35147 (Види пенсій: трудові, соціальні, за вислугу років), страница 2

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів трудових пенсій" від 15 квітня 2003р. № 544 з 1 липня 2003р. максимальний розмір трудової пенсії за віком дорівнює 150 грн., а для працівників, що зайняті на шкідливих та особливо важких роботах - 200 грн.

Для найманих осіб, які мають стаж підземної роботи, встановлено такі максимальні розміри пенсії:

- чоловікам, що мають стаж підземної роботи від 10 до 15 років,

жінкам, що мають стаж підземної роботи від 7,5до 12,5років, - 222 грн.80 коп.;

- чоловікам, що мають стаж підземної роботи від 15 до 20 років,

жінкам, що мають стаж підземної роботи від 12,5 до 17,5 років,- 242 грн.80 коп.;

- чоловікам, що мають стаж підземної роботи від 20 років і більше, жінкам, що мають стаж підземної роботи від 17,5 років і більше, - 275 грн.80 коп.

Особам, які не мають достатнього для призначення пенсії стажу роботи, призначаються пенсії за віком при неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше соціальної пенсії.

При призначенні пенсій при неповному стажі не застосовуються встановлені Законом України "Про пенсійне забезпечення" пільгові умови за віком і стажем для призначення пенсій.

Згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 22 травня 2003 p. № 854-IV з 1 липня 2003 р. змінено загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій" [4, 130-131].

1. Пенсії по інвалідності

"Пенсії по інвалідності призначаються у випадку настання інвалідності, внаслідок якої настала повна або часткова втрата працездатності з причин:

трудового каліцтва чи професійного захворювання;

загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою).

Такі пенсії призначаються на весь період інвалідності, а чоловікам у віці старше 60 років і жінкам старше 55 років - довічно" [1, 269].

"Пенсії по інвалідності є одним із видів соціального захисту непрацездатних громадян їх можна визначити як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані в разі встановлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання.

Підставою для призначення пенсії по інвалідності на відміну від пенсій за віком, є чітко виражена непрацездатність громадянина. Це означає, що пенсія по інвалідності призначається лише після перевірки та оцінки медичним органом стану здоров'я та індивідуальної працездатності людини. З установленням інвалідності пов'язане виникнення права на пенсію.

Право на пенсію по інвалідності забезпечується всім громадянам, які стали непрацездатними. Законом установлено основну умову її призначення - інвалідність (інвалідність від лат. invalidus - безсилий, слабкий) означає нездатність людини працювати за своєю професією чи взагалі внаслідок захворювання або вродженого дефекту розвитку.

Встановлення інвалідності проводять МСЕК, функції яких регламентуються спеціальною Інструкцією "Про встановлення груп інвалідності", затвердженою Міністерством охорони здоров'я України та узгодженою з Федерацією профспілок України 28 грудня 1991р.

Законодавство про пенсійне страхування вирізняє два види інвалідності залежно від причин інвалідності:

а) пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;

б) пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи і виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Інвалідність внаслідок загального захворювання встановлюється в усіх випадках, якщо настання інвалідності не обумовлене іншими причинами. Для призначення пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання необхідний стаж. Законом передбачено, що такий стаж не вимагається для осіб, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання в період роботи чи після її припинення до досягнення 20 років. Цим особам пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсії по інвалідності призначаються від дня встановлення інвалідності на весь період інвалідності, що його встановлює МСЕК. Інвалідам - чоловікам і жінкам, яким більше відповідно 60 і 55 років, пенсії з інвалідності призначаються довічно.

З 1 січня 2004 р. розмір пенсії по інвалідності залежить від розміру пенсії за віком. Пенсію по інвалідності встановлюють залежно від групи інвалідності у таких розмірах:

- 1 група - 100%;

- 2 група - 90%;

- 3 група - 50% пенсії за віком.

Таким чином, на пенсію по інвалідності впливають не тільки заробіток, який мала особа, що стала інвалідом, а й страховий стаж.

Ст.24 Закону про пенсійне страхування передбачає, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюють пенсію по інвалідності, крім наявного страхового стажу, також на загальних підставах зараховують період із дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою пенсійного віку" [4, 157].

2. Пенсія за вислугу років

"Пенсією за вислугу років прийнято називати таку пенсію, яку призначають довічно за наявності певного спеціального стажу (вислуги років), як правило, незалежно від віку і фактичного стану здоров’я.

Підставою пенсійного забезпечення за вислугу років є зайнятість окремих категорій громадян на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до праці раніше настання відповідного віку, що дає право на пенсію за віком (ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення"). Мова йде про те, що особу, яка тривалий час приносила користь суспільству певною діяльністю, звільняють від обов’язку працювати.

За своїми ознаками і цілями такі пенсії схожі з пенсіями за віком: призначають довічно; передбачають наявність певного стажу, а в деяких випадках і віку.

Коло осіб, що мають право на пенсію за вислугу років, достатньо широке і виходить за рамки дії Закону України "Про пенсійне забезпечення". Ще кілька законів, окрім зазначеного, регулюють порядок призначення пенсій за вислугу років, а саме:

• "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 09.04.92 р.;

• "Про державну службу" від 16.12.93 р.;

• "Про статус народного депутата України" від 21.11.94 р.;

• "Про статус суддів" від 15.12.92 р;

• "Про прокуратуру" від 25.03.92 р.;

• Митний кодекс України тощо.

Пенсії за вислугу років (окрім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації) призначають у розмірах, установлених ст. 19 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення" для пенсій за віком.

Пенсії обчислюють із середньомісячного заробітку, одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років, крім пенсій працівникам льотно-випробного складу" [1, 272].

"Вислуга років - це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв'язку з втратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

У юридичній літературі вислуга років визначається як тривалий, виміряний рядом років період трудової чи державної діяльності, що створює за певних умов право на відповідні конкретні види пільг і переваг (грошові виплати, пенсії, додаткові відпустки).

Пенсія за вислугу років - це щомісячні виплати з Пенсійного фонду та інших джерел фінансування, що призначаються довічно в розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком (винагородою) особам, які мають установлений законом спеціальний стаж (вислугу років). За своїми ознаками й цілями пенсії за вислугу років найбільш близькі до пенсій за віком: тут також вимагається певний стаж роботи (служби), а в деяких випадках - вік.

Найчастіше ці пенсії призначаються незалежно від віку. Цілі пенсійного забезпечення за вислугу років - встановлювати пенсії за вислугу років окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких веде до втрати професійної працездатності чи придатності до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, визначене законодавством. Це окремі категорії працівників, перелік яких установлено в статтях 54 і 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також в інших спеціальних нормативних актах.

Законодавство вирізняє чотири категорії громадян:

1) військовослужбовці та службовці (працівники) органів внутрішніх справ;

2) працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу;

3) державні службовці, судді, працівники прокуратури та митних органів;

4) окремі категорії працівників (спеціалістів) національної економіки

Першій із зазначених категорій пенсії призначаються за наявності певної вислуги років служби, незалежно від віку, інколи - в сукупності з віком та іншими обставинами (хворобою, скороченням штатів військових формувань).

У другій групі умовами призначення пенсій за вислугу років є наявність певного стажу роботи за спеціальністю (вислуги років) і припинення до часу звернення за пенсією роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.

У третій групі право на пенсію виникає за наявності вислуги років (спеціального стажу на зазначених посадах і досягнення пенсійного віку).

У четвертій групі умовами призначення пенсій за вислугу років є встановлена законодавством робота (професія, спеціальність), її тривалість, а також досягнення певного віку чи незалежно від віку" [2, 162-163].

"Згідно з статтями 52, 54, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до цієї групи відносяться:

- працівники освіти, охорони здоров’я і соціального захисту;

- спортсмени - заслужені майстри спорту і майстри спорту міжнародного класу, члени збірних команд України;

- артисти театрально-концертних та інших видовищних установ, підприємств і колективів;

- робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо забезпечують організацію перевезень та безпеку руху на залізничному транспорті, в метрополітенах;

- плавсклад суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості;

- механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах;

- водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайняті в технологічних процесах на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланців, руди, порід;

- працівники геологорозвідувальних експедицій;

- працівники, безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві.

Тривалість вислуги років перелічених категорій працівників різна. Вона встановлюється окремими списками професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років. Списки затверджує Кабінет Міністрів України. У більшості випадків вислугу років встановлено в половинному розмірі від загального трудового стажу для чоловіків і жінок зі знижкою віку на 5 років.

Правила нарахування розміру пенсій за вислугу років визначено як загальним пенсійним законодавством, так і іншими нормативними актами про статус і соціальний захист окремих категорій працівників. Це залежить від виду спеціального стажу, що його мають працівники. Можна назвати два способи нарахування пенсій за вислугу років. В одних випадках пенсії за вислугу років (спеціалістам галузей національної економіки та іншим категоріям працівників) розраховуються так само, як і пенсія за віком (за стаж роботи - 25 років у чоловіків і 20 - у жінок). В інших випадках пенсія за вислугу років нараховується у вищих диференційованих відсотках до заробітку, посадових окладів (80-90% винагороди в державних службовців, суддів, прокурорських працівників).

Отже, способи визначення розмірів пенсій за вислугу років спираються на співвіднесеність розміру пенсії з винагородою працівника (службовця)" [4, 234-235].

3. Пенсії на випадок втрати голувальника

"Поняття "пенсія на випадок втрати годувальника" пов'язується з необхідністю забезпечення непрацездатних членів сім'ї, які знаходилися на утриманні померлого. Під пенсією на випадок втрати годувальника розуміються щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені у зв'язку з втратою годувальника непрацездатним членам його сім'ї, які знаходяться на його утриманні, у розмірах, співвіднесених із заробітком годувальника.

Право на пенсію на випадок втрати годувальника мають усі сім'ї, чиї годувальники належали до категорій осіб, які підлягають державному соціальному страхуванню.

Для призначення пенсії на випадок втрати годувальника важливе значення має склад членів сім'ї. Цей вид пенсії призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні. При цьому дітям призначається пенсія незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого.