2)Інтерпретація відомостей, заснована на їх аналізі, оцінці (оцінюється: ступінь достовірності Д, ступінь надійності даних, мета і наміри укладача Д, прояви особистості укладача Д, самі відомості). Оцінка з різних точок зору. Кращий спосіб перевірки на достовірність – зіставлення з даними, отриманими за допомогою інших методів, джерел. Перевірка на надійність даних – якою мірою вони грунтовні, репрезентативні, як можуть служити базою для висновків і узагальнень.

3)Фіксування даних – створення нового специфічного Д – професійних записів ж-та, які за певних умов можуть мати юридичну силу.

---------------------------------------

2)Бесіда – такий вид організованого мовленевого спілкування, який передбачає чітке усвідомлення ж-том завдань, які стоять перед ним і вироблення тактики, що відповідає умовам спілкування.

Завдання бесіди – 5 груп:

1)Отримати фактичні дані

2)Думки співбесідника

3)Пояснення ситуації, події, факту

4)Пропозиції і прогнози

5)Виявити характерні мовленеві прикмети співбесідника

Для результативності бесіди треба виробити її тактику – свідомий вибір тих засобів спілкування, які виявляються в даних умовах найдоцільніш (запитання, реплики ж-та, зауваження, інтонація, полемічні прийоми, інф. стимули.

Умови вдалої тактики Б:

1)Гарна підготовка до неї

2)Контроль її хода

3)Достатнє володіння прийомами стимуляції спіл-ня

Різновиди Б: - Б телефоном, - Б в листах.

----------------------------------------

3)Спостереження – дає матеріал безпосередньо з плинної дійсності. В основі – здатність до сприйняття предметно-чутливої конкр-ості світу. Для ж-та стає методом постійного використання, адже професійна установка включає готовність до постійного свідомого спец. сприйняття оточуючого.

За допомогою С можна отримати в аудіовізуальному контакті з об’єктом дані про сутність ситуації, нагромадити ці данні в тексті, завдяки чому перед читачем постане картина того, що відбувається. Це можуть бути деталі обстановки, риси зовнішньості людей, їхні дії, засоби і продукти виробництва.

Об’єкт пізнання – сукупність джерел інф-ції, що має 3 самост. зони: предметно-речове середовище, поведінка окремих людей, поведінка груп людей і їх взаємодія.

Різновид С – включене С, коли джерелом інф-ції про об’єкт стає власна поведінка ж-та в досліджуваній ситуації.

Умови ефект. С – довільна увага, спостережливість, достатній рівень профес-зму ж-та, система фіксування деталей.

-------------------------------------

2.Нетрадиційні методи – методи конкретних соціальних досліджень (соціологічні методи, характерізуються ситуативним підходом до вивчення дійсності). КСД спрямовані на вимірювання тих чи ін. боків дійсності і пред’являють результати у кількісних показниках.

Група методів КСД:

1)Опитування:

-очне(інтерв’ю індивідуальне, групове, масове)

-заочне(анкетування масове, групове, персональне)

2)Спостереження (включене-невключене, польове-лабор-не, систематичне-випадкове, структуруалізоване-неструкт);

3)Експеримент – метод отр. відомостей про стан об’єкта за допомогою виявлення його реакції на еспериментальний фактор, яким виступає одна чи кілька змінних характеристик об’єкта.

---------

Всі методи не використовуються ізольовано. Принцип додатковості.

51 Ред-вид маркетинг

Маркетинг – це комплекс дій підприємця, спрямований на забезпечення руху потоків товарів чи послуг від виробників до споживачів. Жур. маркетинг – різновид професійної діяльності, пов’язаний із просуванням видання на ринок періодики, зумовлений забезпеченням умов його існування та вимогами читачів: 1)створення умов просування вид-ня 2)забезпечення інф. потреб читачів 3)запезпечення умов існування вид-ня

Осн. поняття марк-гу – потреби, бажання, попит, товар, маркетинг. комунікації, цінності, вартість, задоволення, обмін, угоди, розподіл.

Завдання мар-гу:

1)дослідження, аналіз потреб споживачів 2)марк. забезпечення розробки нових товарів 3)аналіз і прогноз стану й розвитку ринків 4)формування стратегії і тактики 6)збут 7)формування асортим. політики 8)сервис

Осн. ознаками сегментування ринку ЗМІ за характерними особливостями друк. продукції можуть бути її призначення, вартість (прейскурантна ціна, цінв споживання), відповідність моді, ступінь розрекламованості. Хар-ки споживачів: демограф. (вік, стать, склад родини, раса і т.д.), соц-екон. (рід занять, доходи), географіч, культурні, психологіч (інд. якості, стиль життя тощо).

Маркет. політика комунікації – комплекс заходів, які використовує ЗМІ для інформування, переконання чи нагадування споживачам про свої твари. Елементи: відпраник -–кодування – звертання – засоби поширення інф-ції – декодування – отримувач – зворот. реакція – звор. зв=язок Финансовая база: рекл. отдел, бухгалтерия, дотации.

Типы финансирования: государств, партийный, религиозный, коммерческий (самоокуп. редакция). Ведется: 1)отчетность по доходам и расходам; 2)балансовая отчетность, где доходы: продажа рекламы, продажа материалов в др. СМИ, объявления, подписка, коммерческ. заказы на печать; а расходы: на печать, материальные, на коммерч. заказы. Общая сумма прибыли идет на: зарплату, распространение, ремонт техники, страховка, аренда помещения, представительские расходы, юрид. консульт., налог на зарплату, выплату кредитов или процентов, канц. товары, комунальн., почтовые, транспортные услуги, амортизационные отчисления. Затем выплачиваются налоги и получаетс чистая прибыль.

52 Основи ред. менеджєменту

Мен-мент – 1) це діяльність групи осіб, які самостійно організують виробництво, вміють вивчати ринок, відчувають кон’юнктуру ринку, дінаміку попиту; 2) це процес упр-ня матер. та людськими ресурсами, який забезпечує інтеграцію та найефективніше їх викор-ня для досягнення цілей. Ред. мен-т пов’язаний з маркет-гом – двоєдиний процес.

Маркетинговий мен-т – аналіз, план-ня, впровадження у життя і контроль за здійсненням заходів, розрахованих на встановлення, зміцнення і підтримку взаємовигідних обмінів з цільовим ринком для досягнення конкр. мети. Завдання: 1)аналіз ринку – потенц. ринок., місткість, кон’юнктура, попит, поведінка споживачів, можливості ЗМІ, конкуренція; 2)планування – формулювання цілей фірми, визначення шляхів її досягнення; 3)організація – формування орг. структур маркетингу ЗМІ, внутр. ієрархії, повноважень і відповідальності за реалізацію марк. заходів; 4)мотивація – матеріальні і моральні стимули для працівників з метою забезпечення виконання ними обов’язків; 5)реалізація наміченях планів; 6)контроль і аналіз виконання марк. заходів

Ієрархія(рівні мен-ту) в ред-ції:

1 рівень: гол. редактор (зам), члени редколегії, секретаріат – визначають всю стратегію ред. діяльності у всіх напрямках, формують осн. завдання.

2 рівень: керівники творчих об’єднань, керівники відділів, секторів, технічних колективів – вплив на рівні публікацій, на фінансовий стан редакції. Директор з питань маркетингу координує діяльність всіх відділів, пов’язаних із збутом і отриманням прибутків.

3 рівень: ж-ти, працівники технічних і комерційних служб – керують тимчасовими групами, які створюються для реалізації певних кампаній (цільові, тематичні номери).

53 Фін. база вид-ня і бюджет

В суч. економ. ситуації – погляд на ЗМІ як на підприємство.

Стан екон. бази видання, його стабільність, залежить від його фінансової бази. Внутр. обіг редакції складається з передплати і продажу у роздріб – вони покривають витрати на безперервний випуск. Проте необхідні додаткові стабільні джерела капіталу – рекламна, комерційна діяльність, дотації (для держ. ЗМІ), кредити, спонсори. Фін. база – об’єкт особливої уваги, оскільки на зміни в цій галузі орг-ція редакційног процесу швидко реагує.

Структура бюджету друк. ЗМІ

(економіст Мішалкін): 1)прибуток від передплати 2)доходи від роботи на фін. ринках 3)реклама 4)прибутки від консульт. діяльності – роздрібна торгівля.

Загальноредакційні витрати – реєстрація, ліцензія, витрати на рекламу видання в період заснування, аренда приміщення, друкарські послуги, тиражування, технічне забезпечення, матеріали, інформація, ідеї, розповсюджувачі, фахівці.

54 Орг-ція роботи ред-ції г-ти

Орг-но-творча робота редакції визначається специфічними журналістськими принципами: 1)підлеглістю редакції відповідному органу (узгодження спрямованості вид-ня з позицією орг-ції-засновника або видавця)

2)колективним характером ред. роботи (правильно сформований жур. колектив і кожен член колективу виконує доручену роботу)

3)розподілом жур. праці (кожна структурна ланка ред. апарату забезпечує виконання певного комплексу питань – техніч. забезпечення виходу номеру, фінанс. стан г-ти, розрока певного кола питань або теми). За цим принципом формується також аппарат ред-ції. Він визначає характер роботи всіх працівників, чітко формулює обов’язки.

Редакція г-ти – це орг-ція з особистою системою труд. відносин ж-тів (відносини субординації \підкорення\ і координації \співробітництва\). Службові обов’язки кожного визначаються в залежності від х-ру вироб. процесу і розподілу праці в ред-ції.

Найбільш розповсюджена – п’ятикомпонентна будова ред. апарату:

1 )Керівництво ред-ції (ред-р, його заступник, редколегія). Ред-р несе особисту відповідальність за вид-ня, тому слідкує за усіма сферами діяльності кол-ву. Обов’язки а)забезпечення випуску вид-ня на рівні, який відповідає завданням видань даного типу б)контроль над співроб-ками в)виконання внутр. розпорядку г)забезпечення мат-техн. умов, виконання труд законод-ва та інш. правових норм. Бере участь у плануванні, керує поточною роботою, затверджує номер, штатний розклад, порядок денний нарад, шкалу гонорарів. Безпосередньо спрямовує роботу

2)Секретаріат координує діяльність відділів забезпечує кваліфіковану підготовку і якість мат-лів, здійснює випуск чергових номерів. Завдання – участь у план-ні, підготовка мат-лів до друку, керівництво рудакц. служьами, макетування і верстка. Готує мат-ли на виробничі наради, дбає про кваліфікацію і фахове навчання працівників.

3)Відділ – осн. творчо-виробн. одиниця ред-ції, саме тут починається і завершується робота над підготовкою публікації (планування, замовлення авторам, збір фактів, написання текстів, вичитки, друкув-ня). Найбільш компетентна у відповідній галузі ланка ред. апарату. Спирається на штатних працівників, встановлює зв’язки з інш. орг-ціями і творчими спілками, соц. інститутами. Профільність відділу зумовлює тип вид-ня, а їх кількість – завдвннями.

4)Кореспондентська сітка

5)Технічні служби – коректор, бухгалтерія, відділ друку, програмісти, водії і т.д. Кожен з них має чітко окреслене коло обов’язків, які залежать від потреб заг-ред. діяльності.

55 Інф. політика вид-ня

Інф. політика – це сукупність постійних рубрік, а також проблемно-тематичних ліній, характер розробки яких визначається соц. позицією даного ЗМІ і втілюється в сукупності прийнятих форм реалізації ідейно-творчого спрямування видання або програми. Осн. риси інф. політики вид-ня визначаються при розробці даного ЗМІ засновником .

Інф. пол-ка визначається за:

1)Рубрікацією: а)рубрики за тематичним зрізом життя б)рубрики проблемного типу в)жанровий показник г)за типом ситуацій.

2)Кампаніями в ЗМІ

3)Виступами ведучих ж-тів

4)Позитивною і критичною спрямованістю матеріалів.

Основні риси інф. політики визначаються засновником під час розробки концепціи ЗМІ іподготовки до його реєстрації. Чаще всего направление издания или программы достаточно четко определено, хотя в его рамках ж-ты получают. более или менее обширное пространство для выявления своей позиции, в каких-то моментах не совпадают с принятым направлением, и могут демонстрировать оттенки мнений. Это позволяет избегать крайностей: беспринципности (безбрежного плюрализма) и жесткой однозначности (догматизма). Существует ограниченное число типофрмирующих признаков: 1.административно-территориальный уровень;

2.целевое назначение (различная широта - наиболее дробная в общеполитических газетах); 3возраст читателей; 4.национальные особенности; 5периодичность издания (чем реже выходит газета, тем больше страниц она, обычно, содержит. Большой объем позволяет тематически обособлять целые страницы и даже развороты); 6время выхода. Взаимодействие типоформирующих признаков весьма сложное. Практически невозможно выделить какие-либо один-два признака, в первую очередь обуславливающих специфику всех типов газет - ни один из них не действует обособленно, вне связи с другими признаками.

57 Законодавча база

Закон про друк. ЗМІ було прийнято в листопаді 1992 р.

Ст. 2 “Свобода д-ті друк. ЗМІ Свобода слова і вільне виявлення у друк. формі своїх поглядів гарантується К-цією України і відповідно до цього закону означає право кожного громад-на вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використ-вати та поширювати будь-яку інф-цію за допомогою друк. ЗМІ. Друк. ЗМІ є вільні. Забороняється створення і фінансування держ. органів, установ, орг-цій або посад для цензури масової інф-ції. Не допускається вимога попереднього погодження мат-лів, а також заборона поширення і повідомлення мат-лів з боку посадових осіб держ. органів, підприємств, установ, орг-цій або громад. об=єднань крім випадків, коли повадова особа є автором поширюваної інф-ції або дала інтерв=ю. Держава гарантує екон. самостійність та забезпечує екон. підтримкою діяльність друк. ЗМІ, запобігає зловживанням монопольним становищем на ринку з боку видавців і розповсюджувачів.