Нігерія – аграрна країна з великим промисловим потенціалом. Надра країни багаті на нафту, природний газ, вугілля, олово, боксити, залізну руду, уран, цинк, свинець, колумбіт, марганець, азбест.

Економіка Нігерії базується на нафтовидобувній промисловості та сільському господарству. Швидке економічне зростання країни було перерване на початку 1980-х років, коли відбувся спад цін на нафту на світових ринках. Уряд вжив різких економічних заходів, почав стимулювати ріст ненафтохімічного експорту. На початку 1990-х років було проведено приватизацію державних підприємств. ВНП почав рости з середини 1980-х років, але досі лишається одним з найнижчих серед країн Західної Африки.

Сільське господарство становить до 2/5 ВВП і в ньому зайнято до 50% економічно активного населення. Починаючи з 1960-х років виробництво сільського господарства почало різко зменшуватися, причин для цього є декілька: посуха, зниження цін на харчі, урядові реквізиції, відплив робітників до інших галузей економіки. Раніше Нігерія була великою мірою самостійно у забезпеченні себе харчами, але із стрімким зростанням чисельності населення вимушена великою мірою покладатися на імпорт. Какао та каучук – єдині експортні культури. Приблизно 1/8 території країни вкрита лісами, і країна посідає необхідний потенціал для розвитку лісової промисловості, але вирубка лісів перешкоджає становленню цієї галузі.

Гірничовидобувна та обробна промисловість становлять близько половини ВВП, в них зайнято близько 6% економічно активного населення. Безперечним лідером в даному секторі є нафтовидобувна промисловість. В південному районі країни та Гвінейській затоці розвідані та експлуатуються основні родовища нафти. Нігерійська Національна нафтова корпорація є співвласником всіх нафтовидобувних компаній, що діють у країні. Видобування нафти коливається залежно від рівня цін на світових ринках. В значних кількостях видобуваються олово, вапняк та природний газ. Незважаючи на зростання виробництва, обробна промисловість лишається в значній мірі дрібносерійною. Основна галузь – легка промисловість, але контрабанда імпорту підриває її. Попит на електроенергію поки що перевищує виробництво. Бюджет Нігерії прямо залежить від нафтового експорту: в роки, коли тримаються високі ціни на нафту, торгівельний баланс позитивний, зі зниженням попиту на нафту знижується і рівень усього експорту.

В економіці Нігерії, що сильно залежить від кон'юнктури світового ринку, панує іноземний капітал (Велика Британія, США, ФРН). У 1980-90-х роках рівень промислового виробництва постійно падає. У зв'язку із браком валютних коштів на закупівлю сировини, напівфабрикатів та запасних частин багато підприємств закривалися, сотні тисяч робітників звільнено. Спостерігається тенденція до приватизації державних підприємств.

Склад експорту: нафта та нафтопродукти – 95%, решта – переважно какао та каучук. Географія експорту: США 35%, Італія 6%, Франція 6%. Склад імпорту: машини, транспортне обладнання, промислові товари, харчі, продукція хімічної промисловості. Географія імпорту: США 14%, Велика Британія 11%, Німеччина 10%, Франція 8%, Нідерланди 5%. Зовнішній борг у 1999 році становив 29 млрд доларів США.

Залізниці – 3504 км (1987), автомобільні дороги – 108 тис км, головні морські порти – Лагос та Порт-Харкорт.

Незважаючи на прибутки, які Нігерія отримує від експорту нафти, рівень життя населення є надзвичайно низьким, постійно зростає безробіття.

Туризм не набув у Нігерії великого розвитку, незважаючи на всі намагання уряду зробити цю галузь економіки прибутковішою. Про причини цього можна судити з наступного уривка з туристичного путівника:

