37590 (Адміністративне правопорушення)

Размещено на http://www.allbest.ru

Тема № 9. Адміністративне правопорушення

адміністративне правопорушення норма

1. Поняття та ознаки адміністративного правопорушення

2. Юридичний склад адміністративного правопорушення

3. Види адміністративних правопорушень

1. Поняття та ознаки адміністративного правопорушення

В Україні, як і будь-якій іншій державі, діє велика кількість різних юридично обов’язкових правил. Такого роду правила мають на меті забезпечити правопорядок та належну дисципліну у певних сферах діяльності, і які безпосередньо зачіпають інтереси як всіх чи більшості громадян, підприємств, установ так і держави в цілому.

Це правила поведінки у громадських місцях, правила дорожнього руху, правила охорони праці та техніки безпеки, правила торгівлі, санітарні, ветеринарні та протипожежні правила, правила полювання, митні правила та інші. Дотримання цих правил відповідає інтересам держави, громадян, та підприємств, установ, організацій, а їх порушення суперечить їм і викликає шкідливі та суспільно небезпечні наслідки. Всі зазначені правила встановлюються законами, та нормативними актами ОВВ, що діють у межах своєї компетенції. Однією з властивостей цих правил є те, що вони захищаються адміністративними санкціями, а їх порушення кваліфікується як адміністративні правопорушення. Основні ознаки та юридична характеристика правопорушень міститься у КпАП України.

Адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КпАП України).

При цьому адміністративна відповідальність за правопорушення настає за умови, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону крим відповдальності.

Адміністративне правопорушення = адмін проступку = адміністративному делікту.

Адміністративному правопорушенню властиві такі загально правові ознаки:

- передусім, це дія чи бездіяльність. Іншими словами поведінка, вчинок, акт зовнішнього ставлення особи до реальної дійсності, інших осіб, держави. суспільстві. Тобто, діяння, а не думки, бажання чи інші подібні прояви психічної діяльності людей;

Дія - активна форма поведінки особи, безпосередньо пов’язана з невиконанням правового припису у вигляді обов’язку чи законної вимоги, порушенням заборони, правила, норми, стандарту (наприклад, порушення водіями транспортних засобів ПДР, порушення правил користування житловими приміщеннями, порушення вимог державних стандартів).

Бездіяльність - пасивна форма поведінки, що знаходить своє відображення у невиконанні особою тих дій, які вона повинна і могла виконати в наслідок покладених на неї обов’язків (наприклад, ухилення від подання декларації, невиконання вимог антимонопольного комітету, керівник торгового підприємства не забезпечив наявність сертифікатів на реалізовані товари, у результаті чого покупці не були поінформовані про походження товару).

- антигромадська спрямованість (цю ознаку нерідко ототожнюють із суспільною небезпекою). Будь-яке адм правопорушення, посягаючи на встановлений правопорядок, спричиняє йому ту чи іншу шкоду, порушує упорядкованість, узгодженість, гармонічність управлінських відносин. При цьому негативний результат може проявлятись як реально (дрібна крадіжка), так і у створенні умов для настання шкоди (порушення санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил). За ступенем соціальної значимості, діяння, що заподіює шкоду законним інтересам держави, ФО, ЮО є антигромадським. Від злочинів адм делікти розрізняються за ступенем суспільної небезпечності;

- протиправність полягає у вчиненні діяння, що порушує загальнообов’язкові норми та правила адміністративного та інших галузей права (трудового, земельного, фінансового і т.д.), що охороняються заходами адміністративної відповідальності;

- винність (таке діяння як прояв волі і свідомості особи повинно бути завжди винним, тобто вчиненим навмисно або через необережність);

- адміністративна караність (конкретне протиправне, винне діяння буде визнане адміністративним проступком тільки тоді, коли за його вчинення законодавством передбачено адм від-ть).

2. Юридичний склад адміністративного правопорушення

Ознаки адмін правопорушення слід відрізняти від його юридичного складу. В законодавстві відсутнє поняття складу правопорушення, але як і в інших галузях права, під складом правопорушення мається на увазі сукупність таких елементів, як об’єкт і об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона. При відсутності хоча б одного з елементів відповідальність виключається.

Склади конкретних проступків виконують важливу роль, оскільки вони є фактичною підставою АВ і передбачають можливість застосування заходів адмін впливу, забезпечують однакове застосування закону, правильну кваліфікацію проступку, є гарантією безпідставного притягнення до АВ, обмежують відповідальність в межах скоєного.

Під юридичним складом адміністративного правопорушення розуміється передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об’єкт, об’єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб’єкт та суб’єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).

1. Об’єкт адміністративного правопорушення.

