідчить про позитивні зрушення в економіці Нігерії, позаяк населення її за цей час зросло більш ніж на 20 млн чоловік, і якби рівень виробництва лишався незмінним, ВНП на душу населення повинен був бути істотно меншим. І водночас простежується падіння рівня ВНП на душу населення у Швеції.

2. Середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення. У 1965-89 роках індекс становив для Швеції 1, 8%, а для Нігерії 0, 2%. Це цілком відображає темпи розвитку шведської високорозвиненої економіки, тим часом як у Нігерії, що пережила в цей період цілу низку політичних криз та громадянську війну, рівень зростання є надзвичайно низьким. Проте для періоду 1985-1995 років співвідношення зовсім інше: індекс для Швеції становить – 0, 1% – свідчення стагнації в економіці, для Нігерії, уряду якої вдалося частково стабілізувати ситуацію в країні , 1, 2%.

3. 2. ДИНАМІКА ЕКОНОМІЧНОГО РОСТУ

1. Середньорічний рівень зростання ВВП. Валовий внутрішній продукт (ВВП) являє собою сукупну ринкову вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів та послуг як у матеріальному, так і в нематеріальному виробництві за певний статистичний період (в нашому випадку за рік). За 1965-80 роки для Нігерії цей показник становить 6, 1% , даних про Швецію немає. У 1980-1990 роках для Швеції 1, 8%, а для Нігерії, де економіка була паралізована політичними негараздами, - 0, 4%. Проте в період 1990-95 років ситуація знову змінюється: середньорічний рівень зростання ВВП Швеції становить – 0,1% , а Нігерії, де відбуваються конструктивні зрушення, 1, 6%.

2. Середньорічний рівень зростання продукції сільського господарства. Сільське господарство Швеції – інтенсивного типу, максимально використовує техніку та наукові технології і працює переважно на внутрішній ринок. Його продукція на 90% задовольняє потреби країни. Тим часом у перенаселеній Нігерії, де більше половини населення страждає від голоду, сільське господарство екстенсивного типу, використовує найпримітивніші технології і потребує постійної розбудови. Для періоду 1965-80 рр рівень зростання продукції сільського господарства Нігерії становить 1, 2 %, даних для Швеції немає. У 1980-90 роках у Швеції він становить 0, 9%, у Нігерії 2, 2%. У 1990-95 роках у Швеції цей показник має значення – 1,9% , а в Нігерії 2,3%. Сільське господарство Нігерії спроможне хоча б частково забезпечувати потреби населення, кількість якого постійно зростає, лише за рахунок іноземної допомоги у вигляді фінансів, техніки та технологій.

3. Середньорічний рівень зростання продукції промисловості. Швеція є країною з високим рівнем індустріалізації, а в Нігерії рівень розвитку промисловості надзвичайно низький. У 1965-80 роках, коли промисловість у країні, яка щойно позбулася статусу колонії, тільки виникала, рівень зростання продукції промисловості Нігерії дорівнював 13,1%. Для Швеції даних немає. У 1980-90 роках для Швеції він становить 3,1% , а для Нігерії, -2,1% (причини цього стрімкого падіння перелічені вище). Для 1990-95 років показники: для Швеції – 0,7% , для Нігерії –1,2%. Якщо Нігерія втрачає свій промисловий потенціал внаслідок розладу у політичному, соціальному та економічному житті країни, то Швеція планомірно трансформує його, спеціалізуючи свою економіку у рамках єдиного європейського економічного співтовариства.

4. Середньорічний рівень зростання продукції обробної промисловості. На жаль, ми маємо дані тільки для Нігерії за період 1965-80 років: рівень становить 14, 6%. Це, знов-таки, пояснюється бурхливим розвитком промисловості в країні з економікою “колоніального типу”, який вже в наступний період (1980-90) припинився.

5. Середньорічний рівень зростання виробництва послуг. Сфера послуг посідає велике значення в структурі економіки розвинених країн. Водночас вона є важливою статтею прибутку країн, що розвиваються, якщо вони мають необхідні природні або рекреаційні ресурси, щоб розвивати індустрію туризму. В період 1965-80 років в Нігерії рівень зростання виробництва послуг становив 7,6% (створюється туристична галузь економіки), для Швеції даних немає. В 1980-90 роках для Швеції рівень 1,0%, для Нігерії –0, 4%. Нарешті, в 1990-95 роках для Швеції рівень зростання виробництва послуг становить –0, 1% , а для Нігерії, яка знову намагається зробити туризм прибутковою галуззю економіки, 4, 5%.

3.3. СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА

1. Частка продукції сільського господарства у ВВП. Сільське господарство Швеції працює переважно на забезпечення потреб власно 8,8-мільйонного населення, тому частка його продукції у ВВП порівняно невелика. Тим часом Нігерія є яскраво вираженою сільськогосподарською країною. У 1965 році для Нігерії ця частка становила 54% (період бурхливого розвитку промисловості), для Швеції даних немає. У 1980 році для Швеції 4%, для Нігерії, де практично зруйнована промисловість, 61%. У 1995 році частка продукції сільського господарства у ВВП Швеції сягає 2%, а в Нігерії, де відбудовується промисловість, становить 46%.

2. Частка продукції промисловості в ВВП. У 1965 році для Нігерії частка становить 13%, даних для Швеції немає. У 1980 році для Швеції 37%, для Нігерії 40% - ці дві країни майже зрівнюються. У 1995 році Нігерія порівняно сильно переганяє Швецію: для Швеції частка становить 32%, для Нігерії 53. Проте, якщо порівнювати за кількісними показниками, перевага Швеції буде очевидною. До того ж, як ми побачимо далі, структура промисловості Швеції та Нігерії сильно відрізняються

3. Частка продукції обробної промисловості в ВВП. Високий рівень розвитку обробної промисловості характерний для розвинених країн, тим часом як основну частину промисловості слаборозвинених країн становить, як правило, гірничовидобувна. Протягом 30 років частка продукції обробної промисловості в ВВП Нігерії залишалася низькою: в 1965 році 6% , даних для Швеції немає. В 1980 році 8%, тим часом як для Швеції 25%. У 1995 році для Нігерії 9%, для Швеції 23%.

4. Частка виробництва послуг у ВВП. Як уже було зазначено вище, сфера послуг у Швеції є високорозвиненою і становить вагому частку народного господарства, тим часом як Нігерія тільки прагне до розбудови туризму. Туризм і транспортні перевезення є основними галузями сфери послуг у Нігерії через відсталість основної маси населення. У 1965 році частка виробництва послуг у ВВП Нігерії становила 33% , для Швеції даних немає. У 1980 році у Швеції 59% , у Нігерії 32% - рівень залишається майже незмінним, проте це пояснюється не стабільністю, а навпаки – величезними темпами падіння промисловості порівняно зі зменшенням виробництва послуг. У 1995 році частка виробництва послуг у ВВП Швеції досягає 66%, а в Нігерії 18%.

3. 4. РІВЕНЬ ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

1. Значення індексу людського розвитку. Індекс людського розвитку – це комплексний показник, що публікується у Звіті про Людський Розвиток Програмою розвитку ООН. Розраховується цей індекс з урахуванням багатьох соціальних, демографічних, культурних показників. На прикладі індексу людського розвитку очевидна відмінність між Швецією та Нігерією. Для Швеції у 1993 році значення індексу 0, 933 (одне з найвищих у світі), для Нігерії в 0,400 . Це не найнижчий показник, проте перевага Швеції більш ніж у 2 рази є доволі промовистою. Далі ми розглянемо поодинці основні показники, що є складовими частинами індексу людського розвитку.

2. Тривалість життя. Тривалість життя в країні не можна вважати пропорційною рівневі її розвитку, проте певні закономірності все-таки існують. В розвинених країнах середня тривалість життя в приблизно в півтора рази більша, аніж у слаборозвинених. Що ж до країн Африки, то величезна дитяча смертність, епідемії (в тому числі епідемія СНІДу), військові конфлікти та надзвичайно низький рівень розвитку охорони здоров'я зумовлює тут найменші в світі показники тривалості життя. У 1985 році очікувана тривалість життя при народженні в Швеції становила 77 років, а в Нігерії 51 рік. У 1995 – відповідно 79 і 53 роки.

3. Коефіцієнт смертності немовлят. В 1980 році для Швеції цей коефіцієнт становив 7, для Нігерії 99. Катастрофічний рівень смертності немовлят у Нігерії пояснюється відсталістю медицини, її абсолютною неінтегрованістю до сільської місцевості, де мешкає 80% населення країни, жорстокими звичаями тощо. Міжнародні організації охорони здоров'я, місії Червоного Хреста та постійна гуманітарна допомога від розвинених країн не є достатньо ефективними у боротьбі з цим явищем. В 1995 році коефіцієнт у Швеції дорівнює 4, а в Нігерії 80.

4. Неписьменність серед дорослих. В розвинених країнах, як правило, частка неписьменних серед дорослого населення є надзвичайно низькою – не більше 5%. У слаборозвинених країнах вона буває набагато більшою, проте це не є абсолютним показником, позаяк у деяких країнах, що розвиваються, освітня система охоплює майже все населення. В Нігерії, втім, частка неписьменних серед дорослих надзвичайно висока. Якщо у Швеції вона постійно є нижчою за 5%, то в Нігерії збільшилася з 58% у 1985 році до 69% у 1995-му. Слабка освітня система країни не в стані дати освіту величезній кількості сільського населення, що мешкає подекуди у важкодоступних районах, говорить 250 різними мовами та діалектами і живе за традиційними звичаями.

5. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (початкова освіта). Початкову освіту отримують практично всі діти у розвинених країнах і переважна більшість дітей у країнах, що розвиваються. Проте у слаборозвинених країнах Африки для більшості з них на трьох класах початкової школи освіта закінчується. Крім того, порівнюючи цей показник для жінок та чоловіків, можна судити про становище жінки в суспільстві. У 1980 році питома вага учнів у віковій групі, що відповідає початковій освіті, у Швеції була: для жінок 96, для чоловіків 97. У Нігерії відповідно 140 та 34. У 1993 році у Швеції питома вага учнів у цій віковій групі досягає 100 як для жінок, так і для чоловіків. В Нігерії ж співвідношення міняється: 84 жінок і 34 чоловіків.

6. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (середня освіта). Середня освіта є обов'язковою для дітей в розвинених країнах, а в слаборозвинених, до яких належить Нігерія, охоплює відносно невелику кількість людей відповідної вікової групи. Так, у 1980 році у Швеції питома вага учнів у віковій групі, що відповідає середній освіті, була 93 для жінок і 83 для чоловіків. У Нігерії відповідно 5 і 12. Це пояснюється ранніми шлюбами нігерійських дівчат, їхньою залученістю до сільськогосподарських робіт, небажанням сільських жителів отримувати середню освіту. У 1993 році питома вага для Швеції становить 100 жінок і 99 чоловіків, тобто середню освіту здобувають практично всі діти, що належать до відповідної вікової групи. Тим часом у Нігерії змін майже немає: 6 для жінок і 12 для чоловіків.

7. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (вища освіта). Різниця між двома країнами, які ми аналізуємо, є особливо відчутною в показниках, що стосуються вищої освіти. В 1980 році питома вага учнів у віковій групі, що відповідає вищій освіті, у Швеції становила 31, у Нігерії 1. У 1995 році показник для Швеції підвищується до 38, а в Нігерії наближається до нуля. Невелика кількість майбутніх спеціалістів, чиє навчання може бути реально оплачене державою або спеціальними фондами, отримує освіту за кордоном.