• Нігерія – найбільша за чисельністю населення (більше 100 млн чоловік) країна Африки і одна з найблагополучніших (за африканськими стандартами) в економічному відношенні. Це не туристична держава, хоча тут, як у Кенії і Танзанії, є чудові національні парки. Проте, якщо європеєць вирушає до Нігерії, майже завжди це бізнесмен, що має за мету врегулювання ділових справ. Нігерійська грошова одиниця називається найра, ділиться на 100 кобо. Вивозити з країни та ввозити національну валюту дозволяється на суму не більше 50 найр (тобто менше 1 долара США за поточним ринковим курсом). Іноземну валюту ввозити можна без обмеження. При в'їзді належить заповнити валютну декларацію, яка має завірятися при виїзді і свідчити, що людина не вивозить. Ставлення нігерійських митників до цього документу періодично міняється: то вони майже не звертають на нього уваги, то по прикордонних пунктах проходить кампанія боротьби за посилення валютного контролю. В Нігерії діють два курси найри, офіційний та паралельний. Офіційний був зафіксований на початку 1994 року на рівні 22 найри за долар і з тих пір не мінявся. Паралельний курс за той самий час знизився з 47 до теперішніх 81 найри за долар. Комерційні банки та обмінні пункти в крупних готелях працюють за паралельним курсом, а офіційний призначений для розрахунків у зовнішньоторгівельних операціях. Нігерія – країна суворого валютного контролю. Розрахунки у вільно конвертованій валюті тут не дозволені, неофіційний обмін грошей вважається карним злочином. Міняти гроші слід у банках або крупних готелях, вигідніше за все – американські долари та фунти стерлінгів.

Нігерія – типовий представник слаборозвинених країн Африки, з усіма характерним ознаками цієї групи: багатоукладний характер економіки, низький рівень розвитку виробничих сил, відсталість промисловості, сільського господарства, соціальної інфраструктури; залежне положення в системі світового господарства, периферійний характер капіталізму. Наявні основні риси більшості країн, що розвиваються: бідність, перенаселення, величезний рівень безробіття, величезна заборгованість розвиненим країнам.

2. 3. ПІДСУМОК

Зіставляючи загальні характеристики обох країн, а також аналізуючи деякі інші показники, можемо виділити ряд радикальних відмінностей між ними за цілим рядом аспектів

1. Географічний. Швеція розташована у Північній Європі, частина країни заходить за полярне коло, що обумовлює надзвичайно суворий клімат. Нігерія розташована у субекваторіальному поясі.

2. Територіальний. Територія Нігерії приблизно вдвічі перевищує територію Швеції.

3. Демографічний. В Нігерії, подібно до більшості слаборозвинених країн, відбувається швидке зростання населення, за останні 10 років воно зросло більш ніж на 15 млн чоловік. Тим часом у Швеції відбувається характерна для країн Західної Європи депопуляція. Кількість населення Нігерії більш ніж у 12 разів перевищує кількість населення Швеції.

4. Національний. Шведи – майже монолітна, однорідна нація, частка інших національностей в населенні країни становить близько 5%. Нігерійська нація складається з понад 250 етнічних груп, що є причиною міжнаціональних конфліктів, громадянських війн та перешкоджає національній єдності.

5. Урбанізація. Рівень урбанізації у Швеції надзвичайно високий – понад 80%, сільське населення розселене нерівномірно, що пояснюється несприятливими для сільського господарства ландшафтними та кліматичними умовами. Нігерія відзначається надзвичайно низьким рівнем урбанізації – 25%, і густина населення, незважаючи на несприятливі для сільського господарства кліматичні умови у великій частині території країни, є доволі рівномірною.

6. Спеціалізація економіки. Швеція – індустріальна країна з часткою сільського господарства у ВНП близько 4%, тим часом як Нігерія – сільськогосподарська країна. Сільське господарство Швеції є інтенсивним, Нігерії – екстенсивним. Крім того, в економіці Нігерії присутні елементи традиційної економіки.

7. Співвідношення експорту та імпорту. Основна частина імпорту Швеції – сировина, а експорту – готова продукція; тим часом для Нігерії співвідношення протилежне, основну частину експорту становить нафта. Проте через перенаселення та міжнаціональні проблеми, а також нестійкість політичного режиму рівень життя нігерійців не може бути суттєво покращений за рахунок прибутків від експорту нафти.

Решта відмінностей між двома досліджуваними країнами буде з'ясована у наступних розділах.

1. АНАЛІЗ РІВНЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Розгляньмо детальніше дані, наведені в таблиці.