Залежно від рівня узагальнення виділяють:

Загальний об’єкт, яким є суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління, урегульовані переважно нормами адміністративного права, а також нормами інших галузей права, і які охороняються адміністративними санкціями;

Родовий об’єкт - окремі однорідні групи суспільних відносин, які в сукупності складають загальний об’єкт (наприклад, відносини власності, громадського порядку, певних галузей та сфер діяльності тощо);

Видовий об’єкт - самостійний складовий різновид родового об’єкту, відокремлена група суспільних відносин, загальних для ряду проступків (наприклад, суспільні відносини, пов’язані з дотриманням паспортного режиму, правил дозвільної системи, правил військового обліку тощо, які в сукупності з іншими відносинами складають родовий об’єкт у сфері встановленого порядку управління);

Безпосередній об’єкт - це конкретні відносини, що захищаються відповідною адміністративно-правовою нормою і яким спричиняється шкода конкретним правопорушенням (наприклад, безпека руху, людська гідність тощо) ..

В окремих випадках безпосереднім об’єктом може бути предмет посягання, а також гроші, валюта та ін. (наприклад, наркотичні засоби, вогнепальна або газова зброя, алкогольні напої тощо), на що прямо вказується в ст. 24 КпАП.

Нетрадиційна класифікація об’єкту адм проступку ( Т. Гуржій (НАВСУ) ПУ 2003/1):

Залежно від галузі громадської діяльності, де складаються суспільні відносини, охоронювані адміністративними санкціями розрізняють наступні поняття:

• суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління – об’єкт адм делікту;

• об’єкт адміністративного делікту, скоєного на транспорті – видовий об’єкт (Глава 10);

• об’єкт адміністративного делікту, скоєного на повітряному транспорті – підвид об’єкта;

• об’єкт порушення правил міжнародних польотів – об’єкт конкретного адм делікту (ст. 113 ).

2. Об’єктивна сторона складу адм правопорушення - це система передбачених адм-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку.

Вона включає в себе передусім такі ознаки, як:

- саме протиправне діяння - дію чи бездіяльність (більшість адм проступків скоюється у формі протиправної дії);

- шкідливі наслідки діяння;

- причинний зв’язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що наступили;

Факультативні ознаки

- час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.

3. Суб’єктами адміністративних правопорушень є осудні, деліктоздатні фізичні та юридичні особи, що скоїли ті чи інші адміністративні правопорушення.

Індивідуальні суб’єкти (фізичні особи) – це осудні особи, що досягли на момент вчинення правопорушення 16-річного віку (громадяни України, іноземці та особи без громадянства).

Колективні суб’єкти (юридичні особи) - це різні деліктоздатні організації незалежно від форм власності, що підлягають адміністративній юрисдикції України. В даний час ЮО визнаються суб’єктами адм правопорушень нормами таких галузей права, як земельне, фінансове, податкове, лісове, водне, митне й ін.

Розрізняють загальні, спеціальні та особливі суб’єкти:

Загальні суб’єкти – будь-які осудні особи, які досягли 16 років.

Спеціальні суб’єкти – ті, яким властиві певні особливості щодо вчинення тих чи інших правопорушень (іноземці, особи без громадянства, посадові особи, неповнолітні (осіб віком від 16 до 18 років), батьки або особи, які їх замінюють, державні службовці, окремі спеціалісти, а також інші особи залежно від специфіки їхніх професійних та трудових обов’язків, стану здоров’я тощо (це водії, експерти, перекладачі, інваліди та ін.).

Особливі суб’єкти – ті, які не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах (військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані. Особи рядового та начальницького складу ОВС, а також інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень.;

4. Суб’єктивна сторона правопорушення характеризує внутрішнє (психічне) ставлення суб’єкта правопорушення до скоєного ним діяння та його негативних наслідків.

Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення включає ознаки, які характеризують:

- вину (основна, обов’язкова ознака суб’єктивної сторони);

- мотив та мету (факультативні ознаки суб’єктивної сторони).

Вина має форму умислу та необережності.

Умисел буває прямий і непрямий. Необережність має вияв у двох формах: самовпевненості та недбалості.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим через необережність, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї протиправної дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

3. Види адміністративних правопорушень

Конкретні види адміністративних правопорушень згруповані в одинадцяти главах Особливої частини КпАП України.

В основу такого групування покладено об'єктно-галузевий принцип, тобто ті чи інші правопорушення систематизовані у відповідних главах залежно від їх родового об’єкта або сфер державного управління чи галузей господарства.

Залежно від характеру діяння:

Просте діяння являє собою єдину однократну (одноактну) дію чи бездіяльність (наприклад, розпивання спиртних напоїв в громадських місцях, дрібне хуліганство тощо).

Складне протиправне діяння характерне для різних складів адм правопорушень, у тому числі:

- з двома різними діями (наприклад, дрібна спекуляція, що об’єднує скуповування та перепродаж з метою наживи);

- тих, що складаються з альтернативних дій (наприклад, придбання або зберігання в невеликих розмірах наркотичних засобів; розпивання спиртних напоїв у громадських місцях або поява в громадських місцях у п’яному вигляді та ін.). Кожна з альтернативних дій у таких випадках уже сама по собі є достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Однак особа не скоює нового складу правопорушення, якщо вона послідовно здійснює всі зазначені в диспозиції правової норми заборонені дії;