35866 (Кримінально-процесуальний статус свідка), страница 5

Перш за все, неправильним є протиставлення діяльності одних державних органів іншим, Крім того, свідок може нести відповідальність за неявку, яка настала лише з його вини. У випадку, коли йому перешкоджали з'явитися на виклик /затримали на роботі, відрядження та ін /, свідок повинен бути звільненим від відповідальності за неявку, коли він повідомив адміністрацію чи власника підприємства про його виклик в якості свідка. У даних випадках відповідальність повинна бути покладена на відповідного начальника, власника, який, знаючи про виклик свідка, перешкодив його явці на допит.

Приводу свідка повинна передувати досконала перевірка причин його неявки. Необхідною умовою прийняття рішення про привід свідка повинна бути достатність відомостей про вручення йому повістки. Факт вручення повістки повинен бути затверджений розпискою свідка про отримання п, чи поясненням особи, яка отримала повістку для вручення її свідку У тих випадках копи свідок ухиляється від отримання повістки, це повинно бути розцінено як ухилення від явки для дачі показань і може стати підставою для приводу такого свідка.

Хвороба свідка чи члена його сім'ї, за яким вій здійснював догляд, що лишило його можливості з'явитися за викликом, повинна бути засвідчена відповідними документами медичного закладу. Такий документ є підставою для звільнення свідка від відповідальності.

На відміну від обвинуваченого, до свідка не може бути застосований привід без попереднього виклику та без з'ясування причин неявки.

Привід здійснюється органом міліції за місцем проживання свідка. З цією метою виноситься мотивована ухвала /постанова/.

Привід полягає в супроводженні свідка до особи, яка винесла постанову /ухвалу/ про привід. За наявності причин, які перешкоджали приводу, посадова особа, якій доручено здійснити привід, повинна скласти відповідний акт і а довести його до відома.

Порушення кримінальної справи щодо свідка, який дав завідомо неправдиві показання, у відповідності до ст.279 КПК України може мати місце лише одночасно з постановленням вироку суду, який в своїй ухвалі (суддя одноособово - постановою) вправі поставити перед прокурором питання про притягнення до відповідальності свідка, потерпілого, експерта або перекладача за завідомо неправдиві показання, висновок або неправильний переклад. Змістом даної статті закону є те, що вона забороняє порушити кримінальну справу з ознак “лжесвідоцтва” до тих пір, поки не буде остаточно вирішена кримінальна справа, в якій свідок давав неправдиві показання, тобто поки його показання не отримають остаточної оцінки у сукупності зі всіма іншими доказами, які зібрані по справі. З другого боку, законодавець рахується і з цім, що порушення ухвалою (постановою) суду кримінальної справи проти свідка в процесі судового слідства може справити небажаний психологічний вплив на решту свідків.

У праві нашої країни примусові санкції ніколи не були єдиною гарантією, яка забезпечувала б дачу свідком повних та достовірних показань. Роль переконання особливо значна на сучасному етапі демократії, коли в житті різко зростає значення моральних факторів. Ця обставина має неабияке значений і в підвищенні достовірності свідоцьких показань. Тому, поряд із розробкою ефективних засобів боротьби з несумлінними свідками, доцільно звернутися і до засобів морального впливу на свідка з метою отримання повних та достовірних показань. Попередження свідка про відповідальність належало би супроводити принесенням присяги чи урочистої обіцянки. Введення такого урочистого акту особливо в суді - у присутності публіки з'явилося би моральним стимулом, який би підвищував відповідальність свідка за свої показання.

Присяга, як додаткова гарантія, покликана підкреслити важливість розуміння свідком сумлінного виконання своїх обов'язків, передбачена кримінально-процесуальним законом багатьох країн.

Свідок може нести кримінальну відповідальність за розголошення даних досудового слідства чи дізнання (ст.387 КК України). Така відповідальність для свідка виникне тільки у тому випадку, коли він був попереджений слідчим про недопустимість без його згоди розголошувати дані досудового слідства (ст. 121 КПК України).

Оголосити дані досудового слідства свідок має право тільки з дозволу прокурора чи слідчого і тільки в такому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Розділ 2. Показання свідка як джерело доказів. Процесуальний порядок допиту свідка.

2.1 Поняття та значення показань свідків.

Кримінально-процесуальним законодавством України зокрема ч. 2 ст. 65 КПК України передбачено перелік джерел доказів серед яких вказано на показання свідка.

Показання свідка - усне повідомлення особою, яка не несе відповідальності за вчинення даного злочину, відомостей про фактичні обставини справи, які мають значення для справи, зроблене та зафіксоване у відповідності із встановленими законом правилами.

Процесуальна природа показань свідка визначається тим, що їх основу складають особисте сприйняття подій чи дій, відомості, які мають значення для справи, чи знання про них, отримані від інших осіб чи із документів.

Оскільки змістом свідоцьких показань є відомості про факти, які були сприйняті безпосередньо чи із іншого конкретного джерела, не можуть бути доказами дані, які повідомлені особою, яка допитується, поки вони не може повідомити про джерело своєї поінформованості /ст.68 КПК України/.

Предмет допиту свідка визначається в ч 2 ст. 68 КПК України і охоплює різні підлягаючі встановленню у даній справі обставини ті, які входять до предмету доказування і ті, які необхідні для збирання та правильної оцінки доказів. Закон спеціально оговорює правомірність допиту свідка про обставини, які характеризують особу обвинуваченого. Він може бути допитаний про особу потерпілого, а також інших свідків, що може мати значення для оцінки їхніх показань. До предмету показань свідка можуть бути віднесені не тільки відомості про подію злочину, але і про супутні чи передуючі їй обставини.³⁷

Врешті решт, свідку можуть бути поставлені запитання, які направлені на встановлення його здатності правильно сприймати та відтворювати обставини, які складають предмет допиту.

Відомо, що показання свідка на допиті складеться із відтворювання у результаті випитування зі сторони слідчого чи судді раніше сприйнятих чи утриманих у пам'яті фактів, подій та явищ³⁸.

Ймовірно, що коли дефекти органів відчуттів перешкоджають правильному сприйняттю, це приводить до спотворення фактів при їх відтворюванні. Тому по може бути свідком особа, яка має дефект

того органу почуття, за допомогою якого сприймались обставини, які мають значення для справи, коли характер дефекту перешкоджав правильному сприйняттю. Не можуть бути доказами також показання осіб, які неправильно сприймають факти в силу психічного захворювання.

Таким чином, законодавець у рівній мірі турбується як про повноту використання свідоцьких показань, так і про ліквідування із їх числа завідомо недостовірних відомостей.

Враховуючи, що здатність правильно сприймати та відтворювати ті чи інші обставини залежить не тільки і не стільки від віку, скільки від характеру тих обставин та індивідуальних особливостей дитини, закон не обумовлює, з якого віку неповнолітній може бути допитаний в якості свідка чи потерпілого. Однак, у зв'язку із обмеженою здатністю дітей до сприйняття та відтворювання обставин, а також їх підвищеного нахилу до фантазування та навіювання, малолітніх допитують в якості свідків у тих випадках, коли обставини, які мають значення для справи не можуть бути встановлені іншим шляхом. У важких випадках питання про здатність малолітніх давати показання вирішуються за допомогою експертизи.

Закон не забороняє допит в якості свідків осіб, які заінтересовані у вирішенні справи в силу родинних відносин з обвинуваченим, приятельства, ворожнечі чи залежності від нього по службі. Сумнів в об'єктивності тих осіб повинен бути врахований при визначенні тактики допиту, при перевірці та оцінці отриманих показань.

Разом із тим, закон не забороняє допит обвинувачених в якості свідків по іншій справі. Необхідність у допиті таких осіб в якості свідків виникає, копи матеріали справи у відношенні даного обвинуваченого виділені в окреме провадження із-за відсутності зв'язку зі справою, із якої виділяється матеріал. Оскільки предметом їхніх показань є факти, які їм не інкримінуються по даній справі, то такі особи можуть бути допитані в якості свідків. Причому для цього не обов'язково, щоб справа про них була припинена.

За своїм змістом показання свідків можуть маги значення обвинувальних чи виправдувальних, прямих чи непрямих доказів.

Поряд із фактичними даними свідок нерідко повідомляє пропозиції, оціночні міркування про факти, коментує ті чи інші події. Пропозиції свідка про факти, не сприйняті ним чи забуті, не мають доказового значення Чи мають доказове значення висновки чи оціночні міркування свідків? Доказами по кримінальній справі є фактичні дані, а тому доказове значення мають відомості про присутність чи відсутність фактів Що торкається узагальнень та оціночних міркувань про сприйняті факти, то спроба виключити їх повністю із показань зробила би неможливим свідоцтво, інакше кажучи, описування фактів засобами мови завжди включає в себе деякі узагальнені поняття та оцінки.

Коли оціночне міркування засноване на фактичних даних і може бути конкретизовано вказівкою на факт, воно по-суті стає формою повідомлення тих даних.

2.2 Особливості фіксації, оцінки та перевірки показань свідка.

Показання свідка заносяться до протоколу, який складається слідчим з дотриманням правил, встановлених ст.ст.85, 170 КПК України. Протокол допиту свідка повинен відповідати всім тим вимогам, які пред'являються до протоколу будь-якої слідчої дії. В ньому зазначаються: місце і дата його складання; час початку та закінчення допиту; посада і прізвища особи, яка проводить допит, прізвище, ім'я та по-батькові свідка, його вік. громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з обвинуваченим і потерпілим: посада та прізвища осіб, які брали участь у допиті; роз'яснення їх прав та обов’язків: адреси даних осіб.

У протоколі фіксуються відповіді свідка на запитання про його відносини з обвинуваченим та потерпілим. Запис у протоколі не повинен бути обмежений формулюваннями типу: "сусід", "товариш по службі", а показувати сутність даних відносин.

При заповненні протоколу допиту неповнолітнього у ньому повинні бути відображені відомості про батьків, навчання свідка, його роботу в тій чи іншій організації.

У протоколі робиться відмітка про те, що свідку роз'яснені його обов'язки і він попереджений про відповідальність за відмову від дачі та дачу завідомо неправдивих показань, Коли свідок попереджений про недопустимість розголошення даних попереднього слідства, то про це у нього відбирається підписка. Дана підписка може бути відібраною як у порядку допиту, так і у вигляді особливого процесуального документу.

Показання свідка записуються від першої особи і по можливості дослівно.³⁹ Це означає, що слідчий повинен зберегти в протоколі не тільки суттєвий зміст показань, але і всі характерні вирази, звороти мови та інші індивідуальні особливості, притаманні показанням даного свідка Літературна обробка показань неминуче пов'язана із перекручуванням як змісту, так і особливостей стилю мови свідка. Тому вони не допустимі, тому що можуть привести до неправильної о висновку при оцінці доказів.

У протоколі допиту зі всією повнотою, об'єктивністю та все сторонністю повинні бути зафіксовані дані, повідомлені свідком. Протокол повинен максимально відобразити не тільки підсумок, але і увесь процес допиту, щоб було можливо правильно оцінити показання свідка.

Записуючи показання свідка, слідчий повинен передбачати судову перспективу. Як правильно визначає А Р.Ратінов від якості протоколу залежить можливість використання встановлених даних у ході подальшого розслідуваний та судового розгляду.⁴⁰ Коли протокол складений слідчим у спілі, який не відповідає стилю свідка, то різниця, яка виявляється в суді між усними показаннями та протоколом допиту, може поставити під сумнів даний документ.

Показання записуються у такій послідовності, у якій вони були викладені свідком. Показання, отримані в процесі вільної розповіді та в результаті відповідей на запитання, фіксуються в протоколі окремо. У випадку необхідності до протоколу заносяться поставлені перед свідком запитання та відповіді на них.

Протокол допиту пред'являється для прочитання свідку чи на його прохання зачитується йому слідчим. Свідок має право вимагати доповненні протоколу та знесення в нього поправок. У протоколі робиться відмітка про те , чи особисто свідком був прочитаний протокол, чи він був зачитаний йому слідчим. Протокол допиту, а також власноруч по написані свідком показання підписуються свідком та слідчим. Коли протокол написаний на декількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо. Підписами свідка та слідчого засвідчуються всі доповнення та поправки, внесені до протоколу. Коли допит проводився за участю перекладача, то він також підписує протокол в цілому і кожну його сторінку в окремо, а свідок своїм підписом стверджує , що зроблений йому в усній формі переклад протоколу відповідає даним ним показанням.

Протокол підписується також і іншими особами, які були присутніми на допиті.

Під час долиту свідок може накреслити схему чи зробити малюнки для пояснення своїх показань. Дані матеріали повинні бути залучені до протоколу допиту.

Поряд з протоколом, який є основним та обов'язковим засобом фіксації свідоцьких показань, все більше знаходять своє застосування стенографування, звукозапис, кінозйомка та відеозйомка. Дані засоби фіксації показань надають можливість більш чітко, повно та об'єктивно закріпити показання свідка Рони дисциплінуючу, свідка, заставляють його більш відповідально відноситись до своїх показань. Застосування даних засобів полегшує працю слідчого. Взагалі, як показують експерименти, вивільнення слідчого від технічної праці дозволяє йому цілком та повністю зосередитися на проведенні допиту, що в жодній мірі підвищує якість даної слідчої дії⁴¹.

Найбільш повне уявлення про зміст, обстановку та методи отримання показань, які були застосовані слідчим, дає звукозапис. Питання про застосування звукозапису як додаткового засобу фіксації показань знайшло вирішення у кримінально-процесуальному кодексі (ст. 85-1 КПК України).

Звукозапис може застосовуватись при допиті свідка при проведенні слідчих, дій під час досудового розслідування. При проведенні слідчих дій з застосуванням звукозапису про це повідомляються всі учасники слідчої дії Повторення спеціально для звукозапису будь-якої частини слідчої дії в ході її проведення не дозволяється. Фонограма в опечатаному вигляді зберігається при справі.

Звукозапис допиту свідка надав додаткові можливості для перевірки та оцінки показань, які були отримані у ході попереднього слідства Використовуючи фонограму, суд має можливість перевірити умови та методи отримання показань, скласти уявлення про позицію, яку займав свідок на попередньому слідстві.