3. 5. СПОЖИВАННЯ ЕНЕРГІЇ

1. Енергоспоживання на душу населення. Цей показник є для Швеції на порядок (приблизно в 35-40 разів) вищим, ніж для Нігерії. Це можна пояснити умовами і способом життя переважної більшості населення Нігерії, яка практично не потребує використання енергоносіїв, відсталістю транспортної системи, промисловості тощо. У 1980 році для Швеції кількість спожитої енергії на душу населення становила 4933, а для Нігерії 139. У 1994 відповідно 5723 та 162.

3. 6. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

1. Промислові викиди вуглекислого газу на душу населення. Промисловість Швеції є набагато більш розвиненою за промисловість Нігерії. Можна сказати, що для Нігерії, враховуючи її територію, рівень розвитку економіки, клімат та природні умови, проблема забруднення навколишнього середовища промисловими викидами вуглекислого газу не є такою, що загрожує добробуту нації. Тому Нігерія практично не вживає заходів для боротьби з забрудненням: його скорочення пояснюється зменшенням кількості підприємств-забруднювачів. Тим часом Швеція витрачає на програми екологічної безпеки величезні кошти. Тому у Швеції кількість промислових викидів вуглекислого газу на душу населення зменшилася від 8, 6 тон у 1980 році до 6, 6 у 1992. В Нігерії за цей самий період ця кількість зменшилася від 1,0 тони до 0, 9 тони.

1. ВИСНОВОК

Порівняльний аналіз соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії, здійснений у цій роботі, допоміг з'ясувати цілий ряд спільних та відмінних рис, що характеризують економіку цих двох країн. Стає цілком очевидно, що обидві країни стоять на різних щаблях соціально-економічного розвитку і належать до різних груп країн: Швеція – до розвинених країн, Нігерія – до слаборозвинених. Проте ряд специфічних факторів, що ними Швеція та Нігерія вирізняються з-поміж країн своїх груп, дає підставу стверджувати, що вони не можуть об'єктивно репрезентувати відповідні групи країн. Ані Швеція з її специфічною моделлю економічного розвитку, що отримав назву “шведського соціалізму”, ані Нігерія – найбільш густонаселена, одна з найбагатших на природні ресурси і водночас одна з найбідніших країн Західної Африки не є типовими країнами для своїх груп.

Футурологи прогнозують настання в другій половині 21 століття “епохи країн третього світу”, коли слаборозвинені країни за кількістю населення, промисловим потенціалом та участю у міжнародній торгівлі займуть панівне положення у світі. Водночас попри всі консолідаційні, демократичні та соціально орієнтовані заходи західноєвропейських держав неможливо не помітити ознаки стагнації, кризи, що потроху охоплює цей регіон. Депопуляція, зростання залежності економіки кожної з країн від загальноєвропейського ринку, приплив дешевої робочої сили з “країн третього світу” – усе це, можливо, призведе до скорої зміни у співвідношенні розвинених країн та країн, що розвиваються у світовому господарстві.

Для більш грунтовного та вичерпного аналізу економіки двох країн необхідно було б урахувати набагато більше соціальних, економічних, політичних аспектів. Експортна спеціалізація, структура експорту та імпорту, соціальна, вікова, територіальна та професійна структура населення, рівень безробіття та багато інших показників необхідні для відтворення повної картини соціально-економічного розвитку. Проте тих показників, які були враховані у цій роботі, цілком достатньо для порівняння економіки двох країн в загальних рисах.

1. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Основи економічної теорії. За редакцією проф. Мочерного С. В. Тернопіль, 1993.

2. Страны мира. Краткий политико-экономический справочник. Москва, 1987.

3. Экономикс. Макконнелл, Брю. Москва, 1997.

4. http://www.worldstat.ru – повні економіко-географічні характеристики всіх країн світу.

5. http://www.travel.ru – характеристика економіки Нігерії з погляду туриста.

6. http://www.Geo2000.da.ru – економіка Нігерії та Швеції.

7. http://economics.ru – російський економічний сервер.

8. http://www.nigeria.com – центральний інтернет-сервер Нігерії.