12380-1 (До проблеми профвідбору абітурієнтів (на прикладі педагогічних спеціальностей))

До проблеми профвідбору абітурієнтів (на прикладі педагогічних спеціальностей)

Ю.Г. Барабаш

Проблема профвідбору молоді на сучасній науковій основі набуває все більшої актуальності.

Традиційна перевірка лише знань і вмінь абітурієнта по окремих предметах не дозволяє визначити його відношення і можливості до спеціальності, якою він хоче оволодіти. Таким чином, продовжує мати місце дуже неефективна система профвідбору ,так як одержувані абітурієнтом на екзаменах оцінки не можуть бути критерієм профпридатності у даному випадку. Як результат: у навчальних закладах щороку до навчання приступає певна частина молоді, професійно непридатної до своєї майбутньої професійної діяльності. На своїх робочих місцях такі спеціалісти будуть функціонально безпорадними працівниками, так як по багатьох професійно важливих якостях мають негативні показники.

Все це примушує приступити до перегляду системи комплектування перших курсів навчальних закладів, роботу у цьому напрямку будувати так, щоб виключити попадання випадкових для даної спеціальності людей.

Питання профвідбору достатньо складне. В його основі знаходиться об’єктивне протиріччя між необхідністю прийняття рішення про професійну придатність даного абітурієнта s можливостями одержання при цьому достовірної і надійної інформації.

Тому, перш за все необхідно визначити показники особистості, які підлягають оцінці та методики їх визначення, тобто сформулювати вихідні позиції та предмет оцінки. Як підкреслює Т.О. Воробйова, методика профвідбору повинна перш за все передбачати перевірку схильностей і здібностей які можуть бути передумовою успіху в оволодінні педагогічною чи іншою майстерністю у вузі і надалі - в процесі самостійного вдосконалення своїх знань і вмінь.

При цьому необхідно враховувати ряд об’єктивних обставин, які утруднюють діагностику у нашому прикладі педагогічних здібностей чи профпридатності до педагогічної діяльності. Наприклад, здібності до педагогічної чи іншої діяльності не можна сформувати поза нею. Те ж саме стосується і профпридатності, яка являє собою складний комплекс ознак особистості. Немає допрофесійної придатності або непридатності.

Таким чином, визначаючи методику профвідбору на педагогічні чи інші спеціальності, необхідно враховувати пластичність психофізіологічної і психічної організації людини. Недостатньо розвинені спочатку здібності і якості у майбутньому можуть прогресивно розвиватись, що дозволить спеціалісту в цілому успішно працювати по набутій спеціальності. Одночасно, не можна робити кінцевий висновок про професійну придатність абітурієнта до даної спеціальності при наявності лише окремих хоч і важливих професійних якостей. Наприклад, таких як комунікативні, організаторські здібності, мовні здібності та ін., так як вони важливі для представників всіх спеціальностей , особливо у системі “людина-людина”.

Тому, повинна бути комплексна оцінка особистості, яка б охоплювала всі головні професійно значимі якості. Такий підхід до діагностики особистості повинен дозволити з найменшою імовірністю помилки прийти до висновку про наявність чи відсутність у неї покликання до даного виду праці.

Сьогодні у педагогіці структура професійної придатності особистості до педагогічної діяльності (Е.П. Шастіна та ін.) включає такі компоненти:

1. Професійна педагогічна спрямованість (нахили, інтереси, мотиви, потреби).

2. Педагогічна обдарованість (своєрідне поєднання спеціальних педагогічних здібностей).

3. Характерологічна цілісність і визначеність особистості (моральна вихованість, відповідальність, єдність переконань, слів і дій, оригінальність, урівноваженість та інші риси характеру).

Це дозволяє визначити два головні напрями, по яких необхідно вести профвідбір абітурієнтів на педагогічні спеціальності:

1. Визначення готовності до свідомого вибору педагогічної діяльності, його педагогічної спрямованості (у формі співбесіди чи екзамену).

2. Діагностування ступеня вияву найголовніших професійно-значимих якостей особистості до праці вчителя (застосування тих відносно нескладних і одночасно надійних методик, валідність яких уже давно доведена).

Готовність абітурієнта до свідомого вибору педагогічної діяльності розглядається сьогодні у такому поєднанні взаємозв’язаних між собою елементів і має таку структуру:

- розуміння ним соціальної значимості педагогічної праці;

- його уявлення про працю вчителя;

- знання ним головних вимог обраної педагогічної спеціальності та самооцінка своїх можливостей до оволодіння нею (в період навчання і пізніше самовдосконалення на своєму робочому місці);

- зв’язок громадсько-педагогічної діяльності абітурієнта з профілем факультету, вміння розв’язувати доступні для нього педагогічні завдання.

З важливих професійно-значимих якостей особистості до праці вчителя сьогодні виділяють такі:

Діагностування абітурієнта по всіх цих показниках (їх у нас 11), а потім аналіз і узагальнення одержаної інформації - громіздкий і складний процес.

Тому, виникає необхідність виділення серед них найголовніших, стержневих якостей, без аналізу яких неможливо прийти до висновку про професійну придатність особистості, у нашому прикладі до педагогічної діяльності.

Ми рахуємо, що до групи стержневих у даному випадку якостей необхідно віднести перш за все такі з них :

- емоційна стабільність особистості;

- комунікативні та організаторські здібності;

- вміння виразно і зв’язно говорити;

- мислення і память.

Чому ми зупиняємось саме на цих показниках?

Високий ступінь емоційної нестабільності (невротичності) розглядається сьогодні як показник професійної непридатності до педагогічної праці, так як люди з таким показником деформують відносини з іншими людьми, характеризуються авторитарністю , через значну вразливість тяжко і тривалий час переносять конфлікти, не можуть “взяти себе в руки”. Вони нерідко пригнічені, що їм заважає створювати “мажор” (А.С. Макаренко) у класі та ін.

Педагогічна діяльність передбачає активні контакти з іншими людьми, вміння налагоджувати взаємовідносини з ними, організацію і згуртування учнівського колективу на виконання тих чи інших завдань. Тому, важливо провести діагностику комунікативних і організаторських здібностей абітурієнтів.

Високі вимоги ставляться до мови вчителя, його вміння ясно, чітко і логічно висловлювати свої думки.

Необхідно також вивчати деякі індивідуальні особливості розумової діяльності і виявляти при цьому випадки низького рівня її розвитку (аж до дебільності). Так, наприклад, повна нездатність виконувати завдання на логічність мислення, трактувати прислів’я та інші тести як правило свідчить про недостатню логічність, критичність розуму, низьку здатність до спілкування, утворення понять та ін.

Таким чином, необхідною умовою успішного оволодіння професійною майстерністю є досить високий розвиток мислення і пам’яті людини.

Це та мінімальна кількість стержневих якостей особистості, без вивчення яких неможливо зробити висновок про її професійну придатність до праці вчителя.

Розглянемо нижче організаційно-методичні основи проведення діагностування абітурієнта по виділених нами показниках оцінки.

Перший етап профвідбору абітурієнта може проводитись у формі профорієнтаційного екзамену. Його зміст визначають вищевідмічені нами три взаємозв’язані між собою елементи (с.2), які і дозволяють комісії оцінити готовність особистості до свідомого вибору педагогічної діяльності. При цьому бажано виділяти такий необхідний об’єм знань і вмінь та попереднього суспільно-педагогічного досвіду:

Знання: соціального призначення праці вчителя; головних вимог до педагогічної діяльності та протипоказань до її вибору; найважливіших ознак педагогічної діяльності (об’єкт, мета, засоби, умови праці та ін.); про свої нахили до роботи з дітьми; про складнощі і труднощі в праці вчителя; можливостей для творчого зростання педагога та ін.

Вміння: логічно обрати і обрунтувати свою поведінку у заданих умовах спілкування з дітьми, а також у нестандартних ситуаціях; розв’язати доступне педагогічне завдання; зробити обрунтований аналіз педагогічної ситуації, яка близька до досвіду абітурієнта; граматично вірно, логічно, чітко і зрозуміло викласти свої думки, вести діалогічне мовне спілкування та ін.

Досвід суспільно-педагогічної діяльності: участь у доступній професійно спрямованій роботі з дітьми, особливо у тривалих за часом її формах і проявлені при цьому ерудиція, інтерес, спостережливість, ініціативність; аргументована самооцінка відповідності індивідуально- психологічних особливостей вимогам педагогічної спеціальності; усвідомлення можливостей і головних напрямів професійного самовдосконалення в період навчання у педагогічному вузі.

Всебічне усвідомлення професійного вибору означає, що абітурієнт досить повно і всебічно поінформований про обрану педагогічну професію, розуміє її суспільне значення, знає особливості і вимоги її до людини, прогнозує хоча б у загальному свої перспективи і очікувані труднощі при оволодінні даною педагогічною спеціальністю. Він дещо читав, чув про працю вчителя, про визначних педагогів, співставляв свої можливості з вимогами даної педагогічної спеціальності до людини, радився з дорослими, обговорюючи це питання. Нарешті, він щось уже робив на шляху професійного самовизначення: вів роботу з дітьми, допомагав вчителеві, брав участь у органах учнівського самоуправління та ін.

Наприклад:

а) у навчальному процесі: допомога товаришам у навчанні, допомога вчителеві, участь у олімпіадах, конкурсах, змаганнях, конференціях, поглиблене вивчення предмету, правом викладання якого хоче оволодіти та ін.;

б) у позакласній роботі: проведення оглядів новин, бесід, конкурсів, робота екскурсоводом у шкільних та інших музеях; шефство над молодшими школярами; участь у організації вечорів відпочинку; участь у гуртковій роботі, робота у органах учнівського самоуправління та ін.

в) у спеціальній профорієнтаційній роботі: відвідування вечорів-зустрічей з ветеранами педагогічної праці, уроків та позакласних заходів досвідчених вчителів; проведення уроків або їх фрагментів під керівництвом вчителя; заняття у школі “Юного педагога”, у педагогічних класах та ін.

Якщо абітурієнт не має достатнього “активу” по цих основних лініях профорієнтаційного екзамену, то його професійний вибір у даний момент не можна рахувати достатньо усвідомленим.

Сам екзамен проводиться по білету, у який включено три питання, що зорієнтовані, природньо, на структуру готовності абітурієнта до свідомого вибору педагогічної діяльності (с.2,3) та на спеціальність, якою він прагне оволодіти.