37581 (Юридичний консалтинг), страница 2

Нотаріус має право:

• вимагати від підприємств, установ і організацій відомості і документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

• складати проекти угод і заяв;

• виготовляти копії документів;

• давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій;

• давати консультації правового характеру.

Нотаріуси можуть об'єднуватися у регіональні, загальнодержавні, міжнародні спілки й асоціації для захисту своїх соціальних та професійних прав, здійснення методичної і видавничої роботи, створення спеціальних фондів. Нотаріус зобов'язаний: виконувати свої професіональні обов'язки відповідно до закону і складеної присяги;сприяти громадянам і організаціям у здійсненні їхніх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій;зберігати в таємниці відомості, одержані у зв'язку з вчиненням нотаріальної дії;відмовляти у вчиненні нотаріальної дії у разі невідповідності її законодавству України або міжнародним договорам. Шкода, заподіяна незаконними або недбалими діями державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України. Шкода, заподіяна такими самими діями приватним нотаріусом, відшкодовується в повному розмірі, який визначається за згодою сторін або в судовому порядку.

Як уже говорилося, існує три форми здійснення нотаріальних дій. Розглянемо компетенцію надання юридичних послуг кожної з них.

Отже, державні нотаріальні контори:

• посвідчують угоди, вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

• видають свідоцтва про право на спадщину, право власності на частку в спільному майні подружжя, придбання житлових будинків з прилюдних торгів;

• накладають заборону на відчуження нерухомого майна;

• засвідчують правильність копій документів і виписок з них, підписи на документах, правильність перекладу документів з однієї мови на іншу;

• посвідчують факти, що громадянин живий, перебуває в певному місці, факт тотожності громадянина з особою, зображеною на фото, та час пред'явлення документів;

• передають заяви фізичних і юридичних осіб іншим особам;

• приймають у депозит грошові суми й цінні папери;

• вчиняють виконавчі написи, протести векселів, морські протести;

• приймають чеки до платежу і посвідчують неоплату їх;

• приймають на зберігання документи;

• скасовують, розривають і змінюють угоди за поданням прохання однієї зі сторін;

• посвідчують заповіти та ін.

Приватні нотаріальні контори мають право вчиняти перелічені нотаріальні дії крім:

• накладання і зняття заборони відчуження нерухомого майна;

• видачі свідоцтва про право на спадщину і про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них;

• вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;

• засвідчення договорів довічного утримання, підпису на документах, призначених для дії за кордоном, і доручень з цією ж метою.

Виконкоми місцевих Рад народних депутатів мають право вживати заходів тільки щодо охорони спадкового майна, накладати та знімати заборону відчуження нерухомого майна, посвідчувати заповіти, доручення, правильність копій документів і виписок з них та підписи на документах.

2.3 Інші форми надання юридичних послуг

Інші організаційні форми надання юридичної допомоги - це відкритий список різних видів діяльності юридичних і фізичних осіб з надання платних юридичних послуг.

Взагалі-то законодавством це питання не врегульоване, і тому важко визначити, хто саме має право здійснювати надання юридичної допомоги за цим пунктом. Але ліцензії видавалися Міністерством Юстиції фізичним і юридичним особам за умови, що:

• у фізичних осіб та учасників юридичних осіб є диплом про вищу юридичну освіту України;

• стаж роботи по юридичній спеціальності не менше трьох років;

• для юридичних осіб - наявність в установчих документах про відповідний вид діяльності (юридичної);

• особи, які мають диплом про вищу юридичну освіту іншої країни, можуть здійснювати юридичну допомогу тільки щодо законодавства країни, де виданий диплом.

Тому створюються численні консалтингові фірми, які надають різноманітні юридичні послуги. До того ж, з’являються нові види юридичних послуг, які тісно пов’язані з економікою.

Консалтингова фірма - підприємство, що займається професійним консалтингом, а саме надає консультаційні послуги клієнтам (виробникам, продавцям та споживачам) за допомогою спеціально навчених осіб відповідної кваліфікації, здатних визначити, проаналізувати та розробити модель вирішення будь-якої управлінської проблеми.

Наприклад, консалтингові фірми надають послуги по дослідженню і прогнозуванню ринку, оцінці торгово-політичних умов, експортно-імпортних операцій та ін. До таких послуг відносяться:

• правовий аудит - відносно новий вид юридичної допомоги. Суть правового аудиту полягає в незалежній перевірці документації підприємства на предмет відповідності закону його господарських операції і мінімізації господарських ризиків. Користь цієї юридичної послуги для бізнесу очевидна. Фірма укладає договори, приймає і звільняє працівників, сплачує податки. За певний час накопичується велика кількість документів. Щоб уникнути помилок, за які доведеться розплачуватися штрафом, варто запросити юридичну фірму, щоб спеціаліст перевірив усю документацію і знайшов би помилки раніше, ніж державні органи, а також підказав, що можна покращити⁰;

• арбітраж - це вид юридичної допомоги полягає у вирішенні економічних і трудових спорів обраним (призначеним) сторонами третейським судом. Спеціаліст юридичної компанії через арбітражний суд допомагає вирішувати спори про стягнення боргу з застосуванням до боржника мір цивільно-правової відповідальності, корпоративні спори, добивається розірвання договорів або визнання угод недійсними. Юридична виступає у вирішенні спорів між організаціями у ролі представника клієнта, а також займається підготовкою необхідних документів. Але позитивний результат не завжди можливий. Іноді клієнт спеціально замовчує деякі негативні факти, про це стає відомо уже тільки на судовому процесі. Тому виграш справи не завжди залежить від юриста;

• аутсорсінг - визначається як передача сторонній організації тих чи інших функцій бізнесу. Розрізняють два види аутсорсінгу: виробничий (незалежній фірмі передаються ті чи інші завдання, пов’язані з виробництвом продукції), і аутсорсінг управлінський, при якому незалежним організаціям передаються саме управлінські функції. Аутсорсінг як технологія дозволяє клієнту швидко змінити масштаби або напрямки співпраці, і при цьому помітно зекономити на організації, закупці обладнання, пошукові офісу, наймі спеціалістів, або, навпаки, при звільненні працівників, згортанні робіт тощо. Аутсорсінг дозволяє підприємству вирішити питання як організації контролю (оперативного і підсумкового), так і передачі самих функцій на виконання аутсорсеру⁰.

• оцінка та управління ризиками при веденні зовнішньоекономічної діяльності компаній. Це дозволяє уникати закріплення ризикованих угод і співробітництва ненадійними партнерами. При цьому передбачається аналіз і супровід усіх бізнес-процесів компанії, інформаційна підтримка, а також виявлення і діагностика особливостей організаційно-правових форм і економічної комерційної діяльності конкурентів, розробка договірної бази зовнішньоекономічних угод, спрямована на мінімізацію можливих ризиків;

• due diligence ⁰- всестороннє дослідження діяльності компанії, її фінансового стану і положення на ринку. Процес включає збір та аналіз інформації, прийняття рішення і форми його подачі відносно актуальності вступу в ті чи інші взаємовідносини з контрагентами. За допомогою due diligence оцінюються можливі ризики (наприклад, фінансові, юридичні і т.д.). При зборі інформації враховуються будь-які факти незалежно від джерел їх походження. Вивчення отриманої інформації здійснюється різноманітними спеціалістами окремо від замовника. Форма подачі буває розгорнутою (з додатком окремих проміжних висновків спеціалістів, джерел інформації) або у вигляді короткої рекомендації щодо подальших дій. Due diligence - це процедура формування об’єктивного уявлення про об’єкт інвестування, вкладу фінансів і багато інших факторів. В першу чергу він спрямований не всесторонню перевірку законності і комерційного приваблення угоди, що планується, або інвестиційного проекту, але немало важливу роль також грає і повнота інформації, яка надається при даному виді перевірки, що дозволяє інвесторам або діловим партнерам більш глибоко оцінювати всі переваги і недоліки співробітництва. На цьому список видів юридичних послуг не вичерпується. Юридичні компанії вирішують питання реєстрації нового бізнесу і отримання ліцензії на різноманітні види діяльності, захищають бізнес від ворожих поглинань і супроводжують дружнє злиття організацій, займаються правовою експертизою дій і винесених рішень податкових органів, надають послуги по вирішенню податкових спорів у позасудовому порядку і т.д.

Послуги юридичних компаній дуже потрібні: вузько кваліфікований спеціаліст, який завжди знайдеться в команді, має більше можливостей для вирішення конкретного питання, ніж один широко кваліфікований.

РОЗДІЛ 3. Ринок юридичних послуг в Україні

Особливості функціонування даного ринку в цілому визначаються специфікою самого продукту - консалтингової послуги.

Консалтингова послуга - інтелектуальний продукт, що залишається у володінні клієнта після завершення консультування.

Специфіка консалтингової послуги полягає в її удаваній невідчутності, непомітності та, як правило, у відсутності завершеної матеріальної форми. Тому ідентичні консалтингові продукти, виконані двома консалтинговими фірмами, можуть відрізнятися не тільки за формою, але й мати різну методологій розробки та зміст. Клієнт може оцінити якість наданої йому послуги або відразу після завершення процесу консультування, або через деякий проміжок часу.

Кон'юнктура ринку консультаційних послуг визначається співвідношенням попиту і пропозиції, рівнем ціноутворення і стратегією поведінки продавців та покупців на цьому ринку.

Продуктом виробничої діяльності консалтингової фірми (якщо до виробництва можна віднести процес створення будь-якого кінцевого продукту, навіть послуги) є консультаційна послуга, яка є товаром і має конкретне матеріальне втілення. Як правило, послуги крупної консультаційної фірми охоплюють досить широкий діапазон галузей та функцій підприємства: загальне керівництво, управління фінансами, управління виробництвом, маркетинг, управління працею та кадровим потенціалом і ін.

Ринок юридичного консалтингу внаслідок впливу багатьох факторів важко назвати ринком у класичному розумінні. Його складно розділити на сегменти за ціновими та якісними характеристиками і ще важче визначити для кожного сегмента мінімальний набір аксіом та правил, за якими відбувається коливання попиту та пропозиції, а в остаточному підсумку формування ціни (або хоча б коридору цін). Сьогодні ринок юридичного консалтингу в Україні розвивається і росте. Щорічно консалтингові компанії, що мають на ринку статус надійних і стабільних, збільшують свої портфелі замовлень і регулярно рапортують про вдало реалізовані проекти. З'являються нові компанії, у тому числі представництва фірм із країн ближнього і далекого зарубіжжя, що декларують цілі для завоювання провідних позицій у фінансовому консалтингу.

Розвиток юридичного бізнесу в Україні має свої особливості, але загалом він кардинально не відрізняється від тенденцій світового юридичного бізнесу. Інша справа, що не всі розуміють ці тенденції, не використовують як засіб зростання. Разом із підвищенням конкуренції та рівня «щільності» юридичних фірм, потужно в останнє десятиріччя проявилося прагнення до глобалізації юридичного бізнесу.

Процеси глобалізації на ринку зумовлюють потребу у виборі певного шляху, яким має крокувати компанія для того, аби залишитися в бізнесі. Для України та країн СНД цей шлях полягає в одному з двох варіантів – створенні потужної компанії власними силами чи приєднанні до вже існуючого бренда. Свої недоліки та переваги можна знайти в кожному з названих шляхів.

Стратегічний менеджмент, який є основною дисципліною у сучасних бізнес-школах, рекомендує використовувати кілька стратегій входження і конкуренції на зовнішніх ринках. Цікавим є те, що ці рекомендації діють і відносно національного ринку: як для іноземних компаній,що на нього заходять, так і для національних фірм, які намагаються не втрачати позиції.

1. Стратегія експорту. Передбачає передачу українським оптовим фірмам функцій поширення продукції і реалізації маркетингової політики. Стратегія зводить до мінімуму ризики зарубіжної компанії і потреби у вкладанні капіталу. Розвиток експорту передбачає створення дилерської і дистриб'юторської мережі, що сприяє просуванню і зміцненню торгової марки.