35866 (Кримінально-процесуальний статус свідка), страница 9

3. знати, у зв'язку з чим і у якій справі він допитується;

4 власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;

5. користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті;

6. відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів,

7. знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень, зауважень, власноручно робити такі доповнення та зауваження.

8. подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого;

9. одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань.

Окрім перерахованих прав, свідок в кримінальному процесі України наділений правом па відмову від самообвинувачування це положення закріплене Конституцією України та КПК України.

Вищевикладене вказує на важливість показань свідка, як: суб'єкта кримінального процесу які є джерелом доказів в кримінальному процесі. Поряд з цим, необхідно належним чином зафіксувати показання у встановленому законом порядку - протоколом допиту з можливість використання науково-технічних засобів: аудіозапису, відеозйомки. Необхідно пам’ятати, що застосування аудіозапису чи відеозйомки не звільняє від обв’язку особи, яка проводить слідчу дію, допит свідка зокрема, в повному об’ємі відобразити суть та зміст показань свідка в протоколі допиту незважаючи на те чи застосовувались науково-технічні засоби фіксації показань.

Незважаючи на те, що свідок може бути як очевидцем вчиненого злочину так і володіти інформацією про обставини кримінальної справи зі слів інших осіб, володіти даними які характеризують особу підозрюваного чи обвинуваченого, перш за все, слід визначитись з допустимість використання показань як джерела доказів, перевіряти правильність сприйняття особою свідка тих обставин які підлягають встановленню по кримінальній справі, а вже після цього - належність показань як доказів що встановлюються у кримінальній справі.

Перевірка та оцінка показань свідка є важливим елементом процесу доказування у кримінальному процесу. Перевірка доказань виступає як передумова для прийняття і обґрунтування майже кожного процесуального рішення у справі Ні органи досудового розслідування, ні суд не мають права просто повірити свідкові, вони повинні мотивувати свій висновок, крім того оцінка свідоцьких показань має знаходити своє відображення в підсумкових документах так як показання свідка, як джерело доказів, подане особою яка не має у справі жодного інтересу.

Отримуючи показання свідка, в обов’язковому порядку, особа, яка проводить допит, повинна враховувати моральний аспект проведення слідчої дій, а також вікові та індивідуально-особистісні чинники, які впливають на сприйняття особою тих обставин, які мають значення для встановлення істини у кримінальній справі і є предметом показань свідка.

Слід зазначити, що вдосконалення процесуального становища свідка є необхідним чинником саме в інтересах слідчої та судової практики оскільки стимулюватиме активне, сумлінне виконання ним свої обов’язків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Законодавство:

1. Конституція України. 1996 Відомості Верховної Ради України від 23 липня 1996р.

2. Кримінальний кодекс України., К.,2001

3. Кримінальний кодекс України /в редакції 1960р./К., 1999/3 наступними змінами і доповненнями /.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України. К, станом на 1.09.2003р./з наступними змінами і доповненнями/.

5. Кримінально-процесуальний кодекс України: Проект підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України у співдружності з Українською Правничою Фундацією.-К., 1999.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984. “Законодавство України про адміністративну відповідальність фізичних осіб”, К.: Атака 2002.

7. Закон України Про державну таємницю// Голос України – 1994.- 21 січня.

8. Закон України Про оперативно розшукову діяльність 1992, 18 лютого - ВВР України, 1992, № 22.

9. Закон України Про нотаріат 1993, 2 вересня

10. Закон України Про свободу совісті та релігійні організації 1991, 23 квітня

11. Закон України Про адвокатуру 1992, 19 грудня // ВВР 1993 ; 9

12. Закон України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні 1992, 16 листопада

13. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” // Голос України. - 1994.- 2 березня

14. Основи законодавства про охорону здоров'я України від 19 листопада 1992р. Голос України.-1992 15 грудня

15. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9

16. “Про застосування Конституції України при здійсненні правосудді”. Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002 офіційне видання. К., Видавництво А.С. К. 2003

17. Положение о полковых судах. Ст. 66. Утверждено декретом СНК РСФСР от 1919 г.

18. Положение о воєнних следователях. Ст. 66. Утверждена приказом Реввоенсовета республики №1595 от 30 сентября 1919 г.

19. Указ Президента України від 10 червня 1993 року “Про затвердження Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні”

20. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710 “Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів

21. Наказ МВС України від 28 грудня 1995 року № 864 “Про затвердження Інструкція про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків і потерпілих”.

22. Наказ Міністерства охорони здоров’я від 8 жовтня 2001 року № 397 “Про затвердження Порядку проведення судово-психіатричної експертизи”, “Судові експертизи в Україні” К. Юріном Інтер 2002.

Література

1. Белкин А.Р. Теория доказывания. Москва, 1999.

2. Болысов В. В. Что показало изучение дел о лжесвидетельстве // Советская юстиция. 1984,№ 11.

3. Белков О Теоретичні і практичні аспекти прав свідка відмовитись свідчити стосовно себе членів сім’ї та близьких родичів Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції 13-14 лютого 2003р. Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003

4. Бедняков Д.И. Непроцесуальная информация и расследование преступлений.- М. 1991.- С. 122

5. Васильєв А.Н. Дарнеева Л.М. Тактика допроса при расследовании преступлений М , 1970

6. Васильєв В Л „О значений судебной психологии в работе следственных органов// Правоведение. 1965,№2

7. Васильєв В.Л, Юридическая психологи» М., 1991.

8. Власов И.С., Тяжкова И.М. Ответственность за преступления

9. Давлетов А А. Оценочная деятельность в уголовно-процессуальном познании. Актуальные проблемы советского уголовного процесса. Свердловск1987.

10. П.Димтров Ю. В, Правова держава: перспектива чи сьогоднішній день? //Право України К. 1995, №5-6, С. 12.

11. Дулов А.В., Нестеренко П.Д. Тактика следственных действий Минск, 1971.

12. Закатов А А. Ложь и борьба с нею. Волгоград, 1984.

13. Идашкин Ю.В. Криминалистика и психология //Вопросы криминалистики. 1961 .№ 1 -2.

14. Казаренко М. Право свідка на імунітет та підстави його застосування // Право України К. 1998, №2.

15. Калашникова Н.И. Гарантии. прав свидетеля, эксперта, переводчика, понятого в советском уголовном процессе. М., 1966

16. И.Климчук В. Розширити коло речових доказів у кримінальному процесі: // Радянське право. К. ,1990, №7.

17. Корнеева Л.М., Ордьшский С.С., Розенблит С.Я Тактика допроса на предварительном следствии. М.,1968.

18. Корнеева Л.М., Коржес Й.Й.. Источники доказательств по советскому и венгерскому законодательству. М., 1985.

19. Коршунов А.М., Познание й деятельность.М.,1984.

20. Костицький М.В. Використання спеціальних психологічних знань у радянському кримінальному процесі., 1990.

21. Коченов М. М.. Осипова Н.Р. Психология допроса несовершеннолетних свидетелей. М. 1984.

22. Кудин Н.Ф. Процессуальное принуждение в советском праве. М. 1982

23. Криминалистика. Учебник под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.Селиванова. М..1988.

24. Кудин Н.Ф. Процессуальное принуждение в советском праве. М ,1982,

25. Лонушанский Ф.А.; Совершенствование уголовно-процессуального законодательства и охраны прав личности.К.,1983.

26. Лунинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве М.,1976.

27. Макаренко Є.І.,. Лобойко Л.М., Тертишник В.М., Ліпінський В.В., Шиян А.Г. “Дізнання в міліції та митних органах” Навчальний посібник.- Дніпропетровськ: ПП “Ліра ЛТД”.- 2003

28. Настільна книга слідчого :[ Наук.-практ. Видання для слідчих та дізнавачів] Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновал В.О. та ін .- К.: Видавництво Дім “ Ін Юре” 2003

29. Нор В. Т. Проблеми теорії практики судових доказів. Львів 1978 р.

30. 0мельняненко Г. Неповнолітні у кримінальному процесі //Радянське право. К., 1989, №9.

31. Осмислов В.Й. Свидетель в советском уголовном процессе. М., 1971 г.

32. Павлов Н.Е. Субъекты уголовного процесса. М., Новый Юрист, 1997 г.

33. Парасюк М.В. Професійна етика слідчого органів внутрішніх справ. Навчальний посібник, Львівській інститут внутрішніх справ при НАВС України. - Л., 2004.

34. Півненко В. Досудове слідство: проблеми теорії та практики.// Прало України №12 1998рікС.76

35. Постовой Д.А. Доказательства. УПК УССР. Научно-практический комментарий. К. ,1984.

36. Ратинов А Р. Психологические основы расследования преступлений. М., 1972.

37. Садовський А. “Правовая незащещонность свидетеля” Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції 13-14 лютого 2003р. Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003

38. Смітієнко 3. Казаренко М. Представництво та свідок у кримінальному процесі: вирішення питання //Право України 1998 р.№ 4

39. Смыслов В. И. Свидетель в советском уголовном процессе. М., 1973.

40. Советский уголовный процесс. Учебник под ред. Л М Корнеевой.М , 1980.

41. Соловьев А. В. Допрос свидетеля и потерпевшего. М. ,1974.

42. Стахівський С.М. “Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі” К.. 2001.

43. Стахівський С М. Перевірка та оцінка показань свідка // Право України К,, 1997 №12

44. Стахівський С. М. Відповідальність свідка у кримінальному процесі //Право України К. 1997, №2;

45. Стахівський С.М. Проблеми імунітету свідків у кримінально-процесуальному законодавстві.. // Право України К. 1996, № 9.

46. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса М, 1968.

47. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса.Т.2. ДО., 1970 С 112.

48. Суслов Д.С. Допрос свидетеля и потерпевшего. УПК УССР. Научно-практический комментарий.. К., 1984. С.237.

49. Тадевосян В.С. Расследование преступлений несовершеннолетних М. 1950.

50. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України, підручник 4-те вид. доп. і переобл.- К. : Видавництво А.С.К. 2003

1. Тетерин Б.С. Трошкин Е.З. Возбуждение и расследование уголовных дел. Москва, 1997 г.

2. Якуб М.Л. Показания свидетелей и потерпевших. М., 1968, с.83.

1 Павлов Н.Е. Субьекты уголовного процесса. М., Новый Юрист, 1997год

2 2. Кримінально-процесуальний кодекс України: Проект підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України у співдружності з Українською Правничою Фундацією.-К., 1999- С. 41

3 Садовський А. Правовая незащощонность свидетеля Л. 2003 с. 548

4 Коченов М М, Осипова Н.Р. Психология допроса несовершеннопетних свидетелей Москва, 1984, с.ЗЗ.

5 Тадевосян В.С Расследование преступлений несовершеннолетних Москва, 1950.С.62.

6 Международное право в документах.- М. 1982.- С. 124-137 коло осіб які користуються правом дипломатичної недоторканності визначено Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, звурджене Указом Президента України від 10 червня 1993 року

7 Давлетов А.А. Оценочная деятельность в уголовно-процесуальном позваний -Актуальньіе проблеми советского уголовного процесса . Свердловск, 1987. С. 73.

8 Порядок проведення судово-психіатричної експертизи Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я від 8 жовтня 2001 року № 397

9 С.М. Стахівський “Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі” К.. 2001. С.20